Ухвала суду № 137109503, 04.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.06.2026Справа № 910/638/20 (910/6514/26)Суддя Господарського суду міста Києва Мандичев Д.В., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства"Райз-Максимко" про забезпечення позову

За позовом Приватного акціонерного товариства"Райз-Максимко"

до Чорнухинської селищної ради

про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною

в межах справи №910/638/20

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бонус" (02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака,16, ідентифікаційний номер 40904740)

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,121 В, ідентифікаційний номер 30382533)

про банкрутство

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/638/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко".

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" до Чорнухинської селищної ради про визнання укладеною додаткової угоди № б/н до Договору оренди землі №17 від 29.11.2011 між ПрАТ "Райз-Максимко" та Чорнухинською селищною радою в наведеній у позові редакції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення його переважного права орендаря у зв`язку з необґрунтованою відмовою Чорнухинської селищної ради від продовження договірних відносин.

Також, від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Дана заява мотивована тим, що 29.11.2011 між Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області, як Орендодавцем, та Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко", як Орендарем, укладено Договір оренди землі №17, за яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хейлівщинської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області з кадастровим номером 5325185500:00:014:0001, загальною площею 103,7 га.

23.05.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області (Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» (Орендар) укладено Додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі №17 від 29.11.2011 та внесення змін до нього, в якій сторони вирішили викласти Договір оренди від 29.11.2011 в новій редакції.

За положеннями пункту 8 Договору оренди в новій редакції Додаткову угоду укладено строком на 7 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

27.05.2019 відповідні зміни внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом зі вказаного реєстру.

Отже, строк дії Договору оренди землі №17 продовжено до 23.05.2026.

Відтак, 08.04.2026 ПрАТ «Райз- Максимко» направило повідомлення Чорнухинській селищній раді про намір продовжити дію Договору оренди №17 від 29.11.2011.

24.04.2026 ПрАТ «Райз-Максимко» отримало від Чорнухинської селищної ради Повідомлення від 17.04.2026 про можливість негативного рішення у справі та необхідність подання додаткових документів у строк до 29.04.2026, зокрема: агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки. Проєкт рішення розглядатиме постійна комісія з питань земельних відносин, природокористування, планування території Чорнухинської селищної ради, засідання даної комісії відбудеться 30.04.2026, та надалі проєкт буде винесений на розгляд чергової сесії Чорнухинської селищної ради, яка відбудеться 07.05.2026.

30.04.2026 ПрАТ «Райз-Максимко» подало Чорнухинській селищній раді копії запитуваних документів, а саме: матеріалів обстеження земельної ділянки та агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки з кадастровим номером 5325185500:00:014:0001 разом із супровідним листом вих. №15, на якому Виконавчим комітетом Чорнухинської сільською радою здійснено відмітку про реєстрацію.

Також, 04.05.2026 ПрАТ «Райз-Максимко» направлено через АТ «Укрпошта» на адресу Чорнухинської селищної ради копії матеріалів обстеження земельної ділянки та агрохімічного паспорту поля.

Разом із цим, 20.05.2026 від Чорнухинської селищної ради до позивача надійшов лист із повідомленням про відмову в продовженні дії договору оренди землі та поновлення договору оренди землі разом з рішенням №3566 Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області 71 сесії VIII скликання під час дії воєнного стану від 07.05.2026.

Таким чином, позивач наголосив, що оскільки строк дії Договору оренди від 29.11.2011 (з урахуванням Додаткової угоди від 23.05.2019) завершився 23.05.2026, та Чорнухинською селищною радою відмовлено в поновленні Договору оренди, існує реальний ризик передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5325185500:00:014:0001 в користування іншому орендарю.

Додатково, позивач надав відомості про те, що 01.06.2026 Чорнухинською селищною радою опубліковано на веб-сайті «ОЛХ» оголошення про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 5325185500:00:014:0001 в оренду, що підтверджується відповідними скріншотами.

З огляду на викладене, не вжиття заходів забезпечення позову призведе, на думку позивача, до порушення права на справедливий та ефективний захист його порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду через можливу передачу земельної ділянки в оренду, суборенду, заставу, іпотеку, в тому числі, відчуження.

У зв`язку з цим, позивач просив вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325185500:00:014:0001 загальною площею 103,7 га, проведення державної реєстрації таких змін державними кадастровими реєстраторами в Державному земельному кадастрі та органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно; заборонити Чорнухинській селищній раді або будь-яким іншим особам, які діють за її дорученням, на підставі правочинів або в їх інтересах передавати у користування третіх осіб (оренда, суборенда, застава, відчуження) земельну ділянку з кадастровим номером 5325185500:00:014:0001 загальною площею 103,7 га.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, предметом позову в даній справі є визнання укладеною додаткової угоди № б/н до Договору оренди землі №17 від 29.11.2011 між ПрАТ «Райз-Максимко» та Чорнухинською селищною радою в наведеній у позові редакції.

Суд зазначає, що при зверненні особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення такої вимоги не вимагатиме примусового виконання.

Якщо позивач звертається до суд з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

У свою чергу, інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Судом ураховані доводи позивача про те, що строк дії Договору оренди від 29.11.2011 (з урахуванням Додаткової угоди від 23.05.2019) завершився 23.05.2026, та Чорнухинською селищною радою відмовлено в поновленні Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5325185500:00:014:0001.

При цьому, 01.06.2026 Чорнухинською селищною радою опубліковано на веб-сайті «ОЛХ» оголошення про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 5325185500:00:014:0001 в оренду, що є предметом даного судового спору.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

Таким чином, за наявності відомостей про здійснення Чорнухинською селищною радою дій, направлених на передачу спірної земельної ділянки в оренду іншим особам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позивачем доводів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини» (заява N 32715/06) зверталася увага, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору.

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, за якими він звертався до суду, необхідно розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

З огляду на вказане, обрані позивачем засоби забезпечення позову, як заборона передавати у користування третіх осіб (оренда, суборенда, застава, відчуження) спірну земельну ділянку та заборона здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо такої земельної ділянки спрямовані на тимчасове збереження поточного статусу земельної ділянки, договір оренди щодо якої позивач просить суд поновити шляхом визнання укладеною додаткової угоди.

Отже, запровадження тимчасового обмеження щодо розпорядження земельною ділянкою дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновленні порушеного права заявника у разі задоволення позовних вимог.

Ураховуючи наведене в сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки обрані заявником заходи є адекватними та ефективними способами забезпечення позову, співмірними із заявленою позовною вимогою.

При цьому, обрані позивачем заходи забезпечення позову є тимчасовими, на період вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Щодо зустрічного забезпечення судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі №915/870/18, відповідно до якої суд не зобов`язаний в кожному випадку вживати заходи зустрічного забезпечення, оскільки ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» задовольнити повністю.

Із метою забезпечення позову заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325185500:00:014:0001 загальною площею 103,7 га, проведення державної реєстрації таких змін державними кадастровими реєстраторами в Державному земельному кадастрі та органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Заборонити Чорнухинській селищній раді (37100, Полтавська обл., Лубенський р-н, селище Чорнухи, вул.Центральна, будинок 39; ідентифікаційний код 22550119) або будь-яким іншим особам, які діють за її дорученням, на підставі правочинів або в їх інтересах передавати у користування третіх осіб (оренда, суборенда, застава, відчуження) земельну ділянку з кадастровим номером 5325185500:00:014:0001 загальною площею 103,7 га.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала є виконавчим документом.

Стягувач: Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко» (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, будинок 121В, поверх 4, кабінет 410; ідентифікаційний код 30382533).

Боржник: Чорнухинська селищна рада (37100, Полтавська обл., Лубенський р-н, селище Чорнухи, вул.Центральна, будинок 39; ідентифікаційний код 22550119).

Дана ухвала дійсна для пред`явлення до виконання до 04.06.2029 (включно).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Дата підписання 04.06.2026.

Суддя Д.В. Мандичев