Рішення № 137133680, 04.06.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/797/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Джепи В. Г., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Каракуц М. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Сумській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

До Сумського районного суду Сумської області надійшов адміністративний позов, у якому позивач просить скасувати постанову серії ЕНА №6739134 від 28 лютого 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що вищезазначеною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 гривень. З вказаною постановою не погодився та зазначив, що у постанові поліцейський вказав, що позивач 28 лютого 2025 року о 10:50 в с-щі Степанівка по авто дорозі Р-61 Суми - Конотоп на 97 км керував транспортним засобом за межами населеного пункту без увімкнення ближнього світла фар, будучи обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки та після зупинки на вимогу працівника поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 2. 3. в. ПДР України. Зазначив, що, керуючи транспортним засобом, був пристебнутий паском безпеки. Поліцейський при інкримінуванні йому порушення п. 2.3.в. ПДР України посилався лише на відеозапис, відповідно до якого неможливо встановити, чи було вчинено правопорушення взагалі. Вказаний відеозапис не може бути належним та допустимим доказом у цій справі. На відеозаписі не може бути зафіксовано те, що він був не пристебнутим паском безпеки під час руху так, як це не відповідає дійсності. Щодо інших правопорушень, вказаних в постанові, то також зазначає що жодних доказів не ввімкнення фар ближнього освітлення або аварійної синаглізації при зупинці поліцейський йому не надав. В той же час він виніс постанову за нібито не пристебнутий ремінь безпеки. Постанова складена формально без розгляду адміністративної справи, ігноруючи фактичні обставини, безпідставно та необґрунтовано, покладаючись лише на суб`єктивну думку поліцейського.

Позивач у судовому засіданні підтримав свою позовну заяву, зазначив, що постанова ЕНА № 673134 від 28 лютого 2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення є незаконною, складеною з грубим порушенням чинного законодавства, просив її скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що причиною зупинки слугувало те, що автомобіль, за кермом якого перебував позивач, рухався поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар. В ході спілкування з водієм було встановлено, що він не був пристебнутим пасивними пасками безпеки, якими обладнаний автомобіль, та не увімкнув аварійну світлову сигналізацію після зупинки транспортного засобу на вимогу працівника поліції. У подальшому працівником поліції було прийнято рішення об`єднати розгляд виявлених правопорушень в одне провадження та провести розгляд вказаної справи. При винесенні постанови працівник поліції діяв в межах наданих повноважень, у порядку та спосіб, передбачений нормами чинного законодавства. Постанову вважає законною і обґрунтованою і такою, що не підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала раніше поданий на адресу суду відзив на позовну заяву, просила у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. При відкритті провадження справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП).

З матеріалів справи вбачається, що поліцейським відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області старшим сержантом поліції Рагуліним С. Ю., який з урахуванням положень ст. 222, 255 КУпАП діяв від імені суб`єкта владних повноважень, виніс 28 лютого 2026 постанову серії ЕНА № 6739134 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Зі змісту постанови вбачається, що 28 лютого 2025 року о 10:50 в с-щі Степанівка по авто дорозі Р-61 Суми - Конотоп на 97 км ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Lacetti, державний номерний знак НОМЕР_1 за межами населеного пункту без увімкнення ближнього світла фар та, будучи обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутим ременем безпеки. Після зупинки на вимогу працівника поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 2. 3. в. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП (а.с. 14).

У графі 5 постанови вказано, що правопорушення зафіксовано на портативний відереєстратор НПУ АА0454.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив постанову до суду та просив її скасувати.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно із ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби, у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.

За нормою ч. 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР України).

Пунктом 1.9. ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.3.в Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі - в застебнутому мотошоломі.

Згідно з ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положення ст. 251 КУпАП закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

На підтвердження вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення відповідачем надано суду відеозаписи, з яких вбачається, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Ними зафіксовано, що за межами населеного пункту ОСОБА_1 рухався без увімкнення ближнього світла фар, після зупинки не увімкнув аварійну світлову сигналізацію та керував транспортним засобом без ременя пасивної безпеки. В подальшому працівником поліції було прийнято рішення об`єднати зафіксовані правопорушення та почати розгляд справи про адміністративне правопорушення. Пункт 9.8 ПДР України вимагає вмикати денні ходові вогні (або ближнє світло фар) поза населеними пунктами з 1 жовтня по 01 травня цілодобово. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

При огляді диску з відеозаписом вчиненого правопорушення, доданого до матеріалів справи, встановлено, що 28 лютого 2025 року о 10:50 в с-щі Степанівка ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Lacetti, державний номерний знак НОМЕР_1 , за межами населеного пункту без увімкнення ближнього світла фар (відеозапис № 20260228104508Х-00000_000000 0:00:14). На вимогу працівника поліції позивач не увімкнув аварійну світлову сигналізацію. У подальшому виявлено, що ОСОБА_1 був не пристебнутий ременем безпеки, оскільки після зупинки транспортного засобу працівник поліції відразу підійшов до водія, його руки постійно тримали кермо зверху і паска безпеки він не відстібав після зупинки транспортного засобу (відеозапис № 20260228104508Х-00000_000000 0:00:14).

Суд вважає, що заперечення позивача щодо безпідставності винесення постанови спростовуються вищевказаними доказами, а звернення до суду пов`язане не із захистом порушених прав у сфері публічно-правових відносини, а є обранням останнім способу захисту на уникнення адміністративної відповідальності.

Отже, винесення оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідало вимогам закону та посадовим інструкціям працівника поліції і було спрямоване на дотримання безпеки дорожнього руху.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що, розглядаючи вказану справу, працівник поліції діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки відповідачем належними, допустимими та достатніми доказами доведено правомірність оспорюваної постанови і це не було спростовано позивачем у встановлений процесуальним законом спосіб, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 7-11, 72-77, 242 - 246, 257, 271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Сумській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І. Г. Вортоломей