Постанова № 13710476, 09.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 лютого 2011 р. № 2-а- 13095/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Конекс ЛТД" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень- рішень,

встановив:

Позивач звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000040700/0 від 22.01.2010 р., № 0000040700/1 від 29.03.2010 р., № 0000040700/2 від 14.07.2010 р., № 0000040700/3 від 11.10.2010 р., прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представники позивача Кулініч В.М., Поддашкіна О.Ю. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Казимир Ю.М. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", за що у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 50970,00 грн., згідно поданої податкової декларації з ПДВ за листопад 2009 року на підставі оскаржуваних рішень, оскільки товариством було заявлено до відшкодування суму від'ємного значення, яка виникла в травні 2009 року без надання доказів фактичної сплати сум ПДВ, включених до податкового кредиту декларації за травень 2009 року, за рахунок яких сформувалось від'ємне значення.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Конекс ЛТД" з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за листопад 2009 року, за результатами якої 12.01.2010 року було складено акт перевірки № 2/07-004/21177990, де були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, в результаті чого, на думку відповідача, товариством було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 50970,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000040700/0 від 22.01.2010 року та за наслідками апеляційного узгодження податкові повідомлення - рішення № 0000040700/1 від 29.03.2010 р., № 0000040700/2 від 14.07.2010 р., № 0000040700/3 від 11.10.2010 р. про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Конекс ЛТД" суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 50970,00 грн.

Із зазначеним рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Судом встановлено, що позивач займається господарською діяльністю, яка полягає зокрема у імпорті/експорті продукції (товарів), у зв'язку з чим у останнього виникло право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за листопад 2009 року на суму 50970,00 грн., як надмірно сплачену до Державного бюджету.

Так, право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету, що і було повністю виконане платником податків.

Платник податку - особа, яка згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Поняття бюджетного відшкодування, наведеного в п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, що тим самим в аспекті пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону формує джерело бюджетного відшкодування - загальні доходи Державного бюджету України.

Так, документально підтверджено, що позивачем подано, а податковим органом прийнято декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009 року з усіма додатками, згідно якої заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у сумі 50970,00грн. Зокрема, ДПІ надано, і цей факт відповідачем не заперечується, завірене печаткою банку платіжне доручення № 12 від 16.06.2009р. про попередню сплату за митне оформлення ВМД на суму 51000,00 грн. та завірена підписом посадової особи та печаткою підприємства копія ВМД № 432473 від 19.06.2009р. про ввіз на територію України верстату.

При цьому з висновків акту податкового органу від 12.01.10 р. № 2/07-004/21177990 взагалі не вбачається, що конкретно стало підставою для зменшення податковим органом бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009 року у сумі 50970,00грн. Жодних конкретних правових та фактичних підстав актом перевірки для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не встановлено.

Пунктом 1.8. ст. 1 вказаного Закону визначено поняття бюджетного відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.7.2 Закону про ПДВ регламентує: якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушенні приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог пп. "а" пп. 7.7.2 п. 1 ст. 7 даного Закону щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межі суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді, та вимог пп. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Отже, зазначеним актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених вище норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість за декларацією листопада 2009 року.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000040700/0 від 22.01.2010 р., № 0000040700/1 від 29.03.2010 р., № 0000040700/2 від 14.07.2010 р., № 0000040700/3 від 11.10.2010 р., прийняті стосовно товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Конекс ЛТД".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ- з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 10.02.2011 року.

Суддя Самойлова В.В.