Рішення № 137131876, 21.05.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/796/26

Номер провадження 2/570/1265/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі представниці Сердійчук Я.Я. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором у розмірі 36930,00 грн., а також понесені товариством судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог сторона позивача зазначає, що 20.01.2025 р. між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2038613, за яким відповідачці було надано у кредит 11000,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору Позичальник зобов`язалася повернути Кредит Кредитодавцю в строк, передбачений Кредитним договором. Проте своїх зобов`язань з повернення грошових коштів Відповідачка не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

26.11.2025 було укладено договір факторингу № 26-11/25, відповідно до якого ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, - зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2038613.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 2038613.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2038613 від 20.01.2025 р., що підлягає стягненню з відповідачки станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 36930,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 11000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 20790,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 4400,00 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами 740,00 грн.

Ухвалою суду від 06.03.2026 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін.

20.04.2026 р. до суду надійшов відзив, у якому відповідачка, не заперечуючи факту укладення кредитного договору із ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», зауважила наступне.

У позовній заяві позивач нічого не зазначає про наявність фактів сплати коштів на погашення заборгованості по кредиту, тіла і відсотків, а саме відповідачкою було перераховано: 02.04.2025 року - 4510 грн; 15.04.2025 року - 4580 грн; 02.05.2025 року - 4580 грн; 21.05.2025 року - 4400 грн, що в загальному становить 18070 грн. Однак із долученого позивачем до позову розрахунку заборгованості вбачається, що частину здійснених платежів за 15.04.2025 р., 02.05.2025 р., 21.05.2025 р. зараховано на погашення штрафних санкцій, а не відсотків та тіла кредиту.

Згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

З огляду на наявність часткової сплати відповідачкою коштів та протиправного нарахування штрафних санкцій і стягнення позивачем цих коштів на погашення штрафу, що суперечить умовам самого договору та вимогам цивільного законодавства, долучений до позову розрахунок заборгованості станом на 26.11.2025 року здійснений в порушення п. 18 Перехідних положень ЦК України, має арифметичні помилки, відсотки нараховані некоректно, безпідставно нараховані штрафні санкції, а тому він не відображає дійсного порядку нарахування боргу за кредитом та є помилковим.

На обґрунтування своєї позиції відповідачка також додає до відзиву на позовну заяву складений нею контррозрахунок заборгованості за кредитним договором №2038613 за період з 20.01.2025 р. по 26.11.2025 р.

Відповідно до згаданого контррозрахунку загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.11.2025 року повинна складати 15733,33 грн, з яких: 5444,13 грн заборгованість за тілом кредиту; 10289,20 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. Розмір заборгованості, зазначений позивачем, відповідачка не визнає та заперечує щодо задоволення позову в цій частині.

Також, зважаючи на предмет позовних вимог та категорію справи, яка є малозначною за ціною позову, а також враховуючи обсяг виконаної роботи адвокатом, наявність помилок при розрахунках, відповідачка просить суд зменшити розмір відшкодування витрат на правову допомогу до 1000,00 грн, оскільки заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн не відповідають категорії справи та є суттєво завищеними.

24.04.2026 р. представницею позивача подано до суду відповідь на відзив, у якому вона наголошує на тому, що зважаючи на положення п.6.4. Кредитного договору №2038613 від 20.01.2025 р. та положення ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», штраф за вказаним кредитним договором був нарахований правомірно. Оскільки сума кредиту згідно із Кредитним договором становить 11000,00 грн., то відповідно нарахований штраф не повинен перевищувати 5500,00 грн. Як вбачається з доданого до Позовної заяви Розрахунку заборгованості за Кредитним договором сума нарахованого штрафу становить 5150,00 грн. А отже первісним кредитором не було порушено вимоги закону щодо нарахованого розміру сукупної суми неустойки за Кредитним договором.

Представниця позивача зазначає, що сторони погодили наявність зниженої процентної ставки, і як вбачається з пункту 1.5.2. Договору, знижена процентна ставка становить 0.9% в день та застосовується у випадку, якщо Споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, до 14.02.2025 або протягом трьох календарних днів, наступних за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідачка не виконала зазначену умову (відповідно до п. 1.5.2.), не внесла платіж протягом визначеного терміну, внаслідок чого первісним кредитором (18.02.2025) було здійснено перерахунок процентів за користування кредитом, тобто нарахування процентів здійснювалось, за базовою процентною ставкою, передбаченою умовами договору, що становить 1,0 % на день від суми фактичного залишку заборгованості (п. 1.5.1 Договору), тобто (11 000 грн. ? 1,0 % = 110,00 грн.)

Отже, як вбачається з розрахунку заборгованості Відповідачем було здійсненого декілька платежів в рахунок часткового погашення заборгованості, зокрема:

- 02.04.2025 року було здійснено платіж у розмірі 4510,00 грн.

- 15.04.2025 року було здійснено платіж у розмірі 4580,00 грн.

- 02.05.2025 року було здійснено платіж у розмірі 4580,00 грн.

- 21.05.2025 року було здійснено платіж у розмірі 4400,00 грн.

У зв`язку з цим, сума нарахованих процентів за кожен день користування кредитними коштами поступово зменшувалася після здійснення Відповідачкою платежів, що свідчить про те, що первісний кредитор здійснював нарахування у повній відповідності до умов кредитного договору (п. 3.1 Договору).

Щодо черговості платежів за Кредитним договором представниця позивача зазначає, що з врахуванням вимог ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» при укладенні Кредитного договору сторони узгодили згідно із п.5.6. Кредитного договору наступне:

- «5.6. Споживач здійснює платежі з повернення заборгованості за Договором у розмірі та у строки визначені Договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Товариства у черговості, визначеній в Законі України «Про споживче кредитування», зокрема:

5.6.1. у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

5.6.2. у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом;

5.6.3 у третю чергу здійснюється сплата неустойки та інших платежів відповідно до Договору.

Платіж (його частина), що надійшов на користь Товариства з метою дострокового погашення суми (тіла) кредиту (його частини), строк сплати якого ще не настав, відповідно до Графіку платежів, може бути направлений на погашення суми (тіла) кредиту, після дотримання черговості, визначеної в п.5.6 (5.6.1-5.6.3), зокрема, після сплати простроченої заборгованості, поточної заборгованості та штрафів (за наявності).»

Враховуючи, що на момент отримання первісним кредитором платежів від Відповідача, строк повернення тіла кредиту ще НЕ наступив, тобто тіло кредиту, ще НЕ було прострочене, а первісний кредитор мав до Клієнта лише право вимоги щодо сплати простроченої та поточної заборгованості зі сплати процентів, отримані платежі від клієнта були розподілені наступним чином:

- платіж Клієнта від 02.04.2025 року у розмірі 4510,00 грн. було спрямовано в рахунок погашення заборгованості за поточними процентами (строк сплати наступив відповідно до п.5.3 Договору);

- платіж Клієнта від 15.04.2025 року у розмірі 4580,00 грн. було спрямовано в рахунок погашення заборгованості за поточними процентами (строк сплати наступив відповідно до п.5.3 Договору).

- платіж Клієнта від 02.05.2025 року у розмірі 4580,00 грн. 2130,00 грн. було спрямовано в рахунок погашення заборгованості за поточними процентами (строк сплати наступив відповідно до п.5.3 Договору) та 2450,00 в рахунок погашення штрафних санкцій.

- платіж Клієнта від 21.05.2025 року у розмірі 4400,00 грн. 2090,00 грн. було спрямовано в рахунок погашення заборгованості за поточними процентами (строк сплати наступив відповідно до п.5.3 Договору) та 2310,00 в рахунок погашення штрафних санкцій.

Отже, на думку представниці позивача, розподіл платежів здійснювався у повній відповідності до умов кредитного договору та вимог статті 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо нарахування штрафу за Кредитним договором представниця позивача вказує, що на підставі Закону № 3498-IX пункт 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону викладено у новій редакції, відповідно до якої у разі прострочення споживачем у періодз 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону.

Таким чином, у випадку прострочення споживачем виконання свого зобов`язання за договором про споживчий кредит, укладеним після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498- IX (після 23.01.2024 року), до такого споживача може бути застосовано відповідальність у вигляді неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання).

При цьому, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищевикладене, представниця позивача зазначає про наявність правової колізії, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» прямо передбачає, що за договорами споживчого кредитування, укладеними після 23.01.2024р., до споживача може бути застосовано відповідальність у вигляді неустойки (штрафу, пені) та інших платежів у випадку прострочення споживачем виконання свого зобов`язання за договором про споживчий кредит, у той же час Цивільний кодекс України містить протилежну норму.

В свою чергу, у правовій системі України немає законодавчого акта, який врегульовував би питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. При цьому, правозастосовна практика судів, роз`яснення Міністерства юстиції України (Лист від 26.12.2008 N 758-0-2-08-19, Щодо практики застосування норм права у випадку колізії), зводиться до того, що в разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив чинності.

Таким чином, можна прийти до висновку, що в описаній колізії пріоритет має Закон № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», оскільки цей нормативний акт виданий пізніше.

Враховуючи вимоги законодавства про споживче кредитування, твердження відповідачки, що нарахований штраф за Кредитним договором підлягає списанню, не відповідає дійсності.

Щодо клопотання відповідачки про зменшення суми судових витрат позивача на оплату правової допомоги, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , представниця позивача вказує, що на підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано Договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року; Прайс-лист Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», затверджений Рішенням Загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025 року; Заявку на надання юридичної допомоги №886 від 01.01.2026 року; Витяг з Акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року. Отже, факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з Акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем.

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що спір виник виключно через неналежне виконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, представниця позивача вважає, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, - натомість, зворотного відповідачкою не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн відсутні, а остання підлягає задоволенню.

Представниця позивача у судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання. У позовній заяві просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідачка про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить відповідна відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за адресою зареєстрованого місця проживання відповідачки, однак у судове засідання не з`явилася повторно, причин неявки не повідомила. Також про дату, час та місце розгляду справи відповідачка була повідомлена належним чином шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному вебсайті судової влади України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, вивчивши аргументи сторін, наведені в їхніх заявах по суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.01.2025 р. між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2038613 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» (Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору (п.п. 1.2., 1.3., 1.5.1.) сума кредиту (загальний розмір) складає 11000,00 грн, строк кредиту - 350 днів; стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Пунктом 2.1. Кредитного договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Як вбачається із реквізитів Кредитного договору, його підписано відповідачкою ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором К727 20.01.2025 о 16:57:05.

Факт перерахування на картковий рахунок відповідачки грошових коштів відповідно до п.1.2. та п.2.1. Кредитного договору підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 27.11.2025 р. за вих. № 20251127-746, у якому вказано, що 20.01.2025 р. о 16:58:26 год. на картку № НОМЕР_2 , належну ОСОБА_1 , перераховано 11000,00 грн.

Також факт перерахування коштів відповідачці підтверджується довідкою первісного кредитора ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» вих.№2038613 від 06.01.2026 р.

Таким чином, виконання первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» своїх зобов`язань за кредитним договором щодо надання відповідачці грошових коштів у розмірі 11000,00 грн у кредит підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно із положеннями ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України, що регулюють договір позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» містить визначення загальних витрат за споживчим кредитом, якими є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно із розрахунком заборгованості за Кредитним договором, сформованим ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» станом на 26.11.2025 р., заборгованість ОСОБА_1 станом на дату розрахунку становила 32530,00 грн, з яких 11000,00 грн тіло кредиту, 20790,00 грн відсотки за користування кредитом, 740,00 грн штрафні санкції.

26.11.2025 було укладено договір факторингу № 26-11/25, відповідно до якого ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, - зокрема, за договором № 2038613.

Пунктом 3.1.3. Договору факторингу передбачено, що Право вимоги переходить до Фактора після підписання Сторонами цього Договору, з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників та оплати суми фінансування.

Пунктом 4.1. Договору факторингу також визначено, що сума Фінансування (ціна договору) складає 3155252,34 грн.

Позивачем надано Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 26.11.2025 р. до договору факторингу від 26.11.2025 № 26-11/25, на який накладено електронні підписи уповноважених представників сторін із позначками часу, а також електронні печатки товариств.

У переданому Фактору Реєстрі Боржників відображена інформація про відступлення від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2038613 від 20.01.2025 р. у сумі 32530,00 грн, з яких 11000,00 грн сума виданого кредиту, 20790,00 грн сума заборгованості за нарахованими відсотками, 740,00 грн сума заборгованості по штрафах/пені.

На підтвердження оплати за договором факторингу сторона позивача надала платіжне доручення АТ «ОТП БАНК» від 26.11.2025 р. №0581580000, з якого вбачається перерахування Фактором на користь Клієнта грошових коштів у сумі 3155252,34 грн., призначення платежу: «Оплата згідно ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 26-11/25 від 26.11.2025 без ПДВ».

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Отже, факт відступлення ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги за заборгованістю відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підтверджується усіма наявними матеріалами справи.

Стороною позивача також надано розрахунок заборгованості за Кредитним договором, виконаний станом на 04.02.2026 р. безпосередньо позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», у якому відображено додаткове нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 4400,00 грн за 40 календарних днів (з 27.11.2025 р. по 05.01.2026 р.).

Водночас, суд наголошує на тому, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки суми нарахованого позивачем штрафу не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Згідно із п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69).

Норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України (постанова Великої Палати ВС від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), постанова КЦС ВС від 08 листопада 2023 року у справі № 755/3412/22).

З огляду на зазначене, суд відхиляє аргументи сторони позивача про перевагу норм Закону України «Про споживче кредитування» над нормами Цивільного кодексу України в питанні правомірності стягнення з позичальника штрафу за кредитним договором.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває і до сьогодні.

Кредитний договір № 2038613 укладено 20.01.2025 року, тобто в період дії воєнного стану на території України.

Отже, правові підстави для стягнення штрафу у розмірі 740,00 грн за кредитним договором № 2038613 від 20.01.2025 року - відсутні.

Окрім того, зважаючи на відсутність законних підстав для нарахування штрафу за кредитним договором, суд погоджується із твердженням відповідачки про хибність розрахунку заборгованості, проведеного первісним кредитором станом на дату відступлення права вимоги за кредитним договором (26.11.2026 р.)

У розрахунку заборгованості за Кредитним договором, сформованому ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» станом на 26.11.2025 р., відображено факт здійснення відповідачкою платежів на погашення її заборгованості за кредитним договором, а саме: 02.04.2025 у розмірі 4510,00 грн, 15.04.2025 у розмірі 4580,00 грн, 02.05.2025 року у розмірі 4580,00 грн, 21.05.2025 року у розмірі 4400,00 грн.

Здійснення таких оплат з боку відповідачки також підтверджено відповідачкою особисто у її відзиві на позовну заяву та не заперечувалося представницею позивача у відповіді на відзив.

Окремо варто звернути увагу на те, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за 18.02.2025 р. первісний кредитор нарахував відсотки у розмірі 385,00 грн. Як до цієї дати, так і після неї нарахування відсотків за користування кредитом відбувалося за ставкою 1%, що у грошовому виразі станом на 18.02.2025 р. складало 110,00 грн.

Наведене дає підстави вважати, що нарахування відсотків у розмірі 385,00 грн від 18.02.2025 р. відбулося помилково, і за цей день нарахуванню підлягали відсотки у розмірі 110,00 грн.

Суд також бере до уваги контррозрахунок відповідачки та погоджується із ним, оскільки за результатами його дослідження було встановлено, що при його формуванні відповідачкою було дотримано належну черговість погашення заборгованості за Кредитним договором (з врахуванням вимог ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» та п.5.6. Кредитного договору) та враховано відсутність підстав у первісного кредитора для нарахування штрафу.

Отже, станом на 26.11.2025 р. заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 2038613 від 20.01.2025 р. становила 15733,33 грн, з них: 5444,13 грн непогашена заборгованість за тілом кредиту, 10289,20 грн заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом.

Водночас, суд також враховує, що позивачем було також заявлено вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 4400,00 грн, які були нараховані позивачем після відступлення права вимоги за кредитним договором на його користь.

У розрахунку заборгованості, проведеному позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» станом на 04.02.2026 р., було уточнено, що відсотки після відступлення права вимоги за кредитним договором нараховано протягом 40 календарних днів з 27.11.2025 р. по 05.01.2026 р.

Тобто, позивач нараховував такі відсотки за ставкою 1% з розрахунку на те, що заборгованість за тілом кредиту відповідачкою жодного разу погашена не була і така заборгованість в період нарахування з 27.11.2025 по 05.01.2026 р. становила 11000,00 грн. Відповідно, позивач нараховував відсотки за кожен день користування кредитом у розмірі 110,00 грн.

Оскільки у ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було наявне право нараховувати відсотки за кредитним договором відповідно до п.3.1.1. Договору факторингу, а строк кредиту визначено як 350 днів з дня його укладення, тобто такий строк закінчився 05.01.2026 р., позивачем правомірно було нараховано відсотки за 40 днів з 27.11.2025 р. по 05.01.2026 р.

Як було встановлено із контррозрахунку відповідачки, нею було частково погашено заборгованість за тілом кредиту, що зменшило відповідну заборгованість до 5444,13 грн.

У п.3.1. Кредитного договору наголошено, що проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту.

Відповідно, відсотки, які ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» мали право нарахувати за 40 днів в межах строку кредитування з 27.11.2025 р. по 05.01.2026 р. складають 2177,60 грн. (5444,13 / 100 * 40)

Висновок.

Зважаючи на викладене вище, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, складає 17910,93 грн, з них:

- 5444,13 грн непогашена заборгованість за тілом кредиту;

- 10289,20 грн заборгованість за нарахованими відсотками до відступлення права вимоги на корить позивача;

- 2177,60 грн - заборгованість за нарахованими відсотками після відступлення права вимоги на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідачки витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Представниця позивача також просить у позові стягнути з відповідачки судові витрати позивача на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Відповідно до ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Позивач отримав професійну допомогу АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" для можливості правильного формування та подання процесуальних документів до суду.

У матеріалах справи наявний договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», згідно з яким адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до заявки на надання правничої допомоги № 886 від 01.01.2026 р. між сторонами погоджено надання наступних правових (юридичних послуг) по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з акту № 27 про надання юридичної допомоги, підписаного між сторонами 30.01.2026 р. адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В. погодили з ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» надання наступних правових послуг відповідно до заявок за наступним списком: 4000 грн. за надання усної консультації з вивченням документів та 9000 грн. за складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.

Таким чином, витрати за надання правничої допомоги підтверджені позивачем належними доказами.

Водночас, враховуючи наявність клопотання відповідачки про зменшення суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з неї, характер виконаної роботи, складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зі значення справи для сторони, суд дійшов висновку про доцільність стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідачки суми сплаченого судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, з відповідачки підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1292,23 грн. (17910,93 * 2662,40 / 36930)

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованість у розмірі 17910,93 грн, з них: 5444,13 грн непогашена заборгованість за тілом кредиту, 10289,20 грн заборгованість за нарахованими відсотками до відступлення права вимоги позивачу, 2177,60 грн - заборгованість за нарахованими відсотками після відступлення права вимоги позивачу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1292,23 грн. та витрати позивача на правову допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", код ЄДРПОУ 42640371, адреса: вул. Єжи Ґедройця (ст.н. Тверська), буд. 6, кв. офіс 521, м. Київ.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Гнатущенко Ю.В.