Вирок № 137130539, 04.06.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 530/167/26

Провадження № 1-кп/526/195/2026

В И Р О К

іменем України

04 червня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

представника потерпілої ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гадяч кримінальне провадження №12026175490000001 від 02.01.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, з базовою вищою освітою, працюючої продавцем ФОП ОСОБА_7 , маючої на утриманні малолітню дитину, раніше не судимої

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,-

встановив:

01.01.2026 близько 18 год 00 хв ОСОБА_6 , перебуваючи в тамбурі приміщення магазину ФОП ОСОБА_7 , розташованого за адресою АДРЕСА_2 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, реалізуючи свій злочинний умисел на нанесення тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в ході сварки з ОСОБА_4 , умисно завдала останній одного удару долонею правої руки в область голови, внаслідок чого ОСОБА_4 впала на підлогу, а ОСОБА_6 , впавши біля неї, завдала їй приблизно п`ять ударів правою рукою , стиснутою неповністю в кулак, в область голови.

В результаті вищевказаних умисних та протиправних дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_4 завдано тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синців на лівій кисті та в скроневій області зліва, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №4 від 12.01.2026 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Допитана у судовому засіданні в якості обвинуваченої ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, однак заперечувала щодо стягнення з неї завданої потерпілій матеріальної та моральної шкоди. У вчиненому розкаюється, фактичні обставини справи не заперечує та підтвердила обставини спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 .

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 01.01.2026 разом з своїм чоловіком зайшла до магазину в с. Пишненки, де працює обвинувачена. У цей час в магазині знаходилася сестра обвинуваченої ОСОБА_8 , яка зробила зауваження, що вона ні з ким не привіталася. Після цього її чоловік вийшов з ОСОБА_9 до тамбура, слідом вийшла вона і згодом обвинувачена, яка нанесла їй тілесні ушкодження в ході сварки. Цивільний позов підтримує повністю та прохає стягнути завдану шкоду.

Винність ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , що підтвердили фактичні обставини, які не заперечувалися обвинуваченою.

Окрім того, її вина доведена наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні:

-витягом з ЄРДР та постановою про перекваліфікацію кримінального проступку;

-рапортами працівників поліції та протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення;

-постановою від 02.01.2026 про призначення СМЕ;

-ухвалою слідчого судді про надання тимчасового доступу до оригіналу медичної карти хворої ОСОБА_4 та проколом тимчасового доступу до речей і документів від 08.01.2026;

-висновком експерта №4 від 12.01.2026 щодо виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 ;

-постановою про призначення додаткової судово-медичної експертизи від 13.01.2026;

-висновком експерта №19 від 13.01.2026;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 21 .01.2026 з участю потерпілої ОСОБА_4 ;

-постановою про призначення додаткової СМЕ від 21.01.2026;

-висновком експерта №23 від 24.01.2026 згідно якого покази потерпілої під час слідчого експерименту загалом відповідають об`єктивним даним СМЕ щодо способу нанесення, локалізації, характеру та механізму утворення тілесних ушкоджень;

-довідкою про вартість витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 21 січня 2026 з свідком ОСОБА_10 ;

-постановою про призначення додаткової СМЕ від 21.01.2026;

-висновком експерта №25 від 24.01.2026, згідно якого покази свідка ОСОБА_10 загалом відповідають об`єктивним даним СМЕ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 05 січня 2026 з свідком ОСОБА_11 ;

-постановою про призначення додаткової СМЕ від 12.01.2026;

-висновком експерта №11 від 13.01.2026, згідно якого покази свідка ОСОБА_11 загалом відповідають об`єктивним даним СМЕ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 27 січня 2026 з підозрюваною ОСОБА_6 ;

-постановою про призначення додаткової СМЕ від 27.01.2026;

-висновком експерта №27 від 27.01.2026, згідно якого покази підозрюваної ОСОБА_6 загалом відповідають об`єктивним даним СМЕ;

Дії обвинуваченої ОСОБА_6 кваліфікуються судом за ч.2 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

При призначенні покарання обвинуваченій суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.125 КК України, є проступком, який карається штрафом від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

ОСОБА_6 є громадянкою України, працює, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального проступку.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 судом не встановлено.

Згідно положень ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та цивільних позовів, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають повному задоволенню, а позовні вимоги потерпілої частковому задоволенню з огляду на таке.

У відповідності до вимог статті 1166 ЦК України матеріальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з частиною другою статті 1206 ЦК України, якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. Згідно з п.2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. Згідно з п. 3 «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що прокурором доведено належними та допустимими доказами факт витрат, понесених медичним закладом на стаціонарне лікування ОСОБА_4 , на загальну суму 4363 гривень 81 копійка, тому понесені медичним закладом витрати на лікування потерпілої підлягають стягненню з обвинуваченої.

Потерпілою ОСОБА_4 заявлено позовні вимоги про відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 19335 грн 84 копійки, яка складається з витрат на придбання ліків та медичні обстеження, а також витрат на правову допомогу адвоката. Окрім того, заявлено вимогу про стягнення завданої моральної шкоди в сумі 50 000 грн.

У частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 19335,84 грн суд прийшов до висновку про її повне задоволення, оскільки розмір витрат підтверджений документально та доказів на їх спростування обвинуваченою не надано.

Визначаючи розмір відшкодування потерпілій, понесеної нею моральної шкоди, саме у зазначеній в цивільному позові сумі, суд виходить з того, що визначаючи розмір відшкодування, слід керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що своїми діями обвинувачена ОСОБА_6 завдала фізичного болю потерпілій, що потягло завдання їй і моральних страждань. Однак, сума завданої моральної шкоди в розмірі 50000 грн, на думку суду є завищеною, з урахуванням кількості та характеру нанесених тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 , а тому підлягає частковому задоволенню в розмірі 10 000 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні, не обирався.

Арешт на майно у даному кримінальному провадження не накладався.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винною за ч.2 ст.125 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1190 грн.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради задовольнити. Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі КНП «Зіньківська МЦЛ» Зіньківської міської ради Полтавської області 4363 грн 81 коп витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення (отримувач Г у Полт.обл/тг м.Зіньків/24060300, код ЄДРПОУ 37959255, банк отримувача - Казначейство України, номер рахунку UA378999980314050544000016676.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути на її користь з ОСОБА_6 в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди 19335,84 грн та моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) грн. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Гадяцький районний суд Полтавської області до Полтавського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1