Рішення № 137109289, 26.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2026Справа № 910/97/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря судового засідання Вілінської О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 40075815)

до 1) Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14282829)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс Груп" (01042, вул. Філатова академіка, буд. 1/22, оф. 11, м. Київ, код ЄДРПОУ 44401037)

3) держава Україна в особі Міністерства юстиції України (01001, вул. Городецького архітектора, буд. 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622)

про солідарне стягнення 56 456 360,30 грн,

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс Груп" (далі - відповідач 2), Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач 3) про солідарне стягнення 56 456 360,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, дії відповідачів призвели до завдання АТ "Укрзалізниця" майнової шкоди в розмірі 55 922 129,22 грн, а саме незаконні дії та неправомірна бездіяльність , як окремо так і в їх сукупності, дають правові підстави покласти на них солідарну відповідальність за таку заподіяну шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.02.2026.

23.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача 3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, мотивований тим, що на час подачі даної позивної заяви здійснюються заходи примусового виконання вищезазначеного наказу в межах виконавчого провадження, а також в процедурі ліквідації ТОВ «Профінанс груп».

27.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, мотивований тим, що з 19.10.2021 Банк як кредитор вибув з кредитних правовідносин з АТ «Укрзалізниця» в зв`язку з заміною кредитора та відступленням прав вимоги на користь ТОВ «Профінанс Груп», з 09.12.2021 відбулось процесуальне правонаступництво Банку на ТОВ «Профінанс Груп». Після вказаної дати Банк не має жодного відношення до відносин, що склались між АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Профінанс Груп». Судове рішення виконано в примусовому порядку 22.02.2022 на підставі платіжної вимоги № НОМЕР_3/1 від 21.02.2022. Постановою Верховного Суду від 10.08.2022 касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця» задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 910/23042/16 скасовано в частині стягнення пені і справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/23042/16 скасовано в частині стягнення пені та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства про стягнення пені, а також вирішено здійснити поворот виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/23042/16, шляхом стягнення з Товариства на користь АТ «Укрзалізниця» 50 682 908,97 грн. Остаточною постановою Верховного Суду від 17.02.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 910/23042/16 та поворот виконання залишено без змін. При цьому банк зазначає, що Позивачем не доведено наявності жодного з елементів складу цивільного правопорушення, начебто вчиненого Банком, які могли б свідчити про існування правових підстав для покладення на Банк цивільної відповідальності, в тому числі солідарної, за неможливість отримання (повернення) АТ «Укрзалізниця» грошових коштів, які були стягнуті з останнього в межах ВП № НОМЕР_3, відкритому на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі № 910/23042/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 відкладено розгляд справи на 24.02.2026.

24.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2026 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 24.03.2026.

24.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача 1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 відкладено розгляд справи на 31.03.2026.

30.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача до суду надійшло клопотання заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 задоволено клопотання представника позивача та замінено відповідача 3 на належного відповідача - державу Україна в особі Міністерства юстиції України.

Ухвалою від 31.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 28.04.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 відкладено розгляд справи на 26.05.2026.

В судовому засіданні 26.05.2026 представники позивача підтримали позовні вимоги, представник відповідачів 1,3 заперечив проти задоволення позовних вимог, представник відповідача 2 в засідання суду не з`явився про розгляд справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 26.05.2026 було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом позову є вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів в рахунок відшкодування 56 456 360,30 грн. майнової шкоди (збитків) на підставі статей 1166, 1190 Цивільного кодексу України.

07.11.2013 між акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ», Банк, Кредитор, Відповідач) та державним підприємством «Донецька залізниця» (далі - ДП «Донецька залізниця», Позичальник) було укладено кредитні договори: № 13.11-555, № 13.11-556 та № 13.11-557 (далі - Кредитні договори), згідно з якими Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування в сумі 6 255 473,54 доларів США, а Позичальник - повернути кредит не пізніше 04.11.2016 та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 11 % річних.

На виконання умов вказаних кредитних договорів Банк надав Позичальнику кредитні кошти в сумі 18 766 420,60 доларів США.

14.04.2014 указом Президента України уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

02.09.2014 з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII).

Статтею 2 Закону № 1669-VII встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції, зокрема, юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів.

Встановлено обов`язок банків скасувати зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Періодом проведення антитерористичної операції вважається час з 14 квітня 2014 року до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

05.11.2014, на виконання пункту 6 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII, листом Національного банку України № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6448500-14#Text ) зазначено, що банки мають встановлювати місце проведення господарської діяльності юридичної особи, фізичної особи - підприємця на основі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Отримані дані банки мають співставляти з Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України 30 жовтня 2014 року № 1053-р.

31.05.2016 акціонерним товариством «Українська залізниця», як правонаступником Позичальника, у зв`язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов`язань за Кредитними договорами, на підставі статті 5 цих договорів, отримано від Банку вимогу про дострокове повернення кредитних коштів.

