Рішення № 13711465, 09.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 лютого 2011 р. Справа 2/3/2011/5003

за позовом: ТОВ "Техноторг-Лізинг" 54025, м.Миколаїв, пр.Героїв Сталінграду, 113/1

до: Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" 21000, Вінницька область, Бершадський район, с.Тирлівка, вул.Леніна, 1

про стягнення 428 832,81 грн. заборгованості

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Заворотній А.В. - за довіреністю;

відповідача : Рижавський С.С. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 428219,74грн., з яких: 402736,15грн. боргу зі сплати лізингових платежів, 10116,17грн. пені, 5543,51грн. 3% річних, 9823,91грн. інфляційних втрат згідно договору фінансового лізингу №266 від 12.06.2008р.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.10 р., рішення господарського суду Вінницької області від 27.10.09 р. по справі № 4/113-09 скасовано, а справу № 4/113-09 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу розподілу від 06.01.11 р. справу 4/113-09 передано на новий розгляд судді Мельнику П.А.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.01.11 р. справу прийнято до свого провадження, присвоєно їй новий №2/3/2011/5003 та призначено до розгляду на 09.02.11 року.

09.02.11 р. в судове засідання з"явився представник позивача, який позов підтримав та просив суд задовільнити його в повному обсязі.

Представник відповідача з наданих пояснень проти позову заперечував, обгрунтовуючи свої доводи наступним.

ПСП "Обрій" згідно умов Договору та Додатку №1 до нього, сплатило ТОВ "Техноторг-Лізинг":

19.06.08 р. - 380780,00 грн., з яких 316000,00 - авансовий платіж, який і є компенсацією вартості активу та 64780,00 грн. - оплати послуг;

25.07.2008 р.- 30195, 56 грн., з яких 8426, 67 - компенсація вартості активу та 21768, 89 грн. - лізингові відсотки;

28.08.2008 р. - 30050,43 грн., з яких 8426,67 грн.- компенсація вартості активу та 21623,76 лізингові відсотки.

Таким чином, залишкова вартість активу (Предмету лізингу) станом на 29.08.2008 становить1 247146,67 грн. (1580000,00 - 316 000,00 - 842667 - 8426,67).

Згідно додатку №1, в період з 28.08.2008 р. по 02.12.2008 року (дата повернення Предмету лізингу ), зважаючи на те, що компенсація суми вартості активу (1247146,67 грн.) враховується до залишкової вартості активу, який ТОВ "Техноторг-Лізинг" отримало у повному обсязі, підстав для стягнення сум лізингових платежів з урахуванням сум компенсацій вартості активу не було і ПСП "Обрій" повинно було сплатити лізингові платежі, що складаються з лізингових відсотків:

25.09.2008 року (період 30 днів) - 20785, 78 грн.

25.10.2008 р . (період 31 день) - 21478,64 грн.,

25.11.2008 року (період 30 днів) - 20785,78 грн.,

02.12.10 р. (період 7 днів) - 4850,01 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 02.12.2008 року складає 67 900,21 грн.

Крім того, відповідачем надано розрахунок пені в сумі 7614,28 грн., 3% річних в сумі 922,94 грн., інфляційних в сумі 7168,21 грн.

Отже, відповідач визнає заборгованість перед позивачем на загальну суму 83605,64 грн., з яких 67900,21 грн. - основного боргу за лізинговими платежами, 7614,28 грн., - пені, 922,94 грн - 3% річних , 7168,21 грн.- інфляційних .

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

12.06.2008 року між ТОВ "Техноторг-Лізинг" в договорі (Лізингодавець) та ПСП "Обрій" в договорі (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №266, відповідно до п.1.1 якого Лізингодавець зобов'язувався набути власність та передати у користування Лізингоодержувачу на визначений у цьому Договорі строк, за умови сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, комісії та страхового платежу майно, а Лізингоодержувач сплатити авансовий платіж, комісію у розмірі зазначеному в Додатку №1 до цього Договору та страховий платіж згідно діючого законодавства, прийняти у користування майно, що є предметом цього Договору та сплачувати всі наступні платежі вказані у Додатку №1 до цього договору. У цьому ж пункті Договору сторони визначили Предмет лізингу, а саме: 2 комбайни КЗС-1218, вартість - 790000,00 грн. за 1 шт.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що вартість предмета лізингу становить 1580000,00грн.

Відповідно до п.2.1 Договору, предмет лізингу буде переданий Лізингодавцем у користування Лізингоодержувачу на умовах сплати останнім Лізингодавцю авансового платежу, комісії та страхового платежу згідно з додатком № 1 протягом строку, зазначеного в додатку №1. Лізингоодержувач користується Предметом лізингу за умови сплати Лізингодавцю лізингових платежів згідно з додатком № 1.

В п.2.2 Договору сторони погодили, що розмір, склад та графік сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю визначається у відповідності з Додатком №1 до цього Договору. Лізингові платежі сплачуються в безготівковій формі шляхом переказу на рахунок Лізингодавця.

Згідно п.2.3 Лізингоодержувач зобов'язувався своєчасно сплачувати цим Договором лізингові платежі. У випадку прострочення Лізингоодержувачем сплати Лізингодавцю лізингових платежів, Лізингоодержувач несе відповідальність згідно з умовами цього Договору.

В п.3.1 сторонами обумовлено, що передача Лізингодавцем та прийняття Лізингоодержувачем Предмета лізингу в лізинг здійснюється згідно з графіком поставки та здійснення розрахунків та засвідчується відповідним актом прийому-передачі предмета лізингу.

Сторонами було підписано та скріплено печатками додаток №1 до Договору ("Розрахунок щомісячних лізингових платежів (Сезон)"), в якому визначено суму авансового платежу (316000,00грн.), одноразову комісію (31600,00 грн.), строк лізингу (36 місяців), страховий платіж (27650,00грн. без ПДВ), річну ставку лізингових відсотків (20 %), періоди та розміри лізингових платежів.

24.06.2008 року між сторонами Договору було підписано акти прийому-передачі у фінансовий лізинг сільськогосподарської техніки за Договором фінансового лізингу №266 від 12.06.2008 року (№266-1, №266-2), відповідно до яких відповідачу було передано предмет лізингу (комбайн зернозбиральний КЗС-1218, реєстраційний №32037ВЕ, рік випуску 2008, зав. № 0860 у кількості 1 одиниці; комбайн зернозбиральний КЗС-1218, реєстраційний № 32036ВЕ, рік випуску 2008, зав. № 0853 у кількості 1 одиниці) загальною вартістю 1580000,00 грн..

В зв'язку з тривалою несплатою відповідачем лізингових платежів між сторонами 02.12.2008 року було укладено додаткову угоду №1В до договору фінансового лізингу №266 від 12.06.2008 року.

В п.п.1, 2 Додаткової угоди зазначено, що сторони дійшли згоди про розірвання договору фінансового лізингу № 266 від 12.06.2008 року та припинення зобов'язань за договором фінансового лізингу з моменту набрання чинності Додатковою угодою. Згідно п.6 додаткової угоди остання набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

02.12.2008 року предмет лізингу було повернуто Лізингоодержувачем Лізингодавцю, що стверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі від 02.12.2008 року до додаткової угоди № 1В до договору фінансового лізингу № 266 від 12.06.2008 року (№ 266В1, № 266В2).

Відповідач перерахував позивачу авансовий платіж в розмірі 316000,00грн., одноразову комісію в розмірі 31600,00 грн., страховий платіж в розмірі 33180,00грн. Також відповідачем було сплачено 2 лізингові платежі у розмірі визначеному в погодженому сторонами додатку №1: 30195,56грн. та 30050,43грн., що стверджується виписками банківських установ щодо руху коштів по особовому рахунку позивача.

Крім основного боргу по лізингових платежах, позивач заявив до стягнення 10 116,17 грн. пені 5543,51 грн. 3 % річних., 9823,91 грн. збитків від інфляції

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як передбачено ч.2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з Додатком №1 до договору фінансового лізингу №266 від 12.05.2008 року лізинговий платіж складається з компенсації вартості активу та лізингових відсотків.

В п.3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" вказано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. В ч.1 ст.16 названого Закону зазначається, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Так, п.2.1. Договору передбачено, що Лізингоодержувач користується предметом лізингу за умови сплати Лізингодавцю лізингових платежів згідно з Додатком №1.

Тобто, лізингові платежі мали сплачуватись відповідачем саме за користування предметом лізингу.

П.П. 7.1, 7.4. договору сторони передбачили, що протягом усього строку дії цього договору предмет лізингу є власністю позивача і лише після повного виконання всіх своїх зобов"язань предмет лізингу переходить у власність відповідача, про що сторонами складається та підписується відповідний акт.

Ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Тобто, з моменту розірвання договору зобов"язання сторін припиняються на майбутнє.

Ч.2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Отже, факт повернення після розірвання договору предмету лізингу позивачу, який є його власником, не звільняє відповідача від обов"язку оплатити вартість користування предметом лізингу у період дії договору.

Твердження відповідача про те, що авансовий платіж являється відшкодуванням вартості активу судом відхиляється, так як згідно договору авансовий платіж є окремим видом платежу та до скдладу лізингових платежів не входить.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 402736,15 грн. правомірною та обґрунтованою, а тому вона підлягає задоволенню в повному обсязі.

В п.10.5 Договору сторонами встановлено, що за порушення Лізингоодержувачем зобов'язань зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених цим Договором, останній сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченої заборгованості за лізинговими та іншими передбаченими цим Договором платежами за кожний календарний день такого прострочення.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, вимоги позивача про стягнення пені заявлені правомірно та підлягають задоволенню у заявленій сумі.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано річні в розмірі 5543,51грн. та інфляційні в розмірі 9823,91грн.

Розрахунок інфляційних та річних відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ч.2 ст.1, п.3 ч.2 ст.11, ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ч.1 ст. 548, ст.549, ч.1 ст. 550, 625, 626, ч. 1, 2 ст.806 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч. 1, 2 ст.202, 230, ч.4 ст.231 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч. 1, 5 ст. 49, ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій", вул. Леніна, 1, с. Тирлівка, Бершадський район., Вінницька область, 21000, ЄДРПОУ 04527885 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг", пр. Героїв Сталінграду, 113/1, м. Миколаїв, 54025, ЄДРПОУ 34234628 - 402736,15 грн. боргу зі сплати лізингових платежів, 10116,17 грн. пені, 5543,51 грн. 3 % річних, 9823,91 грн. інфляційних витрат, 4288,33 грн. державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копі рішення направити сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 лютого 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 54025, м.Миколаїв, пр.Героїв Сталінграду, 113/1

3 - відповідачу 21000, Вінницька область, Бершадський район, с.Тирлівка, вул.Леніна, 1