Рішення № 137115099, 25.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 рокуСправа №160/36634/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 05.11.2025 №045550031071;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період навчання з 01.09.1978 по 16.07.1981 згідно дублікату диплому від 30.01.1986 № НОМЕР_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 29 жовтня 2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням періоду навчання з 01.09.1978 по 16.07.1981 згідно дублікату диплому від 30.01.1986 № НОМЕР_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 20.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №045550031071 від 27.08.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки.

Додатково позивачеві повідомлено:

- до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата заповнення трудової книжки, що порушує положення «Інструкції про ведення трудових книжок працівників» №58 від 29.07,1993 року;

- до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1978р. по 16.07.1981 р., згідно долученої скан-копії дублікату диплому № НОМЕР_1 від 30.01.1986р., оскільки відтиск печатки не придатний для сприйняття змісту, даний період потребує уточнення первинними документами.

Страховий стаж зараховано згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.01.2003 року.

29.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №045550031071 від 05.11.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки.

Додатково повідомлено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1978 по 16.07.1981 згідно дубліката диплому від 30.01.1986 № НОМЕР_1 , оскільки документ завірений нечитабельною печаткою, а довідку від 16.10.2025 3597, видану "Новоусманським многопрофильным техникумом" неможливо прийняти до уваги, оскільки прізвище особи « ОСОБА_2 » (російською мовою) не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_3 » (російською мовою), крім того документ не легалізовано (не містить апостилю).

Для зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1978 по 16.07.1981 року згідно довідки від 16.10.2025 №597 необхідно легалізувати документ та встановити приналежність даних, зазначених в документі заявниці

Періоди роботи з 01.03.2003 року враховано згідно даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 14.07.2027.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №045550031071 від 05.11.2025 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1978 по 16.07.1981 згідно дублікату диплому від 30.01.1986 № НОМЕР_1 , у зв`язку з чим позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 року справу №160/36634/25 передано для розгляду судді Олійнику В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року, з урахуванням усунення недоліків, провадження в справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 року залучено до участі в справі №160/36634/25 в якості відповідача-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, місцезнаходження: вул. Гната Чекірди, 10, місто Хмельницький, 29013).

Розгляд адміністративної справи №160/36634/25 розпочато спочатку.

21.04.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

29.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.11.2025 року №045550031071 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 29.10.2025 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи.

До страхового стажу не зараховано період навчання:

- з 01.09.1978 року по 16.07.1981 року згідно дубліката диплому від 30.01.1986 №144923, оскільки документ завірений нечитабельною печаткою, а довідку від 16.10.2025 №597, видану "Новоусманским многопрофильным техникумом", не має підстав взяти до уваги, оскільки прізвище позивачки « ОСОБА_2 » (російською мовою), не відповідають паспортним даним « ОСОБА_3 » окрім того, документ не містить апостилю.

Згідно поданих документів страховий стаж позивачки складає 20 років 10 днів 23 дні (за необхідних 22), що недостатньо для призначення пенсії за віком.

Жодних інших документів, підтверджуючих вищезазначені періоди роботи, передбачені Порядком №637, позивачем при зверненні за призначенням пенсії не надано.

Враховуючи зазначене, на думку представника відповідача-2, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правомірно відмовлено позивачеві в призначенні пенсії за віком.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

21.04.2026 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшло клопотання, в якому представник відповідача-2 просить: залучити у якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427).

Дослідивши вказане клопотання представника відповідача-2, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вже визначено ОСОБА_1 в якості відповідача при подачі позову до суду 25.12.2025 року.

04.05.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача-2, вважає їх необґрунтованими та помилковими, враховуючи наступне.

Відповідач-2 неправомірно перекладає обов`язок доказування на позивача; ухиляється від виконання власного обов`язку довести правомірність прийнятого рішення; фактично створює додаткові, не передбачені законом перешкоди у реалізації права позивача.

Відповідач-2 обґрунтовує неврахування дубліката диплома тим, що документ містить нечитабельний відбиток печатки. Такий довід є безпідставним з огляду на наступне.

Жодною нормою законодавства, зокрема Закону України №1788-ХІІ та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, не передбачено можливості неврахування документа, який підтверджує стаж, з підстав недоліків його оформлення, якщо такий документ містить відомості про відповідний період та не спростований у встановленому законом порядку.

Дублікат диплома є документом встановленого зразка, що видається навчальним закладом на підставі відповідних первинних даних, і сам по собі підтверджує факт навчання, крім того, відповідач-2 не заперечує факт його видачі та не доводить його недостовірність або підроблення.

Оцінка доказів в адміністративному процесі здійснюється за критеріями належності, допустимості та достовірності, а не за формальними ознаками їх оформлення.

Нечитабельність окремого реквізиту не спростовує змісту документа та не нівелює відомості, що в ньому містяться.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №440/4164/23 зазначено «Формальні недоліки документів не можуть бути підставою для відмови у реалізації права на пенсійне забезпечення».

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначено «Особа не може нести негативні наслідки неналежного оформлення документів установою, яка їх видала».

Відповідач-2 у відзиві зазначає, що довідка навчального закладу від 16.10.2025 №597 не може бути врахована у зв`язку з відсутністю апостиля.

