Рішення № 137103877, 03.06.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/6449/25

Провадження 2/206/506/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчук Р.О.,

при секретареві Ільїній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2026 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який з урахуванням уточнень обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 , ніхто з інших осіб, які б бажали прийняти спадщину, до нотаріальної контори не зверталися. 06 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Меньшикової К.О. з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті матері ОСОБА_2 . Того ж дня, позивачу було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в якій роз`яснено, що вказана нотаріальна дія не може бути вчинена, оскільки ОСОБА_1 не звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 відповідно до статті 1270 ЦК України у встановлений строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. В позовній заяві представник позивача зазначив, що оскільки спадкове майно розташоване у Самарському районі м. Дніпра, тому відповідачем у даній цивільній справі є Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради. Враховуючи вищевикладене, представник позивача ОСОБА_3 просив суд визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для прийняття спадщини у два місяці. Також, представник просив проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представником Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради Звонарьовою М.Л. було подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі ст. 43, 255 ЦПК України. Дане клопотання обґрунтоване тим, що в позовній заяві не міститься жодного припису, які саме права, свободи чи законні інтереси позивача порушені, оспорюються або не визнаються Лівобережною адміністрацією Дніпровської міської ради, яку в позові зазначено відповідачем. Позовні вимоги стосуються виключно визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що відноситься до повноважень судів та нотаріусів. Також в позові йдеться про відмову приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. При цьому, приватного нотаріуса в даному випадку не визначено відповідачем. Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради згідно статті 19 Конституції України діє в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Даним Законом відповідач не наділений повноваженнями щодо встановлення додаткових строків на прийняття спадщини, а відтак не є суб`єктом спірних правовідносин. Зазначене свідчить про відсутність предмету спору між позивачем та відповідачем, який не є належним відповідачем у цій цивільній справі. В даній цивільній справі Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради може бути залучена у якості третьої особи, оскільки рішення у справі може вплинути на її права та обов`язки, визначені статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Отже, враховуючи вищевикладене, існують підстави для закриття провадження у справі.

Також, представником Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради Звонарьовою М.Л. було подано відзив на позовну заяву, в якому вона з тих самих підстав просила суд відмовити у задоволенні позову повністю та розгляд справи здійснювати без участі в судових засіданнях представника відповідача.

Ухвалою суду від 18 листопада 2025 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 10 грудня 2025 року було відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження. Витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Меньшикової Кристини Олександрівни належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи заведеної відносно ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа № 74490856, номер у спадковому реєстрі/ номер у нотаріуса № 62/2025).

На виконання вимог ухвали суду від 10 грудня 2025 року від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Меньшикової К.О. надійшла належним чином завірена копія матеріалів спадкової справи заведена відносно ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа № 74490856, номер у спадковому реєстрі/ номер у нотаріуса № 62/2025).

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, однак в прохальній частині уточненої позовної заяви представник зазначив, що просить проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради участь свого представника в судове засідання не забезпечила, однак представником ОСОБА_4 раніше подавався відзив на позовну заяву, в якому остання просила суд відмовити в задоволенні позову повністю та розгляд справи здійснювати без участі в судових засіданнях їх представника.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , батьками якого зазначені: батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 3183 (а.с. 5).

18 квітня 1995 року Дніпропетровським заводом мостових залізобетонний конструкцій було видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та члену його сім`ї ОСОБА_2 . Загальна площа квартири становить 61,8 кв.м. На зворотній стороні даного свідоцтва міститься відмітка, що квартира зареєстрована МБТІ на праві спільної часткової власності на підставі «Свідоцтва про право власності на житло» і записана у реєстрову книгу за № 236п-17 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис № 514 (а.с. 6).

Матеріали спадкової справи № 62/2025 розпочатої 20 серпня 2025 року містять нотаріально посвідчену заяву гр. ОСОБА_6 зареєстровану під № 139 від 20 серпня 2025 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на спадкове майно, що складається з частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після померлої матері ОСОБА_2 (а.с. 41).

06 вересня 2025 року ОСОБА_6 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про відкликання поданої нею 20 серпня 2025 року заяви щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після померлої матері ОСОБА_2 . Також, в заяві зазначено, що ОСОБА_6 на видачу свідоцтва про право на спадщину та отримання спадкового майна вона не претендує, до суду за продовженням строку, встановленого для прийняття спадщини, не зверталась та звертатись не буде, проти видачі свідоцтва про право на спадщину сину померлої (її рідному брату) ОСОБА_1 не заперечувала. Дана заява посвідчена нотаріусом та зареєстрована під № 157 (а.с. 55).

Так, 06 вересня 2025 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Меньшиковою Кристиною Олександрівною було винесено постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю факту прийняття ним спадщини, оскільки він не звернувся з заявою про її прийняття у шестимісячний строк (а.с. 9).

Відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61/21447св19).

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:1) тривала хвороба спадкоємців: 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

У встановлений законом шестимісячний строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, зазначаючи поважною причиною дія воєнного стану та постійні «повітряні тривоги» у Дніпропетровській області.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Згідно з процесуальним законом обов`язок доказування підстав позову (обставин) покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень, а їх недоведеність є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, датою смерті ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для позивача, як спадкоємця майна та майнових прав, шестимісячний строк для подання заяв про прийняття спадщини визначався періодом з 14 вересня 2023 року до 14 березня 2024 року.

Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, до обов`язку позивача належало повідомити суд про поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, позивач не надав, а його представник в судове засідання не з`явився та просив розглянути справу за наявними доказами, скориставшись правами на свій власний розсуд.

Суд звертає увагу на той факт, що спадщина відкрилась майже два роки тому, а надані позивачем докази не підтверджують поважні причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для позивача, як спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк, оскільки самі по собі дія воєнного стану та постійні «повітряні тривоги» у Дніпропетровській області за умов відсутності реальних перешкод у подачі заяви до нотаріуса не є поважними причинами пропуску шестимісячного строку.

Також суд наголошує на тому, що належних доказів неможливості пересуватись позивачем також не було надано, а для подання заяви про прийняття спадщини взагалі не обов`язково їхати до нотаріальної контори, оскільки законодавство не позбавляє спадкоємця права направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв`язку, а також подати її через орган місцевого самоврядування.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року по справі № 709/79/19.

У позивача причини пропуску строку на прийняття спадщини після смерті матері не були об`єктивно непереборними та поважними та не могли бути перешкодою для звернення позивача до нотаріальної контори з письмовою заявою про прийняття спадщини.

Отже, строк на прийняття спадщини, передбаченийст. 1270 ЦК України був пропущений не з поважних причин.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для визначення позивачу додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, оскільки причини пропуску строку для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті спадкодавця не є поважними, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 - слід відмовити.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити і наступне.

Так, позивач дійсно є спадкоємцем за законом першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_2 , однак після її смерті свідоцтв про право на спадщину за законом він не отримував у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається із позовних вимог, нерухоме майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В той же час, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідач Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради не є суб`єктом спірних правовідносин.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За загальним правилом, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину і заперечують проти подання позивачем заяви про прийняття спадщини після спливу встановленого строку в межах нотаріального провадження, а за їх відсутності відповідачем залучається територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, тобто в даному випадку Дніпровська міська рада.

Тобто, із зазначеного можна зробити висновок, що в такому випадку, Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради не є належним відповідачем у даній справі.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Згідно з частинами першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

Також необхідно звернути увагу на позицію Верховного Суду викладену у постановах від 28.10.2020 року у справі № 761/23904/19 від 20.01.2021 року у справі № 203/2/19, де суд зазначає, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Згідно з цивільним процесуальним законодавством, суд, перш за все, має забезпечити, щоб усі зацікавлені особи, чиї права чи обов`язки можуть бути порушені внаслідок прийняття судового рішення, були належним чином залучені до процесу. Якщо цього не відбулося, суд може скасувати рішення або відмовити в позові, оскільки недотримання цього принципу призводить до порушення права на справедливий суд, а тому враховуючи те, що Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради є неналежним відповідачем по справі даний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 321, 328, 392, 1217, 1218, 1220, 1223, 1226, 1258 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Повний текст рішення складено 03 червня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О.Кушнірчук