Ухвала суду № 137131640, 04.06.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2126/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Вароди Павла Борисовича про відвід судді Тарасюка Андрія Миколайовича у цивільній справі №949/2126/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дубровицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюка А.М. перебуває цивільна справа №949/2126/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дубровицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства.

03 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Вароди Павла Борисовича надійшла заява про відвід судді Тарасюка А.М. від розгляду вказаної цивільної справи.

Заяву про відвід обґрунтовано тим, що ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 22 вересня 2025 року відкрито провадження у справі №949/2126/25, однак після відкриття провадження, за доводами представника позивачки, реальний судовий розгляд справи фактично не здійснюється, а судові засідання неодноразово не проводилися по суті та відкладалися за клопотаннями відповідачки ОСОБА_2 або її представника адвоката Богельського Ігоря Володимировича.

Як перший довід заяви представник позивачки зазначає про систематичне відкладення судових засідань. У заяві наведено, що довідкою-протоколом судового засідання від 20 жовтня 2025 року у справі №949/2126/25 зафіксовано відкладення розгляду справи. Довідкою-протоколом судового засідання від 25 лютого 2026 року зафіксовано відкладення справи на 18 березня 2026 року за клопотанням представника відповідачки, оскільки адвокат Богельський І.В. повідомив про перебування на слідчих діях у Відділенні поліції №1 Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області.

Наступний довід заяви стосується відкладення судового засідання 18 березня 2026 року. Представник позивачки вказує, що довідкою-протоколом цього судового засідання зафіксовано відкладення справи на 14 квітня 2026 року за клопотанням представника відповідачки у зв`язку з його перебуванням на лікарняному. При цьому у заяві звернуто увагу, що адвокат Богельський І.В. у клопотанні про відкладення розгляду справи зазначив, що докази перебування на лікарняному будуть надані лише в наступне судове засідання, тобто на момент вирішення питання про відкладення, за твердженням заявника, належні докази поважності причин неявки суду надані не були.

Крім того, представник позивачки посилається на подальші відкладення розгляду справи. У заяві зазначено, що довідкою-протоколом судового засідання від 15 квітня 2026 року зафіксовано відкладення справи на 05 травня 2026 року за клопотанням представника відповідачки у зв`язку з тим, що відповідачка ОСОБА_2 не може з`явитися в судове засідання через народження дитини. Довідкою-протоколом судового засідання від 01 червня 2026 року зафіксовано відкладення справи на 05 серпня 2026 року за клопотанням представника відповідачки у зв`язку із сімейними обставинами відповідачки.

Другий основний довід заяви полягає у тому, що, як вважає представник позивачки, суддя Тарасюк А.М. кожного разу не постановляв окремої мотивованої ухвали про відкладення судового засідання із зазначенням мотивів, з яких суд визнав причини неявки відповідачки або її представника поважними, а фактично обмежувався складанням довідок-протоколів судових засідань. На переконання заявника, такий спосіб процесуального оформлення не давав стороні позивачки можливості зрозуміти мотиви відкладення, перевірити їх законність та ефективно реагувати на затягування розгляду справи.

Третій довід заяви зводиться до того, що суд, на думку представника позивачки, не надавав належної оцінки поважності причин неявки відповідачки та її представника, не вирішував питання про можливість продовження розгляду справи за їх відсутності та не застосовував процесуальні наслідки повторної неявки сторони відповідачки, передбачені ст. 223 ЦПК України. У заяві зазначено, що внаслідок цього, на переконання сторони позивачки, сторона відповідачки фактично отримала можливість контролювати темп судового розгляду.

Четвертий довід заяви стосується участі позивачки та її представника у судових засіданнях. Представник позивачки вказує, що позивачка та її представник не ухилялися від участі у справі, були готові брати участь у судовому засіданні, у тому числі в режимі відеоконференції, та очікували його проведення. Натомість, як зазначено у заяві, суд не забезпечив належного процесуального вирішення питання щодо проведення судового засідання, з`ясування причин неявки інших учасників справи та можливості подальшого розгляду справи.

П`ятий довід заяви стосується тверджень про можливий вплив відповідачки на розгляд справи. У заяві зазначено, що зі слів позивачки ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_2 у приватних розмовах нібито повідомляла, що обіймає у районі посаду, яка, на її думку, дає їй можливість впливати на судовий розгляд цієї справи, отримати позитивне для себе рішення або затягнути розгляд справи на роки - до того часу, поки виросте дитина, щодо якої існує спір.

Водночас у самій заяві зазначено, що сторона позивачки не стверджує про наявність встановленого факту незаконного впливу відповідачки на суддю. Разом з тим представник позивачки вважає, що у сукупності із систематичним відкладенням судових засідань саме за клопотаннями сторони відповідачки, відсутністю окремих мотивованих ухвал про відкладення розгляду справи, невирішенням питання про поважність причин неявки відповідачки та її представника, незастосуванням процесуальних наслідків повторної неявки відповідачки та фактичним непросуванням справи протягом тривалого часу такі обставини об`єктивно викликають сумнів у безсторонності та об`єктивності судді Тарасюка А.М.

Також у заяві представник позивачки посилається на завдання цивільного судочинства, засади рівності учасників справи, змагальності сторін, розумності строків розгляду справи, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов`язок суду зберігати об`єктивність і неупередженість та керувати ходом судового процесу. Заявник посилається на положення ст. 131, 223, 247, 260 ЦПК України та зазначає, що суд мав перевіряти поважність причин неявки, вирішувати питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідачки чи її представника, а питання про відкладення розгляду справи належним чином мотивувати.

Крім того, у заяві наведено посилання на статті 6, 7, 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункт 7 частини другої статті 129 Конституції України, практику Європейського суду з прав людини щодо критеріїв розумних строків розгляду справи, а також на правові підходи Вищої ради правосуддя та Великої Палати Верховного Суду щодо обов`язку судді належним чином організовувати судовий розгляд і не допускати його безпідставного затягування.

На підставі наведеного представник позивачки просить відвести суддю Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюка Андрія Миколайовича від розгляду цивільної справи №949/2126/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дубровицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства.

Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

За змістом ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву про відвід судді та наведені у ній доводи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо він є членом сім`ї або близьким родичем сторони чи інших учасників судового процесу, брав участь у справі як інший учасник процесу, прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, або якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості чи об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України.

За змістом ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим. Вмотивованість заяви про відвід означає не лише наведення суб`єктивних сумнівів учасника справи, а й посилання на конкретні обставини, які можуть бути перевірені судом і які об`єктивно свідчать про наявність підстав, передбачених ст. 36 або ст. 37 ЦПК України.

Головна мета інституту відводу полягає у гарантуванні безсторонності суду та усуненні об`єктивно обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості судді. При цьому вирішальним є не саме існування у сторони побоювань щодо безсторонності судді, а те, чи можуть такі побоювання вважатися об`єктивно обґрунтованими з огляду на встановлені факти.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з того, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Безсторонність оцінюється за суб`єктивним критерієм, тобто з урахуванням особистих переконань та поведінки конкретного судді, і за об`єктивним критерієм, тобто з огляду на те, чи існують факти, які можуть бути перевірені та можуть породжувати обґрунтовані сумніви щодо відсутності безсторонності суду.

Оцінюючи перший, другий та третій доводи заяви, суд виходить з того, що вони стосуються процесуального ведення суддею Тарасюком А.М. цивільної справи, а саме відкладення судових засідань, оцінки причин неявки відповідачки та її представника, незастосування, на думку заявника, процесуальних наслідків повторної неявки сторони відповідачки, а також форми процесуального оформлення відкладення розгляду справи.

Разом з тим ч. 4 ст. 36 ЦПК України прямо передбачає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Питання щодо наявності підстав для відкладення судового засідання, оцінки поважності причин неявки учасника справи чи його представника, а також можливості продовження розгляду справи за відсутності відповідного учасника належать до процесуальних повноважень судді, який здійснює розгляд справи. Незгода сторони з реалізацією таких процесуальних повноважень не свідчить сама по собі про особисту заінтересованість судді у результаті розгляду справи, про надання переваги одній зі сторін чи про існування інших обставин, які об`єктивно викликають сумнів у його неупередженості.

Суд враховує, що відповідно до ч. 9 ст. 223 ЦПК України про відкладення розгляду справи постановляється ухвала.

Водночас ч. 2 ст. 258 ЦПК України передбачає, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, у тому числі питання про відкладення розгляду справи, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Згідно з ч. 5 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею і приєднуються до справи, а ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання; суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.

Отже, сам по собі факт того, що питання про відкладення розгляду справи, за доводами заявника, фіксувалося у довідках-протоколах судових засідань та не оформлювалося кожного разу окремою письмовою ухвалою, не є безумовним доказом упередженості судді. Оцінка правильності чи повноти такого процесуального оформлення не може підміняти встановлення підстав для відводу судді за ст. 36 ЦПК України.

Суд, який вирішує питання про відвід, не здійснює перевірку правильності чи помилковості кожної окремої процесуальної дії судді, оскільки така перевірка не є предметом розгляду заяви про відвід і не може підміняти апеляційний чи інший передбачений законом процесуальний контроль. Доводи щодо непогодження з відкладенням судових засідань, оцінкою поважності причин неявки або необхідністю продовження розгляду справи за відсутності учасника можуть бути предметом відповідних процесуальних заяв, заперечень, зауважень чи перевірки у встановленому процесуальним законом порядку, однак самі по собі не свідчать про упередженість судді.

Довід заявника про те, що суд не застосував процесуальні наслідки повторної неявки відповідачки, також не підтверджує наявності підстав для відводу. Вирішення питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідачки або її представника потребує оцінки конкретної процесуальної ситуації у відповідному судовому засіданні, наявності чи відсутності повідомлення про причини неявки, поважності таких причин, стадії розгляду справи, позицій учасників справи та інших обставин. Така оцінка належить до повноважень судді, який розглядає справу, а незгода із нею не є доказом його необ`єктивності.

Оцінюючи довід щодо участі позивачки та її представника в режимі відеоконференції, суд зазначає, що наведені заявником обставини також стосуються організації судового засідання та процесуального руху справи. Навіть якщо сторона позивачки була готова до участі у судовому засіданні, ця обставина сама по собі не підтверджує наявності в судді особистої прихильності до відповідачки або упередженого ставлення до позивачки.

Посилання представника позивачки на те, що відповідачка у приватних розмовах нібито повідомляла про можливість впливати на судовий розгляд справи, також не може бути прийняте судом як належна підстава для відводу судді. Зазначені обставини наведені зі слів позивачки, не підтверджені належними та допустимими доказами, а сама заява не містить будь-яких фактичних даних, які б свідчили про реальний вплив на суддю Тарасюка А.М., його особисту заінтересованість, позапроцесуальні зв`язки із відповідачкою чи її представником або будь-яку поведінку судді, яка б об`єктивно підтверджувала його небезсторонність.

Суд враховує, що предметом спору у справі є визнання батьківства, а тому своєчасний розгляд справи має істотне значення для учасників справи. Водночас сам по собі тривалий розгляд справи або неодноразове відкладення судових засідань за клопотаннями учасника справи без встановлення об`єктивних даних про упередженість судді не є підставою для його відводу у розумінні ст. 36 ЦПК України.

Наведені у заяві посилання на практику Європейського суду з прав людини щодо розумних строків розгляду справи, а також на правові підходи Вищої ради правосуддя та Великої Палати Верховного Суду щодо належної організації судового процесу, стосуються загального обов`язку суду забезпечувати ефективний і своєчасний розгляд справи. Однак такі посилання не змінюють предмету розгляду цієї заяви та не звільняють заявника від необхідності довести наявність конкретних обставин, які відповідно до ст. 36 ЦПК України свідчать саме про упередженість або необ`єктивність судді.

Із заяви про відвід та наведених у ній обставин не вбачається наявності підстав, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, а також обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України. Не наведено й об`єктивно підтверджених фактів, які б свідчили про наявність інших обставин у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що викладені у заяві доводи є суб`єктивною оцінкою сторони позивачки щодо процесуального ведення справи суддею Тарасюком А.М., не підтверджують наявності об`єктивних підстав для сумніву в його неупередженості або об`єктивності, а тому заява про відвід судді є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 247, 258, 259, 260, 261 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Вароди Павла Борисовича про відвід судді Тарасюка Андрія Миколайовича у цивільній справі №949/2126/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дубровицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства - відмовити.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.