Рішення № 137130820, 04.06.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 530/635/26

Провадження № 2/535/354/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Шолудько А.В., з участю секретаря судового засідання Коросташової К.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №530/635/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко Михайло Ігорович, який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВС №1381377 від 02.07.2025 (а.с. 30 на звороті), через систему «Електронний суд» подав до Зіньківського районного суду Полтавської області позов до відповідача про стягнення заборгованості за договором №484618 від 27.01.2020 в розмірі 14139,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 4000,00 грн, заборгованості за відсотками - 9120,00 грн та заборгованості за пенею - 1199,00 грн, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення позики, сплати процентів у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 8000,00 грн. Відповідно до договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Зіньківського районного суду Полтавської області від 27.03.2026 справа №530/635/26 розподілена судді Ситник О.В. (а.с. 43).

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 31.03.2026 задоволено заяву судді Ситник О.В. про самовідвід у справі №530/635/26 за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 45).

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями Зіньківського районного суду Полтавської області від 01.04.2026 призначення не відбулося; не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи (а.с. 46).

Розпорядженням в.о. голови Зіньківського районного суду Полтавської області Ситник О.В. «Щодо передачі справи на розгляд до іншого суду» від 02.04.2026, справу №530/635/26 на підставі ст. 31 ЦПК України передано Котелевському районному суду Полтавської області (а.с. 47).

До Котелевського районного суду Полтавської області справа №530/635/26 надійшла 13.04.2026 (а.с. 48, 49).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 13.04.2026 на розгляд судді Шолудько А.В. надійшла справа №530/635/26 (провадження №2/535/354/26) (а.с. 50).

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 14.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та витребувано докази в АТ КБ «Приват Банк» (а.с. 53).

20.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача - адвокат Усенко М.І. про витребування доказів у АТ КБ «Приват Банк» та у ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (а.с. 98-100).

Представник відповідача - адвокат Зінченко О.Г., яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги від 07.05.2026 (а.с. 106), 21.05.2026 подала до суду відзив на позовну заяву в якій зазначила, що відповідно до копії договору №484618 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 27.01.2020, ОСОБА_1 ТОВ «Лінеура Україна» надано грошові кошти в сумі 4000,00 грн терміном на 30 днів. Матеріали справи не містять доказів пролонгації кредиту, а, отже, строк кредитування за договором складав 30 днів і саме протягом цього часу кредитодавець має право нараховувати відсотки за користування кредитом. Відповідно до умов Договору процентна ставка визначена у розмірі 0,95%. Водночас, стандартна відсоткова ставка 1,90% за один день користування кредитом, застосовується у випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі. Тобто, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новий кредитор, який отримав право грошової вимоги по відношенню до відповідача, який являвся боржником ТОВ «Лінеура Україна», має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, а після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а тому, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами дії кредитного договору, вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Оскільки відповідач не належно виконував умови договору, відповідно до його положень застосуванню підлягає відсоткова ставка на рівні 1,90%. З огляду на зазначене, відповідач частково визнає позовні вимоги до нього в частині заборгованості перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як нового кредитора, в розмірі 7479,00 грн, з яких: 4000,00 грн (чотири тисячі гривень) становить заборгованість за тілом кредиту; 2280,00 грн (дві тисячі двісті вісімдесят гривень) заборгованість по процентами за користування позикою; 1199,00 грн (одна тисяча сто дев`яносто дев`ять гривень) заборгованості за пенею. В іншій частині позовні вимоги вважає необґрунтованими, а відтак просить відмовити в їх задоволенні. Стосовно суми судового збору, понесеного позивачем, відповідач не заперечує проти його стягнення в частині від обсягу задоволених судом позовних вимог позивача. Сторона відповідача не вбачає підстав для відшкодування витрат позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 8000,00 грн, та вважає їх необґрунтовано завищеними, а тому просить суд задовольнити дану вимогу частково, в сумі 3000,00 грн (а.с. 101-108).

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. 27.05.2026 подав до суд відповідь на відзив в якому зазначив, що розмір й умови надання та повернення грошових коштів, а також сплати процентів, визначаються за домовленістю сторін у кредитному договорі, що відповідає принципу свободи договору. Згідно з умов кредитного договору діє знижена процентна ставка та стандартна процентна ставка. У випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього договору. З 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення. З огляду на вищевикладене, дії кредитора є цілком правомірними та повною мірою відповідають погодженому сторонами механізму зміни строку виконання зобов`язання. Відповідач, підписавши кредитний договір, погодився з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, не були відомі відповідачу. Часткова сплата заборгованості за даним договором підтверджує той факт, що ОСОБА_1 визнав укладення між ним та ТОВ «Лінеура Україна» кредитного договору №484618 та цілком погодився з його умовами, таким чином, нарахування відсотків є таким, що повністю відповідає умовам укладеного договору. Сума витрат на правову допомогу є обґрунтованою, співмірною з фактичним обсягом наданих послуг, а також доцільною в межах цієї справи. Відтак, позивач просить суд задовольнити вимогу про розподіл (стягнення) витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі (109-114).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 04.06.2026 залишено без задоволення клопотання представника позивача - адвоката Усенка Михайла Ігоровича про витребування доказів у АТ КБ «Приват Банк» та у ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (а.с. 117).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 91, 92, 94). Представник позивача у відповіді на відзив заявив письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 111 на звороті).

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, з врахуванням ч. 5 ст. 130 ЦПК України (а.с. 93). Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заявив письмове клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача за наявними в ній матеріалами з врахуванням їхньої позиції, викладеної у даному відзиві (а.с. 105). Також представником відповідача 03.06.2026 подана заява про розгляд справи без участі (а.с. 115, 116).

На підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд вирішив можливим розглянути справу у спрощеному позовному провадженні за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у справі доказів.

З матеріалів справи, наявних у ній доказів, суд приходить до переконання, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 27 січня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» (далі - товариство) та ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 (далі - клієнт), укладений договір №484618 про надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту, за яким товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 4000,00 гривні (далі позика) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за договором. Сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: акційна процентна ставка становить 0,95 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (346,75 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 договору; стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 процентів річних). У випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5 договору. Позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом. У випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладання додаткової угоди до договору позики, у порядку передбаченому в правилах. Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною договору. У випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою клієнт зобов`язаний сплатити товариству неустойку в вигляді пені у розмірі 1,1 % від суми позики, що становить 44,00 грн за кожен день прострочення (далі договір позики) (а.с. 7-9).

Відповідачем підписано договір позики та Графік платежів Додаток №1 до Договору про надання коштів у позику № 484618 від 27.01.2020 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «Лінеура Україна» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір №484618 від 27.01.2020 ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - Х643, час відправки ідентифікатору позичальнику - 11.09.2019, номер телефону - НОМЕР_2 (а.с. 10).

07.01.2026 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» листом за вих. №1-0701 повідомлено, що на виконання договору про переказ коштів №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 перераховано кошти на платіжну картку клієнта 27.01.2020 13:01:08 на суму 4000,00 грн, номер картки НОМЕР_3 (а.с. 11).

Відповідно до повідомлення АТ КБ «Приват Банк» №20.1.0.0.0/7-260420/93463-БТ від 23.04.2026, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в банку емітовано карту НОМЕР_4 , зарахування коштів на суму 4000,00 грн за період 27.01.2020 відсутнє (а.с. 68-70).

Разом із тим, згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач та його представник не заперечують факт підписання кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За правилом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи викладене, можна прийти до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 22.11.2021 року у справі№ 234/7719/20.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

За змістом частин 3, 4, 6, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови позики, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

16.11.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» (далі клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» (далі фактор) укладено Договір факторингу №ККЛУ-16112020, за умов якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за договором, фактор заміняє клієнта кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (а.с. 21-24).

Надано Акт прийому-передачі Реєстру боржників від 16.11.2020; платіжну інструкцію №20164 від 18.11.2020; згідно з витягом додатку №1 до договору факторингу з Реєстру боржників від 16.11.2020, на умовах договору ТОВ «Лінеура Україна» відступає ТОВ «ФК «Кредит Капітал» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №484618 від 27.01.2020 на загальну суму заборгованості 14319,00 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 4000,00 грн; залишок по відсотках - 2280,00 грн; залишок по простроченим відсотках - 6840,00 грн; штрафні санкції 1199,00 грн (а.с. 25, 26).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Будь-яких застережень про неможливість заміни кредитора у зобов`язанні кредитний договір не містить.

Отже, суд вважає, що відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося за договором факторингу, який є чинними, ніким не оскаржений, визнаний недійсним не був, відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відповідним договором позики.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, відповідно до розрахунку первісного позичальника станом на 17.11.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 14319,00 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 4000,00 грн; заборгованості за відсотками - 9120,00 грн; штрафні санкції 1199,00 грн (а.с. 11-13).

Щодо нарахування відсотків за користування позикою, суд зазначає, що умовами договору сторони встановили строк позики в 30 днів, так і дату її повернення не пізніше 26 лютого 2020 року, однак позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування коштами, як за період строку позики, так і після закінчення цього строку по 26.05.2020, хоча пролонгація строку позики не здійснювалась, додаткової угоди щодо продовження строку позики до матеріалів справи не надано.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31.10.2018, справа № 202/4494/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 справа №910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, договором про надання коштів у позику №484618 від 27.01.2020 визначений строк його дії, який становить 30 днів, а тому позивач протягом даного строку мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

Також пунктом 1.3.3., 3.4.2. договору позики передбачено, що у випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5 договору. У разі прострочення виконання зобов`язань за договором більше ніж на три календарних дні, клієнт зобов`язаний сплатити товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2. цього договору.

Отже, нарахування процентів за договором позики повинно було здійснюватися за процентною ставкою 1,90 % на день від суми позики. Таким чином, вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом, які нараховані у межах визначеного договором строку кредитування (30 днів) у сумі 2280,00 грн (4000,00 грн *1,90%*30 днів), є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Враховуючи вище викладене, загальна сума заборгованості по договору позики становить 7479,00 грн (основна сума боргу (тіло кредиту) 4000,00 грн + заборгованість за відсотками 2280,0 грн + пеня - 1199,00 грн).

Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України на підтвердження виконання у повному обсязі взятих на себе за договором позики зобов`язань відповідач не надав. Під час розгляду справи судом представник відповідача визнав частково позовні вимоги до ОСОБА_1 в частині заборгованості перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як нового кредитора в розмірі 7479,00 грн, яка складається з: 4000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 2280,00 грн - заборгованість по процентам за користування позикою; 1199,00 грн - заборгованість за пенею.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості необхідно задовольнити частково.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, представник позивача додав договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, де п. 2.3. - п. 2.5. договору передбачено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000,00 грн без ПДВ, детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються у Акті надання послуг, термін оплати послуг вказаний у Акті надання послуг (а.с. 29); детальний опис надання послуг до акту №1360 від 09.03.2026 у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №484618, боржник ОСОБА_1 за період з 02.03.2026 по 09.03.2026, а саме: усна консультація клієнта щодо перспектив й порядку стягнення заборгованості за договором - 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години, погодження правової позиції клієнта у справі - 30 хв., складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 3 години 30 хв., подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт., усього годин - 6 годин 30 хв. (а.с. 30); акт №1360 надання послуг (правової (правничої) допомоги від 09.03.2026, згідно з яким сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00 грн, опис виконаної роботи вказаний в деталізованому описі до даного акта, клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом одного року з моменту підписання Акта (а.с. 29 на звороті).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиції Верховного Суду від 28.10.2019 року у справі №922/445/19).

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шість статті 137 ЦПК України).

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому зазначено, що зазначена справа є малозначною, судова практика щодо вказаною категорії справ є напрацьованою протягом багатьох років, сталою та такою, не змінювалася вже тривалий час, і не потребує детального вивчення проблеми, аналізу законодавства та розроблення стратегії ведення справи, й значного часу на написання позовної заяви, оскільки вона в основній своїй частині містить в собі цитування норм законодавства в даній категорії справ і лише незначну частину інформації, яка стосується особи відповідача та даних стосовно кредиту, фактично являється шаблонною, а тому вважає, що час та загальна вартість витрат на професійну (правничу) допомогу є значно завищеною в розумінні ст. 137 ЦПК України, та не може в даній категорії справ при заявленій сумі позову в 14319,00 грн бути оцінена в розмірі 8000,00 гривень, що становить більше ніж половину заявленої суми позову, без врахування суми судового збору в розмірі 2662,40 грн. Також представником позивача за укладеним з позивачем договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 здійснюється аналогічне представництво і надання правничої допомоги в інтересах позивача в аналогічних справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, й не потребує значного часу на вивчення і написання позовної заяви. Тому, враховуючи вищевикладене, сторона відповідача не вбачає підстав для відшкодування витрат позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 8000,00 грн, та вважає їх необґрунтовано завищеними, а тому просить суд задовольнити дану вимогу частково, в сумі 3000,00 грн (а.с. 103-105).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого адвокатом часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності, справедливості, реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, суд доходить висновку, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, не є необхідними і виправданими витратами позивача та не є справедливим по відношенню до іншої сторони.

Враховуючи характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з ціни позову, конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому виходячи із змісту вище зазначеної норми з відповідача - ОСОБА_1 на користь позивача - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» необхідно стягти судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1390,61 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а всього 4390,61 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 264, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №484618 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 27.01.2020 на загальну суму 7479,00 грн (сім тисяч чотириста сімдесят дев`ять грн 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 4390,61 грн (чотири тисячі триста дев`яносто грн 61 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, поштовий індекс 79029, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 04.06.2026.

Суддя А.В. Шолудько