Ухвала суду № 13710655, 20.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-31357/08 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Шурко О.І., при секретарі Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 р. адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго»до державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго»(надалі за текстом «ВАТ «Житомиробленерго») звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002292301/1 від 14.11.2008 р. та №0002732301/1 від 14.11.2008 р., якими позивачеві визначено податкові зобовязання із сплати податку на додану вартість в розмірі 775 877 грн. та 1145439 грн., відповідно.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній сказі ДПІ у м. Житомирі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20.08.2008 р. по 22.08.2008 р. посадовцями ДПІ у м. Житомирі проведено виїзну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності ВАТ «Житомиробленерго»з питань встановлених розбіжностей при звірці показників податкової звітності контрагентів по ПДВ за квітень 2008 р.

Результати перевірки оформлено актом № 4476/23-1/22048622/0100 від 01.09.2008 р.

За даними цього акта позивачем порушено вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ виходячи із договірної вартості товару, яка вища рівня звичайних цін більш ніж на 20 %. Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що за договором № 01/29-08 від 29.01.2008 р. ВАТ «Житомиробленерго»придбало 16.04.2008 р., 18.04.2008 р. та 25.04.2008 р. у ТОВ «Експостил»шихтові зливки з легованої сталі за ціною 26400 грн. 80 коп., 32700 грн., 31792 грн. за тону, відповідно. В той же час, згідно інформації наданої ДП «Укрпромзовнішекспертиза»середній розрахунковий рівень цін на зливки шихтові з легованої сталі у вказаний період становив від 12625 грн. до 18685 грн. за тону. Зазначене, на думку відповідача, призвело до завищення суми податкового кредиту та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на 517251 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002292301/0 від 09.09.2008 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в сумі 775 877 грн., в тому числі 517 251 грн. за основним платежем та 258 626 грн. за штрафними санкціями.

За результатами апеляційного оскарження відповідачем прийнято рішення №0002292301/1 від 14.11.2008 р., яким зазначений розмір податкового зобовязання залишено без змін.

Крім того, наслідком розгляду скарги позивача стало прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0002732301/1 від 14.11.2008 р. Цим рішенням ВАТ «Житомиробленерго»визначено зобовязання із сплати податку на додану вартість в розмірі 1145439 грн., в тому числі 763626 грн. за основним платежем та 381813 грн. за штрафними санкціями.

Приймаючи назване рішення податковий орган виходив з того, що включивши до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості придбаних у ТОВ «Експостил»зливків шихтових з легованої сталі, позивач порушив вимоги статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині звільнення від оподаткування операцій з поставки відходів і брухту чорних металів.

За загальним правилом, установленим пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 1 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом Українивід 2 грудня 2010 р. № 2755-VI), (надалі за текстом Закон №168/97-ВР), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у звязку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону №168/97-ВР.

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 1.18 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом «Закон № 334/94-ВР») якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Повертаючись до фактів цієї справи колегія суддів зазначає, що при визначенні рівня звичайних цін на зливки шихтові з легованої сталі податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, із врахуванням звичайних при укладанні угод між неповязаними особами надбавок чи знижок до ціни.

Посилання ж податкової інспекції на інформацію про середній розрахунковий рівень цін на зливки шихтові з легованої сталі отриману від державного підприємства «Укрпромзовнішпекспертиза»є таким, що не ґрунтується на приписах законодавства.

Згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

В процедурі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0002292301/0 від 09.09.2008 р. відповідачеві був наданий експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати про ціни на зливки з легованої сталі, що склались на ринку металопродукції в Україні. За даними цього висновку в квітні 2008 р. ціна на зливки шихтові з легованої сталі становила від 31680 грн. до 39360 грн. за тону.

В порушення наведеної норми відповідач не навів будь-яких аргументів щодо відхиленням податковим органом зазначеного експертного висновку.

Крім того, податкова інспекція не проаналізувала та не надала оцінки тому факту, що на ціну придбаних ВАТ «Житомиробленерго»зливків мала вплив і вартість послуг із їх зберігання. Так згідно пункту 2.5 договору № 01/29-08 від 29.01.2008 р. продавець може зберігати товар покупця до моменту його вивозу на власних складах на протязі 90 днів. Вартість зберігання врахована у вартість товару.

З огляду на викладене судова колегія приходить до висновку про недоведеність податковим органом завищення позивачем рівня звичайних цін за операцією з купівлі шихтових зливків.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання суду попередньої інстанції на необхідність прийняття податковим органом, при донарахуванні податкових зобовязань платника податку внаслідок визначення звичайних цін, рішення про застосування непрямих методів та погодження податкового зобовязання в судовому порядку позбавлене правового обґрунтування.

Непрямі методи визначення сум податкових зобовязань щодо конкретного податку, збору (обовязкового платежу) платника податків можуть бути застосовані виключно за наявності підстав, встановлених підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Таких підстав у податкової інспекції не було, тому остання будь-який непрямий метод не повинна була застосовувати і його не застосовувала.

Оскільки помилкове посилання суду першої інстанції на необхідність застосування податковим органом непрямих методів при донарахуванні податкових зобовязань не призвело до неправильного вирішення спору, у цій частині суд апеляційної інстанції вважає за правильне залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно пункту 11.44 Закону № 168/97-ВР тимчасово до 1 січня 2009 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 31 січня 2007 р. № 104 якою затверджено Перелік відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 р. № 15), (надалі за текстом «Постанова № 104»).

За змістом цієї постанови до згаданого Переліку включено і відходи у зливках (шихтові зливки) для переплавки з легованої сталі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.04.2007 р. у справі № 6/302-А за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Конвет, ЛТД»до Кабінету Міністрів України про визнання частково незаконною постанови задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову та зупинено дію Постанови № 104 в частині включення до переліку відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість відходів у зливках (шихтових зливків) для переплавки з легованої сталі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2007 р. ухвала господарського суду м. Києва від 27.04.2007 р. залишена без змін.

Постановою господарського суду м. Києва від 28.02.2008 р. у справі № 6/302-А позов задоволено повністю та визнано незаконною Постанову № 104 в частині включення до переліку відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість відходів у зливках (шихтових зливків) для переплавки з легованої сталі за кодом УКТЗЕД 7204 50 10 00.

За змістом резолютивної частини названого судового рішення заходи забезпечення позову скасовуються після набрання постановою суду законної сили.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 р. у справі № 22-а-23484/08 р. постанову господарського суду міста Києвавід 28.02.2008 р. залишено без змін.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого адміністративного суду щодо правомірності дій позивача при формуванні податкового кредиту в частині включення до його складу податку на додану вартість з вартості придбаних у ТОВ «Експостил»зливків шихтових з легованої сталі, оскільки на той період дія Постанови № 104 була зупинена в частині, що передбачала звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з поставки цієї товарної позиції.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують, а твердження скаржника про те, що ухвала суду про зупинення дії Постанови №104 породжує певні юридичні наслідки лише для сторін у справі, в якій вжито заходи забезпечення позову, є помилковим.

Постанова Кабінету Міністрів України, як правовий акт управління, встановлює певні правила поведінки, норми права.

Правова норма може або розповсюджуватись дією на всіх учасників відповідних правовідносин, або не діяти взагалі.

Інше тлумачення не узгоджується з принципом рівності перед законом.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя О.І.Шурко

Ухвала складена в повному обсязі 25 січня 2011 р.