Постанова № 13710375, 13.01.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5357/10/1770

13 січня 2011 року 15год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Юрчука М.І. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бакун Р.А.,

відповідача: представник Бухта Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ДП Рівнетрансекспедиція"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду, залучивши відповідачем у справі Державну податкову інспекцію в м. Рівне, з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007421541/0/15-214 від 29.10.2010р., прийнятого відповідачем.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість (надалі по тексту судової постанови - ПДВ) та уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" (надалі по тексту судової постанови - ТзОВ фірма "ДП Рівнетрансекспедиція") за серпень 2010р. із загальної суми заявленого бюджетного відшкодування - 69994,00 грн. податковим органом підтверджено лише 13567,06 грн.

У звязку з цим 29.10.2010р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0007421541/0/15-214, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 56426,94 грн.

Як зазначає позивач, він не погоджується із висновками податкового органу, відображеними в акті перевірки, про порушення ним п. 1.8 ст. 1 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час проведення перевірки позивача, надалі по тексту судової постанови - Закон №168-97-ВР). На обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що сума бюджетного відшкодування повністю сплачена постачальникам, що засвідчується відповідними первинними документами та відображено у довідці про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Окрім того, позивач вказує, що не погоджується також з висновками податкового органу, відображеними в акті перевірки, про зменшення суми бюджетного відшкодування у звязку із неможливістю підтвердження сум ПДВ за результатами зустрічних перевірок та внаслідок опрацювання бази автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Позивач зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем, його контрагентом (у тому числі, внаслідок ухилення від сплати, несвоєчасна сплата тощо) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

З огляду на це, позивач вважає, що твердження податкового органу про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1 та пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону №168-97-ВР та про завищення останнім заявленої суми бюджетного відшкодування кредиту за серпень 2010 р. є безпідставними та неаргументованими, тому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007421541/0/15-214 від 29.10.2010р.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі.

До початку судового розгляду представником відповідача було подано письмові заперечення. На обґрунтування своїх письмових заперечень представник відповідача зазначила, що у відповідності до вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону №168-97-ВР, однією з обовязкових підстав для включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Проте, як вказує відповідач, при відпрацюванні ланцюгів постачання дизпалива придбаного позивачем встановлено ряд підприємств - постачальників, по яких неможливо підтвердити включення до податкових зобовязань сум ПДВ по взаємовідносинах по ланцюгу постачання з ТзОВ фірма "ДП Рівнетрансекспедиція", отже такі суми ПДВ не були сплачені до бюджету. Основними постачальниками, які мають «ознаки сумнівності» на думку відповідача є ПП "Ніка Ойл" та ТОВ ВТФ "Авіас".

З огляду на це, представник відповідача просить суд відмовити в задоволені позовних вимог позивача повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення повністю.

Як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" заявлено до відшкодування з бюджету по декларації за серпень 2010 року (з врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2010р.) суму 69994,00 грн. (а.с.82-97). З них - за рахунок включення до податкового кредиту липня 2010р. сум по підприємствах ПП "Ніка Ойл" - у сумі 49931,94 грн., ТОВ ВТФ "Авіас" - у сумі 12444,00 грн. (а.с. 21-30).

18 жовтня 2010 р. податковим органом - Державною податковою інспекцією у м. Рівне - проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача за серпень 2010 р.

За результатами перевірки позивача податковим органом оформлено:

- довідку про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за №314/15-200-30712154 від 20.10.2010р. (а.с.11-20), якою підтверджено бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 13567,06 грн.;

- акт перевірки за №807 (податковим органом акту перевірки присвоєно №№807/15-200/30712154) від 18.10.2010р. (а.с.8-9, а.с.223-224), яким встановлено порушення платником податків п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону №168-97-ВР, завищення заявленої суми бюджетного відшкодування в сумі 56426,94 грн. за серпень 2010р.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0007421541/0/15-214 від 29.10.2010р. (а.с.7), згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 56426,94 грн.

01 листопада 2010р. листом за Вих.№47040/15-233 підписаним заступником начальника ДПІ у м. Рівне І.С. Груздевою податковим органом внесено доповнення до акту перевірки (а.с. 10).

Досліджуючи підстави та обставини прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що воно підлягає визнанню протиправними та скасуванню з огляду на наступне.

1.Щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення №0007421541/0/15-214 від 29.10.2010р.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 №168-97-ВР, бюджетне відшкодування визначається як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168-97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на те, що бюджетне відшкодування залежить від правомірності формування платником податків податкового кредиту, при перевірці правильності його визначення слід враховувати вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168-97-ВР, відповідно до яких податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168-97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно акту перевірки, податковим органом при опрацюванні автоматизованого співставлення податкових зобовязань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що