07.10.2016 АТ «Укрзалізниця» повернуто кошти за Кредитними договорами в сумі 18 766 420,60 доларів США.

19.12.2016 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження по справі № 910/23042/16 за позовом АТ «ПУМБ» до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», Позивач, Товариство) про стягнення заборгованості за кредитними договорами в розмірі 942 885,45 доларів США та 52 621 324,56 грн, з яких:- 653 697 доларів США заборгованості зі сплати процентів, (що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 14.12.2016 становило 17 067 257,31 грн);- 47 656 150,80 грн пені за прострочення строків повернення кредитних коштів;- 4 965 173,76 грн пені за прострочення строків сплати процентів за користування кредитними коштами;- 192 805,68 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 14.12.2016 становило 5 033 928,79 грн) - 3 % річних за прострочення повернення кредитних коштів;- 96 382,77 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 14.12.2016 становить 2 516 440,39 грн) - 3 % річних за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами.

Заперечуючи проти позовних вимог, АТ «Укрзалізниця» вказувало на те, що вимоги щодо стягнення пені, нарахованої Банком по Кредитних договорах, укладених з ДП «Донецька залізниця», яке було Позичальником і користувачем кредитних коштів та яке безпосередньо здійснювало свою діяльність (розташоване) на території, яка визначена як зона проведення антитерористичної операції (АТО), підлягають залишенню без задоволення на підставі статті 2 Закону № 1669-VII.

27.07.2021 рішенням Господарського суду міста Києва позовні вимоги Банку задоволено частково: стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь Банку 192 805,68 доларів США 3 % річних за несвоєчасне повернення кредитів, 88 725,00 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 47 656 150,80 грн пені за порушення строків повернення кредитів, 3 026 758,17 грн пені за порушення строків сплати процентів. У решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване, зокрема, у частині стягнення пені тим, що норма статті 2 Закону № 1669-VII не застосовується, оскільки на момент пред`явлення Банком вимоги про дострокове повернення кредитів та у момент виникнення прострочення стягнення за такими кредитами всі права та обов`язки за Кредитними договорами перейшли в порядку універсального правонаступництва до АТ «Укрзалізниця», яка зареєстроване в місті Києві, та не провадило свою господарську діяльність на території населених пунктів, віднесених Кабінетом Міністрів України до зони проведення АТО.

19.10.2021 року між АТ «ПУМБ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Профінанс Груп» (далі - ТОВ «Профінанс груп», Новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги №1563/61.1, відповідно до умов якого Банк відступив на користь Нового кредитора усі без винятку належні йому права вимоги за Кредитними договорами та договорами забезпечення до них (з усіма змінами та доповненнями).

09.12.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/23042/16 АТ «ПУМБ» замінено на його правонаступника - ТОВ «Профінанс груп» (договір про відступлення прав вимоги від 19.10.2021 №1563/61.1).

27.01.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - замість 88 725,00 доларів США стягнуто 84 472,50 долара США. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та дійшов висновку, що положення статті 2 Закону № 1669-VII не підлягають застосуванню, оскільки АТ «Укрзалізниця» зареєстрована в місті Києві.

11.02.2022, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині неправомірного стягнення пені, АТ «Укрзалізниця» подано касаційну скаргу на вказані судові рішення.

13.04.2022 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укрзалізниця» та зупинено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 в частині стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь ТОВ «Профінанс груп» пені у розмірі 50 682 908,97 грн до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

10.08.2022 постановою Верховного Суду частково задоволено касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця», постанову суду апеляційної інстанції скасовано в частині стягнення пені, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, виходив з того, що боржником за кредитними договорами було ДП «Донецька залізниця», яке зареєстроване у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, а саме у місті Донецьку. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що для висновку щодо можливості/неможливості застосування статті 2 Закону № 1669-VII судам слід було з`ясувати, чи проводило ДП «Донецька залізниця» свою господарську діяльність на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку та, відповідно, з`ясувати, чи не отримав правонаступник АТ «Укрзалізниця» більше зобов`язань, ніж мав його правопопередник - Позичальник.

27.09.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 скасовано в частині стягнення пені та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 47 656 150,80 грн пені за порушення строків повернення суми кредитів та 4 965 173,76 грн пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом. Суд апеляційної інстанції також змінив рішення суду в частині розподілу судових витрат, здійснив частковий поворот виконання рішення та розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що до спірних правовідносин у частині нарахування пені за прострочення сплати тіла кредиту підлягає застосуванню мораторій, встановлений статтею 2 Закону № 1669-VII, оскільки:- АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з 21.10.2015, яке провадило свою діяльність на території Донецької області, на території антитерористичної операції;- господарська діяльність як правопопередника, так і правонаступника здійснювалися/здійснюються на території проведення антитерористичної операції;- положеннями Закону № 1669-VII не передбачено обов`язкового постійного здійснення господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції, як умови звільнення від нарахування штрафних санкцій, тоді як достатньо факту реєстрації та здійснення господарської діяльності на відповідній території у період з 14.04.2014;- реєстрація АТ «Укрзалізниця» в місті Києві не спростовує того, що ДП «Донецька залізниця» здійснювало господарську діяльність, яка наразі здійснюється АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» на території проведення антитерористичної операції;- у розумінні положень статті 58 Конституції України приписи статті 2 Закону № 1669 VII щодо заборони нарахування пені з 14.04.2014 мають ретроспективну дію для спірних правовідносин та не містять жодних виключень щодо їх незастосування;- у частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені на проценти за користування кредитом апеляційний суд керувався висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1585/15, від 04.09.2018 у справі № 905/2424/17, від 27.08.2019 у справі № 905/2746/16, від 12.11.2019 у справі № 905/86/15, від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16, що за своєю правовою природою сплата процентів є складовою основного зобов`язання за кредитним договором, а відтак мораторій на нарахування пені, передбачений Законом № 1669-VII, застосовується і до вимог про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів.

17.02.2023 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в задоволенні касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 відмовлено. Верховним Судом зазначено, що у Банка були відсутні підстави для нарахування та включення до складу заборгованості Позичальника у цій справі пені за прострочення строків повернення кредитних коштів та за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом у загальному розмірі 52 621 324,56 грн за період з 13.06.2016 по 06.10.2016, тому наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені.

22.02.2022, до відкриття касаційного провадження, на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 910/23042/20, АТ «Ощадбанк» виконано/проведено платіжну вимогу № НОМЕР_3/1 від 21.02.2022 шляхом списання 55 922 129,22 грн з рахунку АТ «Укрзалізниця» з призначенням платежу: стягнення коштів на користь ТОВ «Профінанс груп» згідно з наказом Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 № 910/23042/16; виконавчий збір, згідно постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.02.2022 № НОМЕР_3, витрати виконавчого провадження, згідно постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.02.2022 № НОМЕР_3.

10.08.2022 постановою Верховного Суду постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 по справі № 910/23042/16 скасовано в частині стягнення пені, а справу в цій частині передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Тобто, судове рішення на підставі якого було здійснено стягнення з АТ «Укрзалізниця» скасовано в частині стягнення пені у розмірі 50 682 908,97 грн.

Як вказує позивач, 20.09.2022 під час нового розгляду апеляційної скарги АТ «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 по справі № 910/23042/16 від представника ТОВ «Профінанс груп» стало відомо про проведення ліквідаційної процедури ТОВ «Профінанс груп» за рішенням його учасників.

20.09.2022 АТ «Укрзалізниця» звернулась до Голови ліквідаційної комісії, ліквідатора ТОВ «Профінанс груп» Мерзлякова Р.П. з вимогою кредитора № 23042 про повернення коштів за скасованим рішенням Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 по справі № 910/23042/16 та включення до реєстру кредиторів ТОВ «Профінанс груп» вимог АТ «Укрзалізниця» у розмірі 50 682 908,97 грн.

26.09.2022 у відповідь на вищезазначену вимогу АТ «Укрзалізниця» № 23042 від 20.09.2022, директором/ліквідатором ТОВ «Профінанс груп» Мерзляковим Р.П. листом № 26/09/22 відмовлено у включені вимог АТ «Укрзалізниця» до реєстру кредиторів ТОВ «Профінанс груп», оскільки вимоги АТ «Укрзалізниця» є неналежним чином підтвердженими, так як станом на дату формування реєстру кредиторів та станом на дату направлення листа у ТОВ «Профінанс груп» відсутні будь-які договірні зобов`язання перед АТ «Укрзалізниця» та відсутні будь-які судові рішення, що набрали законної сили та/або відкриті виконавчі провадження щодо вимог АТ «Укрзалізниця» до ТОВ «Профінанс груп». При цьому, відповідно до трек-номеру рекомендованого з описом поштового відправлення № 01042 31787666 вищезазначена відповідь надіслана лише 03.10.2022, що підтверджується відміткою штемпеля на листі опису.

27.09.2022, за результатами повторного розгляду апеляційної скарги АТ «Укрзалізниця», постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/23042/16 задоволено частково: оскаржуване рішення скасовано в частині стягнення пені та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Профінанс груп» щодо стягнення з АТ «Укрзалізниця» 47 656 150,80 грн пені за порушення строків повернення суми кредитів та 3 026 758,17 грн пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом; задоволено заяву АТ «Укрзалізниця» про поворот виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022, виданого на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 910/23042/16 та відповідно здійснено поворот виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022, шляхом стягнення з ТОВ «Профінанс груп» на користь АТ «Укрзалізниця» 50 682 908,97 грн.

27.09.2022 АТ «Укрзалізниця» повторно звернулась до ліквідатора ТОВ «Профінанс груп» Мерзлякова Р.П. з вимогою кредитора про повернення грошових коштів на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 по справі № 910/23042/16 та включення до реєстру кредиторів ТОВ «Профінанс груп» зазначених вимог АТ «Укрзалізниця».

Відповіді на зазначену вимогу не надходило.

03.10.2022 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ «Профінанс груп» (код ЄДРПОУ 44401037).

23.10.2024 постановою Верховного Суду задоволено касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця»: скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі № 910/11854/22, якими в позові АТ «Укрзалізниця» відмовлено. Ухвалено нове рішення, яким позов АТ «Укрзалізниця» до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. та ТОВ «Профінанс груп» (в особі ліквідатора Мерзлякова Р.П.), третя особа - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису за номером 1 000 701 10092960 від 03.10.2022 щодо вчинення реєстраційної дії про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ «Профінанс груп» задоволено, зобов`язано ліквідатора ТОВ «Профінанс груп» Мерзлякова Р.П. визнати вимоги АТ «Укрзалізниця» до ТОВ «Профінанс груп» у розмірі 51 213 572,40 грн та зобов`язати включити їх до ліквідаційного балансу.

14.11.2024 на виконання постанови Верховного Суду у справі № 910/11854/22 державну реєстрацію припинення ТОВ «Профінанс груп» в результаті ліквідації (реєстраційний запис №100070110092960 від 03.10.2022) відмінено.

28.11.2024 Відділом ДВС прийнято до примусового виконання наказ № 910/23042/16 від 16.03.2023 Господарського суду міста Києва, резолютивною частиною якого визначено здійснити поворот виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/23042/16, шляхом стягнення з ТОВ «Профінанс груп» на користь АТ «Укрзалізниця» 50 682 908,97 грн. Примусове виконання означеного виконавчого документа здійснюється у виконавчому провадженні № 76671902 (ідентифікатор доступу 2Б3Е43292АЕЕ).

28.11.2024 Печерським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято до примусового виконання наказ № 910/11854/22 від 05.11.2024 Господарського суду міста Києва, резолютивною частиною якого визначено; стягнути з ТОВ «Профінанс Груп» в особі ліквідатора ТОВ «Профінанс Груп» Мерзлякова Р.П. на користь АТ «Укрзалізниця» 3 969,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги. Примусове виконання означеного виконавчого документа здійснюється у виконавчому проваджені № ВПНОМЕР_4 (ідентифікатор доступу БА73Д039А655). Постановою державного виконавця від 27.06.2025 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно).

09.12.2024 Печерським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято до примусового виконання: наказ № 910/23042/16 від 09.11.2024 Господарського суду міста Києва, резолютивною частиною якого визначено стягнути з ТОВ «Профінанс Груп» на користь АТ «Укрзалізниця» 310 606,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги. Примусове виконання означеного виконавчого документа здійснювалось у виконавчому проваджені № ВПНОМЕР_2 (ідентифікатор доступу 5АГГ6ААДВ561).

Постановою державного виконавця від 19.03.2025 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно); наказ № 910/23042/16 від 16.03.2023 Господарського суду міста Києва, резолютивною частиною якого визначено; стягнути з товариства ТОВ «Профінанс Груп» на користь АТ «Укрзалізниця» 220 057,41 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Примусове виконання означеного виконавчого документа здійснювалось у виконавчому проваджені № ВПНОМЕР_5 (ідентифікатор доступу 906295БГВ270).

Постановою державного виконавця від 14.02.2025 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно).

Так, під час проведення виконавчих дій в межах означених вище виконавчих проваджень (ВПНОМЕР_6, ВПНОМЕР_4, ВПНОМЕР_2, ВПНОМЕР_5) державним виконавцем відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про арешт майна боржника, про що відповідні записи внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до Державного реєстру обтяжень речових прав на нерухоме майно та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Результатами вжитих державним виконавцем заходів, спрямованих на розшук майна Боржника встановлено, що в ТОВ «Профінанс груп» відсутні будь-які активи (майно та кошти) на яке можливо звернути стягнення.

На думку позивача, неправомірні дії ТОВ «Профінанс груп», направлені на уникнення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 по справі № 910/23042/16, та зважаючи, що процедура ліквідації ТОВ «Профінанс груп» проведена з грубим порушенням законодавства, нехтуванням прав кредиторів та поданням недостовірної інформації державному реєстратору, призвели до позбавлення АТ «Укрзалізниця» можливості скористатись своїми правами, як кредитора, щодо задоволення своїх кредиторських вимог, що існували до незаконного припинення ТОВ «Профінанс груп» - 03.10.2022.

Крім того, відсутність майна у ТОВ «Профінанс Груп» робить неможливим реалізацію АТ «Укрзалізниця» свого права на захист порушених майнових інтересів через передбачений законодавством механізм повороту виконання рішення суду, та відповідно на повернення суми стягнутої пені, яку АТ «ПУМБ» безпідставно та всупереч статті 2 Закону № 1669-VII включив до складу заборгованості за Кредитними договорами, яку в подальшому відступив на користь ТОВ «Профінанс Груп» гарантувавши її дійсність.

17.02.2022 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 на підставі наказу № 910/23042/16 від 10.02.2022 про стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь ТОВ «Профінанс Груп» 47 656 150,80 грн пені за порушення строків повернення кредитів, 3 026 758, 17 грн пені за порушення строків сплати процентів, 135 657, 21 грн судового збору.

21.02.2022 заступником начальника ВДВС винесено постанову про арешт коштів боржника та виставлено платіжну вимогу № НОМЕР_3/1 на переказ 55 922 129,22 грн на рахунок Міністерства юстиції України, призначення платежу: «стягнення коштів на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Профінанс Груп» згідно з наказом Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16; виконавчий збір; витрати виконавчого провадження».

22.02.2022 АТ «Ощадбанк» виконано/проведено платіжну вимогу № НОМЕР_3/1 від 21.02.2022 шляхом списання 55 922 129,22 грн з рахунку НОМЕР_1 , що належить АТ «Укрзалізниця».

24.02.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/23042/16 прийнято до провадження заяву АТ «Укрзалізниця» про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16 таким, що не підлягає виконанню, а також зупинено виконання за цим наказом до завершення розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Вищезазначену ухвалу суду надіслано державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Євгена Сверстюка, м. Київ, 02002).

26.08.2022 постановою ВДВС знято арешт з коштів боржника, накладеного відповідно до постанови ВП № НОМЕР_3 від 21.02.2022.

15.11.2022 заступником начальника ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 на підставі наказу № 910/23042/16 від 10.02.2022 у відповідності до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження ТОВ «Профінанс груп», якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва).

23.02.2022 з метою захисту порушених прав та інтересів АТ «Укрзалізниця» ініційовано скаргу на неправомірні дії та бездіяльність ВДВС, а саме: 1) визнати незаконною та скасувати постанову ВДВС про арешт коштів боржника від 21.02.2022 ВП № НОМЕР_3; 2) визнати неправомірними дії ВДВС щодо виставлення та направлення в банківські установи платіжних вимог про примусове списання грошових коштів з рахунків АТ «Укрзалізниця» згідно з наказом Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3; 3) визнати незаконною бездіяльність заступника начальника ВДВС, яка полягає в не зупиненні вчинення виконавчих дій по ВП № НОМЕР_3, відкритому на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16.

08.09.2022 АТ «Укрзалізниця» також подало до суду скаргу на неправомірні дії, рішення та бездіяльність ВДВС, в якій просило: 1) визнати неправомірною бездіяльність ВДВС, яка полягає в не закінченні виконавчого провадження № НОМЕР_3, відкритого на підставі наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/23042/16; 2) усунути порушене право АТ «Укрзалізниця» шляхом зобов`язання ВДВС винести постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 у відповідності до пункту 5 статті 39 та вжити відповідних заходів, передбачених пунктом 7 частини п`ятої статті 27 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

25.09.2024 за результатами розгляду вищенаведених скарг, постановою Верховного Суду у справі № 910/23042/16:- визнано неправомірними дії ВДВС щодо виставлення та направлення в банківські установи платіжних вимог про примусове списання грошових коштів з рахунків АТ «Укрзалізниця» згідно з наказом Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3; - визнано незаконною бездіяльність заступника начальника ВДВС, яка полягає в не зупиненні вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № НОМЕР_3, відкритому на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16; - визнано неправомірною бездіяльність ВДВС, яка полягає в не закінченні виконавчого провадження № НОМЕР_3 (у частині стягнення пені), відкритого на підставі наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/23042/16.

Позивач вказує, незаконні дії та неправомірна бездіяльність ВДВС в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16, всупереч встановленого законодавством мораторію на звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» (за зобов`язаннями ДП «Донецька залізниця»), призвели до безпідставного стягнення грошових коштів в розмірі 55 922 129,22 грн на виконання незаконного та в подальшому скасованого рішення, а також завдання шкоди у зазначеному розмірі суб`єкту господарювання державного сектору економіки.

До списаної суми входить: 50 837 933,87 грн на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16, з яких: 47 656 150,80 грн пені за порушення строків повернення кредитних коштів, 3 026 758,17 грн пені за порушення строків сплати процентів та 155 025,00 грн витрат по платі судового збору (згідно платіжного доручення № 5241 перераховано на користь ТОВ «Профінанс груп»), 5 083 793,40 грн виконавчого збору, що згідно платіжного доручення № 5242 перераховано до державного бюджету.

Підсумовуючи викладене, позивач вказує, що згідно постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 по справі № 910/23042/16 поворот виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/23042/16, шляхом стягнення з ТОВ «Профінанс груп» на користь АТ «Укрзалізниця» 50 682 908,97 грн, не підлягає виконанню через відсутність будь-яких активів (майна та коштів) у боржника.

Крім того, через відсутність будь-яких активів (майна та коштів) у боржника АТ «Укрзалізниця» повернуто виконавчі документи: наказ № 910/23042/16 від 16.03.2023 Господарського суду міста Києва, резолютивною частиною якого визначено; стягнути з товариства ТОВ «Профінанс Груп» на користь АТ «Укрзалізниця» 220 057,41 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (постановою державного виконавця від 14.02.2025 у виконавчому проваджені № ВПНОМЕР_5 (ідентифікатор доступу 906295БГВ270); наказ № 910/23042/16 від 09.11.2024 Господарського суду міста Києва, резолютивною частиною якого визначено стягнути з ТОВ «Профінанс Груп» на користь АТ «Укрзалізниця» 310 606,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги (постановою державного виконавця від 19.03.2025 у виконавчому проваджені № ВПНОМЕР_2 (ідентифікатор доступу 5АГГ6ААДВ561); наказ № 910/11854/22 від 05.11.2024 Господарського суду міста Києва, резолютивною частиною якого визначено; стягнути з ТОВ «Профінанс Груп» в особі ліквідатора ТОВ «Профінанс Груп» Мерзлякова Р.П. на користь АТ «Укрзалізниця» 3 969,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги (постановою державного виконавця від 27.06.2025 у виконавчому проваджені № ВПНОМЕР_4 (ідентифікатор доступу БА73Д039А655).

Таким чином, на думку позивача розмір завданої шкоди АТ «Укрзалізниця» становить 56 456 360,30 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Приписами статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом встановлено, у зв`язку з набранням рішення у справі №910/23042/16 законної сили відповідно до процесуального законодавства, 10.02.2022, на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022, Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Вказане судове рішення виконано в примусовому порядку 22.02.2022 на підставі платіжної вимоги № НОМЕР_3/1 від 21.02.2022.

Постановою Верховного Суду від 10.08.2022 касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця» задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 910/23042/16 скасовано в частині стягнення пені і справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/23042/16 скасовано в частині стягнення пені та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства про стягнення пені, а також вирішено здійснити поворот виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/23042/16, шляхом стягнення з Товариства на користь АТ «Укрзалізниця» 50 682 908,97 грн.

Остаточною постановою Верховного Суду від 17.02.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 910/23042/16 та поворот виконання залишено без змін.

Виходячи з положень статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, вирішуючи спір про відшкодування завданої шкоди (збитків), на суд покладається необхідність встановлення наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як: (1) неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; (2) наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого, знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; (3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду; (4) вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18, від 29.07.2025 у справі № 906/598/24 та ін.

Також, в постанові від 08.07.2025 у справі № 925/556/24 Верховний Суд зауважив, що: «Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки».

Згідно усталеної практики Верховного Суду, за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності (постанови від 08.07.2025 у справі № 909/857/24, від 08.07.2025 у справі № 925/556/24 та ін.).

Як встановлено судовими рішеннями у справах № 910/11455/16 та № 910/23042/16, АТ «Укрзалізниця» допустило порушення умов Кредитних договорів в частині дотримання строків повернення кредитів та сплати процентів за користування кредитними коштами.

АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з 21.10.2015.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції на дату нарахування пені: «На час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.»

Тобто, закон встановлював мораторій на нарахування пені за кредитами юридичних осіб, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Так, Національний банк України в листі № 18-112/64483 від 05.11.2014 «Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО» надав роз`яснення, що: «Банки мають встановлювати місце проведення господарської діяльності юридичної особи, фізичної особи - підприємця на основі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а місце проживання клієнта - фізичної особи на основі даних, зазначених в поданих клієнтом офіційних документах або засвідчених в установленому порядку їх копій. Отримані дані банки мають співставляти з Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція , затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України 30 жовтня 2014 року № 1053-р.».

Суд погоджується з доводами відповідача 1, що на підставі чинного та ніким не оспореного правочину (Договору відступлення) Банк правомірно вибув з числа учасників спірних правовідносин за Кредитними договорами та судовим провадженням у справі № 910/23042/16.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи та судовими рішеннями у справі № 910/23042/16, на підставі Договору відступлення, 19.10.2021 Банк передав Товариству всі права вимоги до АТ «Укрзалізниця» за Кредитними договорами, в тому числі, право вимоги про стягнення неустойки за порушення Позивачем строків повернення кредитів.

Вказаний Договір відступлення в судовому порядку недійсним не визнавався, та виконаний його сторонами в повному обсязі.

Одночасно, відповідно до положень ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Варто зауважити, що закріплена статтею 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Тобто, починаючи з 19.10.2021 - до списання з рахунків Позивача грошових коштів на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі № 910/23042/16 - Банк повністю вибув з числа учасників кредитних взаємовідносин і з цього дня єдиною особою, яка набула статус кредитора за Кредитними договорами та відповідні права і обов`язки по відношенню до Позивача, є виключно ТОВ «Профінанс Груп».

Вказане також підтверджується ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 про заміну позивача у справі № 910/23042/16 на Товариство, яка (ухвала) набрала законної сили та не була оскаржена в судовому порядку.

Отже, після 19.10.2021 Банк не вчиняв та не міг вчиняти будь-яких дій, в тому числі протиправних, які могли б стосуватися Кредитних договорів, судової справи № 910/23042/16 чи отримання від Позивача грошових коштів в якості неустойки за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів, що виключає покладення на Банк будь якої відповідальності за завдання Позивачу 22.02.2022 шкоди) у зв`язку з примусовим виконанням наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі № 910/23042/16.

Так, ч. 2 ст. 22 ЦК України та, зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 визначають, що збитками є об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, утраті або пошкодженні майна, а також неодержанні кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

В свою чергу, як слідує з доводів АТ «Укрзалізниця» та підтверджується матеріалами даної справи, заявлені Позивачем до стягнення збитки у загальному розмірі 56 456 360,30 грн. включають в себе:

50 837 933,87 грн. - стягнуті на виконання наказу від 21.02.2022 у справі № 910/23042/16, при цьому, постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17.02.2023, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/23042/16 в частині стягнення пені та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства про стягнення пені, а також вирішено здійснити поворот виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі № 910/23042/16 шляхом стягнення з Товариства на користь АТ «Укрзалізниця» 50 682 908,97 грн.;

5 083 793,40 грн. - виконавчий збір, стягнутий в межах ВП № НОМЕР_3;

220 057,41 грн. та 310 606,00 грн. - судові збори за подання апеляційної та касаційної скарг у справі № 910/23042/16, при цьому, постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17.02.2023, вказані судові збори стягнуто з Товариства на користь АТ «Укрзалізниця»;

3 969,60 грн. - судовий збір за подання касаційної скарги у справі № 910/11854/22, при цьому, постановою Верховного Суду від 23.10.2024 вказаний судовий збір стягнуто з Товариства на користь АТ «Укрзалізниця».

Тобто, заявлена АТ «Укрзалізниця» сума шкоди (збитків) у розмірі 51 372 566,90 грн., на підставі судових рішень, які набрали законної сили, захищено в судовому порядку.

Також суд зауважує, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21: « 6.47. Важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Отже, необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. 6.48. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку (…)».

Тобто, згідно правових висновків Верховного Суду для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою особи і завданими нею збитками не будь-які дії особи слід кваліфікувати як «причину шкоди», а виключно ті, які прямо (не опосередковано) завдали шкідливого результату - збитків.

Таким чином, суд зауважує відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями Відповідача 1 та заявленою АТ «Укрзалізниця» до стягнення шкодою, відповідно, відсутній елемент задекларованого Позивачем складу цивільного правопорушення.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц: «Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків , коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України)».

Підсумовуючи зазначене, АТ «Укрзалізниця» не доведено існування чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, наявність яких є обов`язковою умовою для покладення на Банк обов`язку відшкодувати Позивачем шкоду.

Так, як встановлено судом вище, на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16 про стягнення заборгованості з АТ «Українська залізниця» на користь ТОВ «Профінанс Груп» 192 805,68 дол. США 3% річних за несвоєчасне повернення кредитів, 84 472,50 дол. США 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 47 656 150,80 грн. пені за порушення строків повернення кредитів, 3 026 758,17 грн. пені за порушення строків сплати процентів, 155 025,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою державного виконавця Відділу від 17.02.2022 відкрито виконавче провадження, та розпочато примусове виконання рішення суду.

17.02.2022 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 5 083 793,40 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 401,85 грн.

Відділом 21.02.2022 винесено постанову про арешт коштів боржника.

Державним виконавцем Відділу 21.02.2022 виставлено платіжну вимогу № НОМЕР_3/1 на переказ 55 922 129,22 грн на рахунок Міністерства юстиції України, призначення платежу: стягнення коштів на користь ТОВ «Профінанс Груп» згідно з наказом Господарського суд міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16 ; виконавчий збір; витрати виконавчого провадження. АТ «Ощадбанк» 22.02.2022 виконано/проведено платіжну вимогу № НОМЕР_3/1 від 21.02.2022 шляхом списання 55 922 129,22 грн з рахунку НОМЕР_1 , що належить АТ «Українська залізниця».

23.02.2022 до відділу надійшла заява представника АТ «Українська залізниця» щодо зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 11 частини першої статті 34 Закону.

Виконавче провадження не було зупинено.

Відповідно до постанови Відділу від 26.08.2022 знято арешт з коштів боржника, накладеного відповідно до постанови ВП № НОМЕР_3 від 21.02.2022. 15.11.2022 Відділом винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу № 910/23042/16 від 10.02.2022 у відповідності до пункту 3 частини першої статті 39 Закону (припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження ТОВ «Профінанс Груп», якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва).

Станом на 21.01.2025 постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 є чинною не скасована та сторонами не оскаржена.

Також, слід зазначити що питання щодо повернення коштів виконавчого збору вже досліджувались Київським окружним адміністративним судом у справах № 320/15977/23 та у № 320/1193/25, зокрема Суд у справі № 320/15977/23 у рішенні від 10.09.2024 відмовив у задоволенні позовних вимог.

Та дійшов наступного висновку: «враховуючи, що виконавче провадження у спірних правовідносинах закінчено у зв`язку з припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, а не з підстав скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку про відсутність законодавчо визначених правових підстав для повернення Відділом стягнутого виконавчого збору, у зв`язку з чим суд не вбачає протиправної бездіяльності.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів про оскарження постанови про закриття виконавчого провадження або докази про її скасування у будь-якому порядку.

Слід зазначити, що рішення КОАС від 10.09.2024 у справі № 320/15977/23 набрало законної сили, та не оскаржене Позивачем в апеляційному порядку.

Крім того, у справі 320/1193/25 КОАС у рішенні від 17.07.2025, залишеним без змін постановою Шостого ААС від 18.12.2025, відмовив у позові, та дійшов до наступного висновку : «системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що єдиним законодавчо закріпленим випадком повернення виконавчого збору боржнику визначено закінчення виконавчого провадження у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, тобто закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 26.03.2020 у справі №814/1506/17 та від 11.06.2020 у справі №160/10713/19.»

Суд звертає увагу, як встановлено вище, на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/23042/16 від 16.03.2023 про стягнення з ТОВ "Профінанс Груп" на користь АТ "Українська залізниця" 50 682 908 (п`ятдесят мільйонів шістсот вісімдесят дві тисячі дев`ятсот вісім) грн 97 коп.

28.11.2024 держаним виконавцем Відділу відкрито виконавче провадження, винесено постанову про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, накладено арешти на майно боржника.

Крім того, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2024 задоволено касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця» та зокрема зобов`язано ліквідатора ТОВ "Профінанс груп" Мерзлякова Руслана Петровича визнати вимоги АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Профінанс груп" у розмірі 51 213 572,40 грн та включити їх до ліквідаційного балансу.

Отже, на час розгляду даної справи здійснюються заходи примусового виконання вищезазначеного наказу в межах виконавчого провадження, а також в процедурі ліквідації ТОВ «Профінанс груп».

Зазначене свідчить про передчасність подання позовної заяви про стягнення збитків, так як на час подання даного позову та на час прийняття рішення позивачем не була втрачена можливість щодо виконання рішення суду, оскільки відкрите виконавче провадження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом в постанові від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19: «норми статей 1173, 1174 ЦК України не застосовуються поки не втрачена можливість виконання судового рішення за виконавчим документом», також аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14.11.2018 у справі № 910/22297/17: «отже, як вірно зазначає апеляційний господарський суд, сума, яку Позивач визначає як шкоду, завдану діями державного виконавця в сумі 1777866,85 грн, є предметом стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" в рамках виконавчого провадження № 5366628, а тому з огляду на наведене, позов у цій справі є передчасним, оскільки право на відшкодування шкоди з Державного бюджету України у даному випадку виникає лише у разі, якщо буде встановлено неможливість стягнення (повернення) на користь Позивача спірної суми, стягнутої з нього за наказом Господарського суду міста Києва № 910/13862/15 від 25.02.2016, який визнано судом таким, що не підлягає виконанню частково у зазначеній сумі».

Аналогічна позиція зазначена, у постанові від 03.06.2020 у справі № 642/3839/17, де Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржників (відомості про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з неможливістю його виконання відсутні). Невиплачені позивачеві кошти на виконання судових рішень, ухвалених на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів.

Таким чином, позивачем не доведено наявності таких умов для відшкодування майнової шкоди (збитки), як неправомірні дії відповідачів та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Частиною 1 статті 1190 Цивільного кодексу України встановлено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Отже, згідно з вимогами частини 1 статті 1190 Цивільного кодексу України обов`язковою умовою солідарної відповідальності є вчинення особами спільних дій чи бездіяльності, в результаті яких потерпілому завдано шкоди.

Виходячи зі змісту зазначеної норми матеріального права, особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. При цьому для настання солідарної відповідальності при заподіянні шкоди злочином, вчиненим двома або кількома особами, необхідно встановити, що діяння заподіювачів шкоди були об`єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їхніх спільних дій, тобто солідарна відповідальність можлива лише в разі спільних дій, коли не можна розмежувати вину кожного.

Доказів того, що дії відповідачів були охоплені єдиним умислом і наміром щодо досягнення відповідних цілей, а саме завдання шкоди Акціонерному товариству «Українська залізниця», позивачем суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, Позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог щодо солідарного стягнення з Відповідачів в рахунок відшкодування шкоди у розмірі 56 456 360,30 грн., а тому його права, за захистом яких він звертався до суду не порушені Відповідачами.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Позивачем не доведено наявності суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2026.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА