Рішення № 137111507, 28.04.2026, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/826/25

Провадження №2/472/65/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Дівульської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у с-щі Веселинове Миколаївської області цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Ідея Банк", співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СУПЕРІУМ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ширяївський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Ідея Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ширяївський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року відкрито провадження в справі та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року залучено ТОВ "ФК "СУПЕРІУМ" до участі у справі як співвідповідача, оскільки до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним з позивачкою ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у Ширяївському районному відділі державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 59052765, відкрите на підставі виконавчого напису № 1295, виданого 20.03.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості на суму 39 315,58 гривень. В межах даного виконавчого провадження, на підставі постанови від 17 червня 2020 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 , позивачу у даній справі. 29 листопада 2021 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

З відповіді на адвокатський запит, наданої Ширяївським районним відділом державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вбачається, що згідно з базою даних АСВП виконавчий напис № 1295, виданий 20.03.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості на суму 39 315,58 гривень, до Ширяївського районного відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повторно не надходив та станом на 11 лютого 2025 року на виконанні не перебуває. Таким чином, оскільки АТ «Ідея Банк» повторно виконавчий напис до примусового викнання не пред`являв, збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання виконавчого напису, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном позивачем. З врахуванням зазначених обставин, просив скасувати накладений арешт на майно позивача.

Представник позивача ОСОБА_2 та позивч ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 28.04.2026 року представник позивача ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив рзглянути справу без їх участі та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача АТ "Ідея Банк" в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд". У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_3 зазначила, що по Кредитному договору відбулась заміна кредитора з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «ФК «СУПЕРІМ», а відтак, на думку АТ «Ідея Банк», Банк не є належним відповідачем у цій судовій справі, а тому просила відмовити в задоволенні позову та розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник співвідповідача ТОВ "ФК "СУПЕРІУМ" в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд". У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_4 зазначила, що законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом установлених законом строків, а оскільки боржник не погасив наявну заборгованість, то при поверненні виконавчого документу державний виконавець не мав підстав для зняття арешту, а повернення виконавчого документа стягувачу без виконання не є підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту. Тому просила відмовити в задоволенні позову та розглянути справу без участі представника співвідповідача.

Представник третьої особи Ширяївського районного відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд".

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповдіно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 15 жовтня 2024 року за № 399275197, позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 5,6692 га, кадастровий номер 4821783400:01:000:0245, яка розташована на території Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області.

Судом також встановлено, що на примусовому виконанні у Ширяївському районному відділі державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 59052765, відкрите на підставі виконавчого напису № 1295, виданого 20.03.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості на суму 39 315,58 гривень. В межах даного виконавчого провадження, на підставі постанови від 17 червня 2020 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 , позивачу у даній справі. 29 листопада 2021 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

З відповідей на адвокатський запит та на ухвалу суду про витребування доказів, наданих Ширяївським районним відділом державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вбачається, що згідно з базою даних АСВП виконавчий напис № 1295, виданий 20.03.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості на суму 39 315,58 гривень до Ширяївського районного відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повторно не надходив та станом на 17 лютого 2026 року на виконанні не перебуває, а матеріали виконавчого провадження було знищено за спливом терміну зберігання.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 15 жовтня 2024 року за № 399275197, на все майно позивача ОСОБА_1 накладено арешт.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або на іншій законній підставі майном, що належить боржнику (речове право на чуже майно).

Як вбачається з постанови державного виконавця від 29.11.2021 року виконавчий напис був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Водночас законодавець у ЗУ "Про виконавче провадження" передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (ч. 3 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження").

Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у ч. 3 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження").

Також виконавець знімає арешт з майна боржника, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню (ч. 4 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження").

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження").

Отже, визначення посадової особи, яка має повноваження зняти арешт з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні, залежить від конкретних обставин і підстав зняття такого арешту.

Позов у цій справі пред`явлено ОСОБА_1 , якій на праві власності належить нерухоме майно, на яке накладено арешт, а тому накладення арешту на її майно може свідчити про порушення її прав.

На момент розгляду справи відсутня інформація про відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 1295, виданого 20.03.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості на суму 39 315,58 гривень. Тобто, ні стягувач АТ "Ідея Банк", ні його правонаступник ТОВ "ФК "СУПЕРІУМ", після того як виконавчий напис було повернуто стягувачу 29.11.2021 року, більше 4-х років не вчиняли жодних дій з метою його повторного пред`явлення до примусового виконання.

Крім того, правонаступником стягувача АТ "Ідея Банк" - ТОВ "ФК "СУПЕРІУМ" навіть не вжито заходів щодо заміни сторони виконавчого провадження його правонаступником.

Суд констатує про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

З огляду на те, що арешт майна за своєю правовою природою є лише тимчасовим допоміжним заходом для забезпечення реального виконання судового рішення/виконавчого напису, він не може бути самостійним або безстроковим обтяженням. Враховуючи, що протягом понад чотирьох років (з 2021 року) ні стягувач, ні його правонаступник не скористалися своїм правом на повторне пред`явлення виконавчого документа, подальше збереження арешту втратило будь-яку процесуальну мету. Таке тривале обмеження права власності за відсутності відкритого виконавчого провадження є невиправданим втручанням у мирне володіння майном.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання виконавчого напису, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання виконавчого напису, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном позивача ОСОБА_1 , позбавляє її можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування накладеного арешту на майно.

Щодо твердження представника відповідача АТ "Ідея Банк, про те, що АТ "Ідея Банк" є неналежним відповідачем у справі, а тому позов не підлягає задоволенню з цих підстав, то суд вважає дане твердження таким, що не заслуговує на увагу.

Так, з матеріалів справи дійсно вбачається, що відповідач АТ "Ідея Банк" відступив право вимоги за кредитним договором, укладеним з позивачкою ОСОБА_1 , - ТОВ "ФК "СУПЕРІУМ".

Однак суду не було надано доказів, того, що відбулася заміна сторони виконавчого провадження, в даному випадку стягувача АТ "Ідея Банк" на його правонаступника - ТОВ "ФК "СУПЕРІУМ", в зв`язку із чим ТОВ "ФК "СУПЕРІУМ" було залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень. Таким чином, кожен відповідач повинен сплатити позивачу по 605,60 гривень (1 211,20 / 2).

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з кожного відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі по 605,60 гривень з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Ідея Банк", співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СУПЕРІУМ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ширяївський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про звільнення майна з-під арешту, - задовольнити повністю.

Скасувати арешт нерухомого майна, накладений 17.06.2020 року старшим державним виконавцем Ширяївського районного відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чабанюк Р.М. при примусовому виконанні виконавчого напису № 1295, виданого 20.03.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості на суму 39 315,58 гривень (АСВП № 59052765), номер запису про державну реєстрацію обтяження - 54812337 від 12.11.2021 року, номер запису у Спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 45015926 від 12.11.2021 року.

Стягнути з Акціонерного товариства "Ідея Банк" (юридична адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, буд. 11, код ЄДРПОУ: 19390819) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СУПЕРІУМ" (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, буд. 23-А, прим. 35-А, код ЄДРПОУ: 42024152) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі по 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко