Рішення № 13711443, 19.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

19.01.2011Справа №5002-24/5384-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарин" (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Глінки/Ж.Дерюгіной, 57В/2А; 95011, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Турецька, 12)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

Про розірвання договору оренди та стягнення 5670,06грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача не зявився.

Від відповідача ОСОБА_1, особисто за паспортом НОМЕР_1 виданий 16.05.2010р.; Некрасова О. В., адвокат, ордер від 11.01.2011 р.

Обставинисправи: до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквамарин» з позовом про розірвання договору оренди та стягнення 5670,06 грн. до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 01 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Аквамарин" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренді № 71. На виконання умов договору, та згідно акту прийому-передачі від 01.04.2010р., Позивач передав Відповідачу у платне користування торгівельну площу у розмірі 10 кв.м. у секції 02/30 розташовану за адресою: АДРЕСА_2, ДУ „Палас". Строк оренди становив 9 місяців, а саме до 31 грудня 2010 року. У порушення умов договору відповідач не вносив орендну плату більш ніж 4 місяці. 05.05.2010 від Відповідача надійшла заява щодо дострокового розірвання договору з 01.06.2010р. Згідно з п. 3 ст. 12 Договору Відповідач мав право в односторонньому порядку розірвати Договір попередивши Позивача не менш як за три місяці. Тому Позивачем було прийнято рішення розірвати договір з 01.09.2010 року. Це рішення до Відповідача було доведено, однак він продовжував здійснювати господарську діяльність до 01.09.2010р., після чого, не підписавши акт повернення приміщення та не повідомивши відповідального представника Позивача, зник.

Таким чином, на дату подачі позовної заяви заборгованість Відповідача перед Позивачем склала 5670,06 грн., у тому числі: орендна плата за липень - жовтень (включно) - 4926,06грн.; комунальні послуги за травень - вересень (включно)-723,11грн.; та штрафні санкції 20,89грн.

На час звернення позивача до господарського суду дана заборгованість не погашена.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, згідно відзиву відповідач просить розірвати договір оренди № 71 від 01.03.2010р., у задоволенні позовних вимог про стягнення 5670,06 грн. відмовити. В обгрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що ТОВ «Аквамарин» не є належним позивачем у справі, оскільки з липня 2010р. позивач відступив свої права по договорам оренди керуючій компанії «Команд».

12.01.2011р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Первісно заявлені вимоги позивача складали 4926,06 грн. суми заборгованості по орендній платі (період нарахування вказаний: серпень жовтень, включно), 723,11грн. сплата за комунальні послуги (період нарахування вказаний: травень-серпень) та штрафні санкції у розмірі 20,89грн. (де періоди нарахування не вказані взагалі, проте вказана кількість прострочених діб 45). Таким чином, згідно первісним позовним вимогам, загальна сума боргу складає 5670,06грн. На відміну від позову, у заяві позивач просить стягнути 6609,17 грн. суми загальної заборгованості з орендної плати та комунальних послуг, а також розірвати договір оренди № 71 від 01.03.2010р.

Суд прийняв вказану заяву до розгляду.

У судовому засіданні 12.01.2011р.була оголошена перерва.

Судове засідання було продовжене 13.01.2011р. за участю відповідача і представників сторін.

Позивач заявою від 13.01.2011 р. знов збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі у розмірі 5660,30 грн. та заборгованість по комунальним послугам у розмірі 1312,16 грн., а всього разом 6972,46 грн. Також просив розірвати договір оренди від 01.03.2010 р. №71.

Суд прийняв до розгляду вказану заяву позивача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових сум заперечував та надав 13.01.2011р. відзив на позов, який є додатковим. Відповідач повідомив про те, що ще в травні він направляв позивачеві листа щодо дострокового розірвання договору, але акт повернення обєкту оренди не був підписаний з вини позивача. Крім того, відповідач вважає розрахунок суми заборгованості, який здійснений позивачем, неправильним.

У судовому засіданні 13.01.2011р. було оголошено перерву для дослідження наданих документів.

Судове засідання було продовжене 19.01.2011р., позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, в судовому засіданні були присутні відповідач та його представник.

Відповідач у додатковому відзиві на позов від 14.01.2011 р. повідомив про те, що позивач своїми діями унеможливив складання акту приймання передачі обєкту оренди і відповідно унеможливив для відповідача виконання вимог договору.

Також відповідачем було подано заяву про залучення до матеріалів справи у якості доказу акту від 31.08.2010 р. б/н, який був підписаний відповідачем та двома свідками, про те, що позивач не заявився для складання акту приймання передачі обєкту оренди.

Суд залучив даний документ до матеріалів справи.

Відповідачем було заявлене письмове клопотання у порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи.

Судом вказане клопотання було задоволене та ухвалою від 08.12.2010 р. продовжено строк розгляду справи до 19.01.2011 р.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у відзивах на позов.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення відповідача та його представника, суд

ВСТАНОВИВ :

01.03.2010 р. між позивачем по справі ( Орендодавець ) та відповідачем ( Орендар ) був укладений договір оренди №71.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає у строкове платне користування ( оренду ) нерухоме майно, а саме торгову секцію № 02/30 ( обєкт оренди ).

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору обєкт оренди передається орендарю з метою торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору обєкт оренди передається орендарю по акту приймання передачі обєкту оренди.

Відповідно до п. 7.1 вказаного договору строк використання обєкту оренди визначається сторонами з моменту передачі обєкту по акту приймання передачі і до 31.12.2010 р.

01.04.2010 р. вищевказаний обєкт оренди був переданий позивачем відповідачу у користування, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі обєкту оренди від 01.04.2010 р., який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками ( а. с. 25-26 ).

У позовній заяві, заявах про збільшення позовних вимог та у судових засіданнях позивач посилається на те, що відповідачем не в повному розмірі були сплачені платежі з орендної плати та комунальних послуг за вказаним договором, що і стало підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивач відступив свої права по договорам оренди керуючій компанії ПП «Комманд» з липня 2010 р. На підставі вказаного, відповідач вважав, що на даний час ТОВ «Аквамарин» не є належним позивачем у даній справі і, відповідно, не має права звертатися до суду з вимогами, які викладені у позовній заяві.

Після дослідження у судових засіданнях оригіналу договору № 26 про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобовязанні від 01.07.2010р. із додатками, представник відповідача повідомив, що правова позиція відповідача з цього питання змінилась, та він вважає позивача у даній справі належним. Проте письмово вказана позиція викладена не була.

З цього приводу суд вважає необхідним вказати наступне.

У п. 1.4 договору оренди №71 від 01.03.2010 р. зазначено, що позивач, як орендодавець, має право управляти майном і передавати його у користування третім особам за власним розсудом і виступати у договірних відносинах орендодавцем на підставі договору №67 РАЛ від 01.06.2009 р., укладеного між ТОВ «Аквамарин» і ТОВ «Фірма «Южний город».

В матеріалах справи наявна копія договору №67 РАЛ від 01.06.2009 р., відповідно до якого ТОВ «Фірма «Южний город» (Засновник) передав позивачу по справі (Керуючому) на певний строк майно в довірче користування, а позивач по справі зобовязується надавати послуги по ефективному управлінню правом користування майном в інтересах Засновника ( а. с. 30-37 ).

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору обєктом договору виступає нерухоме майно Засновника, відповідно до додатку №1 до вказаного договору.

Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору до переліку обєктів управління, що були передані позивачу входить, зокрема, домашній універмаг «Палас», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( а. с. 36 ).

Відповідно до п. 3.1 договору № 67 РАЛ від 01.06.2009 р. для виконання умов договору Керуючому ( позивачу по справі ) було надано згоду укладати договори оренди з третіми особами, самостійно визначати їх умови з врахуванням обовязкових умов, визначених даним договором.

01.07.2010р. між ТОВ «Южний город», ТОВ «Аквамарин» та ПП «Команд» був укладений договір № 26 про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобовязанні.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Сторона 1 погоджується зі зміною управляючої компанії ТОВ «Аквамарін» ( Сторона 2 ) на ПП «Комманд» ( Сторона 3 ) за зобовязанням, що виникло на підставі договору №67 РАЛ від 01.06.2009 р., укладеним між «ТОВ «Фірма «Южний город» та ТОВ «Аквамарін».

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги ).

Статтею 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним.

Оскільки положення про обсяг прав, який переходить до нового кредитора, є диспозитивним, інші правила можуть бути встановлені договором або законом. Таким чином, суб'єкти зобов'язання можуть провести заміну кредитора лише в певній частині, тобто передати новому кредитору тільки частину прав старого кредитора. Це є можливим в разі подільності права вимоги кредитора, наприклад, в грошових зобов'язаннях. В такому випадку зобов'язання перетворюється на зобов'язання з множинністю осіб на стороні кредитора.

Пунктом 1.2 договору № 26 від 01.07.2010р. передбачено, що Сторона 3 ПП «Команд» одержує право, як і сторона 2 ТОВ «Аквамарин» вимагати від третіх осіб належного виконання всіх зобовязань за договорами, укладеними на підставі договору № 67 РАЛ від 01.06.2009р. Перелік договорів, укладених Стороною 2 з третіми особами на виконання договору № 67 РАЛ від 01.06.2009р., міститься у додатку № 1 і є невідємною частиною цього договору.

Як вбачається з вказаного додатку № 1, у цей перелік включений договір № 71 від 01.03.2010р., укладений із СПД Дьяковим О.І.

Згідно із п. 3.2 договору № 26 від 01.07.2010р. Сторона 2 зобовязана сповістити третіх осіб про відступлення права вимоги в термін до 30.07.2010р. шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення або нарочно під розпис.

Відповідач отримав повідомлення вих. №44 від 01.07.2010 р. «Про відступлення прав», оригінал якого був досліджений у судовому засіданні. . Вказаним листом відповідач повідомлений про те, що у звязку із укладенням договору про відступлення прав за договорами оренди усі платежі за договорами оренди із ТОВ «Аквамарин» з липня 2010р., в тому числі погашення заборгованості за попередні періоди , необхідно здійснювати за реквізитами ПП «Команд», які вказані у листі (а.с. 59).

Проаналізувавши приписи законодавства, а також умови договору № 26 та повідомлення про відступлення прав, суд дійшов висновку, що ТОВ «Аквамарин» відступило ПП «Команд» права за договорами оренди не в повному обсязі, залишивши за собою право вимагання від орендарів належного виконання зобовязань за договорами оренди, у тому числі і у судовому порядку. Тобто, ТОВ «Аквамарин» є належним позивачем у даній справі.

Згідно із заявою про збільшення позовних вимог, яка надана до суду 13.01.2011р. та прийнята судом до розгляду, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі у розмірі 5660,30 грн., суму заборгованості по комунальним послугам 1312,16 грн., що разом складає 6972,46 грн.

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору орендна плата за місяць складає 1600 грн. Нарахування орендної плати нараховується з моменту фактичної передачі та підписання акту приймання передачі обєкту оренди і закінчується днем закінчення дії договору. Орендна плата сплачується орендарем кожний місяць, не пізніше 25 ого числа місяця, що передує тому, за який сплачується орендна плата. Орендна плата за неповні місяці строку оренди по даному договору розраховується пропорційно кількості календарних днів відповідних неповних місяців.

Відповідно до п. 6.2 вказаного договору орендар зобовязався самостійно отримувати рахунки для сплати. Зобовязання по здійсненню платежів, передбачені цим договором, вважаються виконаними належним чином, якщо суми коштів, які відповідають повному розміру платежів, будуть отримані банком, який обслуговує орендодавця.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У позовній заяві позивач просив стягнути заборгованість з орендної плати за період з серпня по жовтень 2010р. у розмірі 4926,06 грн.

Згідно розрахунку, який надано до заяви про збільшення позовних вимог від 13.01.2011р., позивач вказує, що відповідач повинен був сплатити орендну плату за період з квітня 2010р. по 19.11.2010р. у розмірі 12160 грн., тоді як сплачено відповідачем 6499,70грн. Тобто заборгованість відповідача по орендним платежам складає 5660,30 грн.

Позивачем було виписано на користь відповідача рахунки №Б 00000600 від 11.03.2010 р. на суму 1600 грн. ( орендна плата за квітень 2010 р. ), №Б 00000832 від 13.04.2010 р. на суму 1600 грн. ( орендна плата за травень 2010 р. ), №Б 00001069 від 14.05.2010 р. на загальну суму 1600 грн. ( орендна плата за червень 2010 р. ), №Б 00001176 від 14.06.2010 р. на суму 1600 грн. ( орендна плата за липень 2010 р. ), №Б 00001456 від 13.07.2010 р. на суму 1600 грн. ( орендна плата за серпень 2010 р. ), №Б 00001713 від 31.08.2010 р. на суму 1600 грн. ( орендна плата за вересень 2010 р. ), №Б 00001745 від 18.09.2010 р. на суму 1600 грн. ( орендна плата за жовтень 2010 р. ) і №Б 00002060 від 15.10.2010 р. на суму 960 грн. ( орендна плата за 01. 19.11.2010 р. ). Всього на загальну суму 12160,00 грн.

Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій відповідач сплатив на користь позивача орендну плату у розмірі 5019,40 грн. Згідно з поясненнями відповідача у судовому засіданні, кілька квитанцій про сплату орендної плати у нього не зберіглися.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свій розрахунок та пояснив, що у нього в бухгалтерському обліку сума, яка сплачена відповідачем, складає 6499,70 грн.

Тому суд приймає як доказ розміру суми, яка сплачена відповідачем за договором оренди, розрахунок позивача.

При таких обставинах, розмір заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі складає 5660,30 грн., вимоги про стягнення вказаної суми підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1312,16 грн. заборгованості по оплаті комунальних послуг.

Відповідно до п. 5.3 вказаного договору відшкодування вартості комунальних послуг орендар проводить, починаючи з моменту передачі обєкту оренди у розмірі, який визначається орендодавцем на підставі показників лічильників і/або по рахунку в строк до 25 ого числа поточного місяця за розрахунковий період. При збільшенні витрат орендодавця на комунальні і інші послуги в звязку зі збільшенням цін і тарифів на них, в тому числі заднім числом, орендар зобовязується компенсувати такі витрати з дня їх виникнення, у разі прямого вказання орендодавця, відшкодування комунальних витрат повинно бути проведено орендарем безспосердньо власнику обєкту оренди.

Розрахунковий період встановлено сторонами з 15 ого числа місяця, що пройшов по 15 те число поточного календарного місяця. Розрахунковий період в перший і останній місяць оренди коригується з врахуванням фактичного часу використання обєкту оренди.

У виконання вказаного, позивачем було направлено відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг, а саме: №Б 00002665 від 13.04.2010 р. на загальну суму 34,19 грн. ( комунальні послуги ), №Б 00001066 від 14.05.2010 р. на суму 191,57 грн. ( за комунальні послуги ), №Б 00001167 від 14.06.2010 р. на суму 208,13 грн. ( комунальні послуги ), №Б 00001468 від 13.07.2010 на суму 150,90 грн. ( комунальні послуги ), № Б 00001769 від 31.08.2010 р. на суму 263,37 грн. ( комунальні послуги ) і №Б 00001770 від 18.09.2010 р. на суму 100,71 грн. ( комунальні послуги ).

В супереч вимогам ст.. 33 ГПК України, відповідач доказів сплати компенсації комунальних витрат суду не представив.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по компенсації комунальних послуг у розмірі 948,87 грн. підлягають задоволенню.

При таких обставинах, враховуючи, що на суму 363,29 грн. рахунки відповідачем не виставлялися, вимоги щодо сплати даної суми не направлялися, то у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комунальним послугам у розмірі 363,29 грн. у позові необхідно відмовити

Позивачем також заявлені вимоги про розірвання укладеного між сторонами договору оренди №71 від 01.03.2010р.

У відзивах на позов та у судових засіданнях відповідач проти вказаної вимоги не заперечував. Також 14.01.2011 р. від відповідача надійшло доповнений відзив на позов, відповідно до якого він просив суд договір оренди №71 від 01.03.2010 р. вважати розірваним з 01.09.2011 р. У судовому засіданні, що відбулося 19.01.2011 р., відповідач підтримав вказану позицію.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача про розірвання укладеного між сторонами договору оренди №71 від 01.03.2010р. підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Пунктом 12.3 договору передбачено, що орендар має право ініціювати дострокове розірвання договору, про що зобовязаний повідомити Орендодавця в письмовому повідомленні не менш, ніж за 3 місяці до дати розірвання договору, включаючи строк звільнення обєкту оренди и погашення грошових зобовязань.

01.06.2010р. відповідач звернувся до позивача із листом з повідомленням про розірвання договору з 01.06.2010р. На вказаному листі є надпис, який зроблений працівником позивача про розірвання договору з 01.09.2010р., звільнення приміщення та передачу його по акту повернення 31.08.2010р. Вказаний факт позивачем не заперечується, та підтверджений також у позовній заяві (а.с. 39).

Відповідно до п. 12.4 вказаного договору договір вважається розірваним з моменту передачі обєкту по акту повернення орендодавцю і виконання грошових зобовязань орендарем.

Позивач у судовому засіданні повідомив про те, що згода на розірвання договору оренди була надана ним за умови повернення обєкту оренди. Оскільки обєкт оренди не був повернений, то, відповідно, договір оренди №71 від 01.03.2010р. не є розірваним.

Судом встановлено, що як 31.08.2010р., так і на момент предявлення позову і розгляду справи акт повернення орендованого майна між сторонами по справі чи між ПП «Команд» та відповідачем складений не був.

Відповідач посилається на те, що він намагався повернути орендоване приміщення позивачеві та ПП «Команд» і скласти відповідний акт, однак це не було зроблено з вини позивача та ПП «Команд», які ухилялись від складання акту.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У якості доказів відповідач надав акт від 31.08.2010р., який підписаний свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про неявку представників орендодавця для складання акту приймання-передачі приміщення.

Також 17.01.2011 р. відповідачем було направлено до суду акт від 31.08.2010 р., який був підписаний відповідачем, а також двома свідками гр.. ОСОБА_2 і гр.. ОСОБА_3, про неявку представників орендодавця для складання акту приймання-передачі орендованого приміщення.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не приймає вищевказаний акт як належний доказ, до того ж відповідач не надав доказів того, що він повідомляв Орендодавця про дату, час та місце складання відповідного акту. Отже, відповідачем не було надано суду належних доказів, які б підтвердили вищевказані факти.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що з 01.09.2010о. договір оренди №71 не був розірваний.

Звернувшись з вимогою про розірвання договору до суду, позивач посилається на ст. 12 договору, та вважає невиконання відповідачем обовязку щодо сплати орендної плати та комунальних послуг у повному обсязі у строк більш ніж 4 місяці підставою для розірвання договору оренди №712 від 01.03.2010 р.

Відповідно до п. 12.2 вказаного договору орендодавець має право достроково розірвати договір у разі, зокрема, прострочки платежів ( повністю або частково ) в строк більше 5 ти календарних днів з моменту, коли дані платежі повинні бути виплачені відповідно до умов даного договору.

Відповідно ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, які визначені даною статтею, договір найму може бути достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК.

Однак, п. 7.1 договору передбачено, що строк використання обєкту оренди визначається сторонами з моменту передачі обєкту по акту приймання-передачі до 31.12.2010р.

Пунктом 8.1 передбачено, що договір діє з моменту підписання обома сторонами, скріплення печатками та внесення авансового гарантійного платежу до моменту повного виконання сторонами грошових зобовязань за договором.

Оскільки акт повернення орендованого майна складений не був, грошові зобовязання за договором відповідач у повному обсязі не виконав, відповідач не заперечує проти розірвання даного договору оренди, вимоги позивача про розірвання договору оренди майна №71 від 01.03.2010 р. підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено сторін, що повний текст рішення буде складено 24.01.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 24.01.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди № 71 від 01.03.2010 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Аквамарин" до фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

3.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ( АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарин", 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Глінки/Ж.Дерюгіной, 57В/2А; 95011, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Турецька, 12, ( р/р 26002000700006 в ВАТ «Банк «Демарк», м. Сімферополь, МФО 353575, ЄДРПОУ 32836776 ) суму заборгованості по орендної платі у розмірі 5660,30 грн., суму заборгованості по комунальним послугам у розмірі 948,87 грн., державне мито у розмірі 181,68 грн. і витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 223,70 грн.

4.В частині стягнення заборгованості по комунальним витратам у розмірі 363,29 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.