Постанова № 13710540, 01.02.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року Справа № 2а/2370/59/2011

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коваленка В.І.,

при секретарі Поповій Ю.Є.,

за участю представників:

від позивача Школьна І.П., Масол О.В., за довіреністю,

від відповідача Левенець А.М. , за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит 2003»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання недійсним податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит 2003»звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання недійсним податкового повідомлення рішення.

Представники позивача в судовому засіданні зазначають, що відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 24.12.2010 року №0027341501/0, з яким позивач не згодний, посилаючись на те, що відповідно до п. 22.4 Закону № 334 у 2010 році у складі валових витрат платника враховується 20 % суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилось станом на 1 січня 2010 року.

Позивачем у декларації з податку на прибуток за 2009 рік визначено об'єкт оподаткування по рядку 08 в сумі 115222 грн. Тобто на 1 січня 2010 року ніякого від'ємного значення не існує. Крім того, представник позивача зазначає, що в рядку 05.2 згідно Порядку про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 відображаються суми витрат не враховані у минулих податкових періодах в зв'язку з допущенням помилок, виявлених у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання. Це відповідає вимогам Закону № 2181«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- так згідно ст.15. підприємство на протязі трьох років має право самостійно виправити помилку та відобразити витрати минулих періодів у звітному періоді. В зв'язку з вищевикладеним представники позивача просить суд визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 24.12.2010 року № 0027341501/0.

Представник відповідача в судовому засіданні в обґрунтування своїх заперечень зазначила, що позивачем при перевірці декларації з податку на додану вартість за 9 місяців 2010 р встановлено, що позивачем по р. 05.2 задекларовано самостійно виявлену помилку за результатами минулих періодів в сумі 3753756 грн. у декларації з податку на прибуток за 2009 рік позивачем визначено обєкт оподаткування по р. 08 в сумі 115222 грн. У декларації з податку на прибуток за перший квартал 2010 року по р. 05.2 задекларовано суму 4043726 грн. за даними показників зазначених у декларації, підприємство має відємне значення обєкту оподаткування станом на 01.01.2010 року.

Посилаючись на п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач зазначає, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Таким чином, на підставі п.п. 17.1.4. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. штрафні санкції складають 5% від суми заниження податкового зобов'язання, тобто, 35660 грн.

На підставі вищезазначених обґрунтувань, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши доводи представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що 16 грудня 2010 року державною податковою інспекцією у м. Черкаси проведено камеральну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-2003»як платника податків на прибуток, під час якої встановлено, що юридична адресою позивача: 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 159, корп.3, ідентифікаційний код 32742217.

Судом встановлено, що перевірка проводилася по деклараціях за 9 місяців 2010 року по податку на прибуток.

При перевірці декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року встановлено, що позивачем по р.05.2 задекларовано самостійно виявлену помилку за результатами минулих податкових періодів в сумі 3753756 грн. На запит ДПІ у м. Черкаси від 15.11.10 № 32075/15-117 підприємством не надано пояснення щодо витрат, відображених по р. 05.2 декларації.

У декларації з податку на прибуток за 2009 рік платником визначено об'єкт оподаткування по р.08 в сумі 115222 грн. У декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року по р. 05.2 задекларовано 4043726 грн. За даними показників зазначених у декларації, підприємство має від'ємне значення об'єкту оподаткування станом на 01.01.10 року в сумі 3 928504 грн. (115222 р.08 декл. за 2009р.) - 4 043726 грн. (р.05.2 декл. За 1кв. 2010р.

Підприємством в порушення п. 22.4. ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 року № 334/94-ВР, яким визначено, що в 2010 році у складі валових витрат враховуються 20% суми від'ємного значення, яке виникло станом на 01.01.10 року, а згідно з п. 1 розд. II прикінцевих положень Закону України № 2275-VІ, п.9 набирає чинності з початку наступного звітного (податкового) періоду за періодом на який припадає набрання чинності цим Законом, тобто в декларації за 9 місяців 2010 року, в р.05.2 декларації за 9 місяців 2010 року задекларовано 3753756 грн., а мало право задекларувати 20% від суми значення об'єкта оподаткування за 2009 рік, а саме 900923 грн.

Суд встановив, що допущене порушення призвело до заниження об'єкту оподаткування за 9 місяців 2010 року на суму 2852833 грн. та податкового зобов'язання на суму 713208 грн.

Крім того, судом при дослідженні письмових матеріалів справи встановлено, що рішенням державної податкової інспекції у місті Черкаси від 24.12.2010 року №0027341501/0 визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 748868 грн., в тому числі 713208 грн. за основним платежем та 35660 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згадане рішення прийняте відповідачем на підставі акту перевірки №7672/1501/32742217 від 16.12.2010р. про результати камеральної перевірки TOB «Фаворит - 2003»податкової звітності з податку на прибуток, а саме декларації за 9 місяців 2010 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19, п.1 ч.2 ст. 92 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори, а також порядок нарахування та сплати податкових зобов'язань, нарахування і сплати пені і штрафних санкцій.

Відповідно до п. п. 4.2.2. «в»п.4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, на підставі п.п. 17.1.4. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року штрафні санкції складають 5% від суми заниження податкового зобов'язання , тобто, 35660 грн.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII податок на прибуток підприємств віднесений до загальнодержавних податків і зборів.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом - Закон № 2181-III).

Стаття 1 Закону № 2181-III визначає податковий борг (недоїмку) як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеню, нараховану на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно вимог статті 6 Закону України «Про порядок оподаткування підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Податковий орган не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

У разі коли від'ємне значення об'єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, податковий орган має право провести позачергову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність від'ємного значення об'єкта оподаткування не є достатньою підставою для проведення такої позачергової перевірки.

Згідно вимог п.п 4.2.2 п.4.2 ст.44 Закону України № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Положенням п.п 17.1.4 ст. 17 вищевказаного Закону передбаченого, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, суд встановив, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донарахував суму податкового зобовязання платника податку на прибуток за підставами, визначеними абзацом «в»п.п 4.2.2 п.4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідальність такого платника передбачена п.п. 17.1.4 п.17.1 ст. 17 цього Закону.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність у відмові в задоволенні позову, оскільки вважає, що позивач занизив податкове зобовязання з податку на прибуток у зазначеній податковій звітності на суму 1250003 грн. безпідставно, тому, суд не вбачає підстав для задоволення даного адміністративного позову.

На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст. 86, 159, 160, 162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена згідно порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2011 року.

Суддя В.І. Коваленко