Ухвала суду № 137128884, 04.06.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/3217/22

Провадження № 4-с/165/10/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участі секретаря Попіки Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинськ скаргу стягувача ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання судового рішення Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 75659313,

встановив:

23 березня 2026 року адвокат Моісеєнко О.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою в порядку ст. 4471 ЦПК України, в якій просить скасувати постанову начальника Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщук Л.М. від 13.03.2026 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід старшого державного виконавця Васенько Вікторії Ростиславівни у виконавчому провадженні № 75659313, посилаючись на протиправність та необґрунтованість вказаної постанови, а також зобов`язати Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути допущене порушення права стягувача шляхом повторного, повного об`єктивного та неупередженого розгляду заяви стягувача від 09.03.2026 про відвід старшого державного виконавця Васенько В.Р. у виконавчому провадженні № 75659313.

Свої вимоги представник стягувача мотивує тим, що в провадженні Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області перебуває виконавче провадження № 75659313 з примусового виконання виконавчого листа № 165/3217/22, виданого 03.06.2024 Нововолинським міським судом Волинської області на виконання рішення у справі № 165/3217/22 про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та безперешкодному спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Саме в межах цього виконавчого провадження виконавчі дії здійснює старший державний виконавець Васенько Вікторія Ростиславівна.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 20.02.2024 у справі № 165/3217/22 було визначено спосіб участі батька у вихованні та безперешкодному спілкуванні з малолітнім сином. Зокрема, суд встановив порядок дистанційного спілкування щовівторка у період з 18:00 до 19:00 та щосуботи у період з 13:00 до 14:00 протягом не менше 20 хвилин за допомогою електронних засобів зв`язку, а також особисті побачення у визначені рішенням часові проміжки. Представник стягувача вказує, що для цілей виконавчого провадження істотне значення мають не будь-які загальні уявлення про спілкування батька з дитиною, а саме перевірка факту належного виконання чітко визначеного судом обов`язку щодо забезпечення безперешкодного спілкування у встановлений час і з дотриманням мінімальної тривалості розмови не менше 20 хвилин.

09.03.2026 року скаржником, як стягувачем у виконавчому провадженні № 75659313, подано заяву про відвід старшого державного виконавця Васенько Вікторії Ростиславівни. У зазначеній заяві прямо наведено фактичні підстави, які, на думку стягувача, об`єктивно викликають обґрунтований сумнів у неупередженості виконавця під час здійснення виконавчих дій у цьому провадженні. Предметом заяви про відвід була не абстрактна незгода зі способом ведення провадження, а конкретні дії та зміст процесуальних документів, уже складених виконавцем у межах виконання рішення суду.

13.03.2026 року начальником Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщук Ларисою Михайлівною винесено постанову про відмову в задоволенні заяви про відвід державного виконавця. Того ж дня на адресу стягувача направлено супровідний лист № 38439/19.1-21, яким надіслано копію зазначеної постанови.

Із тексту самої постанови вбачається, що начальником відділу розглянуто заяву ОСОБА_1 від 09.03.2026 року про відвід старшого державного виконавця Васенько Вікторії Ростиславівни у виконавчому провадженні № 75659313 та за наслідками такого розгляду начальник відділу дійшла висновку про безпідставність заяви про відвід. Як убачається з постанови, відмова мотивована посиланням на положення статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» та загальним твердженням про відсутність передбачених законом підстав для відводу державного виконавця. На переконання скаржника, постанова зводить мотиви відмови до констатації того, що дії старшого державного виконавця Васенько В.Р. у виконавчому провадженні відповідають вимогам законодавства, а наведені стягувачем доводи не підтверджують наявності обставин, які викликають сумнів у її неупередженості. Однак, наведене у постанові мотивування не узгоджується з характером тих доводів, які були поставлені стягувачем на вирішення начальника відділу.

Скаржник зазначає, що заява про відвід містила посилання не на формальну незгоду з окремими діями виконавця, а на сукупність конкретних процесуально значущих обставин, які, на переконання стягувача, засвідчували однобічний спосіб документування виконання судового рішення. Стягувач вказував на те, що акти державного виконавця фіксують тривалість спілкування, яка є меншою за 20 хвилин, встановленої судом, проте при цьому не містять даних про поведінку боржника, на якого рішенням суду покладено обов`язок забезпечити безперешкодне спілкування дитини з батьком у визначений час, не вбачається вчинення активних виконавчих дій з боку виконавця, не відібрано пояснення від боржника щодо не виконання не менше 20 хв. спілкування дитини з батьком. Ці доводи вимагали перевірки не лише самого факту складання актів, а і того, чи відображають вони істотні обставини виконання судового рішення у спосіб, який забезпечує об`єктивний контроль за його реальним виконанням.

Крім того, скаржник вказує на те, що стягувачем надано окремі докази втручання боржника у спілкування дитини з стягувачем, а також втручання у приватне спілкування боржником під час розмови, а саме запис розмови на телефон. Начальник відділу не надала відповіді на питання, з яких підстав акти, що фіксують спілкування тривалістю 12 хвилин, 5 хвилин були сприйняті як такі, що не викликають сумніву у неупередженості виконавця за відсутності одночасної фіксації дій боржника щодо забезпечення належного виконання рішення суду.

У постанові не встановлено, чи досліджувалося місце перебування дитини під час розмови, коло осіб, присутніх поруч із дитиною, наявність або відсутність втручання у спілкування, а також ті фактичні умови, без з`ясування яких висновок про належне виконання судового рішення не може вважатися повним. Не отримав належної оцінки і той довід заяви, що в актах від 21.02.2026 року та 24.02.2026 року державний виконавець навела зміст приватної розмови між батьком і дитиною та пов`язала припинення спілкування з висловлюваннями стягувача. Заява про відвід прямо містила посилання на те, що такі формулювання виходять за межі предмета виконавчих дій, оскільки у такий спосіб державний виконавець фактично сформувала власне пояснення причин поведінки малолітньої дитини, не маючи для цього спеціальних знань і належних процесуальних підстав. Цей довід стосувався безпосередньо питання неупередженості, оскільки йшлося про спосіб опису подій, за якого поведінка стягувача набула значення центрального пояснювального чинника, тоді як поведінка боржника процесуально залишилась невстановленою.

На переконання скаржника, у постанові начальника відділу відсутнє мотивоване пояснення, чому такий спосіб викладення обставин в актах визнано сумісним із вимогою об`єктивності та безсторонності державного виконавця. Так само без належної відповіді залишився і довід заяви щодо втручання у сферу приватного та сімейного спілкування. Стягувач прямо вказував, що не надавав згоди на фіксацію або розголошення тематики та змісту приватних розмов із сином, а в актах відсутні відомості про спосіб отримання державним виконавцем інформації про зміст цих розмов, про технічну фіксацію, а також про осіб, присутніх під час спілкування. Такі обставини вимагали від начальника відділу перевірити, чи не вийшов виконавець за межі своїх повноважень при документуванні виконавчих дій. Натомість постанова від 13.03.2026 року не містить жодної самостійної оцінки законності такого способу збирання та викладення відомостей, хоча саме цей блок доводів був одним із центральних у заяві про відвід.

Також скаржник зазначає, що рішення суду не зобов`язує виконавця фіксувати, що саме говорить батько сину, а задача виконавця фіксувати виконання рішення суду. Таким чином, виконавець ставлячи стягувачу у провину речення, які він сказав сину як підстави і висновок чому саме син менше ніж 20 хвилин спілкується з батьком, а отже тим самим захищаючи інтереси боржника, що саме по собі говорить про упередженність та заінтересованість виконавця в стороні боржника. Крім того, стягувач неоднократно повідомляв начальника Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщук Ларису Михайлівну про те, що виконавець Васенько В.Р. заблокувала стягувача в телефоні, що додатково говорить про ставлення виконавця до стягувача, що додатково говорить про упередженість виконавця Васенько В.Р. і наявний особистий її конфлікт інтересів в даному виконавчому провадженні.

Крім того, зі змісту постанови не вбачається, що начальник відділу перевірила довід стягувача про відсутність підписів боржника в актах від 21.02.2026 року та 24.02.2026 року, який заявник розцінював як додаткову обставину, що свідчить про неналежну перевірку фактичних умов виконання судового рішення. Постанова також не містить жодного окремого висновку, хоча наведений довід був частиною загальної аргументації про відсутність у актах повної та безсторонньої фіксації обставин виконання рішення. За такого змісту оскаржуваної постанови слід дійти висновку, що начальник відділу обмежилась загальним посиланням на норми закону та формальним висновком про відсутність підстав для відводу, не здійснивши належного співставлення конкретних доводів заяви зі змістом тих актів державного виконавця, на які посилався стягувач. Такий спосіб розгляду не відповідає суті заявленого питання, оскільки для вирішення відводу підлягали з`ясуванню не абстрактні характеристики службової особи, а наявність або відсутність конкретних обставин, які за об`єктивним критерієм могли викликати сумнів у її неупередженості під час здійснення виконавчих дій у провадженні № 75659313.

На підставі вищевикладених мотивів та обставин, скаржник дійшов висновку, що постанова від 13.03.2026 року про відмову в задоволенні заяви про відвід державного виконавця засвідчує, що наведені стягувачем доводи не були оцінені на рівні їх юридичного значення для вирішення питання про неупередженість старшого державного виконавця Васенько Вікторії Ростиславівни. Саме ця неповнота розгляду, відсутність належного аналізу істотних обставин та формальний характер наведених мотивів зумовлюють необхідність судового контролю за законністю такої постанови.

23.03.2026 року вказану скаргу на дії державного виконавця відповідно до протоколу було передано раніше визначеному складу суду, а саме судді Василюку А.В., який ухвалив рішення у цивільній справі № 165/3217/22.

Разом з тим, 13.04.2026 року представником скаржника (стягувача) заявлено відвід судді від розгляду справи № 165/3217/22, провадження № 4-с/165/10/26, який ухвалою суду від 23.04.2026 року задоволений, справу передано для повторного автоматизованого розподілу в порядку ст. 33 КПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.04.2026 року вказану скаргу у справі № 165/3217/22 (провадження № 4-с/165/10/26) передано до розгляду судді Ушакову М.М.

11.05.2026 року представником скаржника (стягувача) ОСОБА_1 адвокатом Моісеєнко О.М. подано заяву про відвід судді Ушакова М.М. від розгляду справи за вказаної скаргою. Ухвалою суду від 11.05.2026 року заяву про відвід судді задоволено, справу передано для повторного автоматизованого розподілу в порядку ст. 33 КПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.05.2026 року вказану скаргу у справі № 165/3217/22 (провадження № 4-с/165/10/26) передано до розгляду судді Рибас А.В.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 12 травня 2026 року прийнято до розгляду скаргу та призначено судовий розгляд у судовому засіданні на 12.00 год. 01.06.2026 року.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Представник стягувача адвокат Моісеєнко О.М. 30 травня 2026 року через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій просила розгляд справи провести за відсутності заявника ОСОБА_1 , скаргу задовольнити у повному обсязі, справу розглянути за наявними у матеріалах справи доказами та з урахуванням доводів, викладених у поданих процесуальних документах.

Начальник Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщук Л.М. подала заяви, в яких просила розглянути скаргу без участі представника відділу та у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

Боржник ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просила розгляд скарги проводити без її участі. Додатково повідомила, що виступає проти задоволення даної скарги та відводу державного виконавця. До заяви додала письмове пояснення. Вона, як сторона у даній справі заперечує проти доводів скарги скаржника, щодо нібито неправомірних дій державного виконавця та вимоги про його відвід. Вважає, що скарга є безпідставною та спрямована не на захист прав, а на створювання штучного конфлікту. Державний виконавець діє в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, а не до вимог Горобця. Зауважила, що державний виконавець призначений ще у 2024 році, і ніяких конфліктів у неї з ним не виникало. Так як дане провадження стосується малолітнього, виконавець зуміла знайти підхід до ОСОБА_4 , щоб не травмувати дитину. Скаржник фактично демонструє позицію, за якої будь-які дії органів та посадових осіб, що не відповідають його особистим очікуванням автоматично визнаються ним як неправомірні. Тобто йдеться не про реальні порушення, а про суб?єктивне невдоволення. Звернула увагу суду, що така поведінка є системною, скаржник неодноразово подавав скарги на посадових осіб різних органів та установ. Така кількість звернень до різних інстанцій, за відсутності доведених порушень, свідчить не про наявність порушень з боку всіх цих осіб, а про конфліктну модель поведінки самого скаржника та його схильність оскаржувати будь-які дії, які не відповідають його позиції, та свідчить про відсутність критики до власних дій. Інститут відводу не може використовуватися як спосіб усунення посадової особи лише через незгоду з його законними діями. Тому просила суд відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

02 червня 2026 року адвокат Моісеєнко О.М. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала додаткові пояснення у справі № 165/3217/22 (провадження № 4-с/165/10/26), в яких просила скаргу ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, скасувати постанову начальника Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщук Л.М. від 13.03.2026 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід старшого державного виконавця Васенько Вікторії Ростиславівни у виконавчому провадженні № 75659313, а також зобов`язати Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.03.2026 року про відвід старшого державного виконавця Васенько Вікторії Ростиславівни у виконавчому провадженні № 75659313 з урахування правової оцінки суду.

У додаткових поясненнях повідомила, що письмові пояснення ОСОБА_2 мають істотне значення для правильного вирішення скарги, оскільки їх зміст не спростовує доводів стягувача, а додатково підтверджує наявність об`єктивних підстав для сумніву у неупередженості державного виконавця. Фраза боржника про те, що державний виконавець «зуміла знайти підхід до Євгена», свідчить про неправильне розуміння ролі державного виконавця у цьому провадженні. Державний виконавець не є дитячим психологом, сімейним консультантом, медіатором або особою, уповноваженою налагоджувати стосунки з дитиною чи боржником. Вона є посадовою особою органу примусового виконання, яка зобов`язана діяти безсторонньо, фіксувати факти виконання або невиконання рішення, встановлювати причини порушень, отримувати пояснення від сторін та застосовувати передбачені законом заходи реагування. Державний виконавець має бути неупередженою посадовою особою, а не особою, яка «знаходить підходи» у спосіб, прийнятний для боржника.

Виконавче провадження не є процедурою психологічного супроводу дитини. Воно є завершальною стадією судового провадження, метою якої є реальне виконання судового рішення. Обставина, що у боржника «ніяких конфліктів» з державним виконавцем не виникало, у контексті цієї справи має самостійне значення. Боржник, на яку покладено обов`язок забезпечити безперешкодне спілкування дитини з батьком, фактично підтверджує, що чинна модель виконання є для неї прийнятною. Водночас стягувач неодноразово вказував на неналежне виконання рішення суду, відсутність належної фіксації причин розмов менш як 20 хвилин, присутність матері під час спілкування, втручання у розмови, формування негативного образу батька в очах дитини та невжиття державним виконавцем належних заходів реагування. За таких обставин відсутність конфлікту між боржником і державним виконавцем на тлі системних скарг стягувача не підтверджує належність виконання. Навпаки, вона підтверджує, що сформована модель виконавчого провадження є комфортною саме для боржника, оскільки не створює для неї реальних процесуальних наслідків за невиконання або неповне виконання рішення суду.

Представник стягувача також зазначила, що жодного разу державним виконавцем не було належним чином вчинено виконавчих дій у зв`язку з тим, що розмова дитини з батьком тривала менше 20 хвилин. У кожному такому випадку державний виконавець повинна була встановити причини неповного виконання рішення, відібрати пояснення у боржника, з`ясувати умови, у яких відбувалася розмова, перевірити присутність матері або інших осіб, встановити наявність впливу на дитину та надати оцінку тому, чи забезпечила боржник реальне, вільне і безперешкодне спілкування дитини з батьком. Натомість державний виконавець фіксувала сам факт коротшої розмови, але не встановлювала причин, через які судове рішення в частині мінімальної тривалості спілкування не виконано. Сторона стягувача неодноразово повідомляла державного виконавця про те, що мати була присутня під час розмов дитини з батьком. Така присутність має юридичне значення для оцінки реальності та безперешкодності спілкування. Малолітня дитина, яка спілкується з батьком у присутності матері, перебуває під очевидним психологічним впливом ситуації, бачить реакцію матері, залежить від її поведінки, може стримуватися у висловлюваннях та не почуватися вільною у спілкуванні з батьком.

Державний виконавець не здійснила повної перевірки зазначених обставин, не відібрала пояснень у боржника, не з`ясувала причин присутності матері під час спілкування та не встановила, як це впливало на виконання рішення суду.

Судове рішення було спрямоване на збереження реального зв`язку дитини з батьком, однак у виконавчому провадженні цей зв`язок фактично поставлений у залежність від поведінки боржника.

Сторона скаржника наполягає, що постанова начальника відділу ДВС від 13.03.2026 року не містить належної оцінки обставин, які мали істотне значення для вирішення заяви про відвід. Письмові пояснення ОСОБА_2 фактично підтверджують, що боржник сприймає державного виконавця як посадову особу, чия модель дій є для неї прийнятною і не створює реального процесуального тиску для виконання рішення суду. Така ситуація суперечить суті виконавчого провадження як завершальної стадії судового захисту.

З огляду на викладене, сторона скаржника просить суд критично оцінити письмові пояснення ОСОБА_2 , врахувати, що вони стали доступними стороні скаржника лише 02.06.2026 року, та дійти висновку, що наведені боржником твердження не спростовують доводів скарги, а підтверджують необхідність скасування постанови начальника Володимирського відділу державної виконавчої служби від 13.03.2026 року.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 як стягувач у виконавчому провадженні № 75659313 подав до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заяву № 01 від 06 березня 2026 року про відвід старшого державного виконавця, в якій просив задовольнити відвід старшого державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васенько Вікторії Ростиславівни у виконавчому провадженні № 75659313, у зв`язку з наявністю обставин, що викликають обґрунтований сумнів у її неупередженості, та передати подальше здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 75659313 іншому державному виконавцю Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с. 13-23).

У заяві зазначив, що рішенням суду визначено порядок дистанційного спілкування між батьком та дитиною щовівторка у період часу з 18 години до 19 години та щосуботи у період часу з 13 години до 14 години протягом не менше 20 хвилин за допомогою електронних засобів зв`язку. В межах виконавчого провадження старшим державним виконавцем Васенько В.Р. складені акти, зокрема, від 01 березня 2025 року, 21 лютого 2026 року та 24 лютого 2026 року, зміст яких у сукупності свідчить про наявність обставин, що викликають обґрунтований сумнів у неупередженості державного виконавця. В Акті від 01 березня 2025 року виконавець зазначає: «Відбулось декілька розмов батька з сином, загалом тривалістю 12 хв.». В Акті від 21 лютого 2026 року виконавець зазначає: «Розмова батька з сином відбулась по відеозв`язку і тривала в межах 5 хвилин. Після запитання батька про те, що зробила бабуся (мати ОСОБА_1 ), що ОСОБА_4 до неї не телефонує та запитання про те, чому ОСОБА_4 також не телефонує до батька, ОСОБА_4 відмовився спілкуватись з батьком». В акті від 24 лютого 2026 року виконавець зазначає: «Розмова батька з сином відбулась по відеозв`язку і тривала в межах 5 хвилин. Після того як ОСОБА_1 сказав сину, що скоро підготує документи про виїзд сина за кордон, ОСОБА_4 сказав, що не хоче розмовляти з батьком».

Зазначені акти фіксують тривалість спілкування, яка є меншою ніж встановлена судовим рішенням мінімальна тривалість не менше 20 хвилин. Водночас у цих актах відсутні дані про дії боржника як особи, на яку судовим рішенням покладено обов?язок забезпечити безперешкодне спілкування дитини з батьком у визначені судом часові проміжки. В наведених актах не відображається місце перебування дитини під час розмови, коло осіб, які перебували поруч із дитиною під час відеозв`язку, дії боржника щодо забезпечення умов для безперешкодного спілкування, наявність або відсутність втручання у спілкування між батьком та дитиною, а також обставини можливого тиску на дитину. Натомість у актах від 21 лютого 2026 року та 24 лютого 2026 року державний виконавець викладає теми приватної розмови між батьком та дитиною, стягувач не надавав жодної згоди на фіксацію або розголошення тематики та змісту приватних розмов із сином у межах виконавчого провадження, та фактично пов`язує припинення спілкування зі словами батька, чим формує оціночні судження щодо причин поведінки малолітньої дитини, виходячи за межі предмета виконавчих дій.

