Рішення № 137109267, 05.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026Справа № 910/16607/25

За позовом Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі

Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗ Авто"

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Костюк А.С.

представники учасників справи:

прокурор: Намлієва І.В.

від позивача: Стороженко К.М.

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 05.05.2026, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Перший заступник керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Київрада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗ Авто" (далі - ТОВ "МЗ Авто", відповідач), у якому просить суд усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельними ділянками по АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва, шляхом:

1) скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Набоки О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.07.2020, індексний номер: 53061675;

2) скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗ Авто" на комплекс нежитлових будівель, а саме: нежитлову будівлю літ. Б площею 79 кв.м., нежитлову будівлю літ. В площею 58,8 кв.м., нежитлову будівлю літ. Г площею 176,8 кв.м., нежитлову будівлю літ. Д площею 92,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1026030080000), номер запису про право власності: 37257661;

3) закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділу та реєстраційної справи з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 1026030080000;

4) зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗ Авто" знести будівлі літ. "Б" та літ. "В", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як комплекс нежитлових будівель з літ. "Б", літ. "В", літ. "Г", літ. "Д" з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 1026030080000, а також фундамент який згідно план-схеми земельних ділянок, виготовленого ФОП Литвин І.А., знаходиться в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:62:009:0036, 8000000000:62:009:0054, 8000000000:62:009:0090, 8000000000:62:009:0091.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що досудовим розслідуванням кримінальних проваджень № 12025100030002105 від 15.07.2025, № 12025100030002927 від 22.10.2025 було встановлено розташування на земельних ділянках 8000000000:62:009:0036, 8000000000:62:009:0054, 8000000000:62:009:0090, 8000000000:62:009:0091 за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлових будівель літ. Б площею 79 та літ. В площею 58,8 кв.м., а на місці нежитлової будівлі літ. Г площею 176,8 кв.м. та нежитлової будівлі літ. Д площею 92,8 кв.м. - розташування фундаменту площею 420 кв.м. Вказані нежитлові будівлі зареєстровані на праві власності за ТОВ "МЗ Авто". Проте, Київрада зазначені земельні ділянки жодній особі, у тому числі ТОВ "МЗ Авто", у користування або у власність не надавала, Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією розпорядження про присвоєння адреси об`єктам нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 не видавалось, а у реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості щодо присвоєння об`єктам нерухомого майна - нежитловим будівлям літ. Б, В, Г, Д адреси АДРЕСА_1 .

Тобто, як вказує прокурор, земельні ділянки на яких розміщені вказані нежитлові будівлі та фундамент використовуються ТОВ "МЗ Авто" без правовстановлюючих та дозвільних документів на ці земельні ділянки, що порушує права Київради щодо користування ними, у зв`язку з чим прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 вказаний позов був прийнятий до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 було задоволено заяву першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову; до набрання рішенням законної сили у справі накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель а саме: нежитлова будівля літ. Б площею 79 кв.м., нежитлова будівля літ. В площею 58,8 кв.м., нежитлова будівля літ. Г площею 176,8 кв.м., нежитлова будівля літ. Д площею 92,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1026030080000); заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на вказане нерухоме майно - в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін щодо нього, та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

20.01.2026 від Київради надійшли пояснення, у яких позивач вважав, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачем нерухоме майно у власність було набуто неправомірно. При цьому Київрадою рішення про відведення земельної ділянки на праві власності або користування за адресою: АДРЕСА_1 , не приймалось. Крім того, вказав, що внаслідок незаконних дій державних реєстраторів щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , Київраду протиправно було позбавлено права власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

09.03.2026 прокурор подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які на його думку додатково підтверджують фактичне місце розташування спірного фундаменту та будівель, що зареєстровані за відповідачем як комплекс нежитлових будівель, та конкретизують земельні ділянки на яких вони розташовані. Вказані докази були прийняті судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2026, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено по суті.

У судовому засіданні по суті розгляду справи прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників провадження, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31378229 від 14.09.2016, державним реєстратором Державного підприємства «Державний інститут судових експертиз економіко-правових та технічних експертних досліджень» Тарнавською С.В. було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на будинок для підприємств роздрібної торгівлі, який змінено на комплекс нежитлових будівель а саме: нежитлова будівля літ. Б площею 79 кв.м., нежитлова будівля літ. В площею 58, кв.м., нежитлова будівля літ. Г площею 176,8 кв.м., нежитлова будівля літ. Д площею 92,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Підставою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт був технічний паспорт від 30.06.2016 та довідка про адресу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 01/03, видана 30.06.2016, видавник: ТОВ «Техінвентаризація та архітектура».

06.10.2016 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу будинку для підприємств роздрібної торгівлі, відповідно до умов якого продавець продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) будинок для підприємств роздрібної торгівлі, який змінено на комплекс нежитлових будівель а саме: нежитлова будівля літ. Б площею 79 кв.м., нежитлова будівля літ. В площею 58, кв.м., нежитлова будівля літ. Г площею 176,8 кв.м., нежитлова будівля літ. Д площею 92,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , та сплатив за нежитлову будівлю продавцю грошову суму визначену договором (п. 1 договору).

Того ж дня (06.10.2016) рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31742324 від 06.10.2016 право власності на вказане майно було зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І. за ОСОБА_2

12.11.2018 рішенням загальних зборів ТОВ «Адарс», оформленим протоколом № 4 від 12.11.2018, було вирішено, що ОСОБА_2 передає комплекс нежитлових будівель а саме: нежитлова будівля літ. Б площею 79 кв.м., нежитлова будівля літ. В площею 58, кв.м., нежитлова будівля літ. Г площею 176,8 кв.м., нежитлова будівля літ. Д площею 92,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , у якості частки у статутному капіталі товариства.

12.11.2018 між громадянином ОСОБА_2 та ТОВ «Адарс» був складений відповідний акт приймання-передачі від 12.11.2018.

19.11.2018 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44109082 від 19.11.2018 державним реєстратором КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подолякою І.П. право власності на майно було зареєстроване за ТОВ «Адарс».

06.07.2020 рішенням загальних зборів ТОВ «МЗ Авто», оформленим протоколом № 06-07/20, було вирішено затвердити факт внесення ТОВ «Адарс» до статутного капіталу товариства нерухомого майна: комплекс нежитлових будівель а саме: нежитлова будівля літ. Б площею 79 кв.м., нежитлова будівля літ. В площею 58, кв.м., нежитлова будівля літ. Г площею 176,8 кв.м., нежитлова будівля літ. Д площею 92,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

06.07.2020 між ТОВ «Адарс» та ТОВ «МЗ Авто» був складений акт приймання-передачі об`єкту нерухомого майна від 06.07.2020, зареєстрований в реєстрі за №№ 1286, 1287.

10.07.2020 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 53061675 від 10.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Набокою О.В. право власності на майно було зареєстроване за ТОВ «МЗ Авто».

Прокурор вказує, що досудовим розслідуванням кримінального провадження № 12025100030002105 від 15.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, встановлено, що на місці розташування нежитлових будівель під літерою «Г», загальною площею 176,8 кв.м, та під літерою «Д», загальною площею 92,8 кв. м, право власності на які зареєстровано за ТОВ «МЗ АВТО», за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, було самовільно розпочато будівництво будівлі загальною площею 420 кв.м на земельних ділянках комунальної власності територіальної громади міста Києва з кадастровим номером 8000000000:62:009:0036 площею 0,0002 га, з кадастровим номером 8000000000:62:009:0054 площею 0,0319 га, з кадастровим номером 8000000000:62:009:0090 площею 0,0086 га та з кадастровим номером 8000000000:62:009:0091 площею 0,0013 га, про що свідчить протокол огляду місця події від 18.07.2025 за участю інженера-землевпорядника з фото-таблицями та довідкою із план-схемою земельних ділянок.

Також під час досудового розслідування кримінального провадження № 12025100030002927 від 22.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, був проведений огляд місця події, про що складено протокол від 07.11.2025, відповідно до якого встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва, встановлено розташування бетонного фундаменту площею 420 кв.м. та зліва від якого у два ряди на частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:009:0054 розташовані дві нежитлові будівлі, які поділені на секції.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що Київська міська рада не приймала жодних рішень щодо передачі ОСОБА_1 , ТОВ «Адарс», або ТОВ «М3 Авто» земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:62:009:0036, 8000000000:62:009:0054, 8000000000:62:009:0090, 8000000000:62:009:0091. Вказані обставини свідчать про незаконну забудову вказаних земельних ділянок та реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на них, що у свою чергу є порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та норм Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України представництво інтересів держави в суді прокуратура здійснює у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23).

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно зі сталою правовою позицією Верховного Суду захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, требувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У даному випадку прокурор, звертаючись до суду, позивачем визначив Київраду на яку покладено обов`язок самостійно та через свій виконавчий орган здійснювати контроль збереження земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстежувати стан їх використання та перевіряти чи не має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно.

Крім того, Київська міська рада зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор 23.07.2025 та 28.11.2025 звертався з листами до Київської міської ради щодо надання інформації про вжиті заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на захист інтересів держави.

Вказаними листами прокуратурою також було проінформувано Київську міську раду про те, що у разі бездіяльності з указаних питань, прокуратурою буде пред`явлено позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Разом з тим, Київська міська рада та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), що є структурним підрозділом Київради, достовірно будучи обізнаними з листів прокуратури про порушення вимог закону під час реєстрації права власності на нерухоме майно на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у Деснянському районі міста Києва, обмежились лише тим, що повідомили прокуратуру про відсутність у них будь-якої інформації щодо власника (користувача) вказаної земельної ділянки. Зокрема, за інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), що викладена у листах № 057-9736 від 25.07.2025 та № 057-15775 від 03.12.2025, заходи цивільно-правового характеру щодо захисту порушених інтересів держави Київрадою не вчинялись, проте, у разі наявності таких підстав для судового захисту органами прокуратури, Департамент будь-яким способом сприятиме у наданні наявної та необхідної інформації щодо зазначеного питання.

Отже внаслідок нездійснення Київрадою необхідного захисту інтересів держави такі інтереси залишаються незахищеними.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що перший заступник керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва, звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Київради, належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Щодо суті заявленого прокурором позову суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 373 ЦК України).

Елементом особливої правової охорони землі є норма частини 2 статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина 2 статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України.

Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

Отже, самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим, сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження. Вказані висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

Також у постановах від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі 202/3520/16-ц Верховний Суд зазначив, що наявність хоча б однієї із трьох вказаних у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Судом враховано, що відповідно до частини 2 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (частина 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Пунктами "а", "б", "в", "г" статті 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень, зокрема, Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Таким чином, право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях. Такі повноваження в межах міста Києва є виключною компетенцією Київської міської ради.

Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Однак, доказів на підтвердження того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:009:0036, 8000000000:62:009:0054, 8000000000:62:009:0090, 8000000000:62:009:0091, у межах яких знаходиться спірний об`єкт нерухомого майна, були передані у власність чи користування будь-яким особам матеріали справи не містять.

Як вбачається з листа Департамента містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 17.07.2025 за № 055/6215 за даними електронної бази документообігу вказаного Департаменту та Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр м. Києва», містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: по АДРЕСА_1 не надавалися, та відповідні заяви від ОСОБА_1., ТОВ «Адарс» або ТОВ «МЗ Авто» не надходили.

Крім того, відсутні відомості про реєстрацію схеми генерального плану об`єкта будівництва за вказаною адресою.

Також у реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві», відсутні відомості про документи щодо присвоєння об`єктам нерухомого майна, зокрема, комплексу нежитлових будівель (літ. Б, В, Г, Д) адреси: АДРЕСА_1 .

А листом від 25.07.2025 № 8522-25 Державна інспекція архітектури та містобудування України повідомила, що в розпорядженні ДІАМ України документів щодо об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не виявлено.

Так, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотримання вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється шляхом проведення перевірок.

Положеннями частини 1 статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;.

За інформацією Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київради (КМДА) від 23.07.2025 № 064-12218, головним спеціалістом - інспектором з благоустрою управління контролю за благоустроєм під час проведення обстеження території по АДРЕСА_1 були винесені приписи 27.02.2025 №№ 202506568, 202506569, 202506570, 202506571, 202506573, 202506574, 202506576, 202506577, 202506578, на виконання яких ТОВ «МЗ Авто» листом від 28.02.2025 був наданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на комплекс нежитлових будівель літ. Б площею 79 кв.м., літ. В площею 58,8 кв.м., літ. Г площею 176,8 кв.м., літ. Д площею 92,8 кв.м. по АДРЕСА_1 за товариством з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1026030080000.

Також за даними довідки № 01/03 від 30.06.2016 про адресу об`єкта нерухомого майна, що міститься в реєстраційній справі, ТОВ «Техінвентаризація та архітектура» підтверджує, що власником будинку для підприємств з роздрібної торгівлі літ. Б - 79 кв.м., літ. В - 58,8 кв.м., літ. Г - 176,8 кв.м., літ. Д - 92,8 кв.м., що фактично знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1.

Згідно технічного паспорту від 30.06.2016 на будинок для підприємств з роздрібної торгівлі літ. Б - 79 кв.м., літ. В - 58,8 кв.м., літ. Г - 176,8 кв.м., літ. Д - 92,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , що міститься в реєстраційній справі, ці будівлі побудовані в 1991 році господарським способом.

Разом з тим, відповідно до інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 06.07.2016, що міститься в реєстраційній справі, згідно з даними реєстраційних книг Бюро, реєстрація права власності на будівлі літ. «Б», «В», «Г», «Д» за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.

Також, відповідно до інформації КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 28.11.2025 № 062/14-13257, наданої на запит прокурора, відсутня реєстрація права власності на вказані будівлі, а інвентаризаційної справи та матеріалів технічної інвентаризації за адресою: АДРЕСА_1 в КП КМР «КМ БТІ» немає.

Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону (абз. 2 ч. 3 ст. 331 ЦК України).

За змістом п. 40 постанови Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 № 1127 для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмову заяву або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів..

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 202/1254/19, предметом позову Дніпровської міської ради в якій є, зокрема зобов`язання ОСОБА_4 повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів, викладено такий правовий висновок:

"Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності немає.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті".

Натомість, як вбачається з матеріалів справ, державним реєстратором Державного підприємства «Державний інститут судових експертиз економіко-правових та технічних експертних досліджень» Тарнавською С.В. було зареєстровано право власності за ОСОБА_1. на будинок для підприємств роздрібної торгівлі, який змінено на комплекс нежитлових будівель а саме: нежитлова будівля літ. Б площею 79 кв.м., нежитлова будівля літ. В площею 58, кв.м., нежитлова будівля літ. Г площею 176,8 кв.м., нежитлова будівля літ. Д площею 92,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Підставою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт був технічний паспорт від 30.06.2016 та довідка про адресу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 01/03, видана 30.06.2016, видавник: ТОВ «Техінвентаризація та архітектура».

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна - це комплекс робіт з метою визначення складу, фактичної площі, об`єму, технічного стану та/або визначення змін зазначених характеристик за певний період часу із виготовленням відповідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) з використанням Реєстру будівельної діяльності.

Отже, технічний паспорт та довідка про адресу об`єкта нерухомого майна не є правовстановлюючими документами, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, оскільки є лише документом який фіксує технічні характеристики об`єкта та його місцезнаходження.

За таких обставин, оскільки Київрада не приймала рішень про надання спірної земельної ділянки ні ОСОБА_1., ні ТОВ «Адарс» або ТОВ «МЗ Авто» у власність або користування, будь-яких дозвільних документів на будівництво за цією адресою компетентні органи не видавали, нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель а саме: нежитлова будівля літ. Б площею 79 кв.м., нежитлова будівля літ. В площею 58,8 кв.м., нежитлова будівля літ. Г площею 176,8 кв.м., нежитлова будівля літ. Д площею 92,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом.

Суд також враховує, що відповідач не є добросовісним набувачем, в розумінні положень ст. 388 ЦК України, оскільки ТОВ «МЗ Авто» міг і повинен був бути обізнаним про неможливість набуття права власності на майно за відсутності правовстановлюючих документів як на земельну ділянку під майно, так і на саме майно, оскільки жодних доказів наявності будь-яких документів на спірне нерухоме майно та відповідно права на таке майно у ОСОБА_1. до матеріалів справи не надано.

Таким чином, державна реєстрація за відповідачем права власності на вказане нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку є незаконною.

Водночас, факт реєстрації права власності на нежитлову будівлю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем не змінює правової природи цього об`єкту та не усуває порушень законодавства, допущених при його будівництві на спірних земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:62:009:0036, 8000000000:62:009:0054, 8000000000:62:009:0090, 8000000000:62:009:0091.

Суд зазначає, що здійснена державна реєстрація права власності на комплекс нежитлових будівель, а саме: нежитлова будівля літ. Б площею 79 кв.м., нежитлова будівля літ. В площею 58,8 кв.м., нежитлова будівля літ. Г площею 176,8 кв.м., нежитлова будівля літ. Д площею 92,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 спочатку за ОСОБА_1 , а потім за ТОВ «Адарс» та ТОВ «МЗ Авто» (відповідачем) не змінила правовий режим самочинного будівництва, а сам факт такої реєстрації не свідчить про наявність права власності у відповідача.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, самочинне будівництво комплексу нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , порушує права Київради на користування та розпорядження земельними ділянками за вказаною адресою, зокрема, з кадастровими номерами: 8000000000:62:009:0036, 8000000000:62:009:0054, 8000000000:62:009:0090, 8000000000:62:009:0091.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 щодо можливих способів захисту прав власника (користувача) відповідної земельної ділянки, порушених внаслідок здійснення самочинного будівництва, навела правові висновки, за якими, зокрема, у певних випадках спосіб захисту імперативно "прив`язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини 1 статті 5 ГПК України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності. Вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 ).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частинами 3-5 статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина 3). Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4). На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина 5).

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Тобто, відповідно до приписів частин 3 та 5 статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного ст. 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені ст. 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

Способи захисту прав на землю передбачені ст. 152 Земельного кодексу України, згідно якої власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 Цивільного кодексу України).

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади відноситься до повноважень Київської міської ради.

Оскільки вказані вище земельні ділянки належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва виключно Київська міська рада має право розпоряджатися ними.

Звернення прокурора до суду з вказаним позовом спрямоване на захист та відновлення порушених прав Київської міської ради на самостійне розпорядження земельними ділянками комунальної власності, оскільки проведена державна реєстрація права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна на них за ТОВ «МЗ Авто» надає підприємству привілейоване право користуватися землею та виключає розпорядження позивачем земельними ділянками на власний розсуд, у тому числі на конкурентних засадах відповідно до положень ст. 134 Земельного кодексу України.

Державна реєстрація права власності за вказаними вище особами на комплекс нежитлових будівель, що самочинно збудовані, є перешкодою в реалізації позивачем речових прав на земельні ділянки на яких вони розташовані, оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельних ділянок та одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав їх законному власнику - Київській міській раді.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, що послугували підставою для проведення державної реєстрації прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі, якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Наявність зареєстрованого права власності за відповідачем щодо комплексу нежитлових будівель, є перешкодою в реалізації державою (територіальною громадою міста Києва) речових прав на земельні ділянки, на яких воно розташоване, у зв`язку з чим неправомірна реєстрація прав за відповідачем на майно підлягає скасуванню.

Отже вимоги прокурора про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельними ділянками по АДРЕСА_1 , шляхом скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Набоки О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.07.2020, індексний номер: 53061675, а також скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗ Авто" на комплекс нежитлових будівель, а саме: нежитлову будівлю літ. Б площею 79 кв.м., нежитлову будівлю літ. В площею 58,8 кв.м., нежитлову будівлю літ. Г площею 176,8 кв.м., нежитлову будівлю літ. Д площею 92,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1026030080000), номер запису про право власності: 37257661, є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги прокурора про закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділу та реєстраційної справи з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 1026030080000, суд зазначає наступне.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистомякого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 395/520/21, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17; від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16; від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц; від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц; від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).

При цьому, слід ураховувати, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Вказані висновки наведено у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 395/520/21, постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

Суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права територіальної громади міста Києва буде закриття відповідних розділів Державного реєстру прав та реєстраційних справ, оскільки за змістом абз. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закритий розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа не підлягають поновленню.

Отже, вимога прокурора про закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділу та реєстраційної справи з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 1026030080000 також підлягає задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про зобов`язання ТОВ "МЗ Авто" знести будівлі літ. "Б" та літ. "В", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як комплекс нежитлових будівель з літ. "Б", літ. "В", літ. "Г", літ. "Д" з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 1026030080000, а також фундамент який згідно план-схеми земельних ділянок, виготовленого ФОП Литвин І.А., знаходиться в межах земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:009:0036, 8000000000:62:009:0054, 8000000000:62:009:0090, 8000000000:62:009:0091, суд зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Крім того, слід зазначити, що наявність зареєстрованого права власності на об`єкт нерухомого майна, що є самочинним будівництвом, перешкоджає власнику землі, на якій цей об`єкт розташований, вільному розпорядженню цією землею, зокрема передачі її відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання (оренди) земельної ділянки.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

З огляду на встановлені судом обставини даної справи, заявлені Київрадою позовні вимоги про зобов`язання ТОВ "МЗ Авто" знести будівлі літ. "Б" та літ. "В", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як комплекс нежитлових будівель з літ. "Б", літ. "В", літ. "Г", літ. "Д" з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 1026030080000, а також фундамент який згідно план-схеми земельних ділянок, виготовлено ФОП Литвин І.А., знаходиться в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:62:009:0036, 8000000000:62:009:0054, 8000000000:62:009:0090, 8000000000:62:009:0091, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Набоки О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.07.2020, індексний номер: 53061675.

3. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗ Авто" на комплекс нежитлових будівель, а саме: нежитлову будівлю літ. Б площею 79 кв.м., нежитлову будівлю літ. В площею 58,8 кв.м., нежитлову будівлю літ. Г площею 176,8 кв.м., нежитлову будівлю літ. Д площею 92,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1026030080000), номер запису про право власності: 37257661.

4. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділу та реєстраційної справи з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 1026030080000.

5. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗ Авто" (03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 143/2, ідентифікаційний код 42145475) знести будівлі літ. "Б" та літ. "В", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як комплекс нежитлових будівель з літ. "Б", літ. "В", літ. "Г", літ. "Д" з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 1026030080000, а також фундамент який згідно план-схеми земельних ділянок, виготовленого ФОП Литвин І.А., знаходиться в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:62:009:0036, 8000000000:62:009:0054, 8000000000:62:009:0090, 8000000000:62:009:0091.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗ Авто" (03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 143/2, ідентифікаційний код 42145475) на користь Київської міської прокуратури (ідентифікаційний код 02910019; вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) судовий збір, сплачений за подання позову у сумі 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн. 00 коп., а також сплачений за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 червня 2026 року.

Суддя О.В. Котков