Рішення № 13713082, 02.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.11                                                                                           Справа№ 32/251 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», м.Львів.

До відповідача: Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об’єднання «Львівміськбуд», м.Львів.

Про стягнення 353223,12 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Дмух М.В. –представник (довіреність № 14/02 від 08.10.2010р.).

Від відповідача: Цитульський В.І. –адвокат (довіреність від 10.01.2011р.).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Дочірнє підприємство «Інтергал-Буд»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», м.Львів подало позов до Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об’єднання «Львівміськбуд», м.Львів про стягнення 353223,12 грн. з яких 284007,28 грн. інфляційних втрат та 69215,84 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 30.12.2010р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.01.2011р. В судовому засіданні 26.01.2011р. оголошувалась перерва до 02.02.2011р. для надання представнику відповідача можливості виконати вимоги ухвали суду від 30.12.2010р. В судовому засіданні 02.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. № 23 03/11 від 02.02.2011р.), в якому проти позовних вимог заперечив, в задоволенні позову просить відмовити з огляду на те, що зміни у договір підряду щодо ціни роботи бути внесені лише 23.02.2009р., згідно додаткового договору № 7 від 23.02.2009р. ціна роботи зменшена із 17532615,80 грн. до 16 532 383,00 грн. Після внесення змін у договір підряду, а саме 25.02.2009р. позивачем та відповідачем підписано акт звірки розрахунків де зафіксовано заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 97232,80 грн., відповідно з цього моменту відпала підстава для зберігання відповідачем грошових коштів в сумі 997232,80 грн. Окрім цього вимога про повернення грошових коштів в сумі 997232,80 грн. була направлена відповідачу лише 25.11.2009р., а санкції за неналежне виконання зобов»язання можуть бути нараховані лише за період після закінчення строку визначеного вимогою. Рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2010р. у справі № 3/9 із відповідача на користь позивача було стягнено 997232,80 грн. на підставі 1212 ЦК України, тому подальше стягнення за договором підряду є безпідставним, в тому числі й за період до 30.09.2010р. Відповідач зазначив, що наслідки безпідставного утримання коштів передбачені в ст.1214 ЦК України, а саме нарахування процентів за користування згідно ст.536 ЦК України. На думку відповідача позивач неправильно застосував до спірних правопорушень приписи ст.625 ЦК України замість приписів ст.ст.536,1214 ЦК України. Крім того, відповідач посилається на укладення між сторонами 29.09.2010р. договору про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов»язань, в п.5 якого сторони обумовили та підтвердили конкретні зобов»язання, що залишаються у відповідача перед позивачем після проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог, серед яких відсутнє зобов»язання щодо сплати процентів та інфляційних втрат за період користування позивачем грошовими коштами в сумі 997232,80 грн. Відповідач вважає, що сторони таким чином підтвердили відсутність зобов»язань по сплаті санкцій, що свідчить про фактичну домовленість щодо припинення такого зобов»язання.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, господарський суд встановив:

16.02.2007р. між Дочірнім підприємством «Інтергал-Буд»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»(замовник) та Закритим акціонерним товариством «Проектно-будівельне об»єднання «Львівміськбуд»(підрядником) був укладений договір підряду № 2007/02/16 (надалі по тексту –договір) про виконання підрядником ряду робіт на будівництві торгово-адміністративного комплексу за адресою: м.Львів, проспект Чорновола, 67 «г»- вул.П.Панча, 2 «а»(будівельна адреса). При цьому підрядник зобов»язався власними силами і засобами виконати будівельні роботи та інші роботи, а замовник зобов»язався прийняти роботи, виконані та передані підрядником й оплатити їх.

Відповідно до п.4.1. договору підряду виконання будівельних робіт підрядник був зобов»язаний розпочати у лютому 2007року та забезпечити завершення робіт по договору в липні 2007р.

Згідно п.10.2. договору підряду, приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами щомісячних довідок про вартість виконаних робіт за звітний місяць (форма КБ-3), які готує підрядник та передає замовнику, що перевіряє відповідність акту та підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт. Оплата виконаних робіт проводиться проміжними платежами, в тому числі шляхом авансування вартості робіт за майбутні періоди.

Відповідно до п.9.1. договору підряду в редакції, зміненій додатковим договором № 7 від 23.02.2009р. загальна договірна ціна робіт становить 16535383,00 грн.

За період з травня 2007р. по травень 2008р. відповідач виконав увесь обсяг робіт передбачених договором підряду та передав їх позивачу на загальну суму 16535383 грн., при цьому ДП «Інтергал-буд»ТзОВ «Фірма «Інтергал»сплатило ЗАТ «Проектно-будівельне об»єднання «Львівміськбуд» 17532615,80 грн.

Відтак, різниця між сумою авансу (оплати) за роботи (17532615,80 грн.) та вартістю фактично виконаних та переданих позивачу робіт (16535383, 00 грн.) становить 997232,80 грн.

12.12.2007р. був підписаний та 28.12.2007р. затверджений рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1264 Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта. Таким чином, станом на грудень 2007 року відповідачем були виконані основні роботи за договором підряду. В період з січня 2008 року ним виконувались додаткові роботи, передбачені додатковими угодами до договору підряду.

Виконання робіт було завершене підрядником у травні 2008 року, відповідно термін дії договору підряду № 2007/02/16 від 16.02.2007р. закінчився 31.05.2008р., оскільки у травні 2008року підрядник передав замовнику решту виконання по договору.

23.09.2009р. сторони підписали додатковий договір № 7 до договору підряду № 2007/02/16 від 16.02.2007р., яким привели договірну ціну у відповідність з фактичною вартістю робіт, виконаних підрядником та переданих замовнику.

Усі вищевказані обставини та факт наявності заборгованості відповідача в сумі 997232,80 грн. були встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2010р. у справі № 3/9, яке набрало законної сили.

Зобов»язання на суму 989572,40 грн. було припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог внаслідок підписання між сторонами на підставі ст.601 ЦК України, договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.09.2010р. Решта зобов»язання на суму 7660,40 грн. було виконане, оскільки 21.04.2010р., ця сума перерахована ВДВС Львівського міського управління юстиції в межах виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі № 3/9 від 03.03.2010р.

Позивач за безпідставне користування відповідачем грошовими коштами в сумі 989572,40 грн. за перод з 01.06.2008р. по 29.09.2010р. нарахував на підставі ст.625 ЦК України 284007,28 грн. втрат від інфляції та 69215,84 грн. 3% річних, які просить стягнути.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення відповідача на цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт наявності правовідносин між сторонами згідно договору підряду № 2007/02/16 від 16.02.2007р., закінчення виконання відповідачем робіт у травні 2008 року та наявності заборгованості відповідача в сумі 997232,80 грн. встановлений рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2010р. у справі № 3/9, яке набрало законної сили.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином факт безпідставного утримання відповідачем грошових коштів позивача в сумі 997232,80 грн. не потребує повторного доведення.

Між сторонами у справі виникли правові відносини (зобов’язання) у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, які передбачені главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України та ч.1 ст.1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Проведена позивачем передоплата є виконанням грошового зобов»язання останнього за договором підряду № 2007/02/16 від 16.02.2007р. Зважаючи на те, що термін дії договору підряду № 2007/02/16 від 16.02.2007р. закінчився 31.05.2008р., правова підстава збереження відповідачем грошових коштів позивача в сумі 997232,80 грн. фактично відпала і подальше їх утримання після 31.05.2008р. було безпідставним.

Відтак, починаючи з 01.06.2008р. у відповідача виникло зобов»язання щодо повернення позивачу безпідставно набутого (збереженого) майна –грошової суми у розмірі 997232,80 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Враховуючи те, що між сторонами 29.09.2010 року було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов’язань обов’язок відповідача сплатити сплатити 989572,40 грн. є припиненим 29.09.2010 року.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач безпідставно зберігав у себе грошові кошти в сумі 997232,80 грн. у період з 01.06.2008 року по 29.09.2010 р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу 284007,28 грн. втрат від інфляції та 69215,84 грн. 3% річних за період з 01.06.2008р. по 29.09.2010р.

Безпідставним є твердження представника відповідача про неправомірність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних у зв»язку з прийняттям рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2010р. у справі № 3/9, яким з відповідача на користь позивача було стягнено 997232,80 грн. та відсутністю в договорі про зарахування зустрічних позовних вимог зобов»язання відповідача сплатити втрати від інфляції та 3% річних за період користування грошовими коштами в сумі 997232,80 грн.

Факт відсутності вимоги позивача на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у попередньому судовому процесі не позбавляє його права заявити такі вимоги в іншому процесі. Крім того, слід зазначити, що інфляційні втрати та 3% річних не є санкціями, як зазначає відповідач. Інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, безпідставним є твердження відповідача про те, що обов»язок повернути кошти в сумі 997232,80 грн. виник 25.11.2009р. з моменту отримання вимоги. Оскільки термін дії договору підряду № 2007/02/16 від 16.02.2007р. закінчився 31.05.2008р., правова підстава збереження відповідачем грошових коштів позивача в сумі 997232,80 грн. фактично відпала і подальше їх утримання після 31.05.2008р. було безпідставним. Слід зазначити, що згідно ч.2 ст.625 ЦК України втрати від інфляції та 3% річних сплачуються за весь час прострочення та не залежать від вимоги позивача про їх сплату.

Також безпідставним є заперечення відповідача про те, що до спірних правопорушень потрібно було застосувати ст.536 ЦК України. Враховуючи, що відповідачем було порушено виконання грошового зобов»язання позивач правомірно застосував положення ст.625 ЦК України.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 526, 625,1212,1214 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 35, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об’єднання «Львівміськбуд»(79035, м.Львів, вул.Зелена, 238; код ЄДРПОУ 01273906) на користь Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»(юридична адреса: 79017, м.Львів, вул.Водогінна, 2; поштова адреса: 79000, м.Львів, пл.Старий Ринок, 8, код ЄДРПОУ 32568603) 69215,84 грн. 3% річних, 284007,28 грн. інфляційних втрат, 3532,23 грн. державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

підписано 07.02.2011р.

Суддя