Ухвала суду № 137120066, 04.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 175/5618/26

Провадження № 1-кп/202/1344/2026

УХВАЛА

Іменем України

04 червня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянув у у відкритому підготовчому засіданні, в режимі відео конференції з захисником ОСОБА_3 , кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №42024042150000062 від 02.08.2024, з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, має вищу освіту, зареєстрованого та фактично проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.3 ст.27 ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.2 ст.317 КК України,

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дніпропетровську, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, має середню освіту, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.2 ст.317 КК України,

ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, має вищу освіту, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованої та фактично проживаючої в АДРЕСА_3 , раніше не судимої,

обвинуваченої за ч.2, ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.317 КК України,

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, має вищу освіту, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.3 ст.307 КК України,

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, має середню освіту, зареєстрованого в АДРЕСА_5 , фактично проживаючого в АДРЕСА_3 , раніше судимого:

- 30.07.2021 Соснівським районним судом м. Черкаси за ст.69, ч.4 ст.407 КК України до покарання у виді штрафу 8500 грн;

обвинуваченого за ч.2, ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.317 КК України,

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Дніпропетровську, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, має середню освіту, зареєстрованого та такого, що фактично проживає АДРЕСА_6 , раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.3 ст.307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження, які приймають учать у судовому засіданні :

прокурора ОСОБА_10

обвинуваченого ОСОБА_4

та його захисника ОСОБА_11

обвинуваченого ОСОБА_5

та його захисника ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_6

ОСОБА_8

та їх захисника ОСОБА_12

обвинуваченого ОСОБА_7

та його захисника ОСОБА_13

обвинуваченого ОСОБА_9

та його захисника ОСОБА_14

В С Т А Н О В И В:

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави, встановленої рішенням суду, а обвинуваченій ОСОБА_6 , яка внесла заставу, продовжити покладені на неї обов`язки, прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились і виправдовують тримання обвинувачених під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_11 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати більш м`який запобіжний захід, або передбачити можливість внесення застави у меншому розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_3 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати більш м`який запобіжний захід, або передбачити можливість внесення застави у меншому розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_12 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати більш м`який запобіжний захід, або передбачити можливість внесення застави у меншому розмірі.

Обвинувачена ОСОБА_6 , яка внесла заставу та її захисник ОСОБА_12 не заперечували щодо продовження покладених на неї обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_13 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати більш м`який запобіжний захід, або передбачити можливість внесення застави у меншому розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_14 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати більш м`який запобіжний захід, або передбачити можливість внесення застави у меншому розмірі.

Мотиви суду.

Заслухавши сторони кримінального провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені доводи, суд дійшов такого висновку.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до матеріалів справи в провадженні Індустріального районного суду міста Дніпра Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.317 КК України.

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у зв`язку з наявністю раніше встановлених ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Суд ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність останніх до інкримінованих злочинів, а отже обвинувачення не є вочевидь безпідставним.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у контексті наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд встановив, що на даний час розгляду справи не зникли існуючі ризики, передбачені п.п.1,3,5 ст.177 КПК України.

Судом не встановлено будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, необхідних для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Таким чином, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати та виправдовують тримання обвинувачених під вартою.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме те, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що загрожує їм у разі визнання винними у вчиненні злочину, який їм інкримінується за ч.3 ст.307 КК України.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачені з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, спроможні переховуватись від суду.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинувачених оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Суд вважає доведеним ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки перебуваючи на волі, і маючи змогу вільно пересуватися, обвинувачені можуть здійснити спробу впливу різними методами та шляхами на свідків та інших обвинувачених.

При встановленні наявності вказаного ризику суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Крім того, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки перебуваючи на волі обвинувачені зможуть продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються, оскільки висунуте обвинувачення стосується злочинної діяльності організованої групи, яка мала тривалий і систематичний характер.

При цьому, зазначені ризики об`єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

На підставі наведеного, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження прав обвинувачених перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики підтверджується матеріалами, відповідно до яких заявлені ризики об`єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під вартою, суд вважає, що встановлені щодо обвинувачених ризики, з числа передбачених ст.177 КПК України, є виключно вагомими, а вищенаведені обставини поза розумним сумнівом підтверджують продовження існування встановлених ризиків, і те, що запобігти їх реалізації можливо тільки шляхом продовження застосування до зазначених вище обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити їх належну процесуальну поведінку.

Судом враховано доводи сторони захисту щодо наявності у обвинувачених позитивних характеристик, стійких соціальних зв`язків, проте зазначені доводи не є достатньо вагомими і не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки існували на час вчинення інкримінованих злочинів та не слугували стримуючим фактором у вчиненні ними протиправної діяльності, до того ж не зменшують наявних ризиків.

Щодо посилання захисників на те, що обвинувачені перебувають під вартою вже тривалий час, а саме з листопада 2025 року, то суд зазначає, що продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, яка полягає в тому, що у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними.

Стороною захисту заявлено вимоги щодо зменшення обвинуваченим визначеного розміру застави.

Так, судом встановлено, що ухвалою суду було продовжено обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06 червня 2026 року включно, розмір застави та обсяг обов`язків, пов`язаних з внесенням застави, становить для ОСОБА_4 в сумі 2 096 640,00 грн., для, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в сумі 1 514 240,00 грн., для ОСОБА_5 998 400 грн..

Суд зазначає, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу повинна піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

З викладеної норми слідує, що метою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави є те, що у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, внесені грошові кошти будуть стягнені в дохід держави.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що принцип верховенства права є однією з основ демократичного суспільства, притаманною всім статтям Конвенції.

Невід`ємним елементом зазначеного принципу, який також є однією із загальних засад кримінального провадження, є пропорційність. Зокрема, це підтверджується абзацом 3 підпунктом 2.2. пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що така пропорційність обов`язково має застосовуватися судом при вирішенні питання щодо суми застави, яку у разі наявності відповідних підстав у порядку ч.8 ст.182 КПК України слід звернути в дохід держави.

У своєму рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що в цілях ст.14 Конвенції різниця у поводженні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розсудливого виправдання, не переслідує законної мети і якщо запропоновані засоби не є пропорційними до переслідуваної мети (справа «Карлгайнц Шмідт проти Німеччини»).

У рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 року ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання, тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

У рішенні у справі «Гафа проти Мальти» від 22 травня 2018 року ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції, покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою.

Тому суд вважає, що у разі виникнення підстав для застосування судом ч.8 ст.182 КПК України має бути дотриманий принцип пропорційності, який є невід`ємною складовою верховенства права.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів провадження, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема за ч.3 ст.307 КК України, який згідно зі ст.12 КК України віднесено до особливо тяжкого злочину.

Пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому абз.2 ч.5 ст.182 КПК України містить застереження про те, що у виключних випадках, якщо слідчий судя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, адже обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Кримінальний процесуальний закон саме на слідчого суддю (суд) покладає обов`язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного, обвинуваченого.

Суд вважає, що з урахуванням даних про особи обвинувачених, а саме їх майнового та сімейного стану, застосування застави, визначеної у сумі 2 096 640 гривень для обвинуваченого ОСОБА_4 , 1 514 240,00 грн. для обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , 998 400 грн для обвинуваченого ОСОБА_5 , яка після її застосування не внесена обвинуваченими є для них явно непомірною, а тому залишення застави у зазначеному розмірі буде явно не пропорційним, а отже несправедливим у розумінні ст.1 Першого Протоколу та п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд вважає, що, незважаючи на серйозність висунутого обвинувачення та передбачене за нього покарання, враховуючи кількість покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків та їх співвідношення з існуючими наразі ризиками їх невиконання, а також особи обвинувачених, вірогідність ухилення обвинувачених від виконання процесуальних обов`язків не є надто високою, у зв`язку з чим є підстави для зменшення розмір застави з розміру, який не передбачений щодо осіб, обвинувачених у вчиненні особливо тяжких злочинів, до середнього у 150 прожиткових мінімумів доходів громадян, якийпередбачений щодо осіб, обвинувачених у вчиненні особливо тяжких злочинів, що становить 499 200 грн., зазначений розмір застави суд застосовує для всіх обвинувачених, що на переконання суду, відповідатиме критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить справедливий баланс інтересів особи та суспільства, а тому не суперечитиме статті 1 Першого Протоколу та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Щодо продовження дії обов`язків обвинуваченій ОСОБА_6 , на яку вони були покладені у зв`язку із внесенням застави, то сторона захисту не заперечує про необхідність продовженн їх дії, і суд вважає, що їх дія підлягає продовженню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 34, 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 197 314, 372, 395 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених задовольнити частково.

ОСОБА_6 продовжити дію покладених на неї процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, на строк до 02 серпня 2026 року включно, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокуратури та суду;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому вона мешкає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) здати свій паспорт для виїзду за кордон (у разі наявності).

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 02 серпня 2026 року включно.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 02 серпня 2026 року включно.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 02 серпня 2026 року включно.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 02 серпня 2026 року включно.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 02 серпня 2026 року включно

Встановити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становитиме 499 200,00 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі покласти на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 на період дії цього запобіжного заходу процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокуратури та суду;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він (вона) мешкає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) здати свій паспорт для виїзду за кордон (у разі наявності).

Роз`яснити ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , що у разі невиконання покладених на них обов`язків застава звертається в дохід держави.

На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_15