Рішення № 137128598, 04.06.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/330/26

Провадження № 2/156/342/26

Рядок статзвіту № 38

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Малюшевської І.Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду у сел. Іваничі цивільну справу № 156/330/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Оболонкова Юлія Вікторівна,

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

І. Зміст спору

Через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» надійшла позовна заява про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором (оферти) № 13.08.2025-100001181, укладеним 13.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем, а також судових витрат у розмірі 2 662,40 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 13.08.2025 уклали Кредитний договір (оферти) № 13.08.2025-100001181, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн., строком на 168 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 27.01.2026.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконує, унаслідок чого станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 36 240,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000,00 грн, по процентам в розмірі 10 640,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредита) 400,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 1200,00 грн, відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України 16 000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». У зв`язку з такими обставинами, позивач змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

З відзиву на позовну заяву слідує, що відповідачка визнає заборгованість у межах тіла кредиту 8000 грн, однак не погоджується із нарахованими штрафами та завищеними процентами з тих мотивів, що позивач одночасно нараховує: проценти за користування кредитом, відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України та штрафні санкції. Розмір нарахованих позивачем відсотків у сумі 16 000 грн є явно завищеним, економічно необґрунтованим та не відповідає реальним втратам позивача. Крім того, включення до заборгованості комісій у розмірі 400 грн та 1200 грн є необґрунтованим, оскільки такі платежі фактично спрямовані на штучне збільшення боргу. Таким чином, розрахунок заборгованості позивача є необґрунтованим, містить подвійні нарахування та суперечить ст. 61 Конституції України та підлягає суттєвому коригуванню судом. Такі обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, який, на думку відповідача, не може бути покладений судом в основу рішення як достовірний. у період воєнного стану відповідно до п. 18 Прикінцевих положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності у вигляді штрафів та пені. Відповідачка вважає, що розмір нарахувань значно перевищує тіло кредиту та є неспівмірним, у зв`язку з чим підлягає зменшенню відповідно до ст. 551 ЦК України.

Заразом відповідачка зазначає, що перебуває у складному матеріальному становищі: має на утриманні двох дітей, перебуває у декретній відпустці, отримує лише соціальні виплати, які є єдиним джерелом доходу, має інвалідність.

Відповідачка просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих мотивів, що заявлення позивачем до стягнення 36 240,00 грн вважає явно непропорційним та таким, що суперечить принципам справедливості та розумності; відмовити у стягненні штрафів, пені та інших санкцій зменшити розмір заборгованості як завищений; визначити суму боргу в межах фактично отриманого кредиту 8000 грн або іншої справедливої суми; у разі задоволення позову надати розтермінування виконання рішення суду.

З відповіді на відзив слідує, що позивач вважає, що загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

Проценти за користування кредитом нараховані відповідно до умов кредитного договору та з урахуванням Закону України Про споживче кредитування, де передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем. Доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, оскільки на його спростування сторона відповідача не надала власного розрахунку. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору Відповідач не заявляв.

Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат.

Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, позивач вважає, що відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Щодо відсотків за ст. 625 ЦК України, кредитний договір з відповідачем був укладений після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустокий є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування". Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню.

На підставі вищенаведеного, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятиденний строк на подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам, відповідачу - за місцем його реєстрації. Конверт на ім`я відповідача 14.04.2026 вручено відповідачеві особисто.

17.04.2026 у встановлений судом строк відповідачка надала до суду відзив на позовну заяву, зміст якого викладено у розділі І цього рішення.

22.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зміст якої викладено у розділі І цього рішення.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 13.08.2025 укладено Кредитний договір (оферти) № 13.08.2025-100001181.

Відповідно до заявки та відповіді позивачльника про прийняття пропозиції (акцепт) до кредитного договору № 13.08.2025-100001181 від 13.08.2025 позичальнику надано кредит на наступних умовах:

1. Дата надання/видачі кредиту - 13/08/2025.

2. Сума Кредиту: 8000 грн. 00 коп.

3. Строк, на який надається Кредит - 168 днів з дати його надання

4. Дата повернення (виплати) кредиту - 27.01.2026;

5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором.

6. Процентна ставка "стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

7. Процентна ставка "економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

8. Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі "комісія за надання", "комісія"; економічна сутність плата за надання кредиту) 5% від суми кредиту та дорівнює 400 грн. 00 коп. комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

9. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "комісія за обслуговування", "комісія") 400 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

10. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір.

11. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

12. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.91% (денна процентна ставка) = (12240 / 8000)/ 168 ? 100%.

13. Проценти (економічна сутність плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

16. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 3920.58%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 20240 грн. 00 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 12240 грн. 00 коп.

17. Сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - проценти річних). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором).

Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 120 грн, за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 120 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100 грн. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією Кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.

Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XXXXXX-6685.

Позичальник ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 13.08.2025 року підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтвердила укладення кредитного договору та отримала на свій рахунок кошти у розмірі 8000 грн, а отже акцептувала умови договору. Кожна сторінка договору була підписана вищезазначеним ідентифікатором.

ТОВ «Споживчий центр» виконало умови кредитного договору, надавши відповідачу кредит, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» про успішне перераховання коштів на платіжну картку клієнта: 13.08.2025 14:41:12 на суму 8000,00 (вісім тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 831897031, призначення платежу: Видача за договором кредиту №13.08.2025-100001181.

Отже Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.

У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість, яка за розрахунком позивача становить 36 240 грн., та складається з: тіла кредиту - 8000 грн, процентів 10 640 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 400 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1200 грн, відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України 16000 грн.

При цьому комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу, а відсотки за ст. 625 ЦК України наразовані позивачем на підставі ЗУ "Про споживче кредитування", який є спеціальною нормою.

У зв`язку з такими обставинами представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 13.08.2025-100001181 від 13.08.2025 у розмірі 36 240,00 грн, а також судові витрати на сплату позивачем судового збору у розмірі 2 662, 40 грн.

Відповідачка визнає заборгованість у межах тіла кредиту у сумі 8000 грн, однак не погоджується із нарахованими штрафами та завищеними процентами. Разом з тим, контррозрахунку чи будь-яких доказів на підтвердження виконання свого зобов`язання нею не надано.

ІV. Застосоване судом законодавство

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Згідно з положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

V. Висновки суду

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на дату звернення заборгованість по кредиту становить 36 240 грн., та складається з: тіла кредиту - 8000 грн, процентів 10 640 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 400 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1200 грн, відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України 16000 грн.

Дослідженими судом доказами підтверджено, що відповідач на підставі укладеного кредитного договору отримав кредит, однак в обумовлений договором строк його не повернув, а тому позов в частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000 грн. підлягає до задоволення.

Суд перевірив розрахунок позивача в частині нарахованих процентів, та враховуючи розмір процентної ставки (п. 6, п. 7 Заявки до кредитного договору), строк кредитування та інші умови договору виснував, що вимоги про стягнення заборгованості по процентах у розмірі 10 640,00 грн також підлягають до задоволення.

Відповідач заперечує щодо нарахування комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в розмірі 400,00 гривень та додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 1200,00 грн, з тих мотивів, що такі є неправомірними.

Щодо нарахування комісії (пов`язаної з наданням кредиту) та додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) суд зазначає, що у частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту і ця умова договору не визнана недійсною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що: «Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно з п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день розгляду справи, пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб».

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Своїм підписом на договорі відповідачка підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Кредитний договір відноситься до оспорюваних договорів.

Відповідачка не оспорювала укладений кредитний договір ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до заявки кредитного договору зазначено: «комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит ». Отже, за умовами договору необхідно вважати, що позивачем заявлено до стягнення комісію, пов`язану з наданням кредиту у розмірі 400,00 грн та додаткову комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1200,00 грн не як штрафну санкцію, а як складову кредитного договору.

У зв`язку із вищевикладеним, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 400,00 грн слід задовольнити.

Поряд з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Стороною позивача не було доведено, що відповідач фактично користувався послугами з обслуговування кредитної заборгованості (інформаційною підтримкою по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, здійснювала платежі онлайн на відділеннях, відновлювала забутий пароль для входу в особистий кабінет, користувалася інформуванням про дати сплати чергового платежу, отримувала консультаційні послуги, інші послуги), а тому нарахування кредитодавцем «додаткової комісії» (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 1200,00 грн. не відповідає засадам добросовісності, розумності справедливості, тож вимоги позивача в цій частині суд не задовольняє.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Отже, з огляду на те, що з 24.02.2022 і дотепер на всій території України запроваджено воєнний стан, вимога ТОВ про стягнення із ОСОБА_1 16 000,00 грн. відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України не ґрунтується на законі, тому не може бути задоволена судом.

При цьому суд відхиляє посилання сторони позивача на пріоритетну дію п. 6 розд. IV «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII порівняно з дією п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Адже за правилами, викладеними у ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Тож ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. Згаданий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів (з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів) підтримувався Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Наведене узгоджується і з правовими позиціями, висловленими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (п. 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (п. 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (п. 69)).

Таким чином, позовні вимоги ТОВ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення, з відповідача на користь позивача на підставі кредитного договору № 13.08.2025- 100001181 від 13.08.2025 необхідно стягнути 19 040,00 грн, з яких 8000,00 грн тіла кредиту, 10 640,00 грн процентів та 400 грн комісії (пов`язаної з наданням кредита).

VI. Судові витрати

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у справі; судовий збір за подання позову у даній справі у розмірі 2 662,40 гривень.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 гривні, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією. Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то відповідно до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 14.12.2021 р. у справі № 9901/454/21, від 31.01.2022 р. у справі № 316/356/20, від 03.02.2022 р. у справі № 300/1617/21, від 14.02.2022р. у справі № 560/4216/21, від 15.02.2022 р. у справі № 560/8629/21.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково (52,54%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1398,83 гривень (2662,40 ? 52,54/100 = 1398,83).

VIІ. Щодо розстрочення виконання рішення суду

Вирішуючи питання щодо розстрочки виконання рішення суду за клопотанням відповідачки, суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частинами 3, 4 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка - це спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки встановлені наперед.

Задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідачка в обґрунтування наявності підстав для розстрочення виконання судового рішення посилається на важкий матеріальний стан, у зв`язку з тим, що має інвалідність, на утриманні двох дітей, перебуває у декретній відпустці, отримує лише соціальні виплати, які є єдиним джерелом доходу.

На підтвердлження інвалідності відповідачкою суду надано витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 42/25/2594/В від 23.09.2025 номер рішення 42/25/2594/Р з якого слідує, що з 01.02.2025 року відповідачка ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи у зв`язку із загальним захворюванням. Дата повторного оцінювання 29.01.2027. Разом з тим, такий витяг не підтверджує та не спростовує того, що такий стан здоров`я відповідачки впливає на можливість отримання доходу. Разом з тим, рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з яких можливо було б зробити висновок про наявність чи відсутність у відповідачки протипоказів до певних видів робіт нею суду не надано.

Відповідачкою надано копії свідоцтв про народження дітей: 13.01.2025 ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Однак такі докази підтверджують факт народження у відповідачки дітей, і не є беззаперечними доказами того, що діти перебувають на утриманні саме відповідачки. Належними доказами перебування дітей на утриманні можуть бути, зокрема: довідка про реєстрацію місця проживання дитини з особою, що її утримує, акт обстеження житлово-побутових умов від соціальних служб, рішення суду про призначення аліментів та довідка про їх регулярну сплату, нотаріально посвідчений договір про утримання дитини тощо.

На підтвердження зарахування державної соціальної допомоги на дітей відповідачкою надано скріншоти, однак суд до уваги такі не бере, оскільки вони не є належними доказами матеріального стану відповідачки. Належним доказом матеріального стану у даному випадку є довідка з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка є офіційним документом та підтверджує рівень доходів громадянина за певний період, зокрема містить інформацію про заробітну плату, премії, бонуси та інші види доходів, отриманих на основному місці роботи або з інших джерел.

Отже, відповідачкою не надано суду жодних належних та достатніх доказів на підтвердження свого матеріального становища, зокрема розміру отриманих доходів або їх відсутності, а також відомостей щодо працевлаштування.

Саме лише зазначення про скрутне матеріальне становище не свідчить про наявність виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду, в зв`язку з чим підстав для розстрочення його виконання суд не вбачає.

Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду слід відмовити.

Разом з тим, суд вважає необхідним роз`яснити право відповідача на повторне звернення до суду із заявою про розстрочення виконання рішення за умови надання доказів про обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133,141, 187, 211, 247, 263-265, 267, 273, 274, 353-355, 435 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором № 13.08.2025-100001181 від 13.08.2025 в розмірі 19 040 (дев`ятнадцять тисяч сорок) гривень 00 коп.

У задоволенні позову в частині стягнення із ОСОБА_1 додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у сумі 1200 гривень та відсотків, нарахованих за ст. 625 УК України у розмірі 16 000 гривень - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені позивачем витрати щодо сплаченого судового збору в розмірі 1 398 (одна тисяча триста дев`яносто вісім) гривень 83 коп.

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. Є. Малюшевська