Ухвала суду № 137108829, 03.06.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

03 червня 2026 р. Справа № 902/1645/25

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

арбітражний керуючий Будз О.М.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1645/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 24.02.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1645/25. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/1645/25 арбітражного керуючого Будза О.М.. Призначено попереднє засідання у справі на 25.05.2026 року.

При цьому, 26.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

25.03.2026 року до суду від ТОВ "Санфорд Капітал" надійшла заява б/н від 25.03.2026 року (вх. № 01-32/447/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 79 700,04 грн у справі № 902/1645/25.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року призначено заяву ТОВ "Санфорд Капітал" б/н від 25.03.2026 року (вх. № 01-32/447/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1645/25 - до розгляду в судовому засіданні на 03.06.2026 року о 10:00 год..

На визначену дату в судове засідання з`явився арбітражний керуючий Будз О.М..

Водночас, судом встановлено, що 21.05.2026 року до суду від арбітражного керуючого Будза О.М. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення № 02-17/32 від 20.05.2026 року про розгляд грошових вимог ТОВ "Санфорд Капітал" у справі №902/1645/25.

Також, 21.05.2026 року до суду від арбітражного керуючого Будза О.М. через систему "Електронний суд" надійшло уточнення № 02-17/35 від 20.05.2026 року до повідомлення про результати розгляду грошових вимог ТОВ "Санфорд Капітал" вих. № 02-17/32 від 20.05.2026 року, в якому уточнено адресу та код ЄДРПОУ ТОВ "Санфорд Капітал".

Крім цього, 01.06.2026 року до суду від представника ТОВ "Санфорд Капітал" адвоката Маслюженка М.П. через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 01.06.2026 року про розгляд справи без участі представника Заявника.

При цьому, у цій заяві повідомлено, що заяву про грошові вимоги кредитора до боржника б/н від 25.03.2026 року - представник ТОВ "Санфорд Капітал" підтримує у повному обсязі та просить задоволити.

Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.

В ході розгляду справи, керуючий реструктуризацією повідомив, що визнає заявлені вимоги в повному обсязі.

Суд, заслухавши керуючого реструктуризацією та розглянувши подану кредиторську заяву і дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви ТОВ "Санфорд Капітал" б/н від 25.03.2026 року, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.10.2025 у справі №128/297/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал" до ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал", код ЄДРПОУ - 43575686, заборгованість за кредитним договором № 22038000559122 від 25.12.2021 у розмірі 74176 (сімдесят чотири тисячі сто сімдесят шість) гривень 92 копійки, яка складається з залишку простроченого кредиту.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал", код ЄДРПОУ - 43575686, судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1 635 (одна тисяча шістсот тридцять п`ять) гривень 12 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

На виконання рішення від 23.10.2025 у справі № 128/297/25, яке набрало законної сили 28.11.2025 року, Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист від 03.12.2025 року.

Оскільки, боржником у добровільному порядку рішення суду від 23.10.2025 у справі №128/297/25 не було виконано, ТОВ "Санфорд Капітал" як стягувач звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Циганенко Ганни Ігорівни із заявою про відкриття виконавчого провадження.

09.12.2025 року приватним виконавцем Циганенко Г.І. винесено поставу про відкриття виконавчого провадження № 79775972 з примусового виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області № 128/297/25 від 03.12.2025 про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Санфорд Капітал" у розмірі 79 700,04 грн.

З моменту відкриття виконавчого провадження та дотепер у межах виконавчого провадження № 79775972 кошти не стягувалися.

10.03.2026 року приватним виконавцем Циганенко Г.І. винесено поставу про зупинення вчинення виконавчих дій щодо виконавчого провадження № 79775972 на підставі п. 4 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Станом на момент звернення із заявою про грошові вимоги, виконавче провадження №79775972 зупинено, стягнення коштів за виконавчим документом - виконавчим листом Вінницького міського суду Вінницької області 128/297/25 від 03.12.2025 у межах ВП №79775972 не здійснювалося.

Отже, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.10.2025 у справі №128/297/25 ані у добровільному, ані у примусовому порядку не виконано.

Разом з цим, обставини щодо наявності заборгованості у боржника в розмірі 79 700,04 грн перед ТОВ "Санфорд Капітал" є встановленими у межах справи № 128/297/25, а отже такими, що не потребують повторного доказування відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України.

На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал" до фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 79 700,04 грн, що складаються із: заборгованості за кредитним договором № 22038000559122 від 25.12.2021 у розмірі 74 176,92 грн, судового збору у розмірі 1 635,12 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 888,88 грн, та віднести їх до другої черги задоволення вимог кредиторів із правом вирішального голосу у представницьких органах кредиторів; включити до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал" у розмірі 5 324,80 грн сплаченого судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами та у розмірі 3000,00 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу; зобов`язати арбітражного керуючого Будза Олександра Миколайовича внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника у справі № 902/1645/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення арбітражного керуючого Будза О.М. № 02-17/32 від 20.05.2026 року про розгляд грошових вимог ТОВ "Санфорд Капітал" у справі № 902/1645/25, заява ТОВ "Санфорд Капітал" від 25.03.2026 р. про грошові вимоги до боржника ОСОБА_1 надійшла 25.03.2026 р. (сформована в системі "Електронний суд") тобто у тридцятиденний термін від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Дослідивши заявлені ТОВ "Санфорд Капітал" вимоги, враховано, що дана заява кредитора ґрунтується на грошових зобов`язаннях боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (конкурсні), та підтверджуються рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.10.2025 р. у справі № 128/297/25.

Відтак, враховуючи вищевикладене, грошові вимоги ТОВ "Санфорд Капітал", підлягають визнанню, як такі, що заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджені наданими доказами.

Таким чином до реєстру вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 визнаються та підлягають включенню наступні вимоги ТОВ "Санфорд Капітал" основний борг в сумі - 79700,04 грн (ІІ черга задоволення вимог); витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн та судовий збір за подання кредиторської заяви в сумі 5 324,80 грн (задовольняються позачергово - до задоволення вимог кредиторів).

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 26.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Санфорд Капітал" б/н від 25.03.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1645/25, надійшла до суду 25.03.2026 року за вх. № 01-32/447/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 25.03.2026), тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.10.2025 у справі № 128/297/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вирішено :

- позов задовольнити частково;

- стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», код ЄДРПОУ 43575686, заборгованість за кредитним договором № 22038000559122 від 25.12.2021 у розмірі 74 176 (сімдесят чотири тисячі сто сімдесят шість) гривень 92 копійки, яка складається з залишку простроченого кредиту;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовити;

- стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», код ЄДРПОУ 43575686, судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1 635 (одна тисяча шістсот тридцять п`ять) гривень 12 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень та наявної у справі довідки № 0232/83705054 від 28.11.2025 про набрання судовим рішенням законної сили, вказане вище рішення суду від 23.10.2025 у справі №128/297/25, набрало законної сили : 28.11.2025 року.

Поряд з цим, судом встановлено, що 10.03.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Циганенко Г.І. винесено поставу про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79775972 (копія наявна у справі) з примусового виконання виконавчого листа № 128/297/25 від 03.12.2025 року, на підставі п. 4 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Окрім того, згідно довідки ТОВ «Санфорд Капітал» від 24.03.2026 року (копія наявна у справі), станом на 24.03.2026 року ТОВ "Санфорд Капітал" не отримувало від ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) жодних платежів на погашення заборгованості за кредитним договором № 22038000559122 від 25.12.2021 року та/або на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.10.2025 у справі № 128/297/25.

Водночас, із змісту рішення суду від 23.10.2025 у справі № 128/297/25, серед іншого, вбачається наступне.

"Судом установлено, що 25.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 22038000559122, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на суму 74 400,00 грн, на строк 60 місяців, зі сплатою 56,00 % річних від залишкової суми кредиту.

Після укладення кредитного договору банк свої зобов`язання виконав і зарахував на банківський поточний рахунок клієнта грошові кошти в сумі 74400,00 гривень. (а.с.51-52).

У подальшому клієнт виконав свої зобов`язання з повернення суми кредиту та оплати нарахованих комісій лише частково.

Згідно виписок по рахунку клієнта, за весь строк з моменту укладення кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом, клієнт сплатив банку лише 5567,00 грн. Останній платіж проведено 25.02.2022. Строк повернення всієї суми отриманого кредиту та сплати всіх нарахованих банком платежів за кредитом мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту, а саме 25.12.2026.

27.09.2023 сформувалася наступна заборгованість клієнта перед банком за кредитним договором: залишок простроченого кредиту: в сумі 74176,92 гривень, залишок прострочених комісій: в сумі 63104,20 гривень, що разом становить 137281,12 гривень. (а.с.10).

11.04.2024 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (фактор) був укладений договір факторингу №11/04/24 (а.с.18-25).

Також клієнт і фактор підписали додатки до договору факторингу, зокрема реєстр боржників і акт приймання - передачі прав вимоги. Таким чином, фактор набув право вимоги до боржників за кредитними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача за кредитним договором № 222038000559122 від 25.12.2021.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 222038000559122 від 25.12.2021, сформованої АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» станом на 10.04.2024 (дата, що передує дню відступлення права вимоги) заборгованість боржника/відповідача становить: залишок простроченого кредиту: в сумі 74176,92 гривень, залишок прострочених комісій: в сумі 63104,20 гривень, що разом становить 137 282,51 гривень. (а.с.27).

Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов до висновку про те, що положення пункту 1.2 кредитного договору № 222038000559122 від 25.12.2021 в частині, що стосується щомісячної комісії є нікчемними.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченою комісією у розмірі 63 104,20 грн необхідно відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимогами про стягнення заборгованості за договором по тілу простроченого кредиту в розмірі 74 176,92 грн.

Також, враховуючи, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості у сумі 74 176,92 (54%), то розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 635,12 грн.

При цьому, враховуючи, що обґрунтованими вимоги позивача на 54 %, то розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 3 888,00 грн".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови, на які також посилається скаржник, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19) преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, серед іншого наголосив, що "преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".

Отже, встановлені вказаним вище судовим рішенням від 23.10.2025 у справі №128/297/25, обставини щодо наявної заборгованості Боржника - ОСОБА_1 перед ТОВ "Санфорд Капітал" за кредитним договором № 22038000559122 від 25.12.2021 року у розмірі 74 176,92 грн, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ "Санфорд Капітал" грошові вимоги до Боржника у цій справі в розмірі 79700,04 грн (74 176,92 грн + 1 635,12 грн + 3 888,00 грн), підтверджуються наявними у справі доказами, а саме зазначеним вище рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.10.2025 у справі № 128/297/25, а отже підлягають визнанню.

Поряд з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Санфорд Капітал" в розмірі 79 700,04 грн не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Санфорд Капітал" б/н від 25.03.2026 року (вх. № 01-32/447/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1645/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 79 700,04 грн, що складаються із: заборгованості за кредитним договором № 22038000559122 від 25.12.2021 у розмірі 74176,92 грн, судового збору у розмірі 1 635,12 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 888,00 грн, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Також, суд звертає увагу на заявлені до визнання 3 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, викладені такі правові висновки.

Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що Заявником в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, долучені до заяви, зокрема, копії таких документів:

- ордер серії АЕ 1487555 від 24.03.2026 року про надання правничої допомоги ТОВ "Санфорд Капітал" адвокатом Маслюженком Миколою Павловичем на підставі договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року;

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3332 від 28.04.2017 року;

- договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року, який укладено між ТОВ "Санфорд Капітал" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Альянс ДЛС" (Об`єднання) в особі керуючого партнера Маслюженко Миколи Павловича (із додатками до цього договору);

- Реєстр боржників від 18.11.2024 року, який підписано ТОВ "Санфорд Капітал" та Адвокатським об`єднанням "Альянс ДЛС";

- Акт приймання - передачі послуг з правничої допомоги № 6 від 18.03.2026 року, який підписано ТОВ "Санфорд Капітал" та Адвокатським об`єднанням "Альянс ДЛС" і яким передбачено, що Сторони уклали цей Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги № 1/04 від "01" квітня 2024 року (далі - Договір), про наступне.

Об`єднання надало Клієнту наступні послуги: Боржник - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); назва (опис) послуги : інші юридичні дії: складання, підписання та подання заяви з грошовими вимогами у справі № 902/1645/25; кількість - 2,5; ціна відповідно до прейскуранту - 3 000,00 грн. Вказані в цьому Акті послуги з правничої допомоги прийняті Клієнтом у повному обсязі, без зауважень.

Разом з тим, договором про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року передбачені, зокрема, такі умови :

За цим Договором Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного Договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання Клієнта, а Клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги і сплатити Винагороду.

Способи та методи надання правничої допомоги обираються Об`єднанням на власний розсуд у межах норм чинного законодавства України з обов`язковим погодженням із Клієнтом (п. 1.1.).

Протягом 2 (двох) робочих днів після укладання цього Договору, а також протягом дії Договору, Клієнт складає та передає Об`єднанню відповідні Реєстри Боржників (п. 2.1.).

Сума гонорару за надання послуг (виконання дій та заходів, визначених в п. 1.2. цього Договору) по стягненню Заборгованості з Боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в Додатку № 2 до цього Договору, та зазначається Об`єднанням в Акті приймання-передачі наданих послуг (п.3.2.).

Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (п. 7.1.).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 2, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених до визнання витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

Суд зазначає, що заявлений кредитором розмір судових витрат на професійну правничу допомогу доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а боржником не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Дослідивши подані Заявником докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи характер спору у цій справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає розмір таких витрат співмірним до заявлених вимог, а тому визнається судом обґрунтованим на суму 3 000,00 грн.

Отже, визнанню підлягають вимоги Заявника в розмірі 3 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Санфорд Капітал" б/н від 25.03.2026 року (вх. № 01-32/447/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1645/25.

2. Визнати грошові вимоги ТОВ "Санфорд Капітал" (вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69, м. Дніпро, 49005; ЄДРПОУ 43575686) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 79700,04 грн, що складаються із: заборгованості за кредитним договором №22038000559122 від 25.12.2021 у розмірі 74 176,92 грн, судового збору у розмірі 1 635,12 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 888,00 грн (друга черга задоволення); а також 5324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) та 3 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1645/25.

3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Будзу О.М. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/1645/25.

4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: боржнику - Kruvorychkoanna@gmail.com; представнику боржника, Сікорському Я.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Будзу О.М. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ТОВ "Факторинг Партнерс" - office@factoringp.in.ua; представнику ТОВ "Факторинг Партнерс" адвокату Мікрюкову С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ТОВ "Санфорд Капітал" - office@sunfordcap.uafin.net; представнику ТОВ "Санфорд Капітал" адвокату Маслюженку М.П. - ІНФОРМАЦІЯ_5

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.