Рішення № 137116772, 03.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2921/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати незаконним рішення № 1186121265-2025-2 від 14.10.2025 про відмову у призначенні субсидії; зобов`язати Головне управління ПФУ в Одеській області призначити ОСОБА_1 житлову субсидію відповідно до заяви ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 30.09.2025 р. та виплатити належну суму субсидії з урахуванням раніше виплачених сум пільг за 2025 р. в розмірі 6115,01 грн. (з яких: на тверде паливо і скраплений газ 4430,21 грн.; на ЖКП (електроенергія) за жовтень-грудень 1684,8 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Головного управління ПФУ в Одеській області про відмову у призначенні житлової субсидії через наявність іншого звернення є незаконним та безпідставним, оскільки жодному з членів домогосподарства субсидія не призначалася. Перед поданням заяви на субсидію позивач, як ліквідатор аварії на ЧАЕС 2 категорії, своєчасно направив заяву про припинення отримання чинних житлових пільг з метою переходу на субсидію, а також зобов`язався повернути разову річну виплату на тверде паливо. Позивач наголошує, що ПФУ безпідставно залишив його заяву про відмову від пільг у статусі «в опрацюванні», але водночас неправомірно припинив поточну виплату пільги на електроенергію, аргументувавши це самим лише фактом подання документів на субсидію. На думку позивача, подання заяви не є самостійною підставою для скасування пільг без фактичного ухвалення рішення про призначення субсидії, через що дії органу ПФУ суперечать Положенню про порядок призначення житлових субсидій. Відтак, оскільки пільги було скасовано, а у субсидії відмовлено, позивач вважає свої права порушеними та просить суд визнати рішення ПФУ протиправним і зобов`язати орган призначити та виплатити йому субсидію.

Ухвалою судді від 10.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19.02.2026 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що на дату звернення позивача за субсидією 30.09.2025 його домогосподарство вже отримувало пільгу на житлово-комунальні послуги та придбання палива. Оскільки відповідно до пункту 72 Положення № 848 державна допомога на придбання твердого палива і скрапленого газу призначається лише один раз на календарний рік, право на субсидію у позивача могло виникнути тільки з наступного бюджетного року, тобто з 01.01.2026 року. ГУ ПФУ підтверджує, що з 01.10.2025 року виплату попередньої пільги було припинено саме через подання заяви на субсидію, а нова заява позивача від 01.01.2026 перебуває на розгляді за екстериторіальним принципом.

25.02.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою відповідач помилково трактує пункт 72 Положення № 848, оскільки ця норма лише обмежує частоту призначення субсидії на паливо одним разом на рік, але не забороняє перехід з пільги на субсидію всередині календарного року. Позивач підкреслює, що згідно з пунктом 73 Положення субсидія на житлово-комунальні послуги має розраховуватися щомісячно з моменту звернення, а за пунктом 13 отримання пільг просто призупиняється на період дії субсидії.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, у зв`язку з чим відповідно до чинного законодавства має право на державні пільги при оплаті житлово-комунальних послуг та придбанні палива.

Станом на вересень 2025 року позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пільги на оплату житлово-комунальних послуг, а також на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, згідно рішення № 1186121265- 2025-1 від 20.03.2025. Розмір пільги: з 01.02.2025 по 28.02.2025 - 2093,98 з 01.02.2025 по 28.02.2026 - 280,80 з 01.03.2026 по 31.12.2054 - 216,00. Категорія пільговика - Особа (ЧАЕС) - 2 категорія -ліквідатор.

30 вересня 2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення та надання житлової субсидії: на житлово-комунальні послуги і придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Одночасно 30.09.2025 позивач подав заяву про припинення житлової пільги в зв`язку з переходом на отримання житлових субсидій.

За результатами розгляду заяви про призначення субсидії ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення № 1186121265-2025- 2 від 14.10.2025, яким відмовлено в призначенні субсидії. Підставою вказано «Житлову субсидію призначено за іншим зверненням».

Зважаючи на неправомірність відмови в призначенні субсидії позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органі державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 1 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848, це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій:

щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме:

- житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком;

- комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами;

щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку;

житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік протягом одного опалювального сезону.

Згідно з п. 3 Положення № 848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку. Суми призначеної, але не виплаченої у зв`язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія, за письмовим зверненням такої особи, поданим протягом трьох місяців після смерті одержувача.

Відповідно до п. 13 Положення № 848, у разі призначення житлової субсидії особам, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії, пільги з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива не нараховуються протягом періоду отримання житлової субсидії, крім випадку, коли пільговиками є члени сім`ї особи із складу домогосподарства, які не проживають за адресою домогосподарства.

Інформація про зазначених осіб подається управителям або об`єднанням, виконавцям комунальних послуг та вноситься до Реєстру осіб, які мають право на пільги, що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру.

Згідно з п. п. 72, 73 Положення № 848, житлова субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначається один раз на календарний рік на один опалювальний сезон за особистим зверненням громадян.

Житлова субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива і на оплату житлово-комунальних послуг призначається на календарний рік на один опалювальний сезон. При цьому житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг розраховується з місяця звернення за її призначенням до кінця поточного календарного року.

Постановою КМУ від 17 квітня 2019 р. № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» затверджено Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі.

Згідно з абз. 11 п. 1 Порядку № 373, пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються щомісяця у грошовій формі (готівковій або безготівковій), на придбання твердого палива і скрапленого газу - один раз на рік протягом одного опалювального сезону у грошовій готівковій формі.

Відповідно до абз. 4, 5 п. 19 Порядку № 373, надання пільги припиняється з причин, що унеможливлюють її надання, зокрема в разі смерті пільговика, втрати права на пільгу, призначення житлової субсидії, - з місяця, що настає за місяцем настання зазначеної події; за заявою пільговика - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

Аналізуючи положення пункту 13 Положення № 848 та абзаців 4, 5 пункту 19 Порядку № 373, суд дійшов висновку, що чинне законодавство України встановлює принцип альтернативності при наданні державної допомоги, тобто вибору одного варіанту з двох.

Якщо особа одночасно має право на житлову субсидію і на пільгу, їй надається лише один з видів такої державної підтримки за вибором громадянина.

При цьому законодавець чітко розмежував часові межі та процедуру переходу з одного виду виплат на інший, яка не допускає одночасного існування або заліку пільгових та субсидійних коштів у межах уже визначених та профінансованих державою періодів.

З огляду на матеріали справи, за рішенням № 1186121265-2025-1 від 20.03.2025 позивачу вже було призначено та виплачено державну підтримку на 2025 календарний рік, зокрема разову грошову пільгу на придбання твердого палива.

Оскільки відповідно до пункту 1 Порядку № 373 та пункту 72 Положення № 848 як пільга, так і житлова субсидія на придбання твердого палива і скрапленого газу призначаються виключно один раз на рік на один опалювальний сезон, позивач реалізував своє право на отримання цього виду допомоги у 2025 році.

Механізм повернення вже освоєних бюджетних коштів чи їх взаєморозрахунку наприкінці поточного року з метою повторного отримання аналогічної за суттю виплати, але у вигляді субсидії, чинним законодавством не передбачений.

За таких обставин, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що «житлову субсидію призначено за іншим зверненням», є правомірним у контексті того, що домогосподарство позивача на дату подання заяви 30.09.2025 вже скористалося своїм правом на державну підтримку (у формі Чорнобильської пільги) за цим же цільовим призначенням на цей самий період.

При цьому сама по собі подача заяви про припинення пільги в останній день вересня не анулює факт отримання річної грошової допомоги на паливо у березні 2025 року.

З огляду на те, що позивач у поточному календарному році вже був забезпечений державною допомогою на придбання палива у формі пільги, ГУ ПФУ в Одеській області прийняло законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні субсидії за заявою від 30.09.2025, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк