Рішення № 13712917, 01.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.11                                                                                           Справа№ 5015/76/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний Дім “Вікові традиції” (м.Дніпропетровськ)

до відповідача:Приватного підприємства “Реліквія” (м.Львів)

про:стягнення заборгованості в розмірі 58 753,47 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Пюрик Я.І.-представник, довіреність №32

від відповідача:Репецький В.В.-представник, довіреність від 28.12.2010 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний Дім “Вікові традиції” (м.Дніпропетровськ) до Приватного підприємства “Реліквія” (м.Львів) про стягнення заборгованості в розмірі 58 753,47 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.01.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 18.01.2011 року. Ухвалою від 18.01.2011 року розгляд справи відкладено до 25.01.2011 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 25.01.2011 року розгляд справи відкладено до 31.01.2011 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. В судовому засіданні 31.01.2011 року оголошено перерву до 01.02.2011 року, для надання доказів по справі.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.01.2011 року, про відкладення від 18.01.2011 року, від 25.01.2011 року, про оголошення перерви від 31.01.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

01.02.2011 року за вх.№2091/11 позивач подав клопотання про зміну позовних вимог.

01.02.2011 року за вх.№2124/11 позивач подав клопотання про зміну позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 52 234,93 грн. Відповідач заборгованість перед позивачем в розмірі 52 234,93 грн. –визнав повністю.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов, згідно вимог, викладених у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.01.2011 року, про відкладення від 18.01.2011 року, від 25.01.2011 року, про оголошення перерви від 31.01.2011 року не виконав повністю, відзив на позов не представив, явку повноважного представника забезпечив.

19.01.2011 року за вх.№959/11 відповідач подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

28.01.2011 року за вх.№1893/11 відповідач подав відзив по справі, в якому зазначає зауваження щодо нарахування розміру пені відповідачем. Згідно розрахунку відповідача, розмір пені становить –3 374,80 грн.

Позов розглянуто в присутності представників позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 01.02.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

17.08.2009 року між Приватним підприємством “Реліквія” (надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний Дім “Вікові традиції” (надалі –позивач) укладений Договір постачання товару №ЛВ/11-01004 (надалі –договір) на поставку лікеро-горілчаної продукції (надалі –товар).

Згідно п.5.2 даного договору, покупець повинен розрахуватися із постачальником за поставлений товар на умовах відстрочення платежу на 21 календарних днів з дати отримання відповідної партії товару від постачальника.

За твердеженням позивача, зобов”язання по оплаті товару не виконані.

Згідно п.7.2 даного договору, покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

За підрахунком позивача, розмір пені становить 3 893,34 грн.

28.01.2011 року за вх.№1893/11 відповідач подав відзив по справі, в якому зазначає зауваження щодо нарахування розміру пені відповідачем. Згідно розрахунку відповідача, розмір пені становить –3 374,80 грн.

01.02.2011 року за вх.№2124/11 позивач подав клопотання про зміну позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 52 234,93 грн., з них: основний борг –48 860,13 грн та пеня 3 374,80 грн. Відповідач заборгованість перед позивачем в розмірі 52 234,93 грн. –визнав повністю.

Крім того, сторонами в судовому засіданні 31.01.2011 року суду подано акт звірки взаєморозрахунків від 28.01.2011 року на суму 51 846,63 грн., належно оформлений та підписаний обома сторонами.

Отже, в судовому засіданні 01.02.2011 року відповідач суму заборгованості визнав, однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того позивачем разом із поданням позовної заяви заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача, в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Інститут забезпечення позову за своєю правовою суттю є гарантією забезпечення інтересів позивача, за допомогою якого особа, яка має підстави вважати, що її права порушено, і яка, відповідно, подала позов до суду, мала можливість забезпечити виконання рішення суду на свою користь.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред”явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Однак, позивач не подав належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, а також доказів, які б свідчили про те, що виконання можливого рішення суду може бути утруднене або неможливе.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, в судовому засіданні визнав позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договорів відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 01.02.2011 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний Дім “Вікові традиції” (м.Дніпропетровськ) до Приватного підприємства “Реліквія” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 52 234,93 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №2262 від 24.12.2010 року на суму 587,54 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №2263 від 24.12.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2.          Стягнути із Приватного підприємства “Реліквія” (79053, м.Львів, вул.В.Великого,71/76; р/р 2600601030991 у ПАТ “Кредобанку”, МФО 385372; р/р 2600501931676; 2600703931676; 2600804931676 у ЦФ ПАТ “Кредобанку”, МФО 325365; код ЄДРПОУ 31291589, ІПН 312915813056; фактична адреса: 79040, м.Львів, вул.Городоцька,357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний Дім “Вікові традиції” (49000, м.Дніпропетровськ, пр.Газети “Правда”,50; р/р 26001273281900 у ПАТ “УкрСиббанк”, м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 36572896; поштова адреса: 49050, м.Дніпропетровськ, вул.Г.Пушкіна,1 офіс 38) –борг у сумі 48 860 (сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн. 13 коп., 3 374 (три тисячі триста сімдесят чотири) грн. 80 коп., 522 (п”ятсот двадцять дві) грн. 34 коп. –сплаченого державного мита та 209 (двісті дев”ять) грн. 87 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя