Рішення № 137115100, 01.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 рокуСправа №160/1614/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №010394 начальника Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на момент перевірки у водія підприємства був наявний електронний бланк підтвердження діяльності, який був підписаний за допомогою власного електронного підпису водія та керівником служби експлуатації автомобілів підприємства. Однак, державний інспектор відмовився оглядати електронний бланк підтвердження діяльності водія. Позивач зазначає, що надання водію бланку підтвердження діяльності у формі електронного документу відповідає Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 року відкрито провадження у справі №160/1614/26.Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Державна служба України з безпеки на транспорті у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказала наступне.

Згідно з положеннями статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт»(Закон № 2344-ІІІ), автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 16 квітня 2025 року № 703 затверджено «Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті» (Далі-Перелік).

Розділом І цього Переліку визначено перелік документів необхідних для здійснення внутрішніх перевезень пасажирів, а саме: 1. Наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення: 1) посвідчення водія відповідної категорії;

2) реєстраційні документи на транспортний засіб; 3) схема маршруту; 4) розклад руху; 5) таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень); 6) оригінал витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування; 7) протокол перевірки технічного стану транспортного засобу; 8) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; 9) при керуванні автобусом на маршруті протяжністю до 50 кілометрів включно: індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв, або картку водія, або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, до якої Україна приєднана відповідно до Закону України від 07 вересня 2005 року № 2819-IV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (далі - ЄУТР)), або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія; 10) при керуванні автобусом на маршруті протяжністю більше 50 кілометрів: картку водія або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв -тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності, або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв).

Ухвалою суду від 09.04.2026 продовжено строк розгляду справи №160/1614/26 на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

В період з 01.05.2026 по 29.05.2026 суддя перебувала у відрядженні та у відпустці, що підтверджується довідкою №159.

Справа розглянута в перший день виходу судді з відпустки.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, вислухавши представників сторін суд встановив наступні обставини.

02.12.2025 року старшим державним інспектором відділу контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Вінницькій області в рамках проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, на а/д М-30 , Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, Вінницька область, с. Зарванці, перевірено транспортний засіб марки MERCEDES - BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2 ), що належить ФОП ОСОБА_1 .

Згідно акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ОАР 000677 від 02.12.2025 виявлено порушення : ст. 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». «Під час здійснення внутрішніх перевезень пасажирів за маршрутом Вінниця-Дніпро перевізник не забезпечив водія документами, а саме: оригіналом витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, схемою маршруту, розкладом руху, таблицею вартості проїзду, роздруківками даних режимів праці та відпочинку водія, тахокартами у кількості, визначеній законодавством або бланком підтвердження діяльності водія, ТЗ НОМЕР_1 не обладнаний тахографом, чим порушено вимоги наказу МТЗУ № 340 та наказу МТЗУ № 385.

У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 здійснення регулярних пасажирських перевезень за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Від підписання і отримання копії акту водій відмовився.

14.01.2026 Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийняло постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №010394 за порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацем 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №ОАР000677 від 02.12.2025.

Постановлено стягнути з автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

Вважаючи постанову №010394 протиправною, позивач з позовом звернувся до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. №2344-ІІІ (Закон №2344-ІІІ).

Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно ст.1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За ч. 1 ст. 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (ч.14 ст.6 Закону №2344-III).

Частинами 17-21 ст. 6 Закону № 2344-III встановлено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема: використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджений Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт (п. 5 Порядку №1567 в редакції на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п. 12 Порядку №1567 водій транспортного засобу після зупинки транспортного засобу зобов`язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.

З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням (ст. 18 Закону №2344-III).

За вимогами ст 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 39 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до пп. 1.3, 1.4 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 №278 ( в редакції на час виникнення спірних відносин), автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 16.04.2025 № 703 затверджено «Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті» (Далі-Перелік).

Розділом І цього Переліку визначено перелік документів необхідних для здійснення внутрішніх перевезень пасажирів, а саме: щодо регулярних пасажирських перевезень , на підставі яких виконується перевезення:

1) посвідчення водія відповідної категорії;

2) реєстраційні документи на транспортний засіб;

3) схема маршруту;

4) розклад руху;

5) таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень);

6) оригінал витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування;

7) протокол перевірки технічного стану транспортного засобу;

8) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

9) при керуванні автобусом на маршруті протяжністю до 50 кілометрів

включно:

індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв,

або картку водія, або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, до якої Україна приєднана відповідно до Закону України від 07 вересня 2005 року № 2819-IV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (далі - ЄУТР)), або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія;

10) при керуванні автобусом на маршруті протяжністю більше 50 кілометрів: картку водія або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв -тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності, або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв).

2. Дотримання водієм(ями) автобуса визначеного маршруту та розкладу руху автобуса.

3. Дотримання вимоги щодо направлення у рейс на автобусні маршрути протяжністю понад 500 км двох водіїв.

4. Дотримання водієм(ями) режиму праці та відпочинку.

5. Оснащення колісного транспортного засобу вогнегасником.

6. Наявність на автобусі трафаретів відповідно до вимог, передбачених Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 1184) (далі - Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту).

7. Розміщення у салоні автобуса такої інформації:

1) витяг із Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту в частині прав та обов`язків водія і пасажира, а на міському маршруті - витяг із Правил користування міським пасажирським автомобільним транспортом;

2) позначення входу та виходу;

3) відомості про розмір штрафу за безквитковий проїзд і перевезення неоплаченого багажу;

4) відомості про автомобільного перевізника, про укладений договір страхування відповідальності (дата укладання, номер), страховика (найменування, місцезнаходження, контактні дані для звернення), розмір страхової суми;

5) загальна пасажиромісткість із зазначенням окремо кількості місць для сидіння пасажирів;

6) позначення місць розташування аварійних виходів (із зазначенням способу їх відчинення), вогнегасника, аптечки та кнопки екстреної зупинки;

7) написи «Не курити», «Місця для пасажирів з дітьми та осіб з інвалідністю» з одночасним їх дублюванням міжнародним символом доступності та знаком дитячого візка (на міських та приміських маршрутах);

8) нумерація місць під час здійснення міжміських та міжнародних перевезень;

9) позначення місць для осіб з інвалідністю рельєфною піктограмою.

8. Виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства України про автомобільний транспорт.

9. Наявність відповідної ліцензії на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів.

10. Виконання умов дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування.

11. При перевезенні організованих груп дітей автобусом:

1) підтвердження стажу керування автобусом не менше 5 років;

2) наявність двох водіїв на маршруті, що виходить за межі населеного пункту та протяжність якого становить понад 250 кілометрів;

3) узгодження маршруту та розкладу руху із замовником та відповідним підрозділом Національної поліції України.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За п. 17 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.

Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України Про адміністративну процедуру.

У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

Як вбачається з матеріалів справи Управлінням державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області 02.01.2026 було направлено на електронну адресу позивача повідомлення про розгляд 14.01.2026 справи № 110402/26.2/24-25 від 25.12.2025 та акт перевірки №000677, що підтверджується вкладенням до листа.

Повідомлення було направлено з дотриманням встановлених строків, отже позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5 (п. 19 Порядку №1567).

Оскаржувана постанова № 010394 від 14.01.2026 складена у відповідності до вимог Порядку № 1567 із заповненням всіх граф.

Відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстрований в системі «Шлях» та має чинну ліцензію на внутрішні чи міжнародні перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, що є належним підтвердженням, що позивач є в даному випадку автомобільним перевізником.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі №280/2150/23 і у постанові від 20.03.2025 у справі № 380/13118/23 вказав, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Отже, непред`явлення водієм перевізника зазначених у статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, беручи до уваги всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими. Доказів, які б спростовували правомірність дій відповідача позивачем до суду не надано, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки у позовних вимогах відмовлено, суд не здійснює розподіл судових витрат

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона