Рішення № 137125123, 03.06.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2012/26

Провадження №2/442/1195/2026

З А ОЧ Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання - Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

за участю представників:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Фінтраст Капітал" звернулося до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить на підставі ст.ст. 15, 16, 20, 205, 207, 509, 512-5014, 516, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 626, 628, 639, 641, 644 ЦК України стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 120 066 грн 24 коп., яка складається з 25 800 грн - сума кредиту, 49 632 грн - проценти за користування кредитом, 31 734 грн 00 коп. - проценти, нараховані позивачем за 164 календарні дні, 12 900 грн - штрафні санкції.

В обґрунтування позову посилається на те, що 02.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю „СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2085175 про надання споживчого кредиту. Вказує, що ТОВ „СЛОН КРЕДИТ" свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 25 800 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . 22.05.2025 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку та не повернув тіло кредиту. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 13.08.2025 ТОВ „СЛОН КРЕДИТ" на підставі Договору факторингу № 13082025-1 за плату відступило, а ТОВ „ФК „ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" набуло право грошової вимоги до відповідача. Враховуючи зазначене, вказує, що до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 2085175 від 02.02.2025, загальна сума заборгованості склала 88 332 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 25 800 грн, заборгованості за процентами - 49 632 грн, штрафні санкції 12 900 грн. Зазначає, що станом на дату укладання Договору факторингу №13082025-1 від 13.08.2025 строк дії Договору № 2085175 від 02.02.2025 закінчився. А тому в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ „ФК „ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" у період з 14.08.2025 по 24.01.2026 (164 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 31 734 грн: 25800 грн * 0,75% = 193,5 грн*164 календарних дні = 31 734 грн. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Сторони в судове засідання не з`явились. Представник позивача у поданій позовній заяві просив розгляд справи здійснювати у відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про слухання справи по останньому відомому місцю проживання. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача не поважною, провівши розгляд справи у її відсутності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

02.02.2025 між ТОВ „СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту „Зручний" № 2085175. За умовами даного договору сума кредиту складає 25 800 грн, строк кредитування - 355 днів: з 02.02.2025 по 24.01.2026. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожен 21 день. Згідно з п. 3.1. Договору проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом за процентною ставкою, визначеною Договором, яка діє у відповідний період користування кредитом та у межах строку кредиту. Проценти нараховуються щодня, виходячи з фактичної кількості календарних днів у періоді, за який здійснено нарахування.

Пунктом 1.5.1. Договору передбачена підвищена процентна ставка, яка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит). Пунктом 1.5.2. передбачена Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 22.02.2025 включно. Пунктом 1.5.2.1. передбачена Знижена процентна ставка 1,5% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 22.02.2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою протягом періоду її дії до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Пунктом 1.5.3. передбачена Пільгова процентна ставка, яка становить 0,75% в день та застосовується з 23.02.2025 (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).

Згідно з п.1.5.4. Договору, протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік збільшення для Споживача, після закінчення дії знижки на стандартну процентну ставку (закінчення дії зниженої процентної ставки, якщо виконані умови для її застосування), у випадку якщо Пільгова процентна ставка вища за Знижену процентну ставку. Крім того, протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Споживача у випадку отримання Споживачем знижки на стандартну процентну ставку та/або у випадку переходу від однієї процентної ставки (більшої) до іншої процентної ставки (меншої), після закінчення періоду дії попередньої ставки.

Вказаний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором E054.

Також судом досліджено паспорт споживчого кредиту, положення якого відповідають умовам Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту „Зручний" № 2085175 від 14.10.2024, публічну пропозицію ТОВ „Слон Кредит" на укладення Договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів від 20.11.2023.

Відповідно до листа ТОВ „ПЕЙТЕК" від 20.08.2025, на підставі договору, укладеного між ТОВ „Слон Кредит" та ТОВ „ПЕЙТЕК", ТОВ „ПЕЙТЕК" було успішно перераховано кошти на платіжну картку Клієнта на суму 25 800 грн 02.02.2025.

Згідно із відповіддю АТ КБ „Приватбанк" від 16.04.2026, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку, операція на суму 25 800 грн проведена 02.02.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ „СЛОН КРЕДИТ" за Договором № 20885175 від 02.02.2025 станом на 13.08.2025 в ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 88 332 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 25 800 грн, заборгованості за процентами - 49 632 грн, штрафні санкції 12 900 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ „Фінансова компанія „Фінтраст Капітал" за Договором № 20885175 про надання споживчого кредиту від 02.02.2025 за 163 календарних днів (15.08.2025-24.01.2026) нараховано відсотки у розмірі 31 540 грн 50 коп.

13.08.2025 ТОВ „СЛОН КРЕДИТ" та ТОВ „Фінансова компанія „Фінтраст Капітал" уклали Договір факторингу № 13082025-1, за умовами якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав, або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи сум у основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 13.08.2025 до Договору факторингу № 13082025-1 від 13.08.2025 ТОВ „Фінансова компанія „Фінтраст Капітал" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором 20885175 в загальній сумі 88 332 грн.

Також судом досліджено акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 13082025-1 від 13.08.2025, платіжну інструкцію від 15.08.2025, рішення єдиного учасника ТОВ „Фінансова компанія „Фінтраст Україна" № 251124/1 від 25.11.2024.

Ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України „Про електронну комерцію" та Законом України „Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України „Про електронну комерцію" та Законом України „Про електронний цифровий підпис".

Статтею 1 Закону України „Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України „Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України „Про електронний цифровий підпис" передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України „Про електронну комерцію" електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України „Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України „Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України „Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України „Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України „Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладення між ТОВ „СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту „Зручний" № 2085175 від 02.02.2025 шляхом направлення Одноразового ідентифікатора.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (положення кодексу, що регулюють договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України „Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За змістом статті 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12) та 04.07.2018 (справа №310/11534/13-ц), в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 (справа №300/438/18).

Отже, ТОВ „СЛОН КРЕДИТ" свої зобов`язання перед відповідачем за Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту „Зручний" № 2085175 від 02.02.2025 виконало та надало їй кредит в сумі 25 800 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, яку останнім вказано особисто в кредитному договорі.

В свою чергу, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Договору Кредитної лінії, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Таким чином, зважаючи на те, що до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Фінтраст Капітал" фактично перейшло право вимоги за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту „Зручний" № 2085175 від 02.02.2025, а також, враховуючи те, що у відповідача дійсно вбачається заборгованість за вищевказаним кредитним договором, доказів повернення боргу відповідачем не надано, як і не надано будь-яких інших доказів на підтвердження відсутності обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 107 166 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 25 800 грн, заборгованості за процентами - 49 632 грн, заборгованості за процентами за 164 календарних днів - 31 734 грн, що були обумовлені договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив стягнути й заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 12 900 грн.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України „Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX „Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ „Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу „Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу „Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд доходить до висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу „Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_2 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення із відповідача штрафних санкцій в розмірі 12 900 грн, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Фінтраст Капітал" підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту „Зручний" № 2085175 від 02.02.2025 у розмірі 107 166 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 25 800 грн, заборгованості за процентами - 81 366 грн, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивачем у позові заявлено про відшкодування за рахунок відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, у підтвердження чого надано: договір про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; заявку № 16451 від 09.02.2026 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, рахунок на оплату.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Враховуючи наведене, позивачем доведено понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 2 376 грн 35 коп., та витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 8 925 грн 59 коп.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 280-283, 289, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Фінтраст Капітал" заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту „Зручний" № 2085175 від 02.02.2025 у розмірі 107 166 (сто сім тисяч сто шістдесят шість) грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 25 800 грн, заборгованості за процентами - 81 366 грн, - судовий збір у розмірі 2 376 (дві тисячі триста сімдесят шість) грн 35 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 925 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 59 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Фінтраст Капітал" (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2; ідентифікаційний код: 44559822; адреса ел.пошти: fintrust@ukr.net; тел. НОМЕР_3)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст судового рішення складено 03.06.2026.

Суддя Ю.С. Кучаковський