Ухвала суду № 137129750, 01.06.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/4226/25

УХВАЛА

Іменем України

01 червня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючого судді Стасенка Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Кригер А.В.,

позивачки ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Бородянського районного суду в селищі Бородянці Бучанського району Київської області по вул. Шевченка, 3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства "Немішаєве", третя особа Бородянський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна, скасування запису про арешт,

у с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є власником квартири, яка розташована у АДРЕСА_1 . У липні 2025 року вона вирішила здати в оренду з правом викупу свою квартиру і від приватного нотаріуса дізналась, що належна їй квартира знаходиться під арештом. Від нотаріуса вона отримала інформаційну довідку № 436318306 з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна і з цього витягу вбачалось, що у цьому реєстрі міститься запис від 15 квітня 2010 року за № 9733704 про обтяження, здійсненого на підставі постанови АА 340946 від 15 квітня 2010 року ВДВС Бородянського РУЮ та внесено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить їй (позивачці) на праві власності; обтяжувачем та заявником є ВДВС Бородянського РУЮ. Коли вона звернулась до Бородянського ВДВС у Бучанському районі із заявою про зняття арешту з її майна, то отримала відповідь, що автоматизована система відділу, виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 не містить. Водночас, як нею було встановлено, на підставі рішення Бородянського районного суду від 07 травня 2008 року з неї (позивачки) було стягнуто заборгованість за комунальні послуги, яка на сьогодні відсутня, виконавче провадження та постанова АА 340946 від 15 квітня 2010 року були знищені. Державний виконавець повинен був скасувати заходи примусового виконання рішення, в тому числі зняти арешт та заборону на відчуження, що не було зроблено, а тому вона (позивачка) позбавлена можливості розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, так як накладений арешт на її майно та внесений відповідний запис до Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує її законні права як власника квартири, щодо вільного користування своїм майном.

Просила суд зняти арешт з нерухомого майна (квартири), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у її власності, який було накладено на підставі постанови державного виконавця АА 340946 від 15 квітня 2010 року, реєстраційний номер обтяження № 9733704 та скасувати запис про державну реєстрацію обтяжень № 9733704, вид обтяження арешт нерухомого майна від 15 квітня 2010 року.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свій позов підтримала і пояснила, що у 2010 році на її квартиру було накладено арешт у зв`язку зі стягненням заборгованості за комунальні послуги; заборгованість на цей час відсутня, але арешт виконавча служба не скасувала.

Відповідач житлово-комунальне підприємство "Немішаєве" свого представника на розгляд справи не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа Бородянський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України свого представника також не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , яка просила зняти арешт з її майна та скасувати запис про арешт, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 необхідно закрити з таких підстав.

Відповідно до копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 липня 2025 року № 436318306, на квартиру АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2 накладено арешт, на підставі постанови АА 340946 ВДВС Бородянського РУЮ від 15 квітня 2010 року; реєстраційний номер обтяження: 9733704.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 і 20 ЦПК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як убачається з поданої позовної заяви, позивачка ОСОБА_1 була боржницею у виконавчому провадженні, в рамках якого державним виконавцем в порядку виконання рішення суду про стягнення заборгованості було накладено арешт на її майно квартиру, яка розташована в АДРЕСА_1 , а тому законом встановлений інший порядок захисту її (позивачки) майнових прав, як сторони виконавчого провадження, шляхом оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Зазначений висновок підтверджується позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у якій зазначено, що, установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є обґрунтованими, оскільки арешт накладено на майно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Аналогічний за змістом висновок було викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19, а також постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 544/394/18, від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20, від 04 листопада 2020 року у справі № 520/7100/19, від 20 січня 2021 року у справі № 157/298/19 тощо.

В даному випадку між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке було накладено арешт, і таке право позивачки ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується лише порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, то після ухвалення рішення по суті спору судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється виключно за правилами Розділу VІІ ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судовий рішень" ЦПК України, який визначає порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця в ході виконання рішень, у формі звернення до суду зі скаргою, тоді як ОСОБА_1 пред`явила позов про зняття арешту з майна і скасування запису про арешт, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке було накладено арешт, і таке право позивачки ніким не оспорюється, у зв`язку з цим не містить позов і матеріально-правових вимог, а тому належить дійти висновку, що позовна заява на предмет судового контролю за діями/бездіяльністю державного виконавця при виконанні судового рішення не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачено іншу форму звернення та порядок вирішення, що є підставою закриття провадження у цій цивільній справі.

Керуючись ст. 255, 258, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства "Немішаєве", третя особа Бородянський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна, скасування запису про арешт закрити.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений 04 червня 2026 року.

Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО