Ухвала суду № 13712993, 03.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

03.02.11                                                                                 Справа№ 24/155 (2010)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Консалтинговий центр „Брокер”, м.Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан”, м. Мостиська Львівської області

Про стягнення 36932,82грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача –Жак Й.Є. - представник

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 36 932,82 грн., в т.ч.: 27 219,99 грн. основного боргу, 7 814,64 грн. втрат від інфляції та 1 898,19 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2003 року сторонами укладено договір №34 про надання консультаційних послуг , відповідно до умов якого позивач консультує (інформує) відповідача по питаннях митної справи, а останній зобов’язується оплачувати отримані послуги у строк до 5 банківських днів місяця, наступного за місяцем, за який проводиться розрахунок (п.4.5 договору).

Посилаючись на щомісячні акти наданих послуг за період з січня 2008 року по березень 2009 року на загальну суму 27219,99 грн, які підписані двома сторонами, позивач стверджує, що послуги надані відповідачу, проте відповідачем не оплачені.

На підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 7814,64грн. та 3% річних в сумі 1898,19 грн.

Позивач не забезпечив явку свого представника в судові засідання 25.01.2011р. та 03.02.2011р., витребуваного судом розрахунку втрат від інфляції та 3% річних не подав.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, повідомив про погашення суми основного боргу, на підтвердження чого подав платіжні доручення №1318 від 24.11.2010 р., №1321 від 25.11.2010 р., №1354 від 02.12.2010 р., №1366 від 03.12.2010 р., №1371 від 06.12.2010 р., №1386 від 08.12.2010 р., №1397 від 10.12.2010 р., №1416 від 15.12.2010 р., №1438 від 20.12.2010 р., №1458 від 27.12.2010 р., №1477 від 29.12.2010 р., №1491 від 30.12.2010 р., №6 від 05.01.2011 р., №14 від 10.01.2011 р., №33 від 17.01.2011 р. на загальну суму 30735,99 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.12.2003 року сторонами укладено договір №34 про надання консультаційних послуг, відповідно до умов якого позивач консультує (інформує) відповідача по питаннях митної справи, а останній зобов’язується оплачувати отримані послуги у строк до 5 банківських днів місяця, наступного за місяцем, за який проводиться розрахунок (п.4.5 договору).

Додатковим договором від 31.12.2004 року було тимчасово призупинено дію договору №34 про надання консультаційних послуг від 01.12.2003 року на строк до 01.05.2005 р.

Додатковим договором від 23.05.2005 року відновлено дію договору №34 про надання консультаційних послуг від 01.12.2003 року.

Відповідно до п. 4.1 договору №34 за надання послуг, передбачених даним договором, замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 40% в гривнях України від загального розміру вартості митно –брокерських послуг за календарний місяць, наданих замовником третім особам в такому календарному місяці в пункті пропуску «Шегині»та на автотерміналі «Шегині»Львівської області. Конкретний розмір винагороди виконавця в грошовій формі визначається сторонами в актах наданих послуг, які складаються і підписуються сторонами за результатами виконання даного договору в кожному місяці його дії. Замовник сплачує вартість послуг за даним договором за кожен календарний місяць у строк до 5 банківських днів місяця, наступного за місяцем, за який проводиться розрахунок, або може перерахувати гроші авансом наперед.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з грудня 2003р. по березень 2009р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 498764,72 грн., в тому числі: за грудень 2007р.- на суму 1038,92 грн., та за період з січня 2008р. по березень 2009р. - на суму 27617.07грн., що підтверджується актом звірки станом 30.04.2009р. та щомісячними актами наданих послуг за період з січня 2008 року по березень 2009 року, які підписані двома сторонами (копії актів додано до матеріалів справи).

Згідно з названим актом звірки станом 30.04.2009р., підписаним двома сторонами, відповідач оплатив послуги в сумі 468544,73 грн., заборгованість становить 30219.99грн.

23.11.2010р. позивач надіслав відповідачу претензію № 34-1 від 19.11.2010р. з вимогою сплатити борг в сумі 30219.99грн. за надані послуги, у відповідь на яку відповідач сплатив позивачу 24.11.2010р. -2 000,00грн. та 25.11.2010р. –1 000,00грн., що підтверджено платіжними дорученнями №1318 від 24.11.2010 р., №1321 від 25.11.2010 р.

Після подання позову ( позов подано 02.12.2010р.) за період з 02.12.2010р. по 02.02.2011р. відповідач сплатив позивачеві ще 27735.99грн., доказом чого є платіжні доручення №1354 від 02.12.2010 р., №1366 від 03.12.2010 р., №1371 від 06.12.2010 р., №1386 від 08.12.2010 р., №1397 від 10.12.2010 р., №1416 від 15.12.2010 р., №1438 від 20.12.2010 р., №1458 від 27.12.2010 р., №1477 від 29.12.2010 р., №1491 від 30.12.2010 р., №6 від 05.01.2011 р., №14 від 10.01.2011 р., №33 від 17.01.2011 р.та №82 від 02.02.2011р., які долучено до матеріалів справи.

Отже, на день вирішення спору сума основного боргу відповідачем сплачена, предмет спору відсутній.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що в частині вимог про стягнення основного боргу провадження у справі належить припинити , а вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат належить залишити без розгляду з наступних підстав.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

Згідно із ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору №34 від 01.12.2003 року позивач надав відповідачу послуги, які відповідач оплатив частково. На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становила 27219,99 грн.( 30219,99- 3 000,00). Названу суму боргу на день вирішення спору відповідач сплатив повністю.

Отже, в частині стягнення 27219,99 грн. основного боргу провадження у справі належить припинити на підставі п.1/1 частини першої ст.80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмета спору..

Позовні вимоги в частині стягнення втрати від інфляції в сумі 7814,64грн. та 3% річних в сумі 1898,19 грн. слід залишити без розгляду з огляду на те, що на вимоги суду, викладені в ухвалах, позивач не надав розрахунку втрат від інфляції та 3% річних, які заявлені до стягнення.У позовній заяві також не наведений розрахунок втрат від інфляції та 3% річних., до позовної заяви не доданий такий розрахунок, що підтверджується додатком до позовної заяви, в якому розрахунок втрат від інфляції та 3% річних не значиться.

За таких обставин неможливо встановити , за який конкретно період заявлені до стягнення втрати від інфляції та 3% річних., від якої суми боргу вони нараховані.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, сплачені позивачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, покладаються на відповідача пропорційно сумі основого боргу, яка була на момент подання позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п. 5 частини першої ст.81, п. 1/1 частини першої ст. 80, ст.ст. 82-85, 116-118 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.          В частині стягнення основного боргу провадження у справі припинити.

2.          В частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних позов залишити без розгляду.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан”, ідентифікаційний код 19171566, адреса: 81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Зелена, 2А, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Консалтинговий центр „Брокер”, ідентифікаційний код 32568870, адреса: 79013, м. Львів, вул. Нечуя - Левицького, 3, 272,19 грн. державного мита, 173,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя