Рішення № 13712928, 02.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.11                                                                                           Справа№ 14/194 (10)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ-ЕКО», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ремонтно-експлуатаційна дільниця «Карпатбудсервіс», м.Львів

Про стягнення 48997,44 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Стасів І.І.

Представники сторін:

від позивача - Суходольська Н.Є. - представник

від відповідача –не з»явився

Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України, представнику позивача судом роз»яснено. Заяви про відвід судді від сторін не надходили.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ-ЕКО», м.Львів, подало на розгляд до господарського суду Львівської області позовну заяву , в якій просить стягнути з відповідача ,Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатбудсервіс», м.Львів, 48997,44 грн. заборгованості, в тому числі : 46165,43 грн основного боргу, 1018,21 грн. інфляційних втрат, 1485,46 грн. пені, три проценти річних в розмірі 328,34 грн та відшкодувати судові витрати по справі : 489,98 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 3026,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою від 06.12.2010 року господарський суд Львівської області порушив провадження у справі за вказаною позовною заявою та призначив розгляд справи на 15.12.2010 року. Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем 13.12.2010 року, а відповідачем –15.12.2010 року, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції.

Розгляд справи неодноразово, з підстав наведених в ухвалах суду від 15.12.2010 р, від 27.12.2010 року, від 20.01.2011 року відкладався.

В ході розгляду справи позивач уточнював позовні вимоги, відповідач подав відзив на позовну заяву. Так, зокрема:

27.12.2010 року позивач подав Заяву про уточнення позовних вимог ( вх.реєстраційний номер заяви у канцелярії суду 25383), у якій стверджує, що: станом на 27.12.2010 року відповідач здійснив часткову оплату суми боргу: 23.11.2010 року –6200,00 грн; 26.11.2010 р -1000,00 грн ( всього на суму 7200,00 грн), фактична сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 27.12.2010 року становить 38965,43 грн.; відповідач не здійснив оплату нарахованих інфляційних втрат в сумі 1018,21 грн, пені у сумі 1485,46 грн, трьох процентів річних від суми боргу у сумі 328,34 грн. Повідомляє також, що згідно розрахунку суми позову, нарахування вищезазначених сум здійснювалось включно по 22.11.2010 року (перша проплата відповідача в рахунок суми заборгованості здійснена 23.11.20190 року), просить стягнути з відповідача 38965,43 грн. основного боргу, 1018,21 грн. інфляційних втрат, 1485,46 грн. пені, 328,34 грн. –три проценти річних та відшкодувати судові витрати по справі : 489,98 грн. державного мита , 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 3026,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

20.01.2011 року позивач подав Заяву про уточнення позовних вимог ( вх.реєстраційний номер заяви у канцелярії суду 1066/11), у якій стверджує, що: станом на 20.01.2011 року відповідач додатково ( до оплат згідно уточнення позовних вимог від 27.12.2010 року) здійснив часткову оплату суми боргу: 28.12.2010 року сплатив 10000,00 грн, фактична заборгованість відповідача станом на 20.01.2011 р становить 37965,43 грн.; відповідач не здійснив оплату нарахованих інфляційних втрат в сумі 1018,21 грн, пені у сумі 1485,46 грн, трьох процентів річних від суми боргу у сумі 328,34 грн. Повідомляє, що згідно розрахунку суми позову, нарахування вищезазначених сум здійснювалось включно по 22.11.2010 року (перша проплата відповідача в рахунок суми заборгованості здійснена 23.11.20190 року), просить стягнути з відповідача 37965,43 грн. основного боргу, 1018,21 грн. інфляційних втрат, 1485,46 грн. пені, 328,34 грн. –три проценти річних та відшкодувати судові витрати по справі: 489,98 грн. державного мита , 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 3026,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

20.01.2011 року відповідачем ( ТзОВ РЕД «Карпаттбудсервіс») подано в канцелярію суду Відзив б/н від 18.01.2011 року на позовну заяву про стягнення 48997,44 грн ( вх.реєстраційний номер в канцелярії суду 1010/11). У відзиві відповідач (станом на 20.01.11 р) позов визнав частково, на суму 28965,43 грн. Ствердив, що в період з 23.11.2010 р по 27.12.2010 року частково оплатив вартість виконаних робіт, а саме :

23.11.2010 р -6200 грн; 26.11.2010 р -1000 грн; 27.12.2010 р -10000 грн. Усього сплачено 7200,00 грн. Стверджує, що сума боргу перед позивачем становить лише 28965,43 грн, що підтверджується банківською випискою від 28.12.2010 року. Вважає, що позивачем нараховано надмірно великі штрафні санкції . Просить суд в задоволенні вимог в частині штрафних санкцій відмовити позивачу . Заперечує проти стягнення судових витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 3026 грн, оскільки участь у справі представник позивача приймає не як адвокат, і не на підставі ордеру, а як представник на підставі довіреності від 02.10.2010 року; жодних доказів , що стосується понесених витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 3026 грн. позивач до матеріалів позовної заяви не подав. Поряд з цим, вважає, що вартість адвокатських послуг є неспіврозмірно велика та не обґрунтована, враховуючи не складність даної справи, що суперечить вимогам ст.33 Правил Адвокатської етики.

02.02.2011 року позивач подав Заяву про уточнення позовних вимог ( вх.реєстраційний номер в канцелярії суду 2308/11). У зазначеній заяві повідомляє, що станом на 02.02.2011 року відповідач додатково ( до оплат згідно уточнення позовних вимог від 27.12.2010 року, 20.01.2011 р) здійснив часткову оплату суми боргу: 27.01.2011 року –14330,00 грн, фактична заборгованість відповідача станом на 02.02.2011 р становить 14635,43 грн. Повідомляє, що відповідач не здійснив оплату нарахованих інфляційних втрат в сумі 1018,21, пені у сумі 1485,46 грн, трьох процентів річних у сумі 328,34 грн ( згідно розрахунку суми позову нарахування вищезазначених сум здійснювалось включно по 22.11.2010 року). Просить стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 14635,43 грн; вартість інфляційних втрат в сумі 1018,21 грн, пеню в сумі 1485,46 грн, три проценти річних у сумі 328,34 грн; державне мито у сумі 489,98 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн, а також –3026,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

02.02.2011 року від відповідача в канцелярію суду поступив лист б/н і б/д (вхідний реєстраційний номер у канцелярії суду №2261/11) , в додаток до якого надіслано до справи оригінал платіжного доручення №39 від 27.01.2011 р на суму 14330 грн, в підтвердження зменшення заборгованості відповідача перед позивачем.

В судове засідання 02.02.2011 року забезпечив явку повноважного представника позивач. Уточнені заявою ( вх.№2308/11) позовні вимоги представник позивача підтримав та просить задоволити.

Відповідач в жодне із судових засідань явку повноваженого представника не забезпечив. Доповнення до відзиву, клопотання , заяви від відповідача до суду не надходили.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних в ній матеріалах за Заявою про уточнення позовних вимог , яка подана до суду 02.02.2011 року та зареєстрована за номером 2308/11.

Судом встановлено.

Відповідно до Договору №10/69 на технічне обслуговування , ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 31.12.2009 року позивач ( підрядник за договором) взяв на себе зобов»язання здійснювати ремонт і повне технічне обслуговування ліфтів та обладнання диспетчерських систем на об»єктах Замовника ( відповідача по справі), визначених в додатку №1 до договору, а замовник зобов»язується оплатити виконану роботу за цінами та на умовах договору. Щомісячна оплата робіт згідно з додатком №1 до Договору становить 7760,36 грн з ПДВ включно.

Відповідно до п.8.1 договір вступає в дію з 01.01.2010 року та діє до 31.12.2010 року.

За умовами договору ( п.п.5.1, 5.2 ) у кінці кожного поточного місяця підрядник подає замовнику два примірники акту виконаних робіт із зазначенням їх вартості. Замовник підписує акти, завіряє їх печаткою і не пізніше 3 днів з моменту їх отримання, один примірник акту повертає підряднику.

Згідно п.5.3 договору, замовник на підставі підписаних актів проводить оплату вартості виконаних робіт не пізніше 20-го числа кожного місяця, наступного за звітним.

04.11.2010 року сторони провели звірку взаєморозрахунків, що посвідчується Актом звірки станом на 31.10.2010 року. Згідно Акту звірки заборгованість відповідача станом на 31.10.2010 року склала 46165,43 грн. Заборгованість в сумі 46165,43 грн. станом на 31.10.2010 року виникла внаслідок повної несплати вартості виконаних робіт за травень-жовтень 2010 року і недоплати за роботи виконані в квітні цього ж року в сумі 686,90 грн. Відповідач зазначені обставини не заперечив.

Однак, твердження позивача про те, що станом на момент подання позову до суду сума боргу відповідача перед позивачем становила 46165,43 грн. не відповідає фактичним обставинам справи.

Позовна заява подана позивачем до господарського суду 06.12.10 року і зареєстрована за вхідним номером 7763 у канцелярії суду, що підтверджується відповідним записом працівника канцелярії суду на титульній сторінці позовної заяви, завіреного печаткою канцелярії суду.

Сума боргу 46165,43 грн. мала місце станом на 31.10.2010 року. 23.11.2010 року, 26.11.2010 року ( тобто в період між звірянням розрахунків і поданням позову до суду ) відповідач перерахував позивачу кошти, відповідно в сумах, 6200,00 грн та 1000,00 грн (всього:7200,00 грн).

Таким чином, станом на момент подання позову до суду (06.12.10 р) сума основного боргу складала 38965,43 грн.(46165,43 грн – 7200,00 грн).Зазначена сума боргу мала місце і станом на 27.12.2010 року, як вірно стверджує позивач у Заяві про уточнення позовних вимог (вх.номер 25383),однак не відповідає доводам позивача про те, що в сумі 7200,00 грн мала місце часткова оплата суми боргу , заявленої до стягнення на момент подання позову до суду.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється; порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Порушення права чи законного інтересу позивача щодо 7200 грн основного боргу, чи спір щодо цієї суми боргу не існували на момент звернення ТзОВ «ЛІФТ-ЕКО»з позовом до суду.

Вимога позивача про стягнення 7200 грн основного боргу, була заявлена позивачем у позовній заяві безпідставно. Відтак, в цій частині заявлених вимог позивачу слід би було відмовити за умови неподання заяви про уточнення позовних вимог, яка розглядається ( заява вх.№2308/11 від 02.02.2011 р).

Матеріалами справи підтверджується , що 27.12.2010 року відповідач перерахував позивачу в рахунок погашення боргу 10000,00 грн. ( докази в підтвердження оплати додаються), а 27.01.2011 року - 14330,00 грн. Відтак, станом на момент подання Заяви без номера і без дати (вх.№2308/11 за 02.02.11 року) про уточнення позовних вимог сума основного боргу склала 14635,43 грн (38965,43 грн –10000,00 грн –14330,00 грн=14635,43 грн). Уточнена зазначеною Заявою вимога про стягнення 14635,43 грн. основного боргу підлягає до задоволення. Доказів погашення боргу в цій сумі відповідач суду не надав.

За приписами ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов»язки виникають, зокрема , із договорів та інших правочинів.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до вимог п.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов договору №10/69 від 31.12.2009 року ( п.5.3) відповідач повинен був проводити розрахунок з позивачем за виконані роботи на підставі підписаних актів виконаних робіт щомісячно не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним.

Матеріалами справи підтверджено укладення договору №01/69 від 31.12.2009 р на технічне обслуговування , ремонт ліфтів і диспетчерських систем та виконання його умов сторонами, в тому числі актами –рахунками за період квітень 2010 року, травень –жовтень 2010 року. Акти виконаних робіт містять посилання сторін на договір №10/69 від 31.12.2009 року; у них вказана загальна вартість робіт ( з ПДВ) за певний місяць, зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. Акти містять дату їх підписання, акти завірені підписами уповноважених осіб замовника та виконавця, печатками юридичних осіб. Відповідач здійснював оплату вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копіями платіжних доручень відповідача та копіями банківських виписокз його рахунку. Станом на 31.10.2010 року сторони провели взаємозвірку розрахунків за виконані роботи та погодили сальдо на користь виконавця (позивача) в сумі 46165,43 грн. Подані сторонами банківські документи свідчать, що станом на час розгляду спору по суті залишок основного боргу становить 14635,43 грн.

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування –це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу до позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб”єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Відповідач обставин, на яких грунтується уточнена позивачем вимога про стягнення 14635,43 грн основного боргу не заперечив та не спростував належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.1 Договору №10/69 від 31.12.2009 року, у разі порушення строку оплати за виконані роботи, вказаного у пункті 5.3 цього Договору, замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день протермінування.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через 6 (шість) місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано ( ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу , та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку пені за Договором (Додаток №1 до позовної заяви), позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1485,46 грн . У Заяві про уточнення позовних вимог, яка розглядається, позивач просить стягнути з відповідача 1485,46 грн. пені. Пояснив, що при розрахунку пені керувався п.6.1 договору, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», ч.6 ст.232 ГК України, а також п.11 роз»яснення Вищого Арбітражного Суду України «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»№01-6/438 від 16.04.93 р, а саме п.11 : «Якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (щтраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов»язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо. Деякі нормативні акти передбачають майнову відповідальність боржника у вигляді неустойки в твердій сумі або пені за кожний день порушення зобов»язання. Ці санкції стягуються до повного виконання зобов»язання. За цих обставин строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов»язання за попередні шість місяців з дня подання позову».

Відповідач зауважень щодо розрахунку пені позивача, нарахованого та заявленого до стягнення розміру пені, заперечень не висловив. Суд, виходячи із інтересів обидвох сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов»язання відповідачем станом на момент подання позову до суду, розрахунку пені до першої оплати ( до 23.11.2010 року) в межах строку передбаченого чинним законодавством, те що належна до сплати пеня не є надмірно великою порівняно із сумою боргу, яка мала місце на момент подання позову до суду не вбачає підстав для відмови позивачу у задоволенні вимоги про стягнення нарахованої пені , як це просить відповідач з мотивів, наведених ним у відзиві; не розцінює даний випадок як винятковий і в розумінні п.3 ст.83 ГПК України.

За заявою про уточнення позовних вимог, яка розглядається, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 1485,46 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний, зокрема, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні та 3% річних підлягають до стягнення , відповідно в сумах, 1018,21 та 328,34 грн , згідно розрахунків позивача. Відповідач вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та не спростував, зауважень до розрахунків не висловив.

Вимоги позивача за Заявою про уточнення позовних вимог (вх..№2308/11 від 02.02.11 р) підлягають до задоволення в сумі 14635,43 грн. основного боргу, 1018,21 грн. інфляційних втрат, 1485,46 грн пені, 328,34 грн. –трьох процентів річних.

Враховуючи, що станом на момент звернення з позовом до суду вимога про стягнення 7200,00 грн. основного боргу позивачем заявлена безпідставно, що держмито в розмірі 489,98 грн. сплачено позивачем виходячи із ціни позову 48 997,44 грн ( і в цю суму включено 7200,00 грн основного боргу) , що в сумі 24330,00 грн. (38965,43-14635,43) основний борг відповідачем погашено після порушення провадження у справі та що спір виник з вини відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 417,97 грн. держмита.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

3026,00 грн. витрат на послуги адвоката стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає. При цьому суд виходив з наступного.

Позивачем в обґрунтування витрат на послуги адвоката в розмірі 3026,00 грн. долучено до справи Заявку-Договір №2010-б/н від 01.11.2010 року про надання правової допомоги адвокатом., відповідно до п.6 якої передбачено надання юридичних послуг по підготовці позовної заяви та розрахунку суми позову ТзОВ «Ліфт-Еко»до ТзОВ РЕД «Карпатбудсервіс»про стягнення 48997,44 грн суми боргу за виконані роботи та штрафних санкцій за порушення виконання зобов»язань за Договором №10/69., вартістю послуг 3026,00 грн. Заявка-Договір містить реквізити виконавця , зокрема: підприємець Яновський Олексій Миколайович, код ДРФО 2510300015, п/р 260000198062 в ЗАТ «Прокредит Банк», МФО 320984. Платіжним дорученням №4255 від 24 листопада 2010 року підтверджується сплата 3026,00 грн підприємцю Яновському О.М. за вказаними вище реквізитами. Призначенням платежу є «юридичні послуги по підготовці позовної заяви до ТОВ РЕД «Карпатбудсервіс»згідно Заявки-Договору №2010-б/н від 01.11.10 р без ПДВ».

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Участь у даній справі приймав представник Суходольська Н.Є за довіреністю ТзОВ «Ліфт-Еко», виданою 02 лютого 2010 року, а не як адвокат і не на підставі документів обумовлених в ч.6 ст.28 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру" . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру" , яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Адвокат не є підприємцем, а розглядається як фізична особа в господарських правовідносинах.

Не відносяться витрати по наданню юридичних послуг і до інших витрат, передбачених ст.44 ГПК України, оскільки до інших витрат, пов'язаних з розглядом господарських спорів, відносяться суми, що підлягають виплаті особам, викликаним до господарського суду відповідно до статті 30 ГПК України, а також витрати понесені сторонніми підприємствами і організаціями у зв'язку з наданням документів або матеріалів, необхідних для вирішення господарського спору в порядку статті 38 зазначеного кодексу, витрати на проведення огляду і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження, а також витрати пов'язані з розглядом справи безпосередньо на підприємстві або організації, яка є стороною по справі.

Окрім того, схвалені Вищою кваліфкомісією адвокатури при КМУ 1 жовтня 1999 р. Правила

адвокатської етики поділяють оплату за послуги адвоката на гонорар і фактичні видатки, повязані з виконанням доручення. У складі витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, відшкодовується лише гонорар, а фактичні видатки, повязані з виконання адвокатом доручення, не відшкодовуються. Однак , укладаючи договір, в п.п.2,6 заявки- договору зокрема, окремо не вказано розміру гонорару та фактичних видатків, повязаних з виконанням доручення замовника. Відтак, є неможливим виокремити гонорар із загальної вартості адвокатських послуг.

Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

В контексті ст.44 ГПК України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Належного і допустимого доказу оплати витрат адвокату, позивач не подав.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст..1, 2, 21,32,33,34,36,43,49,75, 82,84,85, 116 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1.          Вимоги позивача за Заявою про уточнення позовних вимог б/н і б/д ( вх..реєстраційний номер 2308/11 від 02.02.11 р) задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ремонтно-експлуатаційна дільниця «Карпатбудсервіс»(79071, м.Львів, вул..Щирецька,5, код ЄДРПОУ 30994120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко»(79010, м.Львів, вул..Пекарська,95, код ЄДРПОУ 31658533) 14635,43 грн. основного боргу, 1018,21 грн. інфляційних втрат, 1485,46 грн. пені, 3% річних в сумі 328,34 грн, 417,97 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. Відмовити позивачу у стягненні 3026,00 грн. витрат на послуги адвоката та у відшкодуванні решти від суми сплаченого за подання позову до суду держмита.

В судовому засіданні 02.02..11 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення складено 07.02.11 р.

Суддя