Рішення № 13711434, 19.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

Дата ухвалення
19.01.2011
Номер справи
5385-2010
Номер документу
13711434
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

19.01.2011Справа №5002-24/5385-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамарин» (95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул..Глінки/Ж.Дерюгіної, 57В/2А // 95011, м.Сімферополь, вул..Турецька, 12)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

Про розірвання договору оренди та стягнення 2949,52грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача не зявився.

Від відповідача ОСОБА_1, особисто за паспортом НОМЕР_1 виданий 01.07.1996р.

Обставинисправи: до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквамарин» з позовом про розірвання договору оренди та стягнення 2949,52грн. до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 26 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Аквамарин" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренді № 42. На виконання умов договору, та згідно акту прийому-передачі від 23.03.2010р., Позивач передав Відповідачу у платне користування торгівельну площу у розмірі 13 кв.м. у секції 02/31 розташовану за адресою: АДРЕСА_2, ДУ „Палас". Строк оренди, становив 10 місяців, а саме до 31 грудня 2010 року. У порушення умов договору відповідач не вносив орендну плату більш ніж 3 місяці. 22.06.2010 від Відповідача надійшла заява, щодо перерахування кількості спожитої електроенергії. Позивачем кількість спожитої електроенергії була перерахована в сторону зменшення. 22.06.2010 від Відповідача, також надійшла заява, щодо надання скидки на 2 місяці (липень - серпень) у розмірі 600 грн. за кожен місяць. Позивач також пішов на поступки та зменшив орендну плату з 1500 грн. на місяць до 900грн. (на 40%). Це рішення до Відповідача було доведено, після чого він продовжував здійснювати господарську діяльність до 10.09.2010р., після чого, не підписавши акт повернення приміщення та не повідомивши відповідального представника Позивача, зник.

Таким чином, на дату подачі позовної заяви заборгованість Відповідача перед Позивачем склала 2949,52 грн., у тому числі: орендна плата за серпень - жовтень (включно) - 2349,79грн.; комунальні послуги за липень - вересень (включно) - 591,75грн.; та штрафні санкції 7,98грн.

Відповідач у відзиві на позов від 08.12.2010 р. повідомив про те, що він здійснював господарську діяльність до 20.09.2010 р., тобто до тих пір, коли представники позивача закрили позивачу доступ до орендованих приміщень. Також починаючи з вересня 2010 р. позивач навмисно ухилявся від підписання акту приймання передачі обєкту оренди. Також зауважив на те, що позивач не має право звертатися до суду з вимогами, які викладені у позовній заяві, тому що з липня 2010 р. позивач відступив свої права по договорам оренди керуючій компанії ПП «Комманд».

Відповідачем у судовому засіданні було надане письмове клопотання про продовження строку розгляду справи, яке було судом задоволене та ухвалою від 08.12.2010 р. строк розгляду справи було продовжено до 19.01.2011 р.

Позивач заявою від 12.01.2011 р. збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі та по комунальним платежам у розмірі 7441,54 грн. Також просив розірвати договір оренди від 26.02.2010 р. №42.

Суд прийняв до розгляду вказану заяву позивача.

12.01.2011 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 13.01.2011 р. Після перерви с удове засідання продовжено,

13.01.2011 р. позивач заявою, яка має назву «про збільшення позовних вимог» просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 4503,20 грн. та заборгованість по комунальним послугам у розмірі 1750,10 грн., а всього разом 6253,30 грн. Також просив розірвати договір оренди від 26.02.2010 р. №42.

Суд прийняв до розгляду вказану заяву позивача.

Дослідивши вказану заяву, суд встановив, що позивач фактично зменшив позовні вимоги стосовно стягнення заборгованості по орендній платі та комунальним витратам.

13.01.2011 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 19.01.2011 р. Після перерви судове засідання продовжено, позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, відповідач був присутній в судовому засіданні.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

26.02.2010 р. між позивачем по справі ( Орендодавець ) та відповідачем ( Орендар ) був укладений договір оренди №42.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає у строкове платне користування ( оренду ) нерухоме майно, а саме торгову секцію № 02/31 площею 13 кв. м.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору обєкт оренди передається орендарю з метою торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору обєкт оренди передається орендарю по акту приймання передачі обєкту оренди.

