Рішення № 137116176, 03.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Київ справа №320/48512/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Пенсійного Фонду України про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Пенсійного Фонду України та просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обгрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 01.04.2025 № 13201, прийняте щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) Центром оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров?я України» (код ЄДРПОУ 03191673);

зобов?язати Центр оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (код ЄДРПОУ 03191673) внести дані через електронну систему охорони здоров?я в Централізований банк даних з проблем інвалідності, про встановлення другої групи інвалідності безстроково ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) № 262340023779 від 05.08.2025;

визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) щодо стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отриманої раніше пенсії по інвалідності, ІІ група, у розмірі 209 964,35 грн (двісті дев?ять тисяч дев?ятсот шістдесят чотири грн тридцять п?ять копійок);

зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) стягнену раніше пенсію по інвалідності, II група, у розмірі 209 964,35 грн (двісті дев?ять тисяч дев?ятсот шістдесят чотири грн тридцять п?ять копійок), яку отримувала з 25.12.2023 по 05.08.2025;

зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) поновити з 01.04.2025 пенсійні виплати за другою групою інвалідності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

зобов?язати Пенсійний фонд України (код ЄДРПОУ 00035323) внести дані у реєстр застрахованих осіб (РО) функціональну підсистему Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування про присвоєння статусу пенсіонера по інвалідності ІІ групи довічно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі - експертна командна) здійснила перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), яким позивачу було встановлено ІІ (другу) групи інвалідності безстроково. Під час вказаної перевірки експертна команда дійшла висновку, про скасування інвалідності та визнання її такою, що не встановлена з 25.12.2023.

У подальшому пенсійний орган своїм рішенням стягнув помилково сплачені кошти, що на думку позивачки порушує її права.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

28.10.2025 до суду надійшов відзив Пенсійного фонду України на адміністративний позов відповідно до якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх передчасність.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 громадянин України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що відповідно до довідки серії 12 ААГ № 428117 до акту огляду МСЕК від 26.12.2023 , позивач з 25.12.2023 є особою з інвалідністю ІІ групи, загальне захворювання, термін встановлення інвалідності безстроково.

01.04.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного аналізу медико експертної справи позивача було встановлено, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, безстроково, встановлена необґрунтовано. При оцінюванні функціональних порушень та ступеню обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни з боку сечовидільної, серцево-судинної систем, які не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності та не дають підстав визнати ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 25.12.2023.

Результати перевірки медико експертної справи позивача були оформлені у вигляді Протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медикосоціальної експертної комісії від 01.04.2025 № 13201, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 01.04.2025 № 13201 та Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 01.04.2025 № 13201.

Не погоджуючись із вказаними діями позивач звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі Закон № 875) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону № 875 особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Статтею 69-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі Закон № 2801) встановлено, що розгляд скарг на рішення експертних команд та медико-соціальних експертних комісій здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Відповідачем у спорах щодо оскарження у судовому порядку рішень експертних команд є заклад охорони здоров`я, на базі якого створена експертна команда, рішення якої оскаржується.

Перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями, проводиться експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи:

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду;

за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування.

Моніторинг проведення оцінювання повсякденного функціонування здійснюється з використанням знеособлених даних про розгляд справ та прийняття експертними командами рішень, внесених до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Порядок оскарження та перевірки обґрунтованості рішень експертних команд або медико-соціальних експертних комісій визначається Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

За результатами адміністративного оскарження або перевірки обґрунтованості рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про підтвердження або скасування рішення, що оскаржується чи обґрунтованість якого перевіряється, або приймає нове рішення з таких самих питань, з яких було прийнято рішення, що оскаржується чи обґрунтованість якого перевіряється.

З 15.12.2023 набрав чинності Закон України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 № 2073-IX (далі Закон № 2073, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2073 адміністративні провадження, які на день набрання чинності цим Законом перебувають на розгляді адміністративного органу, завершуються відповідно до положень цього Закону. Адміністративні акти, прийняті після набрання чинності цим Законом, оскаржуються за правилами адміністративного оскарження у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2073 цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

За визначеннями наведеними в п. 1 - 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073 адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.

Адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом.

Адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

У ст. 3 Закону № 2073 вказано, що адміністративна процедура визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.

Пунктом 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2073 встановлено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

Отже в процедурі прийняття відповідачем оскаржуваного рішення застосуванню підлягають не лише норми Законів № 875, № 2961, № 2801, а й норми Закону № 2073.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2073 принципами адміністративної процедури є: верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; рівність перед законом; обґрунтованість; безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; добросовісність і розсудливість; пропорційність; відкритість; своєчасність і розумний строк; ефективність; презумпція правомірності дій та вимог особи; офіційність; гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; гарантування ефективних засобів правового захисту.

Зміст наведених вище принципів адміністративної процедури, а також обов`язки, покладені на суб`єкта владних повноважень з метою їх належної реалізації, деталізовано у ст. 5 - 18 Закону № 2073. Ці положення визначають стандарти діяльності адміністративного органу під час розгляду адміністративних справ, зокрема щодо дотримання принципів законності, обґрунтованості рішень та забезпечення участі особи у провадженні.

Частинами 1 8 ст. 8 Закону № 2073 встановлено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 12 Закону № 2073 адміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Частина 1 ст. 17 зазначеного вище закону України розкриває поняття принципу "гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні": особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи; адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків; особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Згідно ст. 63 Закону № 2073 учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом. Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви. Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.

Заслуховування не проводиться, якщо: необхідно вжити негайних заходів для запобігання заподіянню шкоди; відповідно до законодавства вимагається негайне прийняття рішення; адміністративний орган приймає відповідний адміністративний акт в автоматичному режимі; прохання заявника є очевидно безпідставним.

Відповідач не надав суду доказів наявності обставин, які виключають заслуховування позивача згідно ч. 2 ст. 63 Закону № 2073.

Однак у відповідності до п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2073 до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

Відповідно до ст. 87 Закону № 2073-IX адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема: прийнятий адміністративним органом, що: не мав на це повноважень; використав дискреційні повноваження незаконно; суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта; порушує норми матеріального права; не відповідає принципам адміністративної процедури.

Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Таким чином, адміністративний акт, до якого відноситься також і оскаржуване рішення відповідача, є рішенням, прийнятим адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямований на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб), повинен обов`язково відповідати принципам адміністративної процедури, до яких віднесено також і гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

З аналізу вказаних вище правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення МСЕК на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має право діяти відповідно до загального Порядку, який не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення МСЕК іншим шляхом, ніж як за результатами проведення повторного оцінювання особи, без її виклику та повідомлення, тільки на підставі дослідження медичних документів, поданих позивачем на МСЕК.

За обставин даної справи перевірка обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу інвалідності була здійснена заочно. Жодних доказів того, що спірне рішення приймалось на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, із проведенням необхідних досліджень або доказів того, що позивач від проходження повного медичного обстеження відмовився, не надано.

Тобто, перевірка обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу інвалідності здійснена відповідачем без проведення повного медичного обстеження позивача та проведення необхідних досліджень, що суперечить нормам Порядку № 1338.

Позивач не був жодним чином повідомлений про необхідність прибуття до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" для проведення обстеження і оцінки стану здоров`я та здійснення перевірки обґрунтованості рішень, чим був позбавлений права на участь у проведенні засідання та наданні медичних довідок.

Доказів відмови позивача від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття особи, відповідачем до суду не надано.

Отже, в даному випадку відповідачем не було дотримано зазначених положень Закону № 2073 та не повідомлено позивача про здійснення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, яким йому встановлено інвалідність, не забезпечено право позивача на участь в адміністративному провадженні.

Вказане свідчить про недотримання державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" встановленого порядку прийняття оскаржуваного рішення та порушення процедури проведення перевірки обґрунтованості рішення.

У даному випадку ч. 3 ст. 87 Закону № 2073 (порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта) не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки відповідач порушив один із принципів адміністративної процедури: гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Суд також звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 47 Закону № 2073 під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (стаття 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності: 1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління; 2) залучає до участі в адміністративному провадженні адресата, повідомляє йому правові підстави початку адміністративного провадження та можливі наслідки прийняття адміністративного акта; 3) повідомляє заінтересованим особам про початок адміністративного провадження та про їхні права на участь в адміністративному провадженні; 4) повідомляє учасникам адміністративного провадження порядок ознайомлення з матеріалами справи, їхні права і обов`язки; 5) надає учасникам адміністративного провадження можливість подати документи, клопотання, пояснення та зауваження, довести обставини, що мають значення для вирішення справи; 6) вирішує питання про необхідність залучення до участі в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи, призначення експертизи, проведення огляду на місці або огляду речей, проведення слухання у справі; 7) виконує інші передбачені законом обов`язки в рамках адміністративного провадження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 52 Закону № 2073 адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.

Адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.

Частинами 1 3 та 5 ст. 72 Закону № 2073 встановлено, що адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин. Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

За такого правового регулювання, суд зазначає, що відповідач, маючи сумніви щодо не відповідності ступеню функціональних порушень органів та систем, зазначених у діагнозі позивача, а також його ступеню обмеження життєдіяльності критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством, з метою забезпечення належності та повноти з`ясування обставин, які мають значення для прийняття відповідного рішення, не тільки мав, а й був зобов`язаний повідомити позивача про необхідність прибуття на медичне обстеження під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, провести повне медичне обстеження позивача та необхідні дослідження, що дозволило б йому прийняти обґрунтоване рішення, яке відповідало б вимогам законодавства.

У даному випадку суб`єкт владних повноважень, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не подав жодних доказів на підтвердження обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного рішення від 01.04.2025 № 13201, яким позивачу скасовано II (другу) групу інвалідності.

Отже, оскаржуване в цій справі рішення відповідача вказаним вимогам Закону № 2073 не відповідає, оскільки ним не дотримано, визначеної цим нормативно-правовим актом процедури прийняття рішення, а також з огляду на те, що відповідачем не було наведено належних мотивів, які б однозначно свідчили про невідповідність ступеню функціональних порушень органів та систем, зазначеного у діагнозі позивача, а також його ступеню обмеження життєдіяльності критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню.

Посилання відповідача виключно на приписи п.п. 2 п. 8 Положення № 1338 та абз. 11, 12, 13 п. 51 Порядку № 1338, як на підставу перевірки обґрунтованості рішення МСЕК без необхідності проведення повторного оцінювання особи та без повідомлення особи про проведення такої перевірки, суд відхиляє, оскільки вони суперечать принципам Закону № 2073.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2073 до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

Вирішуючи вимогу позивача про зобов`язання Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України Центр оцінювання функціонального стану особи, внести дані через електронну систему охорони здоров`я в Централізований банк даних з проблем інвалідності, про встановлення ІІ групи інвалідності безстроково позивачу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки після скасування рішення № 13201 від 01.04.2025, рішення МСЕК, оформлене довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 428117 поновлює свою дію з моменту його скасування та, відповідно, не потребує подальшого приняття Державною установою Український державний науково-дослідний інститут медико- соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України будь-якого рішення.

Крім того, п. 4 Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 121, особи з інвалідністю та інші особи, які не перебувають на обліку в банку даних, можуть подавати через електронний кабінет особи заяву про первинну реєстрацію в банку даних.

Вирішуючи питання щодо визнання протиправними дії та скасування рішення пенсійних органів щодо припинення пенсійних виплат позивачу, суд враховує наступне.

Як встановлено судом та не заперечується ГУ ПФУ, виплату пенсії позивачу припинено на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» № 13201 від 01.04.2025, у зв`язку зі скасуванням позивачу ІІ групи інвалідності.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 34 Закону № 1058 визначено, що пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 35 Закону № 1058 у разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

Частиною 3 ст. 35 Закону № 1058 передбачено, що у разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю. При цьому якщо під час наступного оцінювання повсякденного функціонування особі з інвалідністю встановлено іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

З аналізу наведених норм пенсійного законодавства можна зробити висновок, що виплата особі пенсії по інвалідності залежить від встановлення у неї інвалідності уповноваженим на це органом.

Як встановлено судом, в межах даної справи ключовим питанням є правомірність рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 01.04.2025 № 13201, яким скасовано позивачу ІІ групу інвалідності і, яке і стало підставою для припинення пенсійних виплат.

При цьому, суд враховує, що у пенсійних органів виникає обов`язок щодо прийняття рішення про відновлення виплат або про відмову у поновленні таких виплат лише після визнання протиправним рішення ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 01.04.2025 № 13201 а відтак у суду відсутні підстави вважати, що пенсійний орган не відновить позивачу пенсійні виплати.

Таким чином, суд вважає, шо оскільки на момент вирішення даної справи, питання відновлення виплат не були предметом розгляду пенсійних органів, у т.ч. відсутні докази відмови позивачу у відновлені таких виплат, то суд вважає такі вимоги як передчасно заявлені, оскільки задоволення позову в цій частині свідчитиме про вирішення спору, який ще не виник, що суперечить засадам адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 1 211,20 грн судового збору за подання даного адміністративного позову, що підтверджується квитанцією від 23.09.2025.

Відтак у зв`язку із задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обгрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 01.04.2025 № 13201, прийняте щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) Центром оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673).

У задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.