Рішення № 13712463, 03.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2011 р. Справа № 5/256-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД"

про

стягнення 191657,01 грн.

за участю представників:

позивача:

Чаплигіна А.О. –дов. від 12.01.2011р. № 46/06

відповідача:

Помазанов А.В. –дов. від 03.01.2011р. № 2/3

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу" (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (далі –відповідач) про стягнення 191657,01 грн., з яких 189248,07 грн. заборгованості, 2410,94 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу від 04.01.2010р. № 1251 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача присутній в судовому засіданні, проти позову заперечив та просить суд відмовити в його задоволенні з мотивів викладених в відзиві, які зводяться до того, що позивач не здійснював поставку відповідачу товару на виконання умов зазначеного вище договору купівлі-продажу і як наслідок у відповідача відсутня заборгованість за вказаним договором.

Під час розгляду справи відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з мотивів того, що сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду, яке відхилено судом, як таке, що непідтверджене належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки на вимогу суду сторони, зокрема, відповідач не надали докази укладання між сторонами у справі в письмовій формі третейської угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Лист про погодження порядку вирішення спорів від 29.12.2010р., на якій посилається відповідач, як на доказ укладання між сторонами у справі третейської угоди не підтверджує досягнення домовленості сторін щодо передачі даного спору на вирішення третейського суду, оскільки його зміст відображає лише волю однієї сторони –відповідача. Доказів, які б підтверджували волю позивача вирішувати даний спір в третейському суді сторони у справі під час розгляду справи суду не надали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу від 04.01.2010р. № 1251 (далі –договір), відповідно до умов якого, продавець - позивач зобов’язався передати у власність покупця –відповідача, а покупець прийняти та оплатити готові лікарські засоби (надалі - товар) по номенклатурі, кількості та по цінам, зазначеним в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору визначається сумою всіх поставок по договору. (п.п 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 2.3 договору продавець передає товар представнику покупця, уповноваженого у встановленому порядку на його отримання, разом з видатковою накладною на дану партію товару, а представник покупця власним підписом на видатковій накладній засвідчує факт отримання від продавці товару.

Відповідно до п. 2.4 договору видаткова накладна (з підписом на ній представника покупця) на конкретну партію товару являється одночасно документом, підтверджуючим факт передачі продавцем у власність покупця товару зазначеного в видатковій накладній, і платіжним документом, згідно якого товар повинен бути оплачений в визначений сторонами строк.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що продавець відпускає покупцю товар, на умовах відстрочки платежу 55 календарних днів з моменту поставки. Ціна, за якою реалізується конкретна партія товару указується в видаткових накладних на дану партію товару.

Відповідно до п. 9.2 договору строк його дії встановлюється з дня його підписання сторонами до 31.12.2010р.

На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 28.09.2010р. № 2054 відпустив відповідачу товар на суму 237786,70 грн., а відповідач на підставі довіреності від 29.009.2010р. № 14496 вказаний товар отримав. Завірені копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої договірні зобов’язання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар належним чином не виконав, в зв’язку з чим за ним рахується борг в розмірі 189246,07 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо здійснення розрахунку за відпущений товар, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 189246,07 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 189246,07 грн. заборгованості за поставлений товар.

Крім того, позивач на підставі п. 7.1 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату поставленої партії товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за період з 23.11.2010р. по 22.12.2010р. складає 2410,94 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 189246,07 грн. заборгованості, 2410,94 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору, оскільки вони не спростовують наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлений по вищезазначеному договору товар.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, позаяк спір виник в наслідок його неправомірних дії. Доказів протилежного останній суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (08632, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичи, вул. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу" (610130, м. Харків, вул. Шевченка, 22, код ЄДРПОУ 35587866) 189246 (сто вісімдесят дев'ять тисяч двісті сорок шість) грн. 07 коп. основного боргу, 2410 (дві тисячі чотириста десять) грн. 94 коп. пені, 1916 (одну тисячу дев'ятсот шістнадцять) грн. 57 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.