Ухвала суду № 137125030, 04.06.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 158/3595/25

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

"04" червня 2026 р. м. Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючої судді Павлюк О. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Гнактович В. С.,

представника позивачки Воробея П. О. (у режимі відеоконференції),

представниці відповідача Стебко І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Воробей Петро Олексійович, до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення,

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, суть питання, яке вирішується судом

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Воробей П. О., звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення.

Ківерцівський районний суд Волинської області ухвалою від 02.12.2025 відкрив провадження у справі.

Ківерцівський районний суд Волинської області ухвалою від 05.12.2025 вказану справу передав на розгляд за територіальною підсудністю до Ріпкинського районного суду Чернігівської області.

Ріпкинський районний суд Чернігівської області ухвалою від 21.04.2026 вказану справу передав на розгляд за територіальною підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 для розгляду цієї справи визначена суддя Павлюк О. В.

Ухвалою від 21.05.2026 суддя прийняла вказану справу до свого провадження та вирішила здійснювати її розгляд за правилами встановленими статтею 286 КАС України.

27.05.2026 від Відповідача через систему Електронний Суд надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представниця Відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки, на її думку, рішення про примусове видворення Позивачки прийняте правомірно.

Також у матеріалах справи знаходиться заява Відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки Позивачка пропустила строк на подання позовної заяви про скасування рішення про примусове видворення.

Представник позивачки адвокат Воробей П. О., який брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, у процесі обговорення заяви Відповідача про залишення позову без розгляду вказав, що така заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Представниця відповідача Стебко І. Ю. у судовому засіданні просила задовольнити заяву про залишення позову без розгляду з підстав, наведених у ній.

Мотиви та висновки суду, а також положення закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість причин пропуску Позивачкою строку звернення до суду, дослідивши подану заяву та докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до такого висновку.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У частині 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена стаття визначає строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо жодна сторона не звернулася до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі №186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частинах 2, 3, 4 ст. 288 КАС України передбачено, що адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов`язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви. Апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк з дня їх проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу в десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників.

З наведеного вбачається, що строк звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішень органів ДМС про примусове видворення становить десять днів з дня його проголошення. При цьому, зазначений строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде до висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Системний аналіз наведених вище положень чинного законодавства вказує на те, що суд не може залишити поза увагою якщо факти пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду виявлені після відкриття провадження в адміністративній справі.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви Позивачка оскаржує рішення суду від 05 серпня 2025 року, про наявність якого їй стало відомо того ж дня, про що свідчить її особистий підпис у графі « ОСОБА_1 /SIKACHOVA LIUBOV, 08.12.1976, Калуський, Тисів, вулиця Котляревського, 8, 77, повідомлено, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства стосовно мене прийнято рішення про моє примусове видворення з України та роз`яснено порядок оскарження цього рішення. дата 05.08.2025 підпис» .

При цьому, позовна заява подана до Ківерцівського районного суду Волинської області 29.11.2025 через систему «Електронний суд», тобто більш ніж через три місяці.

Як стверджує представник Позивачки, у заяві про поновлення строку на оскарження рішення про примусове видворення за межі України від 05.08.2025, причина пропуску Позивачкою строку передбаченого статтею 288 КАС України, зумовлена тим, що ОСОБА_2 не була повідомлена належним чином про термін та строки оскарження рішень вказаної категорії, оскільки у рішенні від 05.08.2025 міститься лише підпис Позивачки про те, що їй вручена копія вказаного рішення. Проте у вказаному рішенні відсутні будь-які посилання на строки оскаржень рішення про примусове видворення. Вказана обставина вказує на те, що при винесенні рішення про примусове видворення було порушено право на захист позивача, що і призвело до порушення останньою процесуальних строків на оскарження рішення про примусове видворення.

Однак, зазначена причина пропуску строку звернення до суду, на думку суду, не є свідченням наявності об`єктивно непереборних обставин, що обумовили факт звернення Позивачки до суду з цим позовом після спливу строку для такого звернення, оскільки закон пов`язує відлік строку для звернення до суду з дня, коли особа, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що у ході розгляду справи не встановлені підстави поважності причин пропуску цього строку, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для залишення позову без розгляду.

При цьому, суд також приймає до уваги таке.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав,визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Окрім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою у рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

У частині 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії", зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE N 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення "Креуз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Позивачка не спростувала наведені вище обставини, які є підставою для залишення позову без розгляду, та не навела поважності причин пропуску строку звернення до суду, а тому адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 121, 122, 123, 240, 288 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Воробей Петро Олексійович, до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення, залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена у десятиденний строк з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст цієї ухвали виготовлений 04.06.2026.

Суддя Ольга ПАВЛЮК