Рішення № 137128857, 02.06.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/857/26

Провадження № 2/163/403/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.,

з участю секретаря Костюк Р.М.,

розглянувши в підготовчому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишнівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача ОСОБА_1 адвокат Климович Т.Д. просить ухвалити рішення про визнання ОСОБА_1 власником нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності.

Заявлені вимоги представник обґрунтувала тим, що у вказаній квартирі позивач проживає та зареєстрований з 1998 року. Позивач був включений до списку громадян Олеської сільської ради, які мають право на отримання приватизаційних паперів у Любомльському відділенні Ощадбанку України. 14 лютого 1998 року позивач отримав приватизаційне платіжне доручення №3 для перерахування коштів Олеській сільській раді за житло в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та продовжував у ній проживати. На даний час оформити право власності на квартиру позивач не має можливості, оскільки відповідно до повідомлення Вишнівської сільської ради будинок по АДРЕСА_2 не перебуває на балансі сільської ради. Разом з тим, позивач понад двадцять років добросовісно заволодів та відкрито, безперервно володіє спірним майном, дбає про нього і утримує, тому вважає наявними підстави для визнання позивача власником цього майна за набувальною давністю.

В підготовче засідання учасники справи не з`явились.

Представник позивача в канцелярію суду подала заяву про підтримання позову і розгляд справи за її та позивача відсутності.

Від Вишнівської сільської ради надійшла заява про визнання позову та розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

За таких обставин суд провів підготовче засідання в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідженням викладених у позові фактичних обставин справи встановлено їх відповідність наявним у справі письмовим доказам та вимогам закону.

З витягів з погосподарських книг № 1 за 1996 - 2031 роки Олеської (нині Вишнівської) сільської ради Любомльського (нині Ковельського) району, виданих Вишнівською сільською радою, вбачається, що відповідно до погосподарського обліку в квартирі АДРЕСА_1 (рік побудови 1908) проживає позивач ОСОБА_1 разом із сім`єю.

До 26 червня 2017 року адреса знаходження цього нерухомого майна була іншою, а саме АДРЕСА_3 та нумерації будинків відбулося на підставі рішення сесії сільської ради №23/6 від 26.06.2017.

Позивач зареєстрований у вказаній квартирі з 29.08.1997 по цей час, а його дружина з 01.09.1998 по цей час, що підтверджується довідкою Вишнівської сільської ради від 01.08.2025 №56/3.

Із списку громадян Олеської сільської ради, які мають право на отримання приватизаційних паперів у Любомльському відділенні ощадбанку України вбачається, що до цього списку включений позивач ОСОБА_1

14 лютого 1998 року позивач отримав приватизаційне платіжне доручення №3 для перерахування коштів Олеській сільській раді за житло в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Процедуру приватизації позивач не завершив, однак продовжував надалі проживати у вказаній квартирі.

З договору на користування електричною енергією по особовому рахунку № НОМЕР_1 від 24.03.2014 вбачається, що позивач понад 10 років є споживачем електричної енергії у спірному житлі.

Згідно з договором № 246 про надання послуг електрозв`язку позивач з 2006 року за місцем проживання користується послугами електрозв`язку.

Вишнівська сільська рада листом від 15.07.2024 №1147/01-01/2-24 підтвердила, що будинок АДРЕСА_4 на балансі сільської ради не перебуває.

Інформацією з Державного реєстру речових прав від 16.09.2025 № 443622754 та листом КП «Волиньпроект» від 03.10.2025 №5073/01-04 підтверджується, що право власності на спірне нерухоме майно у встановленому законом порядку не реєструвалося та технічна інвентаризація цього майна не проводилась.

Статтями 16, 328 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно із ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснив, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Наявними у справі письмовими доказами підтверджено відповідність фактичних обставин справи усім вищенаведеним у постанові Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 07.02.2014 № 5 критеріям, оскільки у справі достатньо доведено, що позивач, будучи належним суб`єктом, добросовісно, відкрито та безперервно користується і володіє упродовж більше 10 років квартирою АДРЕСА_1 .

Обставини, за яких позивач вселився і користується спірною квартирою по даний час, свідчать про його добросовісність володіння цим майном.

Дослідженими доказами об`єктивно доведене безперервне поводження позивача із цим майном, яке за своїми ознаками притаманне власнику.

Інших осіб, які претендують на це майно або ж проявляли до нього певний майновий інтерес у справі не встановлено.

Крім цього, відумерлим або безхазяйним указане нерухоме майно у встановленому порядку не визнавалось, на балансі Вишнівської сільської ради не перебуває.

Враховуючи вищенаведені положення матеріального закону та фактичні обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Отже, встановлено підстави для ухвалення рішення в підготовчому засіданні та задоволення позовних вимог.

Понесені у справі судові витрати слід залишити за позивачем згідно зробленої ним заяви.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 в порядку набувальної давності власником квартири АДРЕСА_1 , і складається з коридору, чотирьох кімнат, санвузла, кухні та кладови відповідно до технічного паспорта на квартиру від 29 липня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

позивача ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач Вишнівська сільська рада; місце знаходження - вулиця Незалежності, буд.80А, село Вишнів Ковельського району Волинської області; ЄДРПОУ 04333164.

Головуючий : суддя О.С. Павлусь