Рішення № 137114531, 04.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5572/26-Е

Провадження № 2/522/6898/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

04 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2026 року Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами у розмірі 47 706,40 гривень та здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачеві 15-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву.

Копію ухвали від 08 квітня 2026 року було направлено відповідачу на його зареєстровану адресу проживання листом з рекомендованим повідомленням про вручення, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ,5 ст. 268 ЦПК України, разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін не подавав, про відкриття провадження повідомлявся належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

08 жовтня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5025772, за яким ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалося передати ОСОБА_1 грошові кошти в кредит у розмірі 10 000,00 гривень строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% в день.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

У пункті 2.1. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.10.2024 № 5025772 вказано, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Факт виконання ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перед ОСОБА_1 зобов`язань за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.10.2024 № 5025772 в частині видачі грошових коштів підтверджується листом наданим ТОВ «ПЕЙТЕК» від 27.06.2025 № 20250627-612, відповідно до змісту якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 08.10.2024 успішно перерахувало кошти на платіжну картку № НОМЕР_2 у сумі 10 000,00 гривень.

26 червня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-14/25, за яким клієнт відступає фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором та за яким було відступлене право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.10.2024 № 5025772, що підтверджується витягом з реєстру боржників в електронному вигляді від 26.05.2025.

Згідно п. 3.1.3 договору факторингу від 26.06.2025 № 01.02-14/25, права вимоги переходять до фактора з моменту надходження грошових коштів в повному обсязі в розмірі, визначеному в п. 4.1 договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

У п. 4.1. договору факторингу від 26.06.2025 № 01.02-14/25 сторони домовились, що фінансування складає 2 760 763,87 гривень.

На підтвердження сплати суми фінансування, позивачем було подано копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 26.06.2025 року № 10107, відповідно до якої ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перерахувало на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» грошову суму у розмірі 2 760 763,87 гривень.

Також, 04 листопада 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 04.11.2024 № 1875528, за яким ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» зобов`язалося передати ОСОБА_1 грошові кошти в кредит у розмірі 2 000,00 гривень строком на 350 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% в день.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

У пункті 2.1. договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 04.11.2024 № 1875528 вказано, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_3 .

Факт виконання ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» перед ОСОБА_1 зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 04.11.2024 № 1875528 в частині видачі грошових коштів підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 08.05.2025 № 20250508-3808, відповідно до змісту якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 04.11.2024 успішно перерахувало кошти на платіжну картку № НОМЕР_3 у сумі 2 000,00 гривень.

29 квітня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-09/25, за яким клієнт відступає фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором та за яким було відступлене право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 04.11.2024 № 1875528, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 29.04.2025.

Згідно п. 3.1.3 договору факторингу від 29.04.2025 № 01.02-09/25 право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами цього договору, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників за формою додатку 5 цього Договору, та оплати фактором суми фінансування у строки, передбачені пунктом 4.2 договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами.

29 квітня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено акт приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу від 29.04.2025 № 01.02-09/25.

У п. 4.1. договору факторингу від 29.04.2025 № 01.02-09/25 сторони домовились, що фінансування складає 3 736 109,63 гривень.

На підтвердження сплати суми фінансування, позивачем було подано копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 30.04.2025 року № 10049, відповідно до якої ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перерахувало на користь ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» грошову суму у розмірі 3 736 109,63 гривень.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитними договорами, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаними договорами - не виконав.

Доказів зворотного відповідачем надано не було.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.10.2024 № 5025772, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 38 186,40 гривень, яка складається з:

- заборгованості за тілом кредиту 9 992,96 гривень;

- заборгованості по відсоткам за користування кредитом 23 193,44 гривень;

- заборгованості за неустойкою 5 000,00 гривень.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 04.11.2024 № 1875528, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 9 520,00 гривень, яка складається з:

- заборгованості за тілом кредиту 2 000,00 гривень;

- заборгованості по відсоткам за користування кредитом 3 520,00 гривень;

- заборгованості за неустойкою 4 000,00 гривень.

Однак, суд не погоджується із зазначеними розрахунками заборгованості з огляду на наступне.

Щодо вимоги про стягнення 23 193,44 гривень заборгованості по відсоткам за користування кадетом за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.10.2024 № 5025772 та вимоги про стягнення 3 520,00 гривень заборгованості по відсоткам за користування кадетом за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 04.11.2024 № 1875528, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року N 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011 року N15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року N7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі N 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі N 679/1103/23).

Зазначена позиція також висловлена у постановах Одеського апеляційного суду у справах №514/954/24, 501/928/25, 523/7247/24, 946/5436/24, 521/20016/24, 512/1028/23, 947/37615/23, 947/17016/23, 521/20507/24, 521/23020/23, 947/32463/24), 521/3988/25, 498/1035/23, 497/695/24, 514/1865/24, 522/19240/24-Е, 518/1854/24, 514/954/24, 947/14166/24, 947/7507/25, 501/3274/25, 947/8194/25, 523/10598/21.

Так, дійсно, відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, первісні кредитори здійснювали нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до встановленої у договорах процентної ставки протягом строку кредитування.

Проте, надмірна тривалість дії договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.10.2024 № 5025772 (360 днів) та надмірний розмір встановлених відсотків призвели до виникнення заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 23 193,44 гривень, а також надмірна тривалість дії договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 04.11.2024 № 1875528 (350 днів) та надмірний розмір встановлених відсотків призвели, що призвела до виникнення заборгованості зі сплати відсотків, що вочевидь є непропорційно високими та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак, вказані умови є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що більше ніж в 2 рази перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.10.2024 № 5025772 та більше ніж в 1,5 рази розмір заборгованості по тілу кредиту за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 04.11.2024 № 1875528.

Тож, враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач був обізнаний про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, що розмір заявлених відсотків в даному конкретному випадку не може перевищувати первісного тіла кредиту, тобто:

- 10 000,00 гривень за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.10.2024 № 5025772, та

- 2 000,00 гривень за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 04.11.2024 № 1875528.

Щодо вимоги про стягнення 5 000,00 гривень заборгованості по неустойці за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.10.2024 № 5025772 та вимоги про стягнення 3 520,00 гривень заборгованості по неустойці за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 04.11.2024 № 1875528, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.3. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.10.2024 № 5025772 сторони погодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Згідно пункту 6.4. договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 04.11.2024 № 1875528 у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 300,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 60,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом положень параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення позики чи сплати процентів за позикою) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)).

Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Варто також зазначити, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проєкт закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроєкт розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проєктом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так, основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Зазначені висновки також висловлені у постановах Черкаського апеляційного суду від 07 січня 2026 року у справі №694/1157/25, Харківського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 644/3288/25, Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року у справі №199/4513/25, Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 389/1290/25.

За таких обставин, первісні кредитори у порушення вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України здійснювали неправомірне нарахування неустойки. Отже розрахунки заборгованості на думку суду повинні виглядати наступним чином:

1. За договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.10.2024 № 5025772:

- заборгованість за тілом кредиту 9 992,96 гривень;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом 10 000,00 гривень;

А всього 19 992,96 гривень.

2. За договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 04.11.2024 № 1875528:

- заборгованість за тілом кредиту 2 000,00 гривень;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом 2 000,00 гривень;

- всього 4 000,00 гривень.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованості за договором від 08.10.2024 № 5025772 та від 04.11.2024 № 1875528 у розмірі 23 992,96 гривень.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 2 662,40 гривень.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 31.03.2026 року № 584, позивач сплатив 2 662,40 гривень в якості судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову 47 706,40 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог 23 992,96 гривень.

Питома вага 0,5029 (23 992,96 / 47 706,40)

Сума судового збору, пропорційна заявленим позовним вимога 1 338,92 гривень (2 662,40 * 0,5029).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з відповідача в порядку розподілу судових витрат підлягає стягненню сума сплаченого судового збору, пропорційна до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 338,92 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ЄДРПОУ 37616221, заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.10.2024 № 5025772 у розмірі 19 992 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 96 (дев`яносто шість) копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ЄДРПОУ 37616221, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 04.11.2024 № 1875528 у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ЄДРПОУ 37616221, суму сплаченого судового збору пропорційну до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 338 (одна тисяча триста тридцять вісім) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Текст рішення складено та підписано 04 червня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.