Рішення № 137114454, 04.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13961/23

Провадження № 2/522/2622/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 035,59 гривень.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справу передано на розгляд судді Павлик І.А.

Ухвалою суду від 27 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

11 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачеві 15-ти денний строк.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2023 року у справі №522/13961/23 позовну заяву задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 48 035,59 гривень заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23 жовтня 2019 року та 2 684,00 гривень витрат по сплаті судового збору.

22 листопада 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.10.2023 у справі № 522/13961/23, у якій заявник просить суд скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.10.2023 у справі № 522/13961/23 та призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 заяву прийнято до розгляду.

23 січня 2023 року ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.10.2023 у справі № 522/13961/23 задоволено частково. Скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.10.2023 у справі № 522/13961/23 за позовом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 48 035,59 гривень. У задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

05 лютого 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому відповідачка зазначила, що частково визнає позов. Просить враховувати, що вона виховує дитину з інвалідністю, а тому, просить звільнити її від сплати судових витрат.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 27.04.2026 № 1165/26 було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, справу передано на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року справу прийнято до свого провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Розпочато судовий розгляд справи з початку.

Копію ухвали суду від 29 квітня 2026 року було направлено до відома ОСОБА_1 листом із рекомендованим повідомленням про вручення.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Універсал Банк» запустив проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

Згідно копії заяви-анкети до Договору про надання банківських послуг від 23 жовтня 2019 року позичальник ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору, а також своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію Банку та погоджується з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

На виконання Умов та правил надання банківських послуг, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відкрило ОСОБА_1 картку № НОМЕР_1 , номер рахунку НОМЕР_2 валюта рахунку гривня, що підтверджується довідкою про наявність рахунку від 12.08.2025 року.

За карткою № НОМЕР_1 , номер рахунку НОМЕР_2 , неодноразово змінювався розмір встановленого кредитного ліміту, та 27.02.2022 року за карткою встановлено кредитний ліміт у розмірі 40 617,85 гривень, що підтверджується довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту від 12.08.2025 року.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. ВС підкреслив, що пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно постанови КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18, банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів.

Згідно копії виписки про рух коштів по картці, AT «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно ч. 1, 8 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Кредитодавець на власний вибір розміщує для зацікавлених осіб у приміщеннях, де здійснюється обслуговування клієнтів, інформацію в письмовому вигляді про тарифи та умови, на яких він надає споживчі кредити, та/або розміщує таку інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

Враховуючи, що послуги банку можуть надаватись дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи, також надаються через мобільний додаток, та такі правила є загальнодоступними на сайті Банку, то відповідач був ознайомлений саме з Умовами, які діяли на дату підписання анкети-заяви.

Згідно п.2.1. глави 2 розділу 1 Умов, Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України.

Зі змісту п.2.3 глави 2 Розділу І Умов та відповідно до статті 628 ЦК України договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

Згідно із положеннями п.5.5 глави 5 Розділу ІІ Умов, формою кредиту є - поновлюваний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги. У п.5.8 глави 5 Розділу ІІ Умов вказано, що Банк надає клієнту кредит для оплати всіх видаткових операцій, здійснених клієнтом з використанням Платіжної картки або її реквізитів, а також для оплати Клієнтом Комісій і Плат, передбачених Договором.

Відповідно до п.6 анкети заяви, відповідач фактично визнає що УЕП є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

Згідно Умов і правил, Кредитом (кредитна лінія, кредитний ліміт) є розмір грошових коштів, наданих Банком клієнту на термін, обумовлений в Договорі, на умовах платності і зворотності.

Крім того, відповідно до п.5.22 глави 5 Розділу ІІ Умов у разі, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для внесення щомісячного мінімального платежу, Банк має право самостійно збільшувати кредитний ліміт на суму заборгованості клієнта за Договором та направити відповідні грошові кошти на здійснення щомісячного мінімального платежу, погашення відсотків за користування кредитним лімітом та неустойки за прострочені платежі згідно Тарифів.

Положеннями п.2 Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

Тобто, підписавши анкету заяву сторони фактично обумовили, що всі інші умови кредитного договору, які не зазначені в Анкеті-заяві, передбачені Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, затвердженими рішенням Правління АТ «Універсал Банк», у зв`язку із чим суд доходить до висновку про укладення сторонами належним чином кредитного договору, оскільки Анкета-заява про видачу кредиту в сукупності з Умовами і правилами банку, складають зміст кредитного договору, яким передбачені всі істотні умови договору, відповідно до статті 638 ЦК України. На підставі укладеного Договору, відповідач отримав кредит в гривнях у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Тому, суд вважає, доведеним той факт у справі, що дійсно 23.10.2019 було укладено кредитний договір б/н.

У відповідності до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч.2 ст.1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки

Відповідач своєчасно не повернула банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала.

Згідно копії наданого Банком розрахунку, станом на 17.05.2023 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 48 035,59 гривень, та складається з:

- загального залишку заборгованості за наданим кредитом 48 035,59 гривень.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів на підтвердження повної або часткової сплати заборгованості.

Не надала контррозрахунок, який би підтверджував ту обставину, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» здійснило проведення розрахунку з порушенням норм чинного законодавства та умов договору.

ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження того, що укладений між нею та позивачем договорів було визнано у встановленому законом порядку.

Не доведено і те, що умови вказаного договору порушують вимоги чинного законодавства, а тому, є нікчемними.

У відзиві на позовну заяву відповідачка посилається на те, що у зв`язку із запровадженням воєнного стану вона перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Форс-мажорними визнаються надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Дане легальне визначення обставин непереборної сили знайшло своє закріплення в ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні».

Верховний суд завдяки своїй багаторічній практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).

Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Такі правові висновки викладались Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Так, у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 зі справи № 912/3323/20, на яку посилається скаржник, міститься загальний висновок про те, що відповідно до частини першої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені/невиконані. Одне лише передбачене законом віднесення обставин (карантину) до форс-мажорних не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.

У Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч. 3 ст. 7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.

У Принципах Європейського договірного права у ст. 8.108(3), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

У постанові ВС від 12.10.2023 у справі № 908/1620/22 вказано, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, а не від обов`язку виконати це зобов`язання після припинення таких обставин. У випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов`язань сторін за договором може просто переноситись (продовжуватися) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки. Матеріали справи № 908/1620/22 не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану. Оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20. Введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні.

Проте, до відзиву відповідачка не надала жодного доказу, які б підтверджувала зв`язок між невиконанням зобов`язання та запровадження карантину та/або воєнного стану.

Тому, враховуючи зазначене, суд погоджується із наданим банком розрахунком заборгованості та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно копії платіжної інструкції від 30.06.2023 №CF_48551, позивачем сплачено в якості судового збору грошову суму у розмірі 2 684,00 гривень.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначає, що не згодна з вимогою позивача щодо стягнення з неї суми судового збору, оскільки вона виховує неповнолітню дитину з інвалідністю, а отже на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» має бути звільнена від його сплати.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Разом із тим, зазначена пільга застосовується виключно у випадках, коли особа бере участь у справі саме як законний представник дитини з інвалідністю та здійснює захист її прав та інтересів.

Проте, у справі що розглядається ОСОБА_1 виступає як самостійний учасник судового процесу, а не законний представник дитини. Більше того, предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, що укладений між нею та позивачем та жодним чином не стосується прав та інтересів дитини.

Такі доводи відповідачки спрямовані на захист її майнових прав та безпосередньо не стосуються реалізації нею прав чи виконання обов`язків законного представника дитини з інвалідністю.

Вказана позиція узгоджується із постановою КЦС ВС від 30 квітня 2025 року у справі №756/167/23, ухвалою КЦС ВС від 17 вересня 2025 року у справі №176/562/25.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для звільнення відповідачки від сплати судового збору, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відсутні, а судовий збір підлягає розподілу на загальних засадах, встановлених ЦПК України.

Тому, враховуючи те, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а відповідачка не належить до категорії осіб, що звільнені від сплати судового збору, з неї в порядку розподілу судових витрат підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 2 684,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь позивача Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», м. Київ, вул. Оленівська, 23, ЄДРПОУ 21133352, заборгованість за договором про надання банківських послуг від 23 жовтня 2019 року у розмірі 48 035 (сорок вісім тисяч тридцять п`ять) гривень 59 (п`ятдесят дев`ять) копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь позивача Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», м. Київ, вул. Оленівська, 23, ЄДРПОУ 21133352, суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 04 червня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.