Відповідно до п. 7.1 вказаного договору строк використання обєкту оренди визначається сторонами з моменту передачі обєкту по акту приймання передачі і до 31.12.2010 р.

23.03.2010 р. вищевказаний обєкт оренди був переданий позивачем відповідачу у користування, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі обєкту оренди від 23.03.2010 р., який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками ( а. с. 32 - 33 ).

У позовній заяві, заявах про збільшення позовних вимог та у судових засіданнях позивач посилається на те, що відповідачем не в повному розмірі були сплачені платежі з орендної плати та комунальних послуг за вказаним договором, що і стало підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивач відступив свої права по договорам оренди керуючій компанії ПП «Комманд» з липня 2010 р. На підставі вказаного, відповідач вважав, що на даний час ТОВ «Аквамарин» не є належним позивачем у даній справі і, відповідно, не має права звертатися до суду з вимогами, які викладені у позовній заяві.

Дослідивши в судовому засіданні оригінал договору № 26 про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобовязанні від 01.07.2010р. із додатками, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до п. 1.4 договору оренди №42 від 26.02.2010 р. зазначено, що позивач, як орендодавець, має право управляти майном і передавати його у користування третім особам за власним розсудом і виступати у договірних відносинах орендодавцем на підставі договору №67 РАЛ від 01.06.2009 р., укладеного між ТОВ «Аквамарин» і ТОВ «Фірма «Южний город».

В матеріалах справи наявна копія договору №67 РАЛ від 01.06.2009 р., відповідно до якого ТОВ «Фірма «Южний город» (Засновник) передав позивачу по справі (Керуючому) на певний строк майно в довірче користування, а позивач по справі зобовязується надавати послуги по ефективному управлінню правом користування майном в інтересах Засновника ( а. с. 36- 41 ).

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору обєктом договору виступає нерухоме майно Засновника, відповідно до додатку №1 до вказаного договору.

Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору до переліку обєктів управління, що були передані позивачу входить, зокрема, домашній універмаг «Палас», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( а. с. 42 ).

Відповідно до п. 3.1 договору № 67 РАЛ від 01.06.2009 р. для виконання умов договору Керуючому ( позивачу по справі ) було надано згоду укладати договори оренди з третіми особами, самостійно визначати їх умови з врахуванням обовязкових умов, визначених даним договором.

01.07.2010р. між ТОВ «Южний город» ( Сторона 1 ), ТОВ «Аквамарин» ( Сторона 2 ) та ПП «Команд» ( Сторона 3 ) був укладений договір № 26 про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобовязанні.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Сторона 1 погоджується зі зміною управляючої компанії ТОВ «Аквамарін» ( Сторона 2 ) на ПП «Комманд» ( Сторона 3 ) за зобовязанням, що виникло на підставі договору №67 РАЛ від 01.06.2009 р., укладеним між «ТОВ «Фірма «Южний город» та ТОВ «Аквамарін».

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги ).

Статтею 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним.

Оскільки положення про обсяг прав, який переходить до нового кредитора, є диспозитивним, інші правила можуть бути встановлені договором або законом. Таким чином, суб'єкти зобов'язання можуть провести заміну кредитора лише в певній частині, тобто передати новому кредитору тільки частину прав старого кредитора. Це є можливим в разі подільності права вимоги кредитора, наприклад, в грошових зобов'язаннях. В такому випадку зобов'язання перетворюється на зобов'язання з множинністю осіб на стороні кредитора.

Пунктом 1.2 договору № 26 від 01.07.2010р. передбачено, що Сторона 3 ПП «Команд» одержує право, як і сторона 2 ТОВ «Аквамарин» ( позивач по справі ) вимагати від третіх осіб належного виконання всіх зобовязань за договорами, укладеними на підставі договору № 67 РАЛ від 01.06.2009р. Перелік договорів, укладених Стороною 2 з третіми особами на виконання договору № 67 РАЛ від 01.06.2009р., міститься у додатку № 1 і є невідємною частиною цього договору.

Як вбачається з вказаного додатку № 1, у цей перелік включений договір № 42 від 26.02.2010р., укладений із СПД ОСОБА_1

Згідно із п. 3.2 договору № 26 від 01.07.2010р. Сторона 2 ( позивач по справі ) зобовязана сповістити третіх осіб про відступлення права вимоги в термін до 30.07.2010р. шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення або нарочно під розпис.

Відповідач отримав повідомлення вих. №103 від 01.07.2010 р. «Про відступлення прав», оригінал якого був досліджений у судовому засіданні. . Вказаним листом відповідач повідомлений про те, що у звязку із укладенням договору про відступлення прав за договорами оренди усі платежі за договорами оренди із ТОВ «Аквамарин» з липня 2010р., в тому числі погашення заборгованості за попередні періоди , необхідно здійснювати за реквізитами ПП «Команд», які вказані у листі.

Проаналізувавши приписи законодавства, а також умови договору № 26 та повідомлення про відступлення прав, суд дійшов висновку, що ТОВ «Аквамарин» відступило ПП «Команд» права за договорами оренди не в повному обсязі, залишивши за собою право вимагання від орендарів належного виконання зобовязань за договорами оренди, у тому числі і у судовому порядку. Тобто, ТОВ «Аквамарин» є належним позивачем у даній справі.

Згідно із заявою, яка надана до суду 13.01.2011р. та прийнята судом до розгляду, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі у розмірі 4503,20 грн., суму заборгованості по комунальним послугам 1750,10 грн., що разом складає 6253,30 грн.

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору №42 від 26.02.2010 р. орендна плата за місяць складає 1500 грн. Нарахування орендної плати нараховується з моменту фактичної передачі та підписання акту приймання передачі обєкту оренди і закінчується днем закінчення дії договору. Орендна плата сплачується орендарем кожний місяць, не пізніше 25 ого числа місяця, що передує тому, за який сплачується орендна плата. Орендна плата за неповні місяці строку оренди по даному договору розраховується пропорційно кількості календарних днів відповідних неповних місяців.

Відповідно до п. 6.2 вказаного договору орендар зобовязався самостійно отримувати рахунки для сплати. Зобовязання по здійсненню платежів, передбачені цим договором, вважаються виконаними належним чином, якщо суми коштів, які відповідають повному розміру платежів, будуть отримані банком, який обслуговує орендодавця.

22.06.2010 р. відповідач по справі звернувся до позивача з заявою про надання знижки на сезон з липня по 31.08.2010 р. у розмірі по 600 грн. на місяць за оренду, в звязку з відсутністю торгового обороту ( а. с. 44 ).

На підставі вказаної заяви сторони уклали додаткову угоду №1 до договору оренди №42, відповідно до якої дійшли згоди про те, що при умові своєчасних щомісячних сплат відповідно до договору оренди, встановити на період з 01.07.2010 р. по 31.08.2010 р. орендну плату у розмірі 900 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивач просив стягнути заборгованість з орендної плати за період з серпня по жовтень 2010р. у розмірі 2349,79 грн.

Згідно розрахунку, який надано до заяви про збільшення позовних вимог від 13.01.2011р., позивач вказує, що відповідач повинен був сплатити орендну плату за період з квітня 2010р. по грудень 2010р. у розмірі 12 075 грн., тоді як сплачено відповідачем 7571,80грн. Тобто заборгованість відповідача по орендним платежам складає 4503,20 грн.

Позивачем було виписано на користь відповідача наступні рахунки №Б 00000414 від 26.02.2010 р. на суму 1500 грн. ( оренда за квітень 2010 р. ), №Б 00000833 від 13.04.2010 р. на суму 1500 грн. ( орендна плата за травень 2010 р. ), №Б 00001070 від 17.05.2010 р. на суму 1275, 00 грн. ( орендна плата за червень 2010 р. ), №Б 00001170 від 14.06.2010 р. на суму 900 грн. ( орендна плата за липень 2010 р. ), №Б 00001475 від 13.07.2010 р. на суму 900 грн. ( орендна плата за серпень 2010 р. ), №Б 00001610 від 12.08.2010 р. на суму 1500 грн. ( орендна плата за вересень 2010 р. ), №Б 00001746 від 18.09.2010 р. на суму 1500 грн. ( оренда за жовтень 2010 р. ), № Б 00002061 від 15.10.2010 р. на суму 1500 грн. ( оренда за листопад 2010 р. ) і № Б 00002677 від 15.11.2001 р. на суму 1500 грн. ( орендна плата за грудень 2010 р. ).

Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій відповідач сплатив на користь позивача орендну плату у розмірі 7571,80 грн. ( а. с. 66 68 ).

Також позивачем був сплачений гарантійний внесок у розмірі 1500 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №33 від 24.02.2010 р., на підставі рахунку №Б 00000368 від 19.02.2010 р. ( а. с. 69 ).

При цьому суд вважає за необхідне зауважити на те, що відповідно до п. 6.3 договору оренди №42 від 26.02.2010 р. орендодавець зараховує грошові суми, що надійшли від орендаря, незалежно від призначення платежу, вказаного орендарем в платіжному документі, в наступному порядку: в першу чергу зараховуються суми на погашення штрафів і пені, в подальшому - у виконання авансового гарантійного платежу, комунальних і експлуатаційних витрат, орендної плати.

Згідно з поясненнями позивача у судовому засіданні, сума заборгованості розрахована ним з врахуванням умов п. 24.2 договору, оскільки в звязку з допущеними відповідачем порушеннями умов договору оренди №42, сума авансового гарантійного внеску була зарахована позивачем в рахунок штрафу.

Відповідач з приводу вказаного заперечує, та вважає, що сума авансового гарантійного внеску повинна бути зарахована як оплата заборгованості, чи застосований штраф на підставі п. 24.1 договору.

З даними доводами суд не погоджується у звязку з наступним.

Пунктом 24.1 договору передбачено, що орендодавець сплачує штраф у розмірі 10% від суми авансового гарантійного платежу за такі порушення:

-За внесення змін до планування і оформлення обєкту оренди, не узгоджених сторонами, у разі не усунення орендарем порушень, повязаних з внутрішнім і зовнішнім видом торгового центру, обєкту оренди та території;

-За недотримання положень п. 2.3 ст. 2 договору, положень ст.. 22 договору;

-За неотримання рахунків на оплату, відмову у підписанні актів звірок, інших актів. передбачених договором;

-За несвоєчасне і/або не в повному обсязі перерахування платежів;

-За систематичне ( більш ніж два рази ) порушення зобовязань орендаря по дотриманню Правил роботи Торгового центру.

Відповідно до п. 24.2 договору штраф у розмірі місячної орендної плати застосовується за відмову від виконання і/або затримки виконання яких небудь зобовязань за даним договором після його підписання, якщо такі порушення були допущені не менше 2 х разів.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що за однократне порушення відповідача, яке передбачено п. 24.1 договору, може бути застосований штраф у розмірі 10% від суми авансового гарантійного платежу.

Якщо ж порушення відповідачем було допущене 2 рази або більше, позивач може застосувати штраф у розмірі місячної орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було допущено порушення п. п. 5.2, 5.3 договору оренди №42, а саме: не сплата сум орендних платежів, комунальних витрат.

Тому в звязку з допущеними відповідачем порушеннями умов договору оренди №42, сума авансового гарантійного внеску була зарахована позивачем в рахунок штрафу правомірно.

Відповідачем доказів сплати наявної заборгованості у розмірі 4503,20 грн., всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, суду представлено не було.

При таких обставинах, розмір заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі складає 4503,20 грн., вимоги про стягнення вказаної суми підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1750,10 грн. заборгованості по оплаті комунальних послуг.

Відповідно до п. 5.3 вказаного договору відшкодування вартості комунальних послуг орендар проводить, починаючи з моменту передачі обєкту оренди у розмірі, який визначається орендодавцем на підставі показників лічильників і/або по рахунку в строк до 25 ого числа поточного місяця за розрахунковий період. При збільшенні витрат орендодавця на комунальні і інші послуги в звязку зі збільшенням цін і тарифів на них, в тому числі заднім числом, орендар зобовязується компенсувати такі витрати з дня їх виникнення, у разі прямого вказання орендодавця, відшкодування комунальних витрат повинно бути проведено орендарем безспосердньо власнику обєкту оренди.

Розрахунковий період встановлено сторонами з 15 ого числа місяця, що пройшов по 15 те число поточного календарного місяця. Розрахунковий період в перший і останній місяць оренди коригується з врахуванням фактичного часу використання обєкту оренди.

Відповідач проти розрахунку комунальних витрат заперечує та вказує, що відповідно до листа ТОВ «Аквамарін» від 21.05.2010 р. технічне обслуговування ліфту, ескалаторів та технічне обслуговування АСКУЕ не входить до суми компенсації комунальних послуг, що повинні сплачуватися відповідачем.

Суд не приймає до уваги вказані доводи, оскільки у п. 5.3 договору оренди №42 чітко зазначено, що відповідач повинен відшкодовувати комунальні послуги у розмірі, який визначається саме орендодавцем.

У виконання вказаного, позивачем було направлено відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг, а саме: №Б 00002671 від 13.04.2010 р. на загальну суму 75,55 грн. ( комунальні послуги ), №Б 00001072 від 17.05.2010 р. на суму 249,04 грн. ( за комунальні послуги ), №Б 00001173 від 14.06.2010 р. на суму 265,60 грн. ( комунальні послуги ), №Б 00001474 від 13.07.2010 на суму 256,40 г рн. ( комунальні послуги ), № Б 00001675 від 12.08.2010 р. на суму 259,07 грн. ( комунальні послуги ), №Б 00001776 від 18.09.2010 р. на суму 255,91 грн. ( комунальні послуги ) і №Б 00001746 від 20.09.2010 р. на суму 76,77 грн., а всього на суму 1438,34 грн.

В супереч вимогам ст.. 33 ГПК України, відповідач доказів сплати компенсації комунальних витрат суду не представив.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по компенсації комунальних послуг у розмірі 1438,34 грн. підлягають задоволенню.

При таких обставинах, враховуючи, що на суму 311,76 грн. рахунки відповідачем не виставлялися, вимоги щодо сплати даної суми не направлялися, то у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комунальним послугам у розмірі 311,76 грн. у позові необхідно відмовити

Позивачем також заявлені вимоги про розірвання укладеного між сторонами договору оренди №41 від 26.02.2010р.

У відзивах на позов та у судових засіданнях відповідач проти вказаної вимоги не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача про розірвання укладеного між сторонами договору оренди №42 від 26.02.2010 р. підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Відповідно ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, які визначені даною статтею, договір найму може бути достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК.

Несплата орендної плати та комунальних витрат, за думкою суду, є суттєвим порушенням умов договору оренди.

Відповідно до п. 12.4 вказаного договору договір вважається розірваним з моменту передачі обєкту по акту повернення орендодавцю і виконання грошових зобовязань орендарем.

Судом встановлено, що як 31.08.2010р., так і на момент предявлення позову і розгляду справи акт повернення орендованого майна між сторонами по справі чи між ПП «Команд» та відповідачем складений не був.

Оскільки акт повернення орендованого майна складений не був, грошові зобовязання за договором відповідач у повному обсязі не виконав, відповідач не заперечує проти розірвання даного договору оренди, вимоги позивача про розірвання договору оренди майна №42 від 26.02.2010 р. підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено сторін, що повний текст рішення буде складено 24.01.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 24.01.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди № 42 від 26.02.2010 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Аквамарин" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

3.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарин", 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Глінки/Ж.Дерюгіной, 57В/2А; 95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Турецька, 12, ( р/р 26002000700006 в ВАТ «Банк «Демарк», м. Сімферополь, МФО 353575, ЄДРПОУ 32836776 ) суму заборгованості по орендної платі у розмірі 4503,20 грн., заборгованість по комунальним послугам у розмірі 1438,34 грн., державне мито у розмірі 181,91 грн. і витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 224,23 грн.

4.В частині стягнення заборгованості по комунальним послугам у розмірі 311,76 грн. у позові відмовити

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.

Попередній документ : 13711431
Наступний документ : 13711435