Рішення № 137123753, 04.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 04.06.2026

Справа № 334/2713/26

Провадження № 2/334/2554/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.06.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізпозика») та ОСОБА_1 укладено договір № 544015-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізпозика» 23.06.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 544015-КС-001 про надання кредиту.

23.06.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 544015-КС-001 про надання кредиту на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізпозика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7490 на номер телефону, який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 23.06.2025 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено договір № 544015-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору відповідач отримав кошти у розмірі 16000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 16000,00грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, оплату за договором здійснив частково на загальну суму 9000,00 грн., в результаті чого станом на 13.03.2026 має заборгованість в розмірі 44368,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 15200,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 17968,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України 8000,00грн., суми прострочених платежів за комісією 3200,00грн.

Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 44368,00 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві просив справу розглядати без їх участі. На позовних вимогах наполягав. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений про розгляд справи в порядку, встановленому ЦПК України. Відзиву на позов не подав, причини неявки суду не повідомив, із заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався.

Суд, за згодою представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи у відповідності зі ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд доходить наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 23.06.2025 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Бізнес Позика» договір про надання кредиту № 544015-КС-001 з використанням інформаційно-комунікаційних систем, в електронній формі, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» шляхом надання пропозиції укласти договір (оферти) кредитодавцем та її прийняття (акцептування) позичальником.

Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 16000,00грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісією за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (п.2.1). Дата видачі кредиту: 23.06.2025 (п.2.13). Дата повернення кредиту: 08.12.2025 (п.2.14).

Строк на який надається кредит: 24 тижні (п.2.3.). Строк дії договору: до 08.12.2025 (п.2.8).

Відповідно до п.2.4 кредитного договору, стандартна процента ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору.

Відповідно до п.2.5 кредитного договору, комісія за видачу кредиту складає 3200,00грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Сторонами в п.4.2.2 договору кредиту, погоджено «Графік платежів», відповідно до котрого визначено розмір та дату внесення відповідачем платежів.

При підписанні кредитного договору сторонами, шляхом накладення електронного підпису, підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені основні умови кредитування, порядок повернення кредиту. Підписуючи паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що були надані виходячи із обраних ним умов кредитування.

Відповідно до статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі наявні у постанові ВС від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.

Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Відповідач під час укладення кредитного договору № 544015-КС-001 пройшов ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційний системі товариства на сайті https://my.tpozyka.com, та отримав одноразовий ідентифікатор, що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта.

Отже, судом встановлено, що між відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), який укладено в електронній формі та підписаний електронними підписами сторін (з боку відповідача - одноразовим ідентифікатором), і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Ураховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов`язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

На підтвердження виконання умов кредитного договору позивачем надано довідку про перерахування коштів.

Так, згідно довідки ТОВ «ПрофітГід», гідно договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» 23.06.2025 було успішно перераховано на платіжну картку отримувача № НОМЕР_2 кошти в сумі 16000,00 грн., номер транзакції 45070-11274-55004, призначення платежу: переказ коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 544015-КС-001 від 23.06.2025, платник: ТОВ «Бізнес Позика».

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк», на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

З виписки про рух коштів по картці вбачається що на картку № НОМЕР_1 , відкриту на ім`я ОСОБА_1 , 23.06.2025 перераховано кошти в сумі 16000,00 грн.

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом станом на 13.03.2026 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 544015-КС-001 у розмірі 44368,00 грн., з яких: 15200,00 грн. сума заборгованості по тілу кредиту; 17968,00 грн. сума заборгованості по процентах; 8000,00грн. сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України; 3200,00 грн. сума заборгованості за комісією.

Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку передбаченого кредитним договором щодо погашення заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача у частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15200,00 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 17968,00 грн.

Крім того, умовами кредитного договору № 544015-КС-001 від 23.06.2025 передбачено комісію за надання кредиту 20% від суми кредиту, що дорівнює 3200,00грн., яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Під час укладення кредитного договору відповідач був ознайомлений з його умовами, висловив своє волевиявлення шляхом підписання договору, проти положень договору про споживчий кредит, умовами якого передбачено сплату комісії за надання кредиту, не заперечував, дійсність договору не оспорював. Тому, суд доходить висновку, що передбачена умовами договору одноразова комісія у сумі 3200,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 8000,00 грн. суми заборгованості по відсоткам відповідно до вимог ст.625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнити пунктом 6-1 такого змісту:"6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Крім того, у постановах Верховний Суд від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24) зазначив, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, на період воєнного стану в Україні позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Судом встановлено, що договір між позивачем та відповідачем укладено 23.06.2025, відповідно і заборгованість по відсоткам за ст.625 ЦК України нарахована за порушення грошового зобов`язання після 23.06.2025. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За викладених обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках, відповідно до вимог ст.625 ЦК України в розмірі 8000,00грн., слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості у розмірі 36368,00 грн., яка складається з: 15200,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 17968,00 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 3200,00 грн. комісія.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 2182,37 грн.

Керуючись ст.ст.12, 76-83, 89, 141, 158, 247, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 544015-КС-001 про надання кредиту від 23.06.2025 в сумі 36368,00 грн. (тридцять шість тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати в сумі 2182,37 грн. (дві тисячі сто вісімдесят дві гривні 37 коп.)

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Турбіна Т. Ф.