Рішення № 137109035, 04.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026м. ДніпроСправа № 904/1799/26

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/1799/26

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - відповідач) про стягнення 289.275,00 грн штрафу за неправильно зазначену в залізничних накладних масу вантажу.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1799/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026.

Ухвалою від 06.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему "Електронний суд" 22.04.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд: поновити строк, прийняти відзив на позовну заяву до розгляду; відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі; перейти до розгляду справи №904/1799/26 за правилами загального позовного провадження, подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Через систему "Електронний суд" 22.04.2026 від відповідача надійшла заява від 21.04.2026 за вих. №б/н про застосування строку позовної давності, у якій відповідач просить суд: прийняти заяву до розгляду, застосувати позовну давність щодо позовних вимог; відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі; перейти до розгляду справи №904/1799/26 за правилами загального позовного провадження, подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Через систему "Електронний суд" 22.04.2026 від відповідача надійшло клопотання від 21.04.2026 за вих. №б/н про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та витребування доказів, у якому відповідач просить суд: прийняти клопотання до розгляду; витребувати у позивача докази (накази про прийняття на роботу та/або довідки з місця роботи Ясінської О.Ю., Крошки К.В. та Васковської Л.Я., довіреності на вагаря ПП "Стіл Сервіс" Міхайленка О.А.); перейти до розгляду справи №904/1799/26 за правилами загального позовного провадження, подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 23.04.2026 клопотання відповідача про розгляд справи №904/1799/26 за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення. У задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву відмовлено. Відзив прийнято до розгляду. У задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено. Зобов`язано позивача надати письмові пояснення щодо повноважень Ясінської О.Ю., Крошки К.В., Васковської Л.Я., Міхайленка О.А. та відповідні докази на підтвердження повноважень вказаних осіб (накази про прийняття на роботу та/або довідки з місця роботи, довіреності на вагарів тощо).

Через систему «Електронний суд» 29.04.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

04.09.2025 зі станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці по накладній №47032404, у вагонах №52238177, 56558133, 56165020, 62052584, 62257902, відповідачем був відправлений вантаж «Вугілля» на станцію Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці, на адресу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

07.09.2025 вагони №52238177, 56558133, 56165020, 62052584,62257902, по накладній №47032404 прибули на станцію призначення Кривий Ріг Головний.

По заявці вантажоодержувача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 07.09.2025 №8, згідно ст. 52 Статуту залізниць України, даний вантаж було переважено на справних статистичних 150 тн вагах №10021 вантажоодержувача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», повіренних 24.03.2025 ДП «Кривбасстандартметрологія» та виявлено, що:

у вагоні №52238177 фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 23.500 кг, нетто 68.300 кг, після зважування брутто 90.400 кг, тара по документу 23.500 кг, нетто 66.900 кг, що менше документа на 1.400 кг;

у вагоні №56558133 фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 22.400 кг, нетто 68.600 кг, після зважування брутто 89.400 кг, тара по документу 22.400 кг, нетто 67.000 кг, що менше документа на 1.600 кг;

у вагоні №56165020 фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 22.200 кг, нетто 68.100 кг, після зважування брутто 89.050 кг, тара по документу 22.200 кг, нетто 66.850 кг, що менше документа на 1250 кг;

у вагоні №62052584 фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 22.300 кг, нетто 69.600 кг, після зважування брутто 90.500 кг, тара по документу 22.300 кг, нетто 68.200 кг, що менше документа на 1400 кг;

у вагоні №62257902 фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 21.200 кг, нетто 69.500 кг, після зважування брутто 89.150 кг, тара по документу 21.200 кг, нетто 67.950 кг, що менше документа на 1.550 кг.

За даними обставинами станцією призначення Кривий Ріг Головний був складений комерційний акт ф.ГУ-22 від 08.09.2025 №467004/338, який підписаний представником вантажоодержувача по довіреності від 11.03.2025 №14-134юр.

Комерційний акт містить підписи начальника станції Марущака А.О., агента комерційного ОСОБА_1 , агента комерційного ОСОБА_2 та представника одержувача Зятюк А.О. Повноваження підписантів комерційного акту з боку залізниці підтверджуються наказом начальника станції Кривий Ріг-Головний від 16.05.2025 №70/ДС та посадовими інструкціями, з боку одержувача - довіреністю ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 11.03.2025 №14-134юр.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач вважає, що з метою засвідчення обставин невідповідності маси вантажу, вказаної у накладній, фактичні масі комерційний акт має бути в обов`язковому порядку підписаний трьома особами, посади яких чітко передбачені Правилами складання актів. Залучення інших осіб для підписання комерційного акту не є обов`язком, проте не може замінити наявність обов`язкових підписів.

На думку відповідача, зазначений комерційний акт не можна віднести до належного та допустимого доказу у справі, виходячи з того, що його оформлено з порушенням вимог пункту 10 Правил складання актів за відсутності обов`язкового підпису начальника вантажного району та працівника станції, який особисто здійснював перевірку, оскільки підписання комерційного акта іншими працівниками залізниці замість зазначеної посадової особи не допускається.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач стверджує, що комерційний акт від 08.09.2025 №467004/338 з боку залізниці містить підписи заступника начальника станції Ясінської О.Ю., агента комерційного Васковської Л.Я. (працівник станції, який особисто здійснював перевірку та який відповідно до наказу від 16.05.2025 №70/ДС підписує комерційні акти замість начальника вантажного двору) та агента комерційного Крошка К.В. (працівник станції, який відповідно до наказу від 16.05.2025 № 70/ДС підписує комерційні акти як змінний агент комерційний, який проводив видачу вантажу). Повноваження вказаних осіб підтверджуються посадовими інструкціями, що додані до позовної заяви та додатково надано довідки на вказаних осіб, що підтверджують їх статус.

На думку позивача, комерційний акт від 08.09.2025 №467004/338 оформлений за підписом трьох осіб, перелік яких визначено п. 10 Правил складання актів, а відтак, є належним доказом по справі.

Позивач доходить висновку, що дії залізниці відносно підписання комерційного акту повністю узгоджуються з положеннями п. 10 Правил складання актів та висновком Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: відповідності/невідповідності фактичної маси вантажу, масі, яка вказана у документах; належності/неналежності складення комерційного акта, як підстави для покладення відповідальності на відповідача; правомірності заявлених позовних вимог.

25.02.2020 між позивачем (далі позивач, залізниця) та відповідачем (далі - відповідач, замовник, відправник, вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір), відповідно до п. 1.1. умов якого предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Вартість послуг визначається відповідно до розділу 3 договору.

Відповідно до п. 12.1 договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення вдію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті https://uz-cargo.uz.gov.ua/ та діє до його припинення.

04.09.2025 зі станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці по накладній №47032404, у вагонах №52238177, 56558133, 56165020, 62052584, 62257902, відповідачем був відправлений вантаж «Вугілля» на станцію Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці, на адресу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

07.09.2025 вагони №52238177, 56558133, 56165020, 62052584,62257902, по накладній №47032404 прибули на станцію призначення Кривий Ріг Головний.

По заявці вантажоодержувача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 07.09.2025 №8, згідно ст. 52 Статуту залізниць України, даний вантаж було переважено на справних статистичних 150 тн вагах №10021 вантажоодержувача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», повіренних 24.03.2025 ДП «Кривбасстандартметрологія» та виявлено, що:

у вагоні №52238177 фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 23.500 кг, нетто 68.300 кг, після зважування брутто 90.400 кг, тара по документу 23.500 кг, нетто 66.900 кг, що менше документа на 1.400 кг;

у вагоні №56558133 фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 22.400 кг, нетто 68.600 кг, після зважування брутто 89.400 кг, тара по документу 22.400 кг, нетто 67.000 кг, що менше документа на 1.600 кг;

у вагоні №56165020 фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 22.200 кг, нетто 68.100 кг, після зважування брутто 89.050 кг, тара по документу 22.200 кг, нетто 66.850 кг, що менше документа на 1250 кг;

у вагоні №62052584 фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 22.300 кг, нетто 69.600 кг, після зважування брутто 90.500 кг, тара по документу 22.300 кг, нетто 68.200 кг, що менше документа на 1400 кг;

у вагоні №62257902 фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 21.200 кг, нетто 69.500 кг, після зважування брутто 89.150 кг, тара по документу 21.200 кг, нетто 67.950 кг, що менше документа на 1.550 кг.

Згідно з ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту. Штраф нарахований у розмірі відповідно до статті 118 Статуту підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

За даними обставинами станцією призначення Кривий Ріг Головний був складений комерційний акт ф.ГУ-22 від 08.09.2025 №467004/338, який підписаний представником вантажоодержувача по довіреності від 11.03.2025 №14-134юр. Комерційний акт містить підписи начальника станції Марущака А.О., агента комерційного Демидової Т.А., агента комерційного Ящук Н.В. та представника одержувача Зятюк А.О. Повноваження підписантів комерційного акту з боку залізниці підтверджуються наказом начальника станції Кривий Ріг-Головний від 16.05.2025 №70/ДС та посадовими інструкціями, з боку одержувача - довіреністю ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 11.03.2025 №14-134юр.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 289.275,00 грн штрафу.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Гл. 64 ЦК України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3).

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Згідно з п. 28 Правил №861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до підпункту 8 п. 6 р. 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

У відповідності до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України №138 від 08.06.2011), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.

Згідно з п 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Відповідно до п 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Судом встановлено, що правильність внесених відомостей до накладної підтвердила своїм ЕЦП (електронно-цифровий підпис) представник відправника Ткачова Вікторія Володимирівна.

Відповідно до ст. 921 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов`язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

З огляду на наведене, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника.

Як встановлено судом, відповідачем при заповненні залізничної накладної допущено помилку у масі вантажу у вагонах №52238177, №56558133, №56165020, №62052584, №62257902, що підтверджується комерційним актом ф.ГУ-22 від 08.09.2025 №467004/338.

Отже має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

На відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник. При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Згідно з нормами ст. 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Щодо заперечень відповідача в частині оформлення комерційного акта з порушенням п. 10 Правила складання актів, суд зазначає таке.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Пунктом 12 Правил складання актів передбачено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі Є комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами контрольної перевірки станцією Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці було складено комерційний акт від 08.09.2025 №467004/338, відповідно до якого проводилося контрольне зважування вагонів №52238177, №56558133, №56165020, №62052584, №62257902. Вказаним комерційним актом встановлено невідповідність фактичної маси вантажу тій, що вказана у документах.

У розділі Д акту зазначено, що переваження вагонів №52238177, №56558133, №56165020, №62052584, №62257902 відбулося у присутності представника вантажоодержувача прийомоздавальника ТОВ «Сталь України» Полуяхтової О.В., вагаря ПП «Стіл Сервіс» Михайленка О.В., агента комерційного ст. Кривий Ріг-Головний Васьковської Л.Я.

Акт підписано ДСЗМ Ясінською О.Ю., агентом комерційним Васьковською Л.Я., агентом комерційним Крошкою К.В. та прийомоздавальником ТОВ «Сталь Україна» Полуяхтовою О.В.

До справи долучено наказ №70/ДС від 16.05.2025 Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти. Відповідно до п. 1 вказаного наказу комерційні акти мають право підписувати: начальник станції залізничної, а за його відсутності - головний інженер, заступники начальника станції залізничної.

Повноваження осіб, які підписали комерційний акт, підтверджені матеріалами справи, а можливість уповноваження інших працівників залізниці у разі відсутності в штаті окремих посад відповідає усталеній практиці Верховного Суду, зокрема правовим позиціям, викладеним у постановах від 23.11.2018 у справі № 916/2450/15, від 21.08.2019 у справі № 905/2360/18 та інших. Аналогічна позиція підтримана Центральним апеляційним господарським судом (постанова від 04.02.2026 у справі №904/4867/25).

Таким чином комерційний акт від 08.09.2025 №467004/338 складений і підписаний у відповідності до положень п. 10 Правил складання актів і визнається належним доказом у справі.

Суд взяв до уваги, що заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не надав жодного доказу на спростування невідповідності маси вантажу, яка вказана у документах і фактичній масі вантажу.

За змістом ст. 129 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до накладної розмір провізної плати за вагони №52238177, №56558133, №56165020, №62052584, №62257902 становить 11.571,00 грн кожний.

Щодо заяви відповідача про застосування шестимісячного строку спеціальної позовної давності (відповідно до ст. 137 Статуту залізниць України).

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову (ст. 137 Статуту залізниць України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України).

Водночас за приписами ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Так, пунктом 7.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з перевезення, становить три роки.

Про порушення свого права позивач дізнався при складенні комерційного акту 08.09.2025 №467004/338, яким виявлено невідповідність фактичної маси вантажу зазначеній масі вантажу вантажовідправником у відповідній накладній, в той час, як позовна заява надіслана позивачем до суду 31.03.2026, про що свідчить відмітка відділення поштового зв`язку на поштовому конверті, а отже строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду не пропущений позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 26.02.2025 у справі №904/1313/24.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості.

Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

Дослідивши розрахунок заявленого до стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу, суд визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (49602, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 108; Код ЄДРПОУ ВП:40081237) 289.275,00 грн (двісті вісімдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят п`ять грн 00 к.) штрафу, 3.471,30 грн (три тисячі чотириста сімдесят одну грн 30 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк