Рішення № 13711449, 18.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

18.01.2011

Справа №5002-7/5533-2010

За позовом Прокурора міста Судака (98000, м. Судак, вул. Яблунева, 10) в інтересах держави в особі: 1) Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24); 2) Державного підприємства "Морське" (98033, м. Судак, с. Морське, вул. Шевченко, 35; м. Судак, с. Морське, вул. К. Маркса 35, ідентифікаційний код 00412837); 3) Відділу Держкомзему в м. Судак (98000, м. Судак, вул. Леніна, 85а, ідентифікаційний код 23199792)

До відповідачів: 1) Морської сільської ради (98000, м. Судак, с. Морське, вул. Шевченко, 35, ідентифікаційний код 04367476); 2) Обслуговуючого кооперативу «Елінг» (98033, м. Судак, с. Морське, вул. Лазурний берег, 37, ідентифікаційний код 26102620)

Про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивачів – 1) не з’явився; 2) не з’явився; 3) не з’явився.

Від відповідачів – 1) не з’явився (клопотання); 2) Поставничий Ю. М., предст., дов. від 10.01.2011 р.

Прокурор – Сокол О. В., посв. №08089.

Суть спору: Прокурор міста Судака звернувся до Господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, Державного підприємства "Морське" та Відділу Держкомзему у м. Судак з позовною заявою до Морської сільської ради та Гаражно-будівельного кооперативу "Елінг", в якій просить суд:

- визнати недійсним рішення Морської сільської ради від 23.12.2005 р. №535 «Про передачу в оренду ГБК «Елінг» земельної ділянки для розміщення комплексу пляжного відпочинку на 25 місць у прибережній частині с. Морське»;

- визнати недійсним договір довгострокової оренди земельної ділянки площею 0,8 га, укладений 21.08.06 р. між Морською сільською радою та Гаражно-будівельним кооперативом "Елінг", який 21.08.06 р. зареєстровано в книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі за №040601600003.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням Морської сільської ради був затверджений проект землеустрою з відведення земельної ділянки, яка належить до земель державної форми власності та перебуває у постійному користуванні Державного підприємства "Морське", у зв’язку з чим у відповідача були відсутні повноваження щодо розпорядження спірної землею. Враховуючи, що рішення про надання землі у користування та відповідний договір оренди є пов’язаними юридичними фактами, прокурор також просить суд визнати недійсним і укладений між відповідачами на підставі спірного рішення договір оренди землі, як такий, що був укладений всупереч чинному законодавству та з недотриманням вимог щодо наявності повного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка вчиняє правочин.

Міністерство аграрної політики України в поясненнях №31-4/820 від 26.11.2010 р. підтримало поданий прокурором позов та просило суд його задовольнити.

Ухвалою ГС АР Крим від 21.12.2010 р. позивач у справі – Міністерство аграрної політики України, був замінений на його правонаступника – Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Відповідачі проти позову заперечували з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Ухвалою ГС АР Крим від 11.01.2011 р. відповідач у справі - Гаражно-будівельний кооператив "Елінг", був замінений на його правонаступника – Обслуговуючий кооператив «Елінг».

Морська сільська рада у судове засідання не з’явилася, однак направила до суду клопотання з проханням розглянути справу за наявними в ній матеріалами без присутності свого представника.

Позивачі у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників Обслуговуючого кооперативу «Елінг» та прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням 32-ої сесії 4-ого скликання Морської сільської ради «Про передачу в оренду ГСК «Елінг» земельної ділянки для розміщення комплексу для розміщення комплексу пляжного відпочинку на 25 місць в прибережній частині с. Морське» від 23 грудня 2005 року №535 (а. с. 12, т. 1) затверджено «Проект землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду ГСК «Елінг» для розміщення комплексу пляжного відпочинку на 25 місць в прибережній частині с. Морське, вирішено передати гаражно-будівельному кооперативу «Елінг» із земель Морської сільської ради (угіддя – пасовища – 0,735 га) у довгострокову оренду строком на 50 років для розміщення комплексу пляжного відпочинку на 25 місць земельну ділянку площею 0,735 га в прибережній частині с. Морське, кадастровий номер 0111791600:01:001:0180, цільове використання землі у відповідності з УКЦИЗ – для іншої комерційної діяльності, код 1.11.6, встановлено орендну плату у розмірі 6 012,30 грн. на рік, на ділянці, що передається в оренду, на площі 0,735 га встановлено постійно діюче обмеження з використання у стометровій прибережній смузі Чорного моря, доручено Судацькому міському управлінню земельних ресурсів внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію с. Морське, вирішено, що гаражно-будівельному кооперативу «Елінг» необхідно відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва у відповідності зі статтею 209 Земельного кодексу України у сумі 16 497,82 грн., надати документи для державної реєстрації договору оренди, зареєстрований договір оренди надати у Державну податкову інспекцію міста Судак, внести орендну плату, обумовлену договором оренди, контроль за виконанням даного рішення покладений на постійну комісію з сільського господарства і земельних відносин, охороні.

21 серпня 2006 року між Морською сільською радою (орендодавець) та гаражно-будівельним кооперативом «Елінг» (орендар) на підставі вказаного рішення 32-ої сесії 4-ого скликання Морської сільської від 23 грудня 2005 року №535 було укладено договір оренди (а. с. 18, т.1), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 0,735 га для розміщення комплексу пляжного відпочинку на 25 місць, у тому числі за угіддями: землі комерційного використання відповідно до доданого плану земельної ділянки (пункту 1.1. договору).

Даний договір зареєстрований Судацьким міським управління Кримської регіональної філії ГП «ЦДЗК» при Держкомземі України в книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі 21 серпня 2006 року за №040601600003.

Проведеною у 2010 році прокуратурою міста Судака перевіркою встановлено, що рішення 32-ої сесії 4-ого скликання Морської сільської ради від 23 грудня 2005 року №535 є незаконним, оскільки порушує інтереси держави в особі державного підприємства «Морське», який є землекористувачем земельної ділянки площею 0,735 га в прибережній частині с. Морське, переданої в оренду відповідачу, Міністерства аграрної політики України, який є органом управління майном державного підприємства «Морське», та Відділу державного комітету по земельних ресурсах у місті Судак Автономної Республіки Крим, в повноваження якого входить здійснення контролю за використанням та охороною земель, що стало підставою для пред’явлення даного позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши підстави заявленого позову, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості та недостатності для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними рішення 32-ої сесії 4-ого скликання Морської сільської ради від 23 грудня 2005 року №535 та договору оренди від 21 серпня 2006 року, зареєстрованого за №040601600003.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається правовий статус землі і природних ресурсів в Україні, згідно з яким земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26 січня 2000 року N 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Так, заявляючи позов в інтересах держави в особі державного підприємства «Морське», Міністерства аграрної політики України та Відділу державного комітету по земельних ресурсах у місті Судак Автономної Республіки Крим, прокурор міста Судака вказує на порушення оскаржуваним рішенням відповідача права землекористування державного підприємства «Морське», у якого на підставі Державного акту про право постійного користування землею серії ІІ-КМ №004436 від 25 квітня 2000 року знаходиться в постійному користуванні земельна ділянка, передана спірними рішенням відповідача і договором в довгострокову оренду гаражно-будівельному кооперативу «Елінг».

Перевіривши вказані доводи прокурора, суд визнав їх незаконними з огляду на наступне.

Згідно з Державним актом про право постійного користування землею серії ІІ-КМ №004436 від 25 квітня 2000 року, виданого на підставі рішення Морської сільської ради народних депутатів від 25 листопада 1999 року, в постійне користування радгосп-заводу „Морський” для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передана земельна ділянка площею 709,35 га (а. с. 15-17, том 1).

Згідно зі Статутом позивача державне підприємство радгосп-завод „Морський” перейменоване у державне підприємство „Морське” відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 26 грудня 2005 року № 747 „Про перейменування державних підприємств”, державне підприємство „Морське” є правонаступником майнових прав та обов’язків державного підприємства радгосп-заводу „Морський”.

Відповідно до преамбули Статуту підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України (а. с. 31, том 1).

Аналіз статутних положень державного підприємства „Морське” свідчить про те, що зміна його найменування фактично призвела до перетворення юридичної особи - державного підприємства радгосп-заводу „Морський”, в результаті якої була змінена організаційно-правова форма та перехід усього майна, прав та обов’язків до державного підприємства „Морське” .

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Отже, визначення у Статуті державного підприємства „Морське”, що воно є правонаступником майнових прав та обов’язків державного підприємства радгосп-заводу „Морський”, свідчить про припинення юридичної особи - державного підприємства радгосп-завод „Морський”.

Як вбачається з матеріалів справи, власником державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КМ №004436 від 25 квітня 2000 року, виданого на підставі рішення Морської сільської ради народних депутатів від 25 листопада 1999 року, є радгосп-завод „Морський”, якому передано в постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельна ділянка площею 709,35 га (а. с. 15-17, том 1).

В силу статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Суд зазначає, що відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України у разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. Але мова іде про цивільні правовідносини, а не земельні.

Земельний кодекс України не передбачає жодних виняткових підстав для набуття права користування земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів. Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Чинне земельне законодавство не передбачає правонаступництва прав на землю без оформлення таких прав у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2010 року у справі 2-28/447.1-2010.

З урахуванням цих положень, суд вважає за необхідне зазначити, що припинення юридичної особи (радгосп-заводу „Морський”) є юридичним фактом для припинення її права користування земельною ділянкою, і відповідно втратив чинність той державний акт, який посвідчував це право.

Доказів внесення змін до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КМ №004436 від 25 квітня 2000 року, виданого радгосп-заводу „Морський” на підставі рішення Морської сільської ради народних депутатів від 25 листопада 1999 року, щодо зміни постійного землекористувача на його правонаступника в матеріалах справи відсутні.

Більш того, довідка Відділу державного комітету по земельних ресурсах у місті Судак Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2010 року №1326-2/10-22, на яку посилається прокурор у позовній заяві, саме підтверджує той факт, що користувачем спірної земельної ділянки є радгосп-завод „Морський” на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КМ №004436 від 25 квітня 2000 року, в той час як позивачем у даній справі є зовсім інша юридична особа.

Проте, належних доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою за державним підприємством „Морське”, в інтересах якого заявлено позов у даній справі, суду не надано.

Отже, доводи прокурора про те, що інтереси державного підприємства „Морське” було порушено через те, що Морська сільська рада розпорядилась земельною ділянкою, яка на підставі державного акта на право постійного користування належить ДП „Морське”, жодним доказом, представленим в матеріали, не підтверджується.

Твердження заявника позову щодо незаконного припинення Морською сільською радою права користування спірною земельною ділянкою державного підприємства „Морське” також є помилковими, оскільки неможливо припинити право, яке у цієї особи відсутнє.

За правилами статті 1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 цього Кодексу, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 зазначеного Кодексу передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право, яке порушене, не визнається чи оспорюється.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом покладає на нього обов'язок довести, що його цивільне право порушене, не визнається чи оспорюється відповідачем і що саме йому належить право вимоги.

Відсутність факту порушення права чи взагалі суб'єктивного права, на захист якого подано позов, тягне за собою відмову у позові.

Аналіз викладених фактів і обставин переконливо свідчить про відсутність у позивача (державного підприємства „Морське”) на момент звернення прокурора міста Судак до суду з даним позовом будь-якого належним чином оформленого права на земельну ділянку, яка передана Морською сільською радою в оренду гаражно-будівельному кооперативу «Елінг» на підставі оскаржуваного рішення 32-ої сесії 4-ого скликання Морської сільської ради від 23 грудня 2005 року №535 та договору оренди від 21 серпня 2006 року, зареєстрований за №040601600003.

Доводи прокурора щодо незаконного розпорядження Морською сільською радою землями державної власності спростовуються положеннями пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції, яка існувала на момент прийняття оскаржуваного рішення, який визначає, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Жодних доказів перебування спірної земельної ділянки за межами населеного пункту села Морське прокурором не надано.

На підставі викладених обставин, враховуючи положення пункту 2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26 січня 2000 року N 02-5/35, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним рішення 32-ої сесії 4-ого скликання Морської сільської ради «Про передачу в оренду ГСК «Елінг» земельної ділянки для розміщення комплексу для розміщення комплексу пляжного відпочинку на 25 місць в прибережній частині с. Морське» від 23 грудня 2005 року №535.

За правилами частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Вищий господарський суд України в пункті 1 Оглядового листа від 30.11.2007 р. N 01-8/918 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок» зазначив, що рішення компетентного органу про надання землі в оренду та відповідний договір оренди земельної ділянки є пов'язаними юридичними фактами.

Отже, враховуючи той факт, що заявлені у даній справі позовні вимоги зв’язані між собою підставою та поданими доказами, відсутність достатніх правових підстав для задоволення основної позовної вимоги про визнання недійсним рішення 32-ої сесії 4-ого скликання Морської сільської ради «Про передачу в оренду ГСК «Елінг» земельної ділянки для розміщення комплексу для розміщення комплексу пляжного відпочинку на 25 місць в прибережній частині с. Морське» від 23 грудня 2005 року №535, тягне відмову у задоволенні похідної позовної вимоги про визнання недійсним договору довгострокової оренди земельної ділянки площею 0,8 га, укладеного 21 серпня 2006 року між Морською сільською радою та гаражно-будівельним кооперативом «Елінг», зареєстрованого за №040601600003.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 24.01.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.