Скаржник вказує на те, що сукупність таких дій свідчить про відступ від принципу об?єктивності та нейтральності під час фіксації виконавчих дій. За відсутності повної фіксації умов виконання рішення суду та поведінки боржника виконавчі документи не можуть відображати реальну картину виконання рішення суду, що фактично унеможливлює ефективний контроль за його виконанням. На переконання скаржника, державний виконавець під час здійснення виконавчих дій зобов?язаний діяти неупереджено, забезпечуючи баланс прав сторін виконавчого провадження та об?єктивне встановлення фактичних обставин виконання рішення суду. Стягувач також вказав, що у даному випадку сукупність наведених обставин об?єктивно створює сумнів у неупередженості старшого державного виконавця Васенько Вікторії Ростиславівни під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 75659313.

13 березня 2026 року начальником Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщук Ларисою Михайлівною винесено постанову про відмову в задоволенні заяви про відвід державного виконавця (а.с. 10-12).

Розглянувши матеріали виконавчого провадження № 75659313, начальник вищевказаного відділу вважала заяву про відвід старшому державному виконавцеві Васенько Вікторії Ростиславівни безпідставною з огляду на ст. ст. 5, 23 Закону України «Про виконавче провадження», а дії старшого державного виконавця Васенько В.Р. у виконавчому провадженні № 75659313 такими, що відповідають вимогам чинного законодавства; вказала про відсутність доказів особистої заінтересованості державного виконавця, а також, що наведені у заяві аргументи є процесуальними діями виконавця та не є підставою для відводу.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Із частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Також відповідно до ст. 4471 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, виконавець зобов`язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача. З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо:

1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов`язані з ним особи.

Пов`язаними особами у розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи;

виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.

Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов`язаними;

2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;

3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;

4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування відповідальності такого приватного виконавця.

При цьому, суд звертає увагу, що підстави для відводу виконавця є вичерпними та визначені законом. Серед визначених законом підстав для відводу виконавця відсутня підстава, на яку посилається ОСОБА_1 , а саме наявність обставин, що викликають обґрунтований сумнів у неупередженості виконавця.

На переконання суду, викладені у заяві про відвід виконавця твердження скаржника про упередженість державного виконавця не доведені належними та допустимими доказами, та не підтверджено існування реального конфлікту інтересів чи іншої зацікавленості старшого державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васенько Вікторії Ростиславівни у результатах виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 75659313.

Таким чином, судом не встановлено достатніх підстав вважати, що в діях державного виконавця наявні ознаки існування будь-яких об`єктивних обставин, які б відповідали положенням частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», та могли б бути підставою для відводу у даному виконавчому провадженні, зокрема, з мотивів наявності конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що за своєю суттю оцінка доказів сторін, а також оцінка їхнім доводам та аргументам неодмінно надається суддею при прийнятті тих чи інших процесуальних рішень, і це безумовно пов`язано з наданням переваги позиції однієї із сторін.

Відтак доводи заяви про відвід на об`єктивних даних не ґрунтуються й мотивовані суб`єктивною оцінкою і ставленням сторони до тих чи інших процесуальних питань, що виникали при примусовому виконанні судового рішення у виконавчому провадженні.

На переконання суду, будь-які твердження щодо наявності упередженості державного виконавця та існування обставин, які відповідно із законом можуть бути підставами для відводу державного виконавця, мають бути доведені та не можуть ґрунтуватися на припущеннях та незгоді з проведеними в межах повноважень виконавчими діями. В той же час, дані про конфлікт інтересів чи іншу зацікавленість старшого державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васенько Вікторії Ростиславівни у вирішенні цієї справи суду не надані та не підтверджуються матеріалами справи. Будь-яких належних, допустимих, достовірних доказів на підтвердження власних доводів скаржником та/або його представником не надано.

Оскільки в заяві про відвід старшого державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васенько Вікторії Ростиславівни у виконавчому провадженні № 75659313 викладені доводи, які сформовані на суб`єктивних переконаннях скаржника, стороною скаржника не наведено підстав для відводу, передбачених ст. ст. 5, 23 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв`язку з чим постанова начальника Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщук Л.М. від 13.03.2026 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід старшого державного виконавця Васенько Вікторії Ростиславівни у виконавчому провадженні № 75659313, відповідає вимогам закону та є обґрунтованою, в зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Згідно вимог статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованою та такою, що до задоволення не підлягає скаргу ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання судового рішення Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 75659313.

На підставі ст. ст. 1, 5, 23, 74 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст. ст. 89, 258-261, 268, 352-354, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання судового рішення Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 75659313, відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 04 червня 2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС