Рішення № 137131867, 04.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6279/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання А. Бугайчук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (Рівненська обласна дирекція) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал",

про скасування постанови державного виконавця, відновлення виконавчого провадження та визнання правонаступником

В судовому засіданні приймали участь:

представник позивача: С. Більчук;

представник відповідача: І. Стариченко

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (Рівненська обласна дирекція) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал", згідно якого просить суд:

- скасувати постанову відповідача ( на момент винесення Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (б.н.), д/в Сиськова О.Л. від 27.01.2010 р.) про накладення арешту на невизначене майно (все майно) боржника ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за її незаконністю;

- зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у м. Рівне Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження за постановою виконавця ( номер провадження невідомий) про закінчення виконавчого провадження за заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі N? 2-6928/09 від 20,08,2009 р. про стягнення з ОСОБА_2 , ТзОВ «Літа М», ТзОВ «Міні Маркет» солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль»» в особі Рівненської обласної дирекції «Райффайзен Банк «Аваль»» 78102 грн 83 коп по кредитному договору.

- визнати ОСОБА_1 правонаступником вибулого спадкодавця (боржника в виконавчому провадженні) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 замінивши сторону провадження.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса по місцю відкриття спадщини з питань оформлення спадщини, спадкових прав та обов`язків померлого батька ОСОБА_2 . Згідно довідки приватного нотаріуса про коло спадкоємців ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем спадкодавця.

У вирішенні питання щодо оформлення свідоцтва про право власності спадкоємцю померлого було відмовлено через наявність арешту на майно спадкодавця згідно постанови державного виконавця Відділу ДВС у м. Рівне від 19.11.2009 року. (державний виконавець Сиськова О.).

Згідно постанови про відмову учинення нотаріальних дій від 02.03.2026 р. приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Табінського О.І. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на кімнату за адресою: АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , оскільки накладений арешт на все належне йому нерухоме майно.

Додатково було подано звернення до Рівненського міського суду, на яке отримано заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської обл. по справі N? 2-6928\09 про стягнення з ОСОБА_2 , ТзОВ «Літа-М», ТзОВ «Міні-Маркет» солідарно на користь ВАТ «Райффайзен Банк «Аваль»» в особі Рівненської обласної дирекції «Райффайзен банк «Аваль»» 78102,83 грн заборгованості по кредитному договору та стягнено судові витрати в сумі 1031,02 грн.

Вказує, що ним було зроблено звернення до відділу ДВС щодо надання інформації про стягувачів станом з 2009 року по даний час. Відповіддю відділу ДВС від 18.11.2025 р. N? 290451 йому було відмовлено у наданні даної інформації.

Наявність зазначеного обтяження позбавляє його можливості оформити спадщину після смерті свого батька, так, як не має можливості зняти арешт з майна померлого в досудовому порядку, тому звертаються до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

03.04.2026 від представника відділу ДВС надійшов відзив на позов, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 23.04.2026 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Комібанк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал".

01.06.2026 позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої заперечує щодо доводів викладених у відзиві.

Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса по місцю відкриття спадщини з питань оформлення спадщини, спадкових прав та обов`язків померлого батька ОСОБА_2 .

Згідно довідки приватного нотаріуса про коло спадкоємців ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем спадкодавця.

Згідно постанови про відмову учинення нотаріальних дій від 02.03.2026 р. приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Табінського О.І. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на кімнату за адресою: АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , оскільки накладений арешт на все належне йому нерухоме майно згідно постанови Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (б.н.), д/в Сиськова О.Л. від 19.11.2009, зареєстрованого 27.11.2010.

Позивач звертався до відділу ДВС у місті Рівне ЗМУМЮ із заявою про надання інформації, але отримав відмову.

За приписами ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом (ст.319 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як викладено у Постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №609/1231/19 "…У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі №6-164цс12 та у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №303/6974/16-ц, від 04 червня 2020 року у справі №760/16793/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права та їх тлумачення свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Такий же висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №303/6974/16(провадження №61-39511св18)

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі Закон) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.56 Закону арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч.2 ст.59 Закону у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10,15 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст.59 Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 2розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно п.3 ч.1 ст.39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім боржника.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1,2,3 ст.60 Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Суд враховує, що застосування державним виконавцем наданого йому широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до його обов`язку, визначеного Законом щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас, суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/3435/21, від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України),а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У цій ситуації суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскільки позивач, прийнявши спадщину, позбавлений можливості оформити свої спадкові права, зважаючи на викладені обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно спадкодавця, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, Позивач в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право не може, є необхідність захисту прав позивача шляхом зняття такого арешту та виключення запису про арешт нерухомого майна з Єдиного реєстру обтяжень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог - скасування арешту на невизначене майно (все майно) ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного згідно постанови Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (б.н.), д/в Сиськова О.Л. від 19.11.2009, зареєстрованого 27.11.2010.

В іншій частині позовних вимог суд відмовляє, оскільки в даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування арешту на майно.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (Рівненська обласна дирекція) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал", про скасування постанови державного виконавця, відновлення виконавчого провадження та визнання правонаступником - задовольнити частково.

Скасувати арешт на невизначене майно (все майно) ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений згідно постанови Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (б.н.), д/в Сиськова О.Л. від 19.11.2009, зареєстрованого 27.11.2010.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 );

відповідач: Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Рівне, вул.Замкова, 22а, ІК 35007146);

третя особа: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (Рівненська обласна дирекція) (м.Рівне, вул.С.Петлюри, 35);

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" (вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, Львівська область, 79018, ІК35234236).

Повне судове рішення складене та підписане 04.06.2026.

Суддя О. Левчук