Рішення № 13711431, 20.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

20.01.2011

Справа №5002-15/5459-2010

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; ЄДРПОУ 00131400) в особі структурного підрозділу Сімферопольська міська електрична мережа ВАТ «Крименерго» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гаспринського, 9)

До відповідача Державного комунального підприємства «Кримконтракт» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 3; ЄДРПОУ 25131714)

Про стягнення 2731,12 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Каймаканов В.С., представник, дов. №220-Д від 22.03.2010

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» в особі структурного підрозділу Сімферопольська міська електрична мережа ВАТ «Крименерго» звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до Державного комунального підприємства «Кримконтракт», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 2731,12 грн. заборгованості, а саме: 2 045,92 грн. основного боргу, 464,42 грн. інфляційних витрат, 122,69 грн. 3% річних та 98,09 грн. пені.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи їх тим, що відповідач належним чином не виконав умови щодо оплати за поставлену електроенергію по договору про поставку електричної енергії №2448 від 25.11.2004, у зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 2 045,92 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 464,42 грн. інфляційних витрат, 122,69 грн. 3% річних та 98,09 грн. пені.

У судовому засіданні представник позивача представив суду витяг з ЄДРПОУ на відповідача станом на 13.01.2011, відповідно до якого місцезнаходження Державного комунального підприємства «Кримконтракт» (ЄДРПОУ 25131714) 95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 3.

Відповідач явку свого представника у судові засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином за місцезнаходженням підприємства згідно витягу з ЄДРПОУ на Державне комунальне підприємство «Кримконтракт» станом на 13.01.2011.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2004 між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі структурного підрозділу Сімферопольська міська електрична мережа ВАТ «Крименерго» (Постачальник) та Державним комунальним підприємством «Кримконтракт» (Споживач) укладено|ув'язнений| договір про поставку електричної енергії №2448 (далі – Договір, а.с.8-11).

Згідно пункту 1 договору, постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно умов даного договору і додатків до нього.

При виконанні умов даного договору сторони зобов'язались керуватись нормами Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричної енергії (далі – ПКЕЕ) та іншими нормативними актами (пункт 2 договору).

Споживач зобов’язується сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, відповідно умовам додатків № 4.1, або № 4.2 «Порядок розрахунків» (пункт 2.2.3 Договору).

Згідно пункту 1 додатку № 4.1 до договору про постачання електричної енергії №2448 від 25.11.2004, розрахунки за споживчу електроенергію здійснюється згідно з пунктом 6.6 ПКЕЕ. Розрахункова дата (день коли Споживач надає «Акт про об’єми переданої споживачу електроенергію, а Постачальник надає рахунок) встановлюється 16 числа кожного місяця. Показники розрахункових засобів обліку у відповідності з переліком об’єктів та крапок комерційного обліку фіксуються 16 числа кожного місяця та оформлюються «Актом про об’єми переданої споживачу електричної енергії» в 2-х екземплярах, по одному для кожної сторони.

Згідно виписки з особового рахунку споживача, його заборгованість перед позивачем становить 2 045,92 грн.

Відповідач не виконав свої обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії, в результаті чого за ним склалася заборгованість за надані послуги у розмірі 44 294, 682 045,92 грн., що й стало підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобов’язань за договором щодо оплати вартості поставленої електроенергії на суму 2 045,92 грн., отже сума заборгованості у розмірі 2 045,92 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 464,42 грн. інфляційних витрат та 122,69 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 464,42 грн. інфляційних витрат та 122,69 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 98,09 грн. пені.

Згідно пункту 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 – 2.2.4 даного договору, з порушника строків, визначених додатками 4.1, 4.2 «Порядок розрахунків», споживач зобов’язаний сплатити позичальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Приписами пункту 6 статті 231 ГК України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 98,09 грн. підлягає стягненню з відповідача, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Кримконтракт» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 3; ЄДРПОУ 25131714) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; ЄДРПОУ 00131400) 2 045,92 грн. боргу, 98,09 грн. пені, 122,69грн. 3% річних, 464,42 грн. індексу інфляції, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 24.01.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.