Ухвала суду № 137109587, 20.05.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" травня 2026 р. Справа № 911/3970/25

за заявою боржника ОСОБА_1 , Київська область, м. Біла Церква (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 із заявою від 30.12.2025 р. б/н (вх. № 8475, 30.12.2025 р.) про відкриття справи про його неплатоспроможність.

Зазначену заяву, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025 р., передано до розгляду судді Лопатіну А.В.

Ухвалою господарського суду Київської області 05.01.2026 р. прийнято заяву боржника ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Чучкова Михайла Олександровича про участь у даній справі призначено на 21.01.2026 р.; викликано в судове засідання, яке відбудеться 21.01.2026 р., Макухіна О.А., явку останнього визнано обов`язковою; вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно.

14.01.2026 р. через систему "Електронний суд" від ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" надійшла заява щодо відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 з посиланням на його недобросовісність, яка на даному етапі судового розгляду по суті не вирішується, оскільки відповідні доводи підлягають оцінці судом у межах подальшого розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 21.01.2026 р. відкрито провадження у справі № 911/3970/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства, введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Чучкова Михайла Олександровича, попереднє засідання господарського суду призначено на 25.02.2026 р.

11.02.2026 р. на поштову адресу суду від Державної прикордонної служби надійшов лист-повідомлення.

19.02.2026 р. через систему "Електронний суд" від ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшла кредиторська заява.

24.02.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшла заява-повідомлення про результати розгляду вимог кредитора.

24.02.2026 р. через систему "Електронний суд" від боржника надійшли додаткові пояснення у справі, а саме: повідомлення про результат розгляду кредиторських вимог.

24.02.2026 р. на поштову адресу суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшов лист-повідомлення.

25.02.2026 р. "Електронний суд" від ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшла відповідь на відзив на заяву та заява про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 25.02.2026 р. розгляд кредиторської заяви ПАТ АБ "Укргазбанк" призначено, розгляд справи про неплатоспроможність у попередньому засіданні відкладено на 25.03.2026 р.

09.03.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

16.03.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшла заява щодо продовження строку для підготовки та надання суду плану реструктуризації боргів боржника. Суд врахував зазначену заяву, однак станом на даний час кредиторські вимоги не визнані у встановленому порядку, що унеможливлює визначення складу та обсягу вимог, які мають бути включені до плану реструктуризації, у зв`язку з чим питання продовження строку є передчасним та залежить від завершення розгляду кредиторських вимог.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2026 р. розгляд кредиторської заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 20.05.2026 р.; зобов`язано Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" у строк до 22.04.2026 р. надати суду належним чином засвідчену копію звіту про оцінку майна боржника, а також письмові пояснення щодо застосування курсу Національного банку України при визначенні складу і розміру грошових вимог, зокрема з обґрунтуванням застосування курсу станом на дату відкриття провадження у справі замість дати подання заяви з грошовими вимогами, як це передбачено абзацом четвертим частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, із поданням відповідного уточненого (виправленого) розрахунку.

07.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшла заява про збільшення кредиторських вимог.

26.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від боржника надійшов відзив на заяву про збільшення розміру кредиторських вимог.

27.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшла відповідь на відзив на заяву про збільшення розміру кредиторських вимог.

12.05.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання з`явився представник ПАТ АБ "Укргазбанк" (заявник кредиторських вимог), керуючий реструктуризацією майна боржника та представник боржника.

Розглянувши матеріали, проаналізувавши докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд

встановив:

Відповідно до п. 1 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із положеннями частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов`язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.

Частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2026 р., у відповідності до приписів частини шостої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом (№ публікації 78250).

У встановлений частиною першою ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства 30-денний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі до суду з вимогами до боржника звернулось Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" на суму 2 001 540,08 грн.

Розглянувши кредиторську заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" з грошовими вимогами на суму 2 001 540,08 грн. (в подальшому збільшено до 2 003 368,07 грн.), проаналізувавши подані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів заяви кредитора та доданих до неї документів, 13.12.2007 р. між АБ "УКРГАЗБАНК" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 459-ф/07, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 36 000,00 доларів США строком з 13.12.2007 р. по 10.12.2027 р. із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,9 % річних.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.11.2011 р. первісний позов банку задоволено частково та стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 384 047,95 грн., що еквівалентно 42 284,47 доларів США, пеню у розмірі 46 892,95 грн. та судові витрати.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.03.2012 р. зазначене рішення змінено, та остаточно постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 284,47 доларів США, пеню у розмірі 8 000,00 грн. та судові витрати у розмірі 1 640,00 грн.

Заявник кредиторських вимог вказує, що станом на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність судове рішення від 22.03.2012 р. перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Літвиненко О.В., що свідчить про чинність та невиконання боржником грошового зобов`язання у добровільному порядку.

Водночас у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі (боржником погашено лише 150 дол. США заборгованості) заборгованість боржника перед кредитором залишається непогашеною та складається з основного боргу, процентів, пені, судових витрат, визначених судовими рішеннями, що набрали законної сили, а також 3 % річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, за твердженнями заявника, станом на дату відкриття провадження у справі загальний розмір заборгованості боржника перед АБ "УКРГАЗБАНК" становить 1 996 215,28 грн., що підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів як конкурсні вимоги.

При цьому з метою забезпечення виконання кредитного зобов`язання 13.12.2007 р. між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим вимоги кредитора у розмірі 1 131 242,26 грн. є забезпеченими.

Отже, з урахуванням сплаченого судового збору у розмірі 5 324,80 грн., загальний розмір заявлених вимог становить 2 001 540,08 грн., з яких 1 131 242,26 грн. (еквівалент вартості предмета іпотеки) є забезпеченими вимогами, а решта конкурсними вимогами кредитора.

В свою чергу представником боржника були подані заперечення на вказану кредиторську заяву.

Так, боржник визнає основну суму заборгованості, визначену рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.03.2012 р. у справі № 2-39/11, а також пеню та судові витрати, однак не погоджується із заявленими кредитором вимогами щодо нарахування 3 % річних у розмірі 3 795,57 дол. США.

Заперечуючи проти зазначеної частини вимог, боржник вказує, що нарахування 3 % річних за період з 23.02.2019 р. по 23.02.2022 р. є необґрунтованим, оскільки до таких вимог підлягають застосуванню наслідки спливу позовної давності. Зокрема, боржник посилається на положення статей 256, 257, 261, 266, 267 Цивільного кодексу України, відповідно до яких загальна позовна давність становить три роки, а її сплив є підставою для відмови у задоволенні вимог.

На думку боржника, кредитор, нарахувавши 3 % річних за спірний період, повинен був звернутися до суду за їх стягненням у межах трирічного строку, однак доказів такого звернення матеріали справи не містять. У зв`язку з цим боржник вважає, що вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що охоплюються спливом позовної давності.

Окремо боржник зазначає, що навіть з урахуванням загального характеру триваючого порушення грошового зобов`язання, нарахування 3 % річних може бути обмежене лише останніми трьома роками, що передували зверненню кредитора, у зв`язку з чим заявлений розмір вимог є завищеним.

Також боржник зазначає, що з урахуванням його складного фінансового становища, наслідків воєнного стану, а також часткового погашення основного боргу, заявлена сума 3 % річних створює надмірний фінансовий тягар і не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

У зв`язку з викладеним боржник просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності, відмовивши у визнанні вимог у цій частині у повному обсязі.

Керуючий реструктуризацією боргів боржника підтримав доводи боржника, та залишив питання щодо зменшення розміру заявлених 3% річних або відмови у їх визнанні на розсуд суду.

Заперечуючи проти доводів боржника, кредитор зазначає, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами закону, а у разі його порушення застосовуються наслідки, визначені статтею 625 ЦК України.

Кредитор наголошує, що невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим право на нарахування 3 % річних виникає за весь період прострочення та не обмежується виключно моментом звернення до суду.

Щодо посилань боржника на сплив позовної давності, кредитор зазначає, що строки позовної давності були продовжені та/або зупинені у зв`язку із запровадженням карантину та воєнного стану, що прямо передбачено законодавством України та підтверджено правовими висновками Верховного Суду.

Таким чином, на переконання кредитора, підстав для застосування позовної давності у спірних правовідносинах не вбачається, а розрахунок 3 % річних здійснено правомірно за весь період прострочення з урахуванням чинних норм законодавства та судової практики.

Крім того, кредитор зазначає, що доводи боржника щодо можливості зменшення 3 % річних є необґрунтованими, оскільки зазначені нарахування є законодавчо визначеним мінімальним способом відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і не підлягають зменшенню судом, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постанові від 02.07.2025 р. у справі № 903/602/24.

В подальшому кредитором подано заяву про збільшення розміру грошових вимог, яка за своїм змістом є уточненням раніше заявлених вимог, оскільки при поданні первісної заяви Банком помилково було застосовано курс національної валюти станом на дату відкриття провадження у справі, а не на дату подання заяви з грошовими вимогами, як це передбачено абзацом четвертим частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

У зв`язку із цим кредитор здійснив перерахунок заявлених вимог за офіційним курсом НБУ станом на 19.02.2026 р. дату подання заяви з кредиторськими вимогами, та просив включити до реєстру вимог кредиторів заборгованість у загальному розмірі 2 003 368,07 грн. (149 357,40 грн. строкова заборгованість по кредиту, 1 329 580,00 грн. прострочена заборгованість по кредиту, 345 148,06 грн. прострочена заборгованість по процентам, 8 000,00 грн. пеня, 1 640,00 грн. судові витрати за рішенням суду та 164 317,81 грн. 3% річних), з яких 1 127 000,00 грн. є забезпеченими вимогами, а решта конкурсними вимогами кредитора.

Боржник у поданих запереченнях вкотре визнав основну суму заборгованості за кредитним договором, визначену рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.03.2012 р. у справі № 2-39/11, а саме заборгованість за тілом кредиту, процентами та судовими витратами. Разом з тим боржник заперечив проти визнання вимог кредитора в частині пені у розмірі 8 000,00 грн. та 3 % річних у розмірі 3 795,57 доларів США.

В обґрунтування своїх заперечень боржник послався на положення абзацу шостого пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.12.2022 р. у справі № 921/542/20. На думку боржника, вказаною нормою прямо передбачено, що до складу грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті та забезпечені іпотекою житла боржника, не включаються штрафні санкції та пеня. При цьому боржник зазначив, що така заборона поширюється і на випадки, коли пеня вже була стягнута судовим рішенням, оскільки судове рішення не змінює природи самого зобов`язання, а лише підтверджує його існування та надає йому примусового характеру.

Боржник також навів правові висновки Верховного Суду щодо мети процедури реструктуризації боргів фізичної особи, яка полягає у досягненні балансу між інтересами боржника та кредитора, створенні умов для відновлення платоспроможності боржника та недопущенні надмірного фінансового навантаження. У зв`язку з цим боржник вважає, що включення до складу кредиторських вимог пені суперечить спеціальним положенням КУзПБ та фактично нівелює запроваджений законодавцем пільговий механізм реструктуризації валютних кредитів фізичних осіб.

Крім того, боржник заперечив проти визнання вимог кредитора в частині 3 % річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. Посилаючись на практику Верховного Суду, боржник зазначив, що 3 % річних мають компенсаційний характер та можуть нараховуватися за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Водночас, на думку боржника, у даному випадку кредитор заявив вимоги саме у валюті кредиту доларах США, а тому такі вимоги вже захищені валютним еквівалентом та курсовою різницею.

Боржник зазначив, що відповідно до правових висновків Верховного Суду положення частини другої статті 625 ЦК України щодо інфляційних втрат застосовуються лише до грошових зобов`язань, визначених у гривні, тоді як валютне зобов`язання саме по собі компенсує втрати від знецінення національної валюти. У зв`язку з цим боржник вважає, що кредитор, який заявив вимоги у валюті кредиту, не має права на додаткове нарахування 3 % річних за статтею 625 ЦК України.

З огляду на викладене, боржник просив суд відхилити вимоги кредитора в частині пені у розмірі 8 000,00 грн. та 3 % річних у розмірі 3 795,57 доларів США (164 317,81 грн.), а також врахувати інші доводи та заперечення, викладені у раніше поданому повідомленні про результати розгляду вимог кредитора.

Банк у поданих поясненнях заперечив проти доводів боржника та зазначив, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.03.2012 у справі № 2-39/11 з боржника на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 42 284,47 доларів США, пеню у розмірі 8 000,00 грн. та судові витрати у розмірі 1 640,00 грн. На думку Банку, пеня була присуджена судовим рішенням, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

Банк також вказує, що невиконання судового рішення порушує його право на справедливий суд та мирне володіння майном, гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 1 Першого протоколу до неї. При цьому кредитор посилається на практику ЄСПЛ, відповідно до якої виконання судового рішення є складовою права на судовий захист.

У зв`язку з наведеним Банк вважає безпідставними доводи боржника щодо неможливості включення до складу кредиторських вимог суми пені у розмірі 8 000,00 грн., оскільки така сума вже встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Щодо заперечень боржника стосовно нарахування 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України Банк зазначає, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а тому кредитор має право на стягнення 3 % річних за весь час прострочення до моменту фактичного виконання зобов`язання. Банк посилається на положення статей 526 та 625 ЦК України, а також на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, відповідно до яких право вимоги щодо стягнення 3 % річних виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання та існує до його припинення.

Крім того, Банк наголошує, що 3 % річних не є штрафною санкцією, а є законодавчо визначеним способом компенсації за прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим не підлягають зменшенню судом.

Розглянувши кредиторську заяву, дослідивши надані пояснення, докази та заперечення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання заявлених кредиторських вимог в повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини п`ятої ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 459-ф/07, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 36 000,00 доларів США строком з 13.12.2007 р. по 10.12.2027 р. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,9 % річних.

Разом з тим боржник належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредитні кошти та проценти за користування ними у встановлені договором строки не повернув, у зв`язку з чим у кредитора виникло право на судовий захист порушеного права.

Так, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.11.2011 р. первісний позов банку задоволено частково та стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 384 047,95 грн., що еквівалентно 42 284,47 доларів США, пеню у розмірі 46 892,95 грн. та судові витрати.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.03.2012 р. зазначене рішення змінено та остаточно постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 284,47 доларів США, пеню у розмірі 8 000,00 грн. та судові витрати у розмірі 1 640,00 грн.

Вказане судове рішення від 22.03.2012 р. набрало законної сили та є обов`язковим до виконання відповідно до частини п`ятої ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не підлягають повторному доказуванню при розгляді іншої справи за участю тих самих осіб.

Отже, обставини щодо наявності у боржника заборгованості за кредитним договором є встановленими судовим рішенням, що набрало законної сили, а тому не підлягають повторному доказуванню чи переоцінці у межах даної справи, а також не заперечуються самим боржником. У зв`язку з цим грошові вимоги кредитора у розмірі 149 357,40 грн. (3 450,00 дол. США) строкової заборгованості, 1 329 580,00 грн. (30 711,91 дол. США) простроченої заборгованості, 345 148,06 грн. (7 972,56 дол. США) відсотків та 1 640,00 грн. судових витрат (визначених рішенням суду) підлягають визнанню судом.

Щодо грошових вимог кредитора в частині пені у розмірі 8 000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Нормами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата пені (п. 3 частини першої ст. 611 ЦК України).

Так, пунктом 5.3 договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.03.2012 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" пеню у розмірі 8 000,00 грн.

В свою чергу боржник, заперечуючи проти визнання зазначеної вимоги, посилається на положення абзацу шостого пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства, а також на правові висновки Верховного Суду, викладені у справі № 921/542/20, вважаючи, що наявні підстави для невизнання пені у складі кредиторських вимог.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить з того, що їх зміст фактично зводиться до твердження про можливість неврахування під час провадження у справі про неплатоспроможність частини заборгованості, яка вже була предметом судового розгляду та остаточно встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Водночас такий підхід не узгоджується ні зі змістом положень Кодексу України з процедур банкрутства, ні з фундаментальними принципами обов`язковості судового рішення та правової визначеності.

В абзаці 6 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що протягом п`яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.

При цьому законодавець визначив тимчасовий характер дії наведеного пункту, обмеживши його застосування п`ятирічним строком з дня введення Кодексу України з процедур банкрутства в дію, який сплинув (висновки, наведені в постановах Верховного Суду від 14.04.2021 р. у справі № 910/16926/19, від 11.05.2021 р. у справі № 927/844/20, від 02.06.2022 р. у справі № 926/2987-б/20).

Отже, наведена норма має спеціальний та строковий характер регулювання, а тому не може розглядатися як універсальна підстава для виключення зі складу кредиторських вимог окремих елементів заборгованості незалежно від характеру таких вимог, стадії їх виникнення та факту підтвердження судовим рішенням, що набрало законної сили.

Разом з тим суд звертає увагу, що у даному випадку пеня у розмірі 8 000,00 грн. не є вимогою, яка заявляється кредитором вперше або підлягає самостійному дослідженню щодо підстав її виникнення. Вказана сума вже була предметом судового розгляду, за результатами якого судом надано оцінку як підставам її нарахування, так і її розміру.

Таким чином, на момент розгляду цієї справи існує судове рішення, яким остаточно встановлено наявність відповідного грошового зобов`язання боржника перед кредитором, а сама вимога набула статусу присудженої судом заборгованості.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не підлягають повторному доказуванню при розгляді іншої справи за участю тих самих осіб.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Аналогічні положення закріплені у статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Суд враховує, що станом на час розгляду заявлених вимог рішення суду в частині стягнення пені боржником не виконано, а відтак відповідне зобов`язання не припинене у розумінні статті 599 ЦК України.

За своєю правовою природою судове рішення про стягнення заборгованості не припиняє існування встановленого ним зобов`язання, а лише підтверджує його наявність та визначає обсяг обов`язку боржника. Тому до моменту належного виконання такого рішення кредитор зберігає право вимагати врахування відповідної заборгованості у передбачених законом процедурах, зокрема й у процедурі неплатоспроможності фізичної особи.

Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 р. у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права. У розумінні практики Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є складовою частиною "судового розгляду", а право на суд було б ілюзорним, якби остаточне рішення залишалося невиконаним.

ЄСПЛ у справах "Горнсбі проти Греції", "Глоба проти України" та "Півень проти України" наголошував, що виконання остаточного судового рішення є обов`язковою складовою права на суд, а також що принцип правової визначеності передбачає обов`язковість остаточного судового рішення та його реальне виконання.

При цьому стягувач, який пред`явив виконавчий документ до примусового виконання, має законні очікування на його виконання, а порушення принципу обов`язковості судового рішення суперечить принципу правової визначеності.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи не наділяє господарський суд повноваженнями переглядати по суті або ставити під сумнів законність та обґрунтованість судових рішень, які набрали законної сили. Метою такої процедури є визначення складу та обсягу наявних грошових зобов`язань боржника, а також врегулювання порядку їх виконання, а не ревізія встановлених судом прав та обов`язків сторін.

Фактично доводи боржника спрямовані на переоцінку вже встановленої судом заборгованості та невизнання частини присуджених вимог поза межами передбачених законом процедур перегляду судових рішень, що є неприпустимим.

З огляду на викладене, доводи боржника про необхідність невизнання пені на підставі абзацу шостого пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства є необґрунтованими, оскільки не враховують ані строковий характер дії зазначеної норми, ані правову природу спірної вимоги, яка вже встановлена та підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, має преюдиційне значення та є обов`язковим до виконання.

За таких обставин вимоги кредитора в частині пені у розмірі 8 000,00 грн. є належним чином підтвердженими, доведеними матеріалами справи та підлягають визнанню у справі про неплатоспроможність боржника.

Щодо вимог кредитора в частині нарахованих 3 % річних у сумі 164 317,81 грн. (3 795,57 дол. США), суд зазначає таке.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена правова позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 р. у справі № 916/190/18 та від 08.11.2019 р. у справі № 127/15672/16-ц.

Судом встановлено, що рішенням суду, яке набрало законної сили та залишається невиконаним, з боржника на користь кредитора стягнуто заборгованість за кредитним договором, до складу якої увійшли як сума основного боргу, так і нараховані проценти за користування кредитом.

Заперечуючи проти заявлених вимог, боржник зазначав про неправомірність нарахування 3 % річних на суму процентів за користування кредитом, неможливість застосування положень статті 625 ЦК України до зобов`язань, визначених в іноземній валюті, пропуск кредитором позовної давності, а також необхідність зменшення розміру заявлених до визнання 3 % річних.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд виходить з такого.

Щодо тверджень боржника про неправомірність нарахування 3 % річних на суму процентів за користування кредитом суд зазначає, що такі доводи не відповідають правовій природі грошового зобов`язання та висновкам Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31.07.2024 р. у справі № 161/11703/22 зазначив, що проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

У зазначеній постанові Верховний Суд також дійшов висновку, що три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого є, зокрема, нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.

Отже, проценти за користування кредитом є складовою грошового зобов`язання боржника, а тому у випадку прострочення їх сплати на відповідну суму поширюються наслідки, передбачені статтею 625 ЦК України. Сам факт нарахування 3 % річних на суму прострочених процентів за користування кредитом не свідчить про подвійне стягнення чи подвійне застосування відповідальності.

Також суд відхиляє доводи боржника про неможливість нарахування 3 % річних у зв`язку з тим, що основне зобов`язання визначене в іноземній валюті.

Посилання боржника на правові висновки Верховного Суду щодо незастосування інфляційних втрат до валютних зобов`язань не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних є різними за своєю правовою природою способами захисту права кредитора, передбаченими статтею 625 ЦК України.

Інфляційні втрати спрямовані на компенсацію знецінення національної валюти внаслідок інфляційних процесів, тоді як 3 % річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання та компенсацією за користування боржником грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відтак сам по собі факт визначення розміру основного зобов`язання в іноземній валюті не виключає застосування до боржника наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, у вигляді нарахування 3 % річних.

Не заслуговують на увагу й доводи боржника щодо пропуску кредитором позовної давності.

Суд враховує, що відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, перебіг позовної давності продовжувався на строк дії такого карантину.

Крім того, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану перебіг позовної давності також продовжується на строк його дії.

З огляду на те, що карантинні обмеження та правовий режим воєнного стану діяли безперервно у спірний період, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати позовну давність пропущеною.

Суд також відхиляє доводи боржника щодо необхідності зменшення розміру 3 % річних.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних є спеціальною мірою відповідальності, прямо встановленою законом. Вказаний розмір визначений імперативною нормою права та не поставлений законодавцем у залежність від майнового стану боржника, його поведінки чи інших суб`єктивних обставин.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 р. у справі № 903/602/24.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимоги кредитора в частині 3 % річних у сумі 164 317,81 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, відповідають положенням статті 625 ЦК України та підлягають визнанню у заявленому розмірі.

Окрім наведеного, судом враховано, що у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником було укладено договір іпотеки без оформлення заставної від 13.12.2007 р., посвідчений ПН Білоцерківського міськрайонного округу Київської області, реєстр. № 8411, згідно з умовами якого іпотекодавець передав, а Банк прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .

Умовами зазначеного договору сторони визначили, що предмет іпотеки оцінено сторонами в 180 613,00 грн. (вартість предмету іпотеки) (п. 2.3. договору).

При визначенні розміру забезпечених вимог суд враховує правову позицію, викладену у науковому висновку членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді доктора юридичних наук, професора Беляневич О.А. та кандидата юридичних наук Беляневича В.Е., який надійшов до Верховного Суду 19.01.2021 р.

У зазначеному висновку вказано, що факт визначення сторонами вартості предмета застави у договорі є безумовною підставою для визнання кредитора забезпеченим саме на таку вартість у розумінні абзацу третього частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства. На решту вимог такий кредитор є незабезпеченим.

Також у висновку зазначено, що якщо боржник є заставодавцем (іпотекодавцем), вимога кредитора в межах вартості предмета застави (іпотеки) вважається забезпеченою, тоді як інша частина вимоги підлягає внесенню до реєстру вимог кредиторів як незабезпечена. Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.02.2021 р. у справі № 904/1360/19.

Водночас у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 р. у cправі № 911/248/21 визначено, що якщо конкурсний кредитор надає докази того, що його забезпечені вимоги охоплюються відповідною вартістю заставного майна, визначеною за відповідним Висновком про оцінку майна, а боржник не надає інших доказів щодо ринкової вартості такого майна на час включення предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів, то вимоги такого кредитора можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені, виходячи з вартості майна, визначеної за Висновком про оцінку майна, оскільки своїм волевиявленням забезпечений кредитор обмежив своє право на забезпечення за рахунок предмета застави інших своїх вимог.

Вимоги конкурсного кредитора, які не охоплюються вартістю заставного майна за волевиявленням кредитора, включаються до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості в порядку частини першої статті 64 КУзПБ залежно від правової природи таких кредиторських вимог (вимоги за основним боргом, штрафними санкціями, судові витрати тощо).

Така процедура включення вимог забезпеченого кредитора не заперечує застосування положень цивільного законодавства щодо визначення загального розміру вимог заставного кредитора, виходячи з розміру його зобов`язань за укладеним договором застави та розміру заборгованості за кредитним договором, однак, надає заставному кредитору альтернативу вибору щодо внесення його вимог до вимог четвертої черги чи до позачергових, виходячи з наданих ним доказів на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо вартості предмета застави та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення.

Таким чином, сторони вправі надати на момент формування реєстру вимог кредиторів докази на підтвердження ринкової вартості предмета забезпечення, яким забезпечуються відповідні вимоги забезпеченого кредитора.

Так, кредитор надав суду звіт про оцінку майна однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 29,2 кв.м., житловою площею 15,2 кв.м., згідно якого ринкова вартість об`єкта оцінки становить 1 127 000,00 грн., а відтак, на переконання суду, саме з цієї вартості за волевиявленням забезпеченого кредитора, слід виходити при визначенні розміру забезпечених вимог Банку.

Окрім наведеного, судом також враховано, що відповідно до положень частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Частиною третьою вказаної статті Кодексу визначено, що вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна. Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.

Згідно із положеннями частини четвертої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на вищевказані, встановлені судом обставини, також з урахуванням того, що кредиторська заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" не містить вимоги про відмову від забезпечення, суд визнає Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" кредитором боржника ОСОБА_1 з грошовими вимогами у загальному розмірі 2 003 368,07 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 863 043,27 грн. підлягають задоволенню у другу чергу; 8 000,00 грн. підлягають задоволенню у третю чергу; 1 127 000,00 грн. підлягають задоволенню за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення згідно з договором іпотеки без оформлення заставної від 13.12.2007 р., посвідченим ПН Білоцерківського міськрайонного округу Київської області, реєстр № 8411.

Крім того, положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:

1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;

2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

З огляду на наведене, суд призначає судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 15.07.2026 р.

Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, суд

ухвалив:

1. Визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до боржника ОСОБА_1 на суму 2 003 368,07 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 863 043,27 грн. підлягають задоволенню у другу чергу; 8 000,00 грн. підлягають задоволенню у третю чергу; 1 127 000,00 грн. підлягають задоволенню за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення згідно з договором іпотеки без оформлення заставної від 13.12.2007 р., посвідченим ПН Білоцерківського міськрайонного округу Київської області, реєстр № 8411.

2. До реєстру вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 підлягають внесенню:

- кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на суму 2 003 368,07 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 863 043,27 грн. підлягають задоволенню у другу чергу; 8 000,00 грн. підлягають задоволенню у третю чергу; 1 127 000,00 грн. підлягають задоволенню за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення згідно з договором іпотеки без оформлення заставної від 13.12.2007 р., посвідченим ПН Білоцерківського міськрайонного округу Київської області, реєстр № 8411.

3. Зобов`язати керуючого реструктуризацією боргів боржника організувати та провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали, та про які арбітражний керуючий протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання має повідомити кредиторів. Кредиторам на зборах розглянути: звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; проект плану реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення: про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Відповідний протокол подати до суду у строк до 08.07.2026 р.

4. Судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на "15" липня 2026 року о 12:15 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1.

5. Учасникам процесу письмові докази, які подаються до господарського суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України, а заяви та клопотання в письмовій формі відповідно до частини другої ст. 169 та ст. 170 ГПК України, вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування в заявах по суті відповідно до статті 161 ГПК України.

6. Повноваження представників учасників судового процесу мають бути підтверджені довіреністю, оформленою в установленому порядку (засвідченою нотаріально або, якщо довіреність видає юридична особа - підписом її керівника та завірена печаткою цієї організації); у разі представництва інтересів сторони безпосередньо її керівництвом або засновниками - відповідним документом, що підтверджує його призначення або обрання (або засвідчені належним чином витяги з них).

7. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.

Примірники даної ухвали надіслати: боржнику, керуючому реструктуризацією, ПАТ АБ "Укргазбанк".

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали 04.06.2026 р.

Суддя А.В. Лопатін