Рішення № 13712819, 02.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.11 Справа№ 3/229(10)

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Галамай розглянула матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України” в особі Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України”, м.Дрогобич

До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, с.Нежухів

Про стягнення 5544,60 грн.

В судове засідання зявились:

від позивача: Савка Б.Б., Голембйовський В.З.представники

від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України” в особі Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України” до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5513,96 грн. неповернутих кредитних коштів, 30,64 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та судові витрати.

В судовому засіданні 02.02.2011 р. судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, вимог ухвал суду не виконав. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 02.02.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

28.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України” (надалі - Кредитор) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 ( надалі Позичальник) було укладено договір кредиту №ДК 131-41, згідно з п.п. 2.1 якого Кредитором надано в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 6500,00 грн. з оплатою по процентній ставці 2,9% на місяць, а Позичальник зобовязувався повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених Договором, однак свої договірні зобовязання виконав частково, внаслідок чого утворився основний борг в сумі 5513,96 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору кредиту відповідач повинен повернути отриманий кредит згідно Графіка сплати кредиту (додаток 3) в повному обсязі в строк до 20.05.2011р. включно.

Згідно п.4.3.4 Договору № ДК 131-41 у звязку з неналежним виконанням умов договору кредиту позивач просить розірвати договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України” та Приватним підприємцем ОСОБА_1.

Позивачем на адресу відповідача 25.11.2010 р. направлено повідомлення вимогу щодо погашення заборгованості за Кредитним договором, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

За несвоєчасне погашення одержаного кредиту до Позичальника застосовуються штрафні санкції згідно п. 7.1 даного Договору, а саме: нарахована пеня в розмірі 30,64 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма закріплена у ч.1 ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергові частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Кредитного договору №131-41 відповідачу було надано строковий кредит для бізнесу у сумі 6500,00 грн. під 2,9 відсотків річних, який позивач зобовязувався повернути до 20.05.2011р.

Відповідач, в порушення вимог пункту 3.2 Кредитного договору, щодо повернення одержаних кредитних коштів у строк, встановлений графіком погашення кредиту, згідно Додатку №1, що є невідємною частиною даного Договору, станом на 16.12.2010 р. прострочив повернення кредитних коштів.

Позивачем було направлено до Відповідача повідомлення вимогу щодо погашення заборгованості за Кредитним договором, однак такі вимоги Відповідачем виконані не були.

З огляду на ті обставини, що позивач неналежним чином виконував умови Кредитного договору щодо повернення Кредиту згідно Графіку погашення, та сплату відсотків за користування кредитними коштами , позивач має право вимагати дострокового повернення частини Кредиту, що в сумі із простроченою частиною складає 5513,96 грн. та сплати пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 30,64 грн., які підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі (згідно розрахунку заборгованості додаток 1).

У відповідності до ст. 550 ч. 1 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Оскільки Відповідач неналежним чином виконував умови пункту 5.5 Кредитного договору, щодо повернення одержаних кредитів у строк встановлений графіком погашення кредиту. Позивачем на підставі п.7.1 Кредитного договору нарахована неустойка у вигляді пені в розмірі 30,64 грн., яка не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України та підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача та неподання доказів погашення боргу суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

З огляду на вищевикладене, встановлені судом обставини та досліджені письмові докази свідчать про те, що в суду є підстави для задоволення позову.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 102 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3, 4, 41, 42, 43, 44; 45, 46, 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити .

2. Розірвати договір кредиту №ДК 131-41 від 28.07.2010 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України” та Приватним підприємцем ОСОБА_1.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України” (82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул. Малий Ринок 6, к.23, АТ «Укрсиббанк», р/р 26508297601100, МФО 351005, код ЄДРПОУ 37063134) заборгованість за Кредитним договором № ДК 131-41 від 28.07.2010 року в розмірі 5513,96 грн., пеню в розмірі 30,64 грн., 102,00 державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.02.2011 року.

Суддя