Рішення № 137122582, 04.06.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/18649/25

Провадження № 2/643/2251/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в особі представника адвоката Рябовола Володимира Володимировича до Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Наталя Вікторівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Рябовола В.В. звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою до Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., в якій просить суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю в шість місяців з дати набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог посилалася, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка на день смерті перебувала на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначила, що оскільки інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не було, вона, ОСОБА_1 , отримала право на спадкування майна, як спадкоємець першої черги. Однак у шестимісячний термін з моменту відкриття спадщини вона, ОСОБА_1 , не мала можливості звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з, як на її думку, об`єктивних причин. Так, навесні 2022 року внаслідок активних бойових дій у місті Харкові ОСОБА_2 виїхала до своїх знайомих на тимчасове проживання в рф. Зауважила, що вона, ОСОБА_1 , не була згодна зі своєю матір`ю щодо країни тимчасового перебування та в квітні 2022 року виїхала до Німеччини, де знаходиться дотепер. Посилалася, що вона, ОСОБА_1 , не перебувала у дружніх відносинах з материними знайомими, у котрих проживала остання, відтак ті не повідомили їй, ОСОБА_1 , своєчасно про материну смерть. Посилалася, що про смерть матері вона, ОСОБА_1 , дізналася у травні 2025 року, та після тривалих перемовин отримала свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , яке їй було надано лише 21 липня 2025 року. Зазначила, що після отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , вона, ОСОБА_1 , приїхала в Україну та звернулася до приватного нотаріуса Сергієнко Н.В. із заявою про відкриття спадкової справи та про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно, однак 15 вересня 2025 року отримала від приватного нотаріуса ХМНО Сергієнко Н.В. відмову, у зв`язку з тим, що строк подачі заяви про прийняття спадщини вже сплинув. Зауважила, що на момент своєї смерті ОСОБА_2 була власницею квартири АДРЕСА_2 .

Аргументи учасників справи

28 листопада 2025 року від відповідача Харківської міської надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просить відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування висловленої позиції відповідачем зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази, що позивачка намагалася скористатися наданим їй правом звернутися у шестимісячний строк до нотаріуса з метою вчинення відповідної нотаріальної дії, позивачем не зазначено, які були у неї перешкоди у поданні такої заяви, відтак, на думку відповідача, не доведено поважності пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини. Зазначив, що позивач, будучи повнолітньою, дієздатною особою, спадкоємицею першої черги за законом, не мала об`єктивних перешкод для того, щоб цікавитися життям та долею своєї матері похилого віку.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 28 жовтня 2025 року відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначив проведення підготовчого засідання на 28 листопада 2025 року на 08 годину 30 хвилин у приміщенні Салтівського районного суду міста Харкова.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 28 листопада 2025 року задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів.

11 грудня 2025 року на виконання ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 28 листопада 2025 року від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. надійшла копія спадкової справи №29/2025, відкритої після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Семенова Я.Ю. з 25 грудня 2025 року по 16 січня 2026 року включно перебувала у щорічній основній відпустці, з 19 січня 2026 року по 03 квітня 2026 року включно на лікарняному.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 13 квітня 2026 року закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно, в судовому засіданні була представлена повноважним представником адвокатом Рябоволом В.В.

Представник відповідача Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, був повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду справи, шляхом направлення судової повістки до кабінету користувача в підсистемі «Електронний суд», про причину неявки суду не повідомив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно, засобами поштового зв`язку надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у поданій заяві при вирішенні справи покладалася на розсуд суду.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, беручи до уваги, що сторони та третя особа належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, позивач представлена в судовому засіданні повноважним представником, відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, третя особа надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін, проти чого не заперечував присутній у судовому засіданні представник позивача адвокат Рябовол В.В.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Рябовол В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, як про це зазначено у позові.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Як установлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Порошкіно Всеволожського району Ленінградської області Російської Федерації померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 29 жовтня 2024 року Управлінням запису актів цивільного стану Адміністрації муніципального району Ленінградської області складено актовий запис №170249470000402577009, що знаходить своє підтвердження копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , повторно виданого 21 липня 2025 року органом РАЦС Москви №35, засвідченим апостилем від 24.07.2025 №25697 керівником архівно-інформаційного відділу Управління РАЦС Москви (а.с. 8).

Позивачем надано переклад свідоцтва про смерть ОСОБА_2 з російської на українську мову, здійснений перекладачем ОСОБА_3 , справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. Офіційне підтвердження справжності підпису на документі здійснено шляхом проставлення апостилю (а.с. 5 зворот, 6-12).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , повторно виданого 26 червня 2025 року Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції було складено актовий запис №3888, батьками якої записані: батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_2 (а.с. 15).

Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00052016259 від 26 червня 2025 року, наданим Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 22 жовтня 2005 року уклала шлюб з ОСОБА_6 , про що було складено актовий запис №1526, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » (а.с. 14).

Відтак, судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як убачається зі змісту копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 від 25 вересня 1996 року, Харківський міський центр приватизації державного житлового фонду посвідчує, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та членам його сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_9 . Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 25 вересня 1996 року №13042. Квартира АДРЕСА_2 зареєстрована у міському бюро технічної інвентаризації на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності за ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 та записана у реєстрову книгу за №П-5-25441 від 27 вересня 1996 року (а.с. 18).

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 грудня 2007 року, виданого державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Литвиненко Ю.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №1709/07, спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 , яке складається з: 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , є її син ОСОБА_5 (а.с. 19).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 травня 2019 року, виданого державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Зімніцькою В.П., зареєстрованого в реєстрі за №1-305, спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 , яке складається з: 2/3 часток квартири АДРЕСА_2 , є його дружина ОСОБА_2 (а.с. 20).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №168848992 від 31.05.2019, сформованим нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Зімніцькою В.П., 2/3 частка квартири АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1-305, виданий 31.05.2019 П`ятою ХМДК (а.с. 17).

Як убачається зі змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 вересня 2025 року №154/02-31, прийнятої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування відмови нотаріусом зазначено, що дочка спадкодавця ОСОБА_1 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину 15 вересня 2025 року, заява про прийняття спадщини нею не подавалася. Строк для подачі заяви про прийняття спадщини вже сплив (а.с. 13).

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №82536580 від 15.09.2025, наданим приватним нотаріусом Сергієнко Н.В., 15.09.2025 заведено спадкову справу №29/2025, номер у Спадковому реєстрі: 74591759, спадкодавець: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16).

Згідно з матеріалами спадкової справи №29/2025 щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , заведеної 15 вересня 2025 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., зареєстрованої в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №67, ОСОБА_1 15 вересня 2025 року звернулася до приватного нотаріуса із заявою про оформлення спадкової справи та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно: квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 58).

Як убачається з матеріалів спадкової справи, від інших спадкоємців заяви про прийняття спадщини до нотаріуса не надходили.

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №82536472 від 15.09.2025, наданою приватним нотаріусом ХМНО Сергієнко Н.В., свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 не видавалися (а.с. 16).

Як убачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №82536696 від 15.09.2025, наданою приватним нотаріусом ХМНО Сергієнко Н.В., заповіти/спадкові договори ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відсутні (а.с. 88-89).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За правилами ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом ч. 3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд ураховує, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року по справі №686/5757/23 виснувала, що важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Разом з тим, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Проте, законодавство не встановлює конкретного переліку поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, і такі причини оцінюються судом на власний розсуд в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Рішення суду може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Оскільки Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховною Радою України вказаний вище указ було затверджено.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, та такий продовжує діяти на теперішній час.

Як було установлено судом, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_2 .

Матеріали справи не свідчать про наявність інших спадкоємців та про прийняття ними спадщини.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалася, що навесні 2022 року внаслідок активних бойових дій у місті Харкові її матір ОСОБА_2 виїхала до своїх знайомих на тимчасове проживання до рф. Вона, ОСОБА_1 , не була згодна зі своєю матір`ю щодо країни тимчасового перебування та в квітні 2022 року виїхала до Німеччини, де знаходиться дотепер. Вона, ОСОБА_1 , не перебувала у дружніх відносинах з материними знайомими, у котрих проживала остання, відтак ті не повідомили її своєчасно про материну смерть, про яку вона, ОСОБА_1 , дізналася у травні 2025 року, та після тривалих перемовин лише 21 липня 2025 року отримала свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , яке було видано повторно. Зазначила, що після отримання свідоцтва про смерть матері вона приїхала в Україну та звернулася 15 вересня 2025 року до приватного нотаріуса Сергієнко Н.В. із заявою про відкриття спадкової справи та про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно, однак нотаріусом було їй відмовлено.

Так, позивачем надано суду копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , повторно виданого 21 липня 2025 року органом РАЦС Москви №35, засвідченим апостилем від 24.07.2025 №25697 керівником архівно-інформаційного відділу Управління РАЦС Москви.

23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 грудня 2022 року №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з Російською Федерацією та республікою Білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2025 року по справі № 243/3661/24 (провадження № 61-2106св25) зазначив, що з дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території російської федерації і Білорусі, при їх пред`явленні на території України, застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка є чинною у відносинах України з російською федерацією і Білоруссю.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, врахувавши обставини, на які посилалася ОСОБА_1 та загальновідомі обставини, враховуючи, що після отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , повторно виданого 21 липня 2025 року органом РАЦС Москви №35, засвідченим шляхом проставлення апостилю від 24.07.2025 №25697, ОСОБА_1 через два місяці звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на право на спадщину, суд доходить висновку, що причини, вказані позивачем, є тими непереборними обставинами, які перешкоджали їй протягом шести місяців з часу відкриття спадщини звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Суд доходить висновку, що відмова позивачу у наданні строку для вступу у спадщину буде непропорційним втручанням у її право на отримання у власність спадкового майна.

При цьому суд зазначає, що позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права на прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Ураховуючи, що після смерті ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини в нотаріальну контору не зверталися, позивач вчасно не звернулася до нотаріальної контори для подачі заяви про прийняття спадщини через наявні в неї об`єктивні обставини, а територіальна громада не зверталася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, а тому причини, через які позивач пропустила строк для прийняття спадщини, суд визнає поважними.

Незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог, як про це дійшов висновку Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постанові, прийнятій 17.10.2018 по справі №681/203/17-ц.

Так, суд ураховує, що позивачкою лише 21 липня 2025 року було отримано свідоцтво про смерть матері, яка померла на території іншої держави, та 15 вересня 2025 року, тобто за спливом двох місяців позивачка звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, з огляду на що суд вважає, що між часом отримання копії свідоцтва про смерть матері з території іноземної держави та звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини пройшов незначний проміжок часу.

Таким чином, з метою недопущення порушення спадкових прав позивача та відповідно відновлення її законних прав як спадкоємця першої черги в порядку спадкування за законом, що відповідатиме верховенству права, суд вважає за необхідне визначити позивачу строк у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Що стосується вимог позовної заяви про установлення позивачці шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини через її перебування у Німеччині, то суд зважає на те, що доказів перебування позивачки на території вказаної держави матеріали справи не містять, а відтак, суд вважає достатнім установити позивачці такий строк у три місяці.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 11, 12, 13, 81, 89, 209, 247, 258, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 , поданий в особі представника адвоката Рябовола Володимира Володимировича до Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Наталя Вікторівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , додатковий строк тривалістю у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 ;

відповідач Харківська міська рада, код ЄДРПОУ: 04059243, адреса місцезнаходження: 61003, м. Харків, майдан Конституції, №7;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Наталя Вікторівна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 04 червня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова