Рішення № 137113321, 02.06.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/72/26

Провадження № 2/491/353/26

РІШЕННЯ

іменем України

02 червня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Білоус А.В.,

учасників справи: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Чорного О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроюна» про стягнення недоплаченої орендної плати за договором оренди землі в період з за 2024 та 2025 роки та розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Ананьївського районного суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроюна», в якій просив:

- стягнути з останнього на свою користь суму недоплаченої орендної плати за договором оренди землі в розмірі 6 461,10 гривня, з них: за 2024 рік 3 361,83 гривня, за 2025 рік 3 099,57 гривень;

- розірвати договір оренди землі б/н (земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 5120285600:01:002:0529) від 22 жовтня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроюна», та додаткову угоду б/н від 15 вересня 2021 року

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 5120285600:01:002:0529. 22 жовтня 2020 року позивач уклав з відповідачем договір оренди землі та 15 вересня 2021 року додаткову угоду. Однак, до цього часу з боку відповідача вказаний договір оренди землі позивачу надано не було, а додаткову угоду позивач взагалі не підписував. Відповідач належним чином виконує свої зобов`язання за договором оренди землі лише частково, і до цього часу не в повному обсязі виплатив позивачу оренду плату за користування земельною ділянкою за 2024, 2025 роки, оскільки за 2024 рік орендну плату було сплачено в розмірі 4 438,17 гривень, а за 2025 рік 4 700,43 гривень, а повинен сплачувати за кожен рік у розмірі 7 800,00 гривень. Позивач зазначає, що факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо несплати орендної плати є вагомою підставою для розірвання такого договору, про що й свідчить усталена судова практика Верховного Суду і застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстав істотності допущеного порушення договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Поряд з цим, щодо вжиття заходів для досудового врегулювання спору, позивач просить взяти до уваги, що ним неодноразово вживалися заходи досудового врегулювання спору та його багаторазові письмові звернення з проханням здійснити повний розрахунок з орендної плати та надати його екземпляр договору оренди землі та додаткової угоди залишені відповідачем поза увагою. Відтак, позивач вважає, що єдиним способом захисту його прав та інтересів є звернення до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 05 лютого 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання. Також витребувано у відповідача оригінали договору оренди землі, укладеного 22 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Агроюна», та додаткової угоди від 15 вересня 2021 року, а також докази сплати орендної плати в період з 2020 по 2025 роки включно (а.с.33-34).

19 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити з огляду на наступне. Позиція позивача є внутрішньо суперечливою і юридично нелогічною, оскільки неможливо одночасно заперечувати факт укладення правочину і водночас вимагати його виконання. Якщо, за логікою позивача, додаткова угода не була ним підписана, то відсутні будь-які правові підстави вимагати виконання її умов, у тому числі в частині розміру орендної плати. Водночас, сам позивач фактично визнає дію додаткової угоди, коли обґрунтовує свої вимоги саме з урахуванням змінених умов договору, що свідчить про його реальне прийняття правових наслідків цієї угоди незалежно від подальших заперечень щодо її підписання. Твердження позивача про те, що він не підписував додаткову угоду є незрозумілим і не підтвердженим жодними доказами. При цьому істотним також є те, що цією ж додатковою угодою (факт підписання якої позивач оспорює) було змінено істотні умови оренди, а саме - збільшено розмір орендної плати з 6% до 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідач окремо наголошує, що орендні правовідносини за договором оренди землі від 22 жовтня 2020 року є такими, що фактично та системно виконувалися обома сторонами: з моменту укладення додаткової угоди відповідач систематично здійснював сплату оренди саме у підвищеному розмірі, передбаченому цією угодою, а позивач, у свою чергу, приймав відповідні платежі протягом усього періоду дії оренди без будь-яких заперечень чи претензій. Отже, прийняття позивачем орендних платежів у розмірі, що відповідає збільшеній ставці (8%), є конклюдентним підтвердженням прийняття виконання за орендним правовідношенням на умовах, фактично застосовуваних сторонами після 2021 року, що має оцінюватися судом з урахуванням засад добросовісності та заборони суперечливої поведінки сторони у цивільних правовідносинах (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Що стосується вимог про стягнення заборгованості у розмірі 6 461,10 гривня, то вони ґрунтуються на довільному та необґрунтованому розрахунку, який не має жодного зв`язку з реальними умовами договору оренди землі та додаткової угоди. Позивач виходить із суми 7 800,00 гривень за рік, однак не надає суду жодного доказу того, що саме така сума передбачена договором і додатковою угодою, не наводить положень договору, не надає тексту правочину, не подає належного розрахунку з урахуванням відсоткових ставок, нормативної грошової оцінки чи інших істотних умов орендних правовідносин. Однак, позивач не довів: який саме розмір орендної плати встановлений договором; що відповідач сплатив менше, ніж передбачено договором; що наявна будь-яка реальна заборгованість. Фактично позивач визначає розмір орендної плати за власними припущеннями та суб`єктивними уявленнями, що не підтверджено належними доказами та є юридично неприпустимим. Що стосується вимоги про розірвання договору оренди землі від 22 жовтня 2020 року посилаючись виключно на нібито існування заборгованості, то вона є повністю безпідставною та необґрунтованою. У даній справі відсутні будь-які об`єктивні ознаки істотного порушення, оскільки відповідач сплачував і продовжує сплачувати орендну плату, договір виконується, земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, а позивач фактично отримує платежі протягом усього періоду дії оренди, на які розраховував при укладенні договору. За таких обставин заявлена позивачем вимога про розірвання договору оренди землі від 22 жовтня 2020 року та припинення права оренди шляхом скасування державної реєстрації, при одночасному тривалому прийнятті орендної плати (в тому числі у підвищеному розмірі на 2%), є не способом захисту порушеного права, а спробою одностороннього припинення чинних договірних відносин без наявності законних підстав.

Позивач своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Окрім цього, 03 березня 2026 року на адресу суду засобами поштового зв`язку відповідачем на виконання ухвали Ананьївського районного суду Одеської області від 05 лютого 2026 року було надано для огляду в судовому засіданні оригінали договору оренди землі, укладеного 22 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроюна», та додаткової угоди від 15 вересня 2021 року, а також докази сплати орендної плати в період з 2020 по 2025 роки включно.

Протокольною ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 03 березня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача - підготовче зсідання відкладено та призначено на 30 березня 2026 року (а.с.69).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 30 березня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено заяву позивача - підготовче зсідання відкладено та призначено на 21 квітня 2026 року (а.с.77).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача - підготовче зсідання відкладено та призначено на 18 травня 2026 року (а.с.90 зворотний).

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 02 червня 2026 року (а.с.95).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну заяву підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Чорний О.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовної заяви з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши сторін по справі, вивчивши матеріали справи, суд, вирішуючи справу по суті, виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В частині першій статті 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК УКраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача ТОВ «Агроюна» суми недоплаченої орендної плати за договором оренди землі та розірвання означеного договору.

Матеріалами справи встановлено, що у приватній власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 5120285600:01:002:0529, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 19 вересня 2020 року за № 224702646 (а.с.11).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 12 грудня 2024 року за № 407715959, орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 5120285600:01:002:0529 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроюна» (код ЄДРПОУ: 39409123), строк дії речового права становить 11 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду) (а.с.12).

Судом також встановлено, що 22 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроюна» укладено договір оренди б/н вищезгаданої земельної ділянки (а.с.46 зворотний-48) та в подальшому, 15 вересня 2021 року, - додаткову угоду до договору оренди землі від 22 жовтня 2020 року (а.с.43-45).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі»(частини перша та друга статті 792 ЦК України).

Оскільки спірні правовідносини виникли стосовно договору, за умовами якого позивач зобов`язався передати Товариству (орендарю) в строкове платне користування земельну ділянку, до них застосовуються положення Закону України «Про оренду землі», статтею 13 якого в редакції, чинній на час підписання договору, визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі є консенсуальним договором (орендодавець зобов`язаний передати орендареві земельну ділянку), який встановлює такі права сторін у зобов`язальних правовідносинах: для орендаря - право вимагати передання йому у володіння та користування земельну ділянку; для орендодавця - право на оренду плату та право вимагати використання ділянки відповідно до договору і законодавства (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 квітня 2020 року у справі № 912/3294/18 та від 15 листопада 2022 року у справі № 914/917/21).

Висновки про те, що договір оренди землі є консенсуальним, містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року у справі № 808/4797/13-а та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року у справі № 357/10393/19.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено істотні умови договору оренди, якими, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а положення статтей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Згідно із частиною другою статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

За приписами статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно, умови порядок та розмір внесення орендної плати за користування земельною ділянкою прямо визначаються та узгоджуються сторонами безпосередньо в договорі оренди.

Згідно змісту укладеного 20 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроюна» договору оренди земельної ділянки вбачається, що даний договір було укладено на 10 років (пункт 3.1). Пункти 4.1-4.3 договору містять відомості щодо обумовленої сторонами умови орендної плати за користування земельною ділянкою, а саме орендна плата справляється у грошовій формі, що в свою чергу відповідає положенням частини першої статті 22 Закону України «Про оренду землі», в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із якої вираховуються податки та збори, які передбачені законодавством, зокрема, податок з доходів орендодавця згідно ПК України та військового збору. Орендна плата у грошовій формі виплачується через касу орендаря або шляхом безготівково переказу, або у інший спосіб, який погоджений сторонами та незаборонений законодавством. Обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування річного індексу споживчих цін на товари і послуги за рік, що передує року за який проводиться виплата орендної плати, що не суперечить положенням частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі». Пунктом 4.4 договору закріплений порядок внесення орендної плати один раз на рік у період з 15 липня до 31 грудня поточного року, а пункт 12.5 містить положення щодо випадків припинення даного договору шляхом його розірвання, в тому числі за рішенням суду на вимогу однієї сторони внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (а.с.46 зворотний-48).

В подальшому, 15 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроюна» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, якою договір оренди земельної ділянки від 22 жовтня 2020 року викладено в новій редакції. Так, зокрема, пункт 4.1 договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 8 (вісім) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із якої вираховуються податки та збори, які передбачені законодавством, зокрема, податок з доходів орендодавця згідно ПК України та військового збору» (а.с.43-45).

Як договір оренди земельної ділянки від 22 жовтня 2020 року, так і додаткова угода до означеного договору від 15 вересня 2021 року, підписані сторонами, що у відповідності до пункту 14.2 договору (в первісній та новій редакціях )є підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору оренди.

Факт підписання договору та додаткової угоди до нього був ствердно підтверджений позивачем у судовому засіданні.

Згідно листа Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15 квітня 2026 року за вихідним № 928/340-26 на земельну ділянку з кадастровим номером 5120285600:01:002:0529, загальною площею 2,0000 га, було замовлено та сформовано:

- у 2024 році витяг № НВ-9907003762024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22 січня 2024 року, відповідно до якого нормативна грошова оцінка складає 68 136,94 гривень;

- у 2025 році витяг № НВ-9931465602025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 06 лютого 2025 року, відповідно до якого нормативна грошова оцінка складає 76 305,59 гривень (а.с.82).

Отже, за підрахунком орендна плата за земельну ділянку з кадастровим номером 5120285600:01:002:0529, загальною площею 2,0000 га, у 2024 році складала 5 450, 95 гривень (68 136,94 гривень х 8%), у 2025 році - 6 104,45 гривні (76 305,59 гривень х 8%).

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги в частині сплати орендної плати посилається на ту обставину, що відповідач належним чином виконує свої зобов`язання за договором оренди земельної ділянки лише частково, і до цього часу не в повному обсязі виплатив позивачу оренду плату за користування земельною ділянкою за 2024, 2025 роки, оскільки за 2024 рік орендну плату було сплачено в розмірі 4 438,17 гривень, а за 2025 рік 4 700,43 гривень, а повинен сплачувати за кожен рік у розмірі 7 800,00 гривень.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Укрпїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували неналежне виконання відповідачем зобов`язань, а самевнесення відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за 2024 та 2025 роки не в повному обсязі.

Натомість, відповідачем на спростування доводів позивача щодо сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки не в повному обсязі суду надано:

- копію довідки про доходи, виданої ОСОБА_1 , з якої вбачається, що у 2024 році позивачу нарахована орендна плата в розмірі 5 540,95 гривень (податки та збори, які вираховуються складають 1 080,48 гривень), у 2025 році позивачу нарахована орендна плата в розмірі 6 104 гривні (податки та збори, які вираховуються складають 1 404,02 гривні) (а.с.49);

- копію відомості для зарахування заробітної плати з 2024 рік, згідно якої позивачу перераховано орендну плату в розмірі 4 460,47 гривень;

- копію відомості для зарахування заробітної плати з 2025 рік, згідно якої позивачу перераховано орендну плату в розмірі 4 700,43 гривень (а.с.67).

Позивачем із свого боку, зокрема, було надано копію виписки/особового рахунку за 26 вересня 2025 року, за змістом якої підтверджено, що позивач отримав грошові кошти у розмірі 4 700,43 гривень, як орендну плату за земельну ділянку за 2025 рік (а.с.18, 85).

Крім того, в судовому засіданні позивачем ствердно було підтверджено факт сплати відповідачем орендної плати на умовах, визначених договором про оренду земельної ділянки.

Отже, судом встановлено, що розмір орендної плати з урахуванням умов пунктів 4.1-4.3 договору оренди земельної ділянки, який підлягав сплаті позивачу у 2024 році становив 4 460,47 гривень, у 2025 році - 4 700,43 гривень. Орендна плата в зазначених розмірах була виплачена відповідачем з дотриманням пункту 4.4 договору.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку про відсутність заборгованості перед позивачем та підстав для стягнення з відповідача недоплаченої орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2020 року.

Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

Закон України «Про оренду землі» містить спеціальні норми щодо регулювання орендних земельних відносин, визначає особливості припинення таких договірних відносин.

Так, стаття 31 Закону України «Про оренду землі» встановлює підстави припинення договору оренди землі, перелік яких не є вичерпним, оскільки договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Правові підстави припинення права користування земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди, закріплені статтею 141 ЗК України

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Водночас згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23(провадження № 12-19гс24) Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.

Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.

У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України.

Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати.» (пункти 176-180).

З огляду на викладене, у зв`язку з недоведеністю порушення відповідачем умов договору недоплати орендної плати, суд приходить до висновку про відсутність в даному випадку підстав для розірвання договору оренди землі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення недоплаченої орендної плати за договором оренди землі в період з за 2024 та 2025 роки та розірвання договору оренди землі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частин першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовляється, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроюна» про стягнення недоплаченої орендної плати за договором оренди землі в період з за 2024 та 2025 роки та розірвання договору оренди землі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач:ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 відповідач: представник відповідача - адвокат:Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроюна», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 66432, Одеська область, Подільський район, с. Шимкове, вул. Затишна, буд. 33; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39409123 ОСОБА_2 , адреса розташування робочого місця: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 04 червня 2026 року.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «_____» ___20____ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/72/26 Ананьївського районного суду Одеської області.