Рішення № 13713332, 26.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.10 Справа№ 19/118

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: ПП “Компанія “Авізо”, с.Зимна Вода, Пустомитівського р-ну, Львівської обл.;

До Відповідача: ПАТ “Кредитпромбанк” в особі Львівської філії ПАТ “Кредитпромбанк”, м.Львів;

Третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м.Львів;

Третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ВДВС Пустомитівського районного управління юстиції, м.Пустомити, Львівської обл.;

Про: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін та учасників процесу:

Позивача: ОСОБА_2-директор (прот. від 03.11.2010р.);

Когут І.І.-предст. (дов.№1 від 30.06.2010р.);

Відповідача: Лукіна К.О.- старший юрисконсульт(дов. від 18.08.2010р.)

Ревак Т.І.-

нач.групи моніторингу активів відділу безпеки

(дов.№697 від 2410.2008р.);

Третя особа-1: не зявився;

Третя особа-2: Копняк М.А.- держ.вик.ВДВС Пустомитівсткого РУЮ, Л/о.;

Представникам позивача, відповідача, та третьої особи-2, які взяли участь у справі, роз'яснено їх права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством “Компанія “Авізо”, с.Зимна Вода, Пустомитівського р-ну, Львівської обл. до відповідача: ПАТ “Кредитпромбанк” в особі Львівської філії ПАТ “Кредитпромбанк”, м.Львів за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м.Львів та за участю третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ВДВС Пустомитівського районного управління юстиції, м.Пустомити, Львівської обл. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 06.07.2010р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.08.2010р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Приватним нотаріусом під час вчинення виконавчого напису було порушено норми чинного законодавства. Зокрема, у відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, звернення стягнення па предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом.

Згідно із ч. 1 ст. 26 цього Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових засобів звернення стягнення па предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому ним законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Позивач зазначив, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису порушено вимоги ст. 88 Закону України „Про нотаріат”, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Крім того, позивач стверджує, що розмір заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками за кредитом та пені, зазначений в оспорюваному виконавчому написі нотаріуса, не співпадають з розміром сум, які вказував відповідач у письмовому повідомленні-вимозі, адресованій ПП “Компанія Авізо” від 15.06.2009р. №2242/07/2-б.б-1.3. Стосовно розміру пені, то в цьому повідомленні вимозі розмір пені взагалі не визначений, а лише вказано, що при сплаті боргу будуть нараховані штрафні санкції у вигляді пені (за кожен день у розмірі подвійної облікової ставки). Цим же письмовим повідомленням вимогою було рекомендовано ПП “Компанія Авізо” уточнити суму заборгованості на дату погашення боргу, у звязку з щоденною зміною розміру нарахованих відсотків та штрафних санкцій.

Розмір пені, на думку позивача як неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання зобовязання, не може бути безспірною заборгованістю. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (п.3 ст.551 ЦК України). Особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Доведення таких обставин можливе лише в суді. Позивач стверджує, що невиконання Позичальником своїх зобовязань за кредитним договором виникла не з його вини, а в наслідок випадку непереборної сили світової фінансової кризи, різким подорожчанням долара США і, відповідно значною девальвацією національної валюти України гривні.

За таких обставин нотаріус, на думку позивача, не мав беззаперечних доказів про безспірність стягуваної суми.

Також позивач наголосив, що заборгованість, яка виникла у зв'язку із порушенням позичальником (фізичною особою ОСОБА_7) умов Кредитного договору №06/97/06-С від 22.11.2006р. та на підставі якої вчинено оспорюваний виконавчий напис нотаріуса, не може вважатися безспірною і такою, що не потребує додаткового доказування, а відтак і не може стягуватись шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідач: ПАТ “Кредит промбанк” в особі Львівської філії (далі Банк ), позовні вимоги не визнав, у Відзиві на позов зазначив, що загальною нормою чинного законодавства України, яка регулює відносини зі звернення стягнення на предмет застави є ст. 590 Цивільного кодексу України, згідно якої звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою.

Також відповідач у своєму Відзиві зазначив, що ОСОБА_7(надалі - Позичальник), який одночасно є засновником та комерческим директором приватного підприємства “Компанія “Авізо” (директор - ОСОБА_2, також засновник), у відповідності до кредитного договору №06/97/06-С від 22.11.2006р.(надалі -Кредитний договір) отримав кредит у розмірі 35000,00 доларів США на споживчі цілі. Забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_7 за цим Кредитним договором є застава автотранспорту (згідно договору застави №13/97/301/06-С від 22.11.2006р.), що належить ПП “Компанія “Авізо”.

Згідно п.3.1 Кредитного договору, Позичальник мав сплачувати щомісячно 946,00дев'ятсот сорок шість) доларів США 00 центів. За час дії кредитного договору Позичальник частково прострочував планові платежі, потім входив у графік, але неліквідовані прострочки виникли :

- за тілом кредиту - з 03.11.2008р.

- за відсотками по кредиту - з 19.02.2009р.

Останні платежі Позичальника були:

- за тілом кредиту - 11.02.2009р. ( 94,88 дол. США)

- за відсотками - 04.12.2009р., 20.07.2010р. (по 200 дол. США)

20 листопада 2009р. термін повернення отриманого кредиту закінчився.

У процесі досудового врегулювання питання про реструктуризацію заборгованості по клієнту ОСОБА_7 згідно кредитного договору №06/97/06-С від 22.11.2006р. у зв'язку із закінченням терміну дії кредитного договору 20.11.2009р., клієнту була запропонований варіант рефінансування кредитної заборгованості, та видачу нового кредиту у національній валюті у розмірі еквівалентній простроченої заборгованості. Клієнтом було написане відповідна заява-клопотання від 09.12.2009р., але не надано повний пакет необхідних для розгляду заяви документів, зокрема:

- Оновленої Анкети-Позичальника ОСОБА_7;

- Довідки з психоневрологічного диспансеру ОСОБА_7;

- Згоди дружини ОСОБА_7 на видачу нового кредиту;

- Надано неналежним чином оформлений протокол від 11.01.2010р. зборів засновників приватного підприємства “Компанія Авізо”, який планував виступити майновим поручителем за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_7;

- Не надано ксерокопію паспорту та ідентифікаційного коду майнового поручителя ОСОБА_2;

- Не надано діючі договори страхування майна у акредитованій банком Страховій компанії, яке планувалося залучити забезпеченням за подальшим кредитним зобов'язанням ОСОБА_7;

-Не надано довідка про наявність/відсутність змін в установчих документах та у складі керівництва приватного підприємства “Компанія Авізо”.

Відповідач наголосив, що неподання зазначених вище документів для оформлення реструктуризації свідчить про небажання Боржника реструктуризувати борг.

Зі ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було проведено неодноразові зустрічі, також їм надсилались, згідно з регламентом листи-вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором, а також проводились зустрічі з керівництвом Філії. Незважаючи на вжиті заходи, реструктуризація, з небажання Позичальника, проведена не була.

Рішенням Кредитно-інвестиційного комітету ПАТ “Кредитпромбанк” зазначений кредитний договір був визнаний проблемним та прийнято рішення про стягнення заборгованості в примусовому порядку шляхом звернення стягнення на заставне майно.

Банком було запропоновано ОСОБА_7 та ОСОБА_2(надалі - Боржники), щоб уникнути додаткових судових витрат та витрат на виконавче провадження, у добровільному порядку реалізувати заставне майно (або передати Банку для добровільної реалізації), та направити, отримані від реалізації кошти, на погашення заборгованості за кредитним договором.

Однак, Боржники не вживали жодних заходів щодо погашення заборгованості за кредитним договором, а навпаки, намагаються уникнути відповідальності та різноманітними діями зупинити хід виконавчого провадження.

Таким чином, і позичальнику ОСОБА_7 і майновому поручителю ПП “Компанія “Авізо” в особі директора ОСОБА_2, було відомо про невиконання ними умов Кредитного договору, і усі їх подальші дії свідчать про їх непорядність та про небажання повертати Банку отримані кредитні кошти, які, у свою чергу, були залучені Банком у вигляді депозитів, і які, в свою чергу, Банк також має своєчасно повертати своїм вкладникам.

Відносно суті позову Приватного підприємства “Компанія Авізо” про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідач зазначив, що в ньому викладено намір позивача, який суб'єктивним тлумаченням законодавчих та нормативно - правових актів, намагається ввести суд в оману та уникнути відповідальності щодо повернення Банку отриманих кредитних коштів.

Так, у відповідності до ст. 87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Частиною 1 ст. 589 ЦК України встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.

Поряд із цим, згідно з пунктом 4.2. Кредитного договору № 06/97/06-С, укладеного між позивачем та відповідачем 22.11.2006р., у разі недотримання Позичальником (позивачем) умов цього договору та/або Договору застави Банк (Відповідач) має право вимагати дострокового його розірвання, повернення одержаного кредиту, сплати нарахованих процентів за користування ним, відшкодування збитків, заподіяних Банку, внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов цього Договору, у разі невиконання Позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет застави, згідно з Договором застави та договорами застави/іпотеки, що можуть бути укладені в майбутньому в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором.

Також відповідачем зазначено, що аналогічна умова закріплена у Договорі застави № 13/97/301/06-С, посвідченому 22.11.2006р. ОСОБА_8, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 4871 (далі - Договір застави), укладеному в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 перед Відповідачем за вказаним вище Кредитним договором.

Згідно з пунктом 4.2. Договору застави Заставодержатель (Відповідач) набуває права звернення стягнення на Майно (предмет застави) у випадку порушення Боржником (Позивачем) умов хоча б одного з договорів (Кредитного договору № 06/97/06-С від 22.11.2006р.), або порушення Заставодавцем умов цього договору.

Відповідно до п. 284 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. (зі змінами та доповненнями) (далі - Інструкція), нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Пунктом 1 вказаного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються:

а)оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б)документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

На підставі вищевказаного, 26.05.2010р. відповідач звернувся із Заявою про вчинення виконавчого напису на Договорі застави № 13/97/301/06-С, посвідченому 22.11.2006р. ОСОБА_8, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 4871. Відповідач зазначив, що Банком було подано усі документи, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, тому відповідач вважає, що виконавчий напис на Договорі застави вчинено з повним дотриманням вимог чинного законодавства України.

Крім того, відповідач зазначив, що твердження позивача, що виконавчий напис вчинено на договорі застави, а не на документі, що встановлює заборгованість, то у відповідності до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Відповідно до п.288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.). На дотримання вказаних норм виконавчий напис вчинено на договорі застави, який посвідчено нотаріально, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У позовній заяві позивач посилається на спірність нарахувань пені та неустойки. Однак, відповідно до ч. 2 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Також відповідачем вказано, що у відповідності до ч.2 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Натомість Кредитним договором передбачено саме те інше, в силу якого нарахування штрафних санкцій не припиняється зі спливом шестимісячного строку. Так, підпунктом 3.8. Кредитного договору передбачено, що Позивач зобов'язується за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, сплачувати Відповідачу пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у пункті 1.3 Кредитного договору (тобто 13,15), від суми простроченого платежу, залежно від валюти кредиту, за яким виникло прострочення.

Таким чином, твердження Позивача щодо спірності нарахування пені є безпідставним.

Як вже зазначав відповідач, частиною 1 ст.589 ЦК України встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.

У той же час, згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувану права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Відповідачем наголошено, що хоча вказаний вище закон не передбачає такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як виконавчий напис, але і прямо не забороняє його застосування.

Натомість, частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст. 87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Також відповідач зазначив, що відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 4.3. Договору застави, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється згідно із законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" шляхом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу з третіми особами або шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Таким чином, сторони договору погодилися, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюватиметься за вибором Відповідача одним із способів, визначених п. 4.3. Договору застави.

Підпунктом 3.8. Кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у п. 1.3 цьовору, від суми простроченого платежу, залежно від валюти кредиту, за яким виникло таке прострочення. Оскільки в п.4.3. Договору застави №13/97/301/06-С передбачено можливість стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, то вчинення виконавчого напису нотаріусом на договорі застави, на думку відповідача, є законним.

Крім того, відповідач подав до Господарського суду копію позовної заяви про стягнення заборгованості, подану до Пустомитівському районному суду Львівської області про стягнення заборгованості за Кредитним договором №06/97/06-С від 22.11.2006р. та договором застави №13/97/301/06-С від 22.11.2006р.

Відповідач просить у позові ПП “Компанія Авізо” про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,відмовити.

Третя особа-1: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м.Львів в своїх запереченнях на позов зазначила, що виконавчий напис вчинено на підставі ст.87 Закону України “Про нотаріат” та п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 та на підставі п.4.2 Договору застави. До заперечення третьою особою додано копії письмових повідомлень-вимог №2059/07/1-б.б-1.3 від 02.06.2008р., № 2242/07/2-б.б-1.3 від крім 15.06.2009р., №2018/07/1-б.б-1.2 від 14.04.2010р. та №2057/07/01-399-1.3 від 17.06.2008р. Таким чином були дотримані всі норми законодавства, щодо вчиненого виконавчого напису.

Також приватним нотаріусом зазначено, що у відповідності до ст. 87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Частиною 1 ст. 589 ЦК України встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.

Також приватний нотаріус зазначив, що згідно з пунктом 4.2. Кредитного договору № 06/97/06-С, укладеного між Позивачем та Відповідачем 22.11.2006 року, у разі недотримання Позичальником (Позивачем) умов цього договору та/або Договору застави Банк (Відповідач) має право вимагати дострокового його розірвання, повернення одержаного кредиту, сплати нарахованих процентів за користування ним, відшкодування збитків, заподіяних Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов цього договору, у разі невиконання Позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет застави згідно з Договором застави та договорами застави/іпотеки, що можуть бути укладені в майбутньому в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року (зі змінами та доповненнями) (далі - Інструкція), нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Крім того, приватним нотаріусом вказано, що на підставі вищевказаного 26.05.2010р. до нього звернувся відповідач: ПАТ "Кредитпромбанк", в особі Начальника юридичного відділу Львівської філії ПАТ "Кредитпромбанк" Голайдо О.В. із заявою про вчинення виконавчого напису на Договорі застави № 13/97/301/06-С, посвідченому 22.11.2006р. ОСОБА_8, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 4871. Банком було подано усі документи, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, заборгованість позивача є безспірною, а відтак 26.05.2010р. мною було вчинено виконавчий напис на Договорі застави з повним дотриманням вимог чинного законодавства України.

Також на твердження позивача про те, що виконавчий напис вчинено на договорі застави, а не на документі, що встановлює заборгованість, нотаріусом зазначено наступне: у відповідності до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Відповідно до п.288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.). На дотримання вказаних норм мною вчинено виконавчий напис на договорі застави, який посвідчено нотаріально, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса .

Враховуючи викладене Третя особа-1: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м.Львів просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Третя особа-2: ВДВС Пустомитівського районного управління юстиції, м.Пустомити, Львівської обл. в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, письмових пояснень не надала, вимог ухвали суду від 06.07.2010р. в цій частині не аиконала.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

22.11.2006р. між Відкритим акціонерним товариством “Кредитпромбанк” в особі заступника керуючого з роздрібного бізнесу Львівської філії відкритого акціонерного товариства “Кредитпромбанк” та громадянином ОСОБА_7 було укладено Кредитний договір №06/97/06-С.

Згідно з п.1.1 цього Договору, банк надає Позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 35000,00 доларів США строком до 20.11.2009р. включно.

Відповідно до умов п.1.5. цього Кредитного договору, забезпеченням виконання зобовязання за цим Договором є застава сідлового тягача Е RENAULT PREMIUM, 1997 року випуску та напівпричепа бортового Е марки ПП, модель FORMAT OPL 12-24М, 1994 року випуску згідно з договором застави №13/97/301/06-С від 22 листопада 2006р.

Договір застави №13/97/301/06-С від 22.11.2006р. укладено між Відкритим акціонерним товариством “Кредитпромбанк” в особі заступника керуючого з роздрібного бізнесу Львівської філії відкритого акціонерного товариства “Кредитпромбанк” та майновим поручителем Приватним підприємством “Компанія Авізо” в особі директора ОСОБА_2.

Відповідно до умов п.1.1. Договору застави, Заставодавець передав у забезпечення зобовязань Божника (громадянина ОСОБА_7) за Кредитним договором, а Заставодержатель прийняв у заставу Майно: автомобіль марки RENAULT, модель-PREMIUM, 1997року випуску, тип ТЗ-сідловий тягач-Е, обєм двигуна-11100 куб.см., шасі (кузов) НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1 та Н/причіп бортовий-Е, марки-FORMAT OPL 12-24М, 1994 року випуску, шасі (кузов) №НОМЕР_3, державний номерний знак -НОМЕР_4.

26.05.2010р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 1004 про звернення стягнення на:

- автомобіль марки RENAULT, 1997р. випуску, модель-PREMIUM, тип ТЗ-сідловий тягач-Е, обєм двигуна-11100 куб.см., шасі (кузов) НОМЕР_2, реєстраційний номер-НОМЕР_1;

- напівпричіп бортовий-Е, марки-FORMAT OPL 12-24М, 1994 р. випуску, шасі (кузов) №НОМЕР_3, реєстраційний номер-НОМЕР_4.

Це рухоме майно належить ПП “Компанія Авізо” і на підставі нотаріально посвідченого Договору застави №13/97/301/06-С від 22.11.2006р. передано у заставу Відкритому акціонерному товариству “Кредитпромбанк” повним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Кредитпромбанк”.

На підставі вказаного виконавчого напису 31.05.2010р. Відділом державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції було прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження про звернення стягнення на рухоме майно, а саме :

- автомобіль марки RENAULT, 1997р. випуску, модель-PREMIUM, тип ТЗ-сідловий тягач-Е, обєм двигуна-11100 куб.см., шасі (кузов) НОМЕР_2, реєстраційний номер-НОМЕР_1;

- напівпричіп бортовий-Е, марки-FORMAT OPL 12-24М, 1994р. випуску, шасі (кузов) №НОМЕР_3, реєстраційний номер-НОМЕР_4, належне ПП “Компанія Авізо” в рахунок погашення боргу перед ПАТ “Кредитпромбанк” в сумі 130789,37грн., з них 16287,03 доларів США, згідно з курсом НБУ станом на 12.05.2010р. та 1700,00грн. за вчинення виконавчого напису.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, та третіх осіб, суд прийшов до наступних висновків:

Відповідно до вимог ч.3 ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, цей закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

У відповідності до вимог ч.1 ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом.

Згідно із ч.1 ст.26 вищезазначеного закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачено звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Частиною 6 ст. 20 Закону України “Про заставу” передбачено можливість вчинення виконавчого напису нотаріусами України, якщо інше не встановлено законом. Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” встановлено інше, а саме: ч. 1 ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку, згідно із цим Законом. Вказаний Закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису.

Згідно із ст. 87 Закону України “Про нотаріат” встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Але, при цьому, у відповідності до частин 1, 3 розділу IX Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, який набрав чинності з 01.01.2004р., визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України “Про заставу”, Закон України “Про нотаріат”, Постанова Кабінету Міністрів України № 1172 “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” були прийняті та набрали чинності значно раніше ніж Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” і таким чином, в даному випадку до спірних правовідносин, які є предметом цього позову повинні застосовуватись саме норми Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Таким чином, ПАТ “Кредитпромбанк” звернувся за вчиненням виконавчого напису нотаріуса, а приватним нотаріусом ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис, реєстровий номер 1004 з порушенням вимог ст. 27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Доводи відповідача про те, що можливість вчинення виконавчого напису ними було узгоджено в договорі судом не приймаються, оскільки таке узгодження не передбачено Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Судом також оцінено надані третьою особою-1 копії письмових повідомлень-вимог №2059/07/1-б.б-1.3 від 02.06.2008р., № 2242/07/2-б.б-1.3 від крім 15.06.2009р., №2018/07/1-б.б-1.2 від 14.04.2010р. та №2057/07/01-399-1.3 від 17.06.2008р., і встановлено, що вони стосуються Кредитного договору №15/69-КМК-07 від 12 жовтня 2007 року, за яким оскаржуваним виконавчим написом стягнення не здійснювалось.

Надані відповідачем суду копії письмових повідомлень-вимог №4346/06/1-б.б-1.3 від 17.11.2008р., №4350/06/1-б.б-1.3 від 01.12.2008р., №4352/06/1-б.б-1.3 також критично оцінюються, оскільки вони адресовані позичальнику ОСОБА_7, а не ПП “Компанія Авізо” і, крім того, не містять відміток про отримання, суми зазначені у письмовому повідомленні вимозі №2242/07/2-б.б-1.3 від 15.06.2009р., адресовані ПП “Компанія Авізо” не відповідають сумам, що стягуються виконавчим написом.

Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що виконавчий напис не відповідає вимогам ст. 89 Закону України “Про нотаріат”.

Так, виконавчий напис викладений у формі, яка унеможливлює визначити що є предметом виконавчого напису, рухоме майно чи земельна ділянка.

У виконавчому написі зазначено, що нотаріус пропонує звернути стягнення на рухоме майно, однак, в цьому виконавчому написі вказано, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації земельної ділянки пропонується задовілити вимоги ПАТ “Кредитпромбанк”, а саме: “За рахунок коштів, отриманих від реалізації земельної ділянки пропорційно задоволеним вимогам ПАТ “Кредитпромбанк” у розмірі, згідно з Кредитним договором №06/97/06-с від 22.11.2006р.”.

Тобто, нотаріусом допущено помилку і замість рухомого майна, яке є предметом застави за Кредитним договором, зазначено, що стягнення коштів має бути здійснено за рахунок реалізації земельної ділянки, яка не була предметом застави.

Пункт 5 виконавчого напису також містить неоднозначні твердження, а саме заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення процентів та тіла кредиту в розмірі 25494,61грн., що згідно курсу НБУ станом на 12.05.2010р. становить 3216,62 доларів США.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України обов'язок доведення фактичних обставин, які є підставою вимог і заперечень, покладається на сторону в судовому процесі.

Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись вимогами ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,-

суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Визнати виконавчий напис від 26.05.2010р. №1004 про звернення стягнення на майно ПП “Компанія “Авізо” (Код ЄДР 33648527)для задоволення вимог ПАТ “Кредитпромбанк”, м.Київ, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м.Львів, таким, що підлягає виконанню.

3.Судові витрати покласти на Позивача.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя