Рішення № 137132444, 04.06.2026, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Єдиний унікальний номер №943/582/26

Провадження №2/943/1000/2026

04 червня 2026 року м.Буськ

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коса І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ладиги С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Буську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» через представника Кудіну А.В. звернулося до суду із указаним позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути із відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором на загальну суму в розмірі 63 788,52 грн. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 10 червня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №014-RO-82-277745397, в силу якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти на умовах встановлених цим договором, які відповідачка зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування цією позикою. Проте, відповідачка не виконала належним чином своїх кредитних зобов`язань перед первісним кредитором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку відповідачка добровільно не сплачує, зокрема на момент подання позову загальна сума заборгованості відповідачки за вказаним кредитним договором становить загальну суму в розмірі 63 788,52 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 54343,97 грн., заборгованість за несплаченими відсотками в сумі 9444,55 грн. Крім того, згідно Договору відступлення права вимоги №114/2-78F від 17.07.2025 року первісний кредитор АТ «Райффайзен Банк» відступило право вимоги вищевказаної заборгованості на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», до якого перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором №014-RO-82-277745397 від 10.06.2024 року на загальну суму заборгованості в розмірі 63 788,52 грн. Оскільки відповідачка добровільно не погашає вказану заборгованість за кредитом, що стало приводом для звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 02.04.2026, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки, яка не є підприємцем, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Позивач явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, незважаючи на повідомлення судом про дату, час і місце судового засідання, а представник позивача за довіреністю Кудіна А.В. у позовній заяві просила провести розгляд справи у відсутності представника позивача. У випадку неявки в судове засідання відповідача також просить ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки не повідомила, а відзиву на позовну заяву не подавала, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла, що в силу вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ураховуючи згоду представника позивача, яка у поданій до суду позовній заяві просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, а проти ухвалення судом заочного рішення не заперечила, враховуючи неявку в судове засідання відповідачки, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання та не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин, а також не подала відзиву, отже суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням частини першої статті 280 ЦПК України.

Згідно частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до приписів ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 10 червня 2024 року між первісним кредитором АТ «Райффайзен Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №014-RO-82-277745397, за яким відповідачка отримала у первісного кредитора грошові кошти у розмірі 80000,00 грн., строком на 24 місяці, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,07% від суми кредиту за кожен день його користуваннята 41,9% річних від суми кредиту, які зобов`язалася повернути та сплатити відсотки за користування отриманими кредитними коштами.

Як убачається із матеріалів справи, що первісний кредитор АТ "Райффайзен Банк" виконало взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачці кредит, відповідно до умов укладеного Кредитного договору №014-RO-82-277745397 від 10.06.2024, що підтверджується Випискою АТ «Райффайзен Банк» за період 10.06.2024 - 09.06.2025.

Однак, взятих на себе кредитних зобов`язань за цим договором ОСОБА_1 не виконала, допустивши виникнення заборгованості перед первісним кредитором. Зокрема, як убачається із представленого позивачем Розрахунку заборгованості АТ «Райффайзен Банк» від 17.09.2025 року, що за відповідачкою ОСОБА_1 рахується заборгованість на загальну суму в розмірі 63 788,52 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 54343,97 грн., заборгованість за несплаченими відсотками в сумі 9444,55 грн.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» вищевказаний договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором (абзац другий ч. 1 ст. 12 цього Закону).

Так, на виконання зазначених вище вимог законодавства, відповідачка ОСОБА_1 підписала згаданий кредитний договір у формі електронних документів із використанням електронного підпису, зокрема: Заяви на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою» №014-RO-82-277745397 від 10.06.2024 року; Додатку до Заяви про акцепт Публічної пропозиції/Угоди №CMDPI-2156456 від 18.04.2022; Заяви-Договору про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-277745397, Паспорту споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», Графіку платежів та розрахунку загальної вартості споживчого кредиту та реальної річної процентної ставки, які відповідачка підписала своїм електронним підписом «298972» за допомогою фінансового номера телефону НОМЕР_1 , позначка часу АЦСК: 10.06.2024 о 20:19, тобто між сторонами укладено вищевказаний кредитний договір у формі електронного документа із використанням електронного підпису.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Нормою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у статті 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 цього Закону).

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. 205, ст. 207 ЦК України).

Згідно правового висновку Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, Суд виснував про безпідставність доводів позичальника, який покликався на те, що він не підписував кредитний договір у електронній формі та не погоджував його істотні умови, а також про відсутність правових підстав для визнання недійсним вказаного кредитного договору, підписаного позивачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію», а за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. При цьому, Судом констатовано, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, як комбінація цифр і/або букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Тотожні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року в справі №404/502/18, де Суд, відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору в електронній формі, виснував, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 констатовано, що при оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Відтак, суди встановили, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, особа через особистий кабінет на вебсайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «погоджуюсь», після чого ТОВ «Гоуфінгоу» надіслало позивачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який позивач і використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Подібні правові висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року в справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року в справі №234/7159/20 (суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині).

Крім того, згідно правового висновку Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04 грудня 2023 року в справі №212/10457/21, Суд, встановивши, що оспорювані позивачем відповідні кредитні договори укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року в справі №757/40395/20, від 20 червня 2022 року в справі №757/40396/20 та інших, які обґрунтовано враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору. У справі, яка переглядається Верховним Судом, позивачем не доведено порушення його прав при укладенні відповідних договорів, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення договорів від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на його рахунок.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно частини першої статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч. 13 ст. 11 цього Закону).

Згідно абзацу другого частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами другою і третьої статті 100 ЦПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній корпії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис, а також у паперових копіях електронного доказу, що не вважається письмовим доказом.

Згідно частини шостої статті 11 цього Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 525, 611, 612, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Так, згідно Договору відступлення права вимоги №114/2-78F від 17.07.2025 року та Додаткової угоди до цього Договору за №8 від 16.03.2026 року, первісний кредитор АТ «Райффайзен Банк» відступило право вимоги вищевказаної заборгованості на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» згідно Витягу із Реєстру боржників від 17.09.2025, до якого перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором №014-RO-82-277745397 від 10.06.2024 року на загальну суму заборгованості в розмірі 63 788,52 грн. (номер у реєстрі боржників - 220), а тому позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права нового кредитора у вказаному грошовому зобов`язанні боржника ОСОБА_1 .

Разом із тим, як убачається із долученого представником позивача розрахунку заборгованості за Кредитним договором №79186596 від 21.07.2024 року, що відповідачка ОСОБА_1 має загальну суму заборгованості в розмірі 63 788,52 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 54343,97 грн., заборгованість за несплаченими відсотками в сумі 9444,55 грн., права вимоги на яку за вищевказаним договором відступлення права вимоги перейшли від АТ «Райффайзен Банк» у порядку переуступлення прав вимог до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», як кінцевого кредитора у вищевказаному грошовому зобов`язанні.

При цьому, відповідачкою ОСОБА_1 не надано до суду доказів, які спростовували би вищевказаний розрахунок заборгованості перед позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новим кредитором у грошовому зобов`язанні відповідачки, якою також не доведено належними доказами відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попереднім кредитором АТ «Райффайзен Банк».

Отже, виходячи із вищенаведених фактичних обставин справи, підтверджених наявними у матеріалах справи письмовими доказами, що сума заборгованості відповідачки ОСОБА_1 перед новим кредитором ТОВ «ФК «ЄАПБ» становитиме: 63 788,52 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 54343,97 грн., заборгованість за несплаченими відсотками в сумі 9444,55 грн., що не спростовані будь-яким контррозрахунком відповідачки ОСОБА_1 .

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, зокрема, у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК України). При цьому, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Тобто, за змістом цього положення несприятливі умови для нового кредитора пов`язуються із виконанням боржником обов`язку первісному кредитору, а не у звільненні останньої від такого обов`язку в цілому. Однак, відповідачка ОСОБА_1 не надала до суду доказів належного виконання нею своїх обов`язків первісному кредитору АТ «Райффайзен Банк», як і наступному кредитору в її грошовому зобов`язанні (позивачу ТОВ «ФК «ЄАПБ»).

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути загальну суму заборгованості за отриманим кредитом на загальну суму в розмірі 63 788,52 грн. (сукупна заборгованість за тілом кредиту та несплаченими відсотками).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн., а тому враховуючи повне задоволення цього позову, такий збір слід стягнути з відповідачки на користь позивача.

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 178, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 280, 352, 354, 355ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість в сумі 63 788,52 грн. (шістдесят три тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень 52 копійок) та судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесять дві гривні 40 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ТОВ ФК «ЄАПБ» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014).

Представник позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя: І. Б. Кос