Такий довід є безпідставним та не відповідає вимогам законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що містять відомості про періоди навчання.

Подана позивачем довідка не є єдиним доказом, на підставі якого підтверджується спірний період. Основним документом є дублікат диплома від 30.01.1986 №144923, який сам по собі відповідає вимогам пункту 8 Порядку №637, а довідка лише додатково підтверджує ті самі обставини.

Факт навчання позивача підтверджується сукупністю доказів, зокрема дипломом, довідкою навчального закладу, документами про зміну прізвища та іншими матеріалами справи, що виключає будь-які обґрунтовані сумніви щодо реальності зазначеного періоду.

Отже, відсутність апостиля на довідці не може розглядатися як самостійна підстава для неврахування періоду навчання, оскільки цей період підтверджується належними та достатніми доказами у їх сукупності.

Відповідач-2 у відзиві зазначає про невідповідність написання прізвища позивача у поданих документах, розцінюючи це як підставу для неврахування відповідного періоду до страхового стажу.

Позивач вважає, що надано документи, які в сукупності підтверджують тотожність особи, а саме дублікат диплома, виданий на дівоче прізвище; довідку навчального закладу, в якій зазначено те саме прізвище; документи про зміну прізвища у зв`язку з укладенням шлюбу; інші документи, що містять персональні дані ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити її позовні вимоги.

Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач-1 відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Згідно дубліката диплому від 30.01.1986 №144923 ОСОБА_4 в період з 01.09.1978 року по 16.07.1981 року навчалася в "Новоусманском СПТУ-38 Воронежской области", що також підтверджується довідкою від 16.10.2025 №597, виданою "Новоусманским многопрофильным техникумом" Воронежской области.

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 21.01.1983 року дівоче прізвище " ОСОБА_5 " змінено на прізвище чоловіка " ОСОБА_2 ", актовий запис №47.

20.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №045550031071 від 27.08.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки.

Додатково позивачеві повідомлено:

- до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата заповнення трудової книжки, що порушує положення «Інструкції про ведення трудових книжок працівників» №58 від 29.07,1993 року;

- до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1978р. по 16.07.1981 р., згідно долученої скан-копії дублікату диплому № НОМЕР_1 від 30.01.1986р., оскільки відтиск печатки не придатний для сприйняття змісту, даний період потребує уточнення первинними документами.

Страховий стаж зараховано згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.01.2003 року.

29.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №045550031071 від 05.11.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки.

Додатково повідомлено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1978 по 16.07.1981 згідно дубліката диплому від 30.01.1986 № НОМЕР_1 , оскільки документ завірений нечитабельною печаткою, а довідку від 16.10.2025 3597, видану "Новоусманским многопрофильным техникумом" Воронежской области, неможливо прийняти до уваги, оскільки прізвище особи « ОСОБА_2 » (російською мовою) не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_3 » (російською мовою), крім того документ не легалізовано (не містить апостилю)

Для зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1978 по 16.07.1981 року згідно довідки від 16.10.2025 №597 необхідно легалізувати документ та встановити приналежність даних, зазначених в документі заявниці

Періоди роботи з 01.03.2003 року враховано згідно даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 14.07.2027.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №045550031071 від 05.11.2025 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1978 по 16.07.1981 згідно дублікату диплому від 30.01.1986 № НОМЕР_1 , у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом "д" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Судом встановлено, що згідно дубліката диплому від 30.01.1986 №144923 ОСОБА_4 в період з 01.09.1978 року по 16.07.1981 року навчалася в "Новоусманском СПТУ-38 Воронежской области", що також підтверджується довідкою від 16.10.2025 №597, виданою "Новоусманским многопрофильным техникумом" Воронежской области.

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 21.01.1983 року дівоче прізвище " ОСОБА_5 " змінено на прізвище чоловіка " ОСОБА_2 ", актовий запис №47.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має підтверджений страховий стаж.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем-2 при розгляді заяви про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" протиправно не зараховано спірний період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1978 року по 16.07.1981 року.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №045550031071 від 05.11.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і, як наслідок, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період навчання з 01.09.1978 року по 16.07.1981 року.

Оцінуючи всі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 протиправно прийнято рішення від 05.11.2025 року про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Суд звертає увагу, що факт навчання позивача підтверджується сукупністю доказів, зокрема дипломом, довідкою навчального закладу, документами про зміну прізвища та іншими матеріалами справи, що виключає будь-які обґрунтовані сумніви щодо реальності зазначеного періоду.

А отже, відсутність апостиля на довідці не може розглядатися як самостійна підстава для неврахування періоду навчання, оскільки цей період підтверджується належними та достатніми доказами у їх сукупності.

Зважаючи на вищевказане, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 29.10.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням зарахованого до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1978 року по 16.07.1981 року.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Райффайзен Банк" від 05.01.2026 року.

А отже, пропорційно задоволеним позовним вимогам, суд приходить до висновку про необхідність стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1050,60 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №045550031071 від 05.11.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період навчання з 01.09.1978 року по 16.07.1981 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 29.10.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням зарахованого до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1978 року по 16.07.1981 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1050,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник