Рішення № 137114828, 04.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

04 червня 2026 р. Справа № 120/17826/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Міністерства охорони здоров`я України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства охорони здоров`я України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність МОЗ України, щодо пересилання скарги до Вінницької ОВА та не розгляду апаратом МОЗУ.

- зобов`язати відповідача провести розгляд скарги від 23.06.2025 з дотриманням вимог ст.18-19 ЗУ №393/96 за дистанційної участі позивача.

Ухвалою суду від 30.12.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також, даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву подано не було, хоча копія ухвали про відкриття провадження від 06.01.2026 доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 06.01.2026, що підтверджується відповідною довідкою.

Відтак, оскільки відповідач зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, самостійно визначивши адресу електронної пошти для листування із ним, суд доходить висновку, що ухвала від 06.01.2026 вважається врученою відповідачу 06.01.2026 в електронній формі шляхом її направлення на офіційну електронну адресу.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 09.03.2026 витребувано у відповідача додаткові докази.

11.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив поновити строк для подання відзиву та заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 04.06.2026 в задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у справі №120/17826/25 відмовлено.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 23.06.2025 через Урядовий контакт центр звернувся зі скаргою на бездіяльність апарату МОЗ України, щодо неналежного розгляду скарги №КО-18608440.

Так, в матеріалах справи наявна копія скарги ОСОБА_1 від 23.06.2025 адресована Міністерству охорони здоров`я України, в якій позивач вказав, що на його скаргу про бездіяльність Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації №КО-18608440 не проведено розгляд вищою інстанцією, а саме апаратом МОЗ, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 просить передати скаргу на розгляд до МОЗ для комісійного розгляду питання госпіталізації.

Листом від 14.07.2025 Міністерство охорони здоров`я України повідомило ОСОБА_1 , що розглянуло звернення від 23.06.2025 №КО-18975210, та в межах компетенції повідомляє заявника, що повноваження Міністерства охорони здоров`я України визначені Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90).

Статтею 14 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено, що реалізація державної політики охорони здоров`я покладається на органи виконавчої влади. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють управління комунальними закладами охорони здоров`я.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» управління закладами охорони здоров`я на відповідній території, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення, а також забезпечення доступності та безоплатності медичного обслуговування населенню належить до повноважень відповідних місцевих рад.

Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (далі Закон) визначено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до пункту 1 статті 28 Закону для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 цього Закону.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, та відповідно до Закону України «Про звернення громадян», Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90), надіслано звернення ОСОБА_1 для розгляду та вжиття визначених законодавством заходів реагування.

Водночас, позивач вказує на належний розгляд скарги та зазначає, що в супереч вимог ст.7 Закону України №393/96 відповідач надіслав його скаргу знову до Вінницької обласної військової адміністрації, тобто, до органу на який позивач скаржився.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі Закон № 393/96-ВР).

Цей Закон також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Вказані конституційні положення, а також положення Закону України "Про звернення громадян" містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема до суб`єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Правова процедура ("fair procedure" справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, та встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб`єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.

Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Закону звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду (ч. 1 ст. 7 Закону № 393/96-ВР).

При цьому частинами третьою, четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства звернення громадян мають розглядатися тим органом, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.

Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 800/580/17.

За змістом частини 1, 3, 4 статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням безпосередньо до суду.

За приписами статті 18 Закону №393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно із ст. 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та, за наявності можливостей, розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

За приписами частини першої, другої статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Таким чином, у разі надходження до органу звернення громадянина, відповідний орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені у цьому зверненні обставини та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення. Це закономірно означає, що орган, до якого відбулося звернення, зобов`язаний надати мотивовану та обґрунтовану відповідь або прийняти рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні, скарзі).

Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16 зазначив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 23.06.2025 він звернувся до МОЗ через веб-сайт Урядового контакт центру зі зверненням, в якому скаржився на дії Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації, що полягали в ігноруванні його прохання створити комісію з числа незалежних медичних працівників для розгляду його скарги та вважав, що за таких обставин, є необхідність у розгляді його скарги та організації незалежної комісійної експертизи Міністерством охорони здоров`я України.

МОЗ у своїй діяльності керується Положенням про Міністерство охорони здоров`я України затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90) (далі Положення).

Згідно з підпунктом 17 пункту 4 Положення МОЗ відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю МОЗ, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Підпунктом 4 пункту 5 передбачено, що МОЗ з метою організації своєї діяльності: здійснює контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Наказом МОЗ від 26.01.2018 № 152 затверджено Перелік закладів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Департамент охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням Голови обласної державної адміністрації від 30.07.2020 № 486, (далі Положення № 486), Департамент охорони здоров`я та реабілітації обласної державної адміністрації (далі - Департамент) є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, підпорядковується Голові обласної державної адміністрації, а також підзвітний і підконтрольний Міністерству охорони здоров`я України (далі - МОЗ) й Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки).

Відповідно до пункту 16 Положення № 486, Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші відповідні штампи, власні бланки.

Відповідно до підпункту 1 та 2, 13 пункту 3 Положення № 486, основними завданнями Департаменту охорони здоров`я є: 1) організація реалізації державної політики у галузі охорони здоров`я та реабілітації на території області, сприяння виконанню державних і регіональних програм соціально-економічного спрямування; 2) керівництво підприємствами, установами та організаціями у галузі охорони здоров`я, що належать до сфери управління обласної державної адміністрації, організація їх матеріально-фінансового та методичного забезпечення; 13) забезпечення дотримання законодавства у галузі охорони здоров`я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на збереження навколишнього середовища і санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності у галузі охорони здоров`я, вимог Державної фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: 6) науки, освіти, культури, охорони здоров`я, фізкультури і спорту, сім`ї, жінок, молоді та дітей, утвердження української національної та громадянської ідентичності.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за: 9) додержанням законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти, культури, охорони здоров`я, материнства та дитинства, сім`ї, молоді та дітей, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту.

Завдання МОЗ стосовно закладів охорони здоров`я, полягають в забезпеченні в межах повноважень, передбачених законом, додержання права громадян на охорону здоров`я та прав пацієнта. (підпункт 10 пункту 4 Положення МОЗ).

Судом встановлено, що позивач звернувся до Міністерства охорони здоров`я України зі скаргою на дії Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації.

Відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров`я України та Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» МОЗ України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони здоров`я, а також здійснює контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління. Водночас Департамент охорони здоров`я Вінницької обласної державної (військової) адміністрації є структурним підрозділом Вінницької обласної державної адміністрації, який підпорядковується голові відповідної адміністрації.

Згідно зі статтями 1, 11, 13 та 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» питання реалізації державної політики у сфері охорони здоров`я на території області належать до компетенції місцевих державних адміністрацій, а керівники їх структурних підрозділів несуть відповідальність перед головою відповідної державної адміністрації за виконання покладених на них завдань.

Частиною третьою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що якщо питання, порушені у зверненні, не входять до повноважень органу, який його одержав, таке звернення підлягає пересиланню за належністю відповідному органу чи посадовій особі.

Суд враховує, що Міністерство охорони здоров`я України не є органом, уповноваженим здійснювати службову оцінку діяльності посадових осіб Департаменту охорони здоров`я Вінницької обласної військової адміністрації або приймати щодо них обов`язкові для виконання рішення в межах спірних правовідносин. Відтак МОЗ України було позбавлене можливості розглянути скаргу позивача по суті та обґрунтовано переслало її до компетентного органу.

Посилання позивача на частину четверту статті 7 Закону України «Про звернення громадян» суд вважає безпідставними. Зазначеною нормою забороняється направляти скарги для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Водночас скарга була переслана не до Департаменту охорони здоров`я Вінницької обласної військової адміністрації та не його посадовим особам, а до Вінницької обласної військової адміністрації як окремого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належать питання організації діяльності та контролю за роботою структурних підрозділів адміністрації.

Отже, пересилання звернення до Вінницької обласної військової адміністрації здійснено відповідно до вимог частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян», а обставин, які б свідчили про порушення відповідачем вимог законодавства при розгляді звернення позивача, судом не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність МОЗ України, щодо пересилання скарги до Вінницької ОВА та не розгляду апаратом МОЗУ та зобов`язання відповідача провести розгляд скарги від 23.06.2025, з дотриманням вимог ст.18-19 ЗУ №393/96 за його дистанційної участі.

Також не підлягає задоволенню вимога про допустити рішення суду, в частині зобов`язання вчинити дії, оскільки така є похідною.

За таких обставин, суд доходить висновку, що Міністерство охорони здоров`я України діяло в межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений законодавством, а тому, підстави для визнання його дій протиправними відсутні, у зв`язку з чим, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, та оцінивши зібрані у справі докази, в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а будь-яких інших судових витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Міністерство охорони здоров"я України (вул. Грушевського, 7, м. Київ, код ЄДРПОУ 00012925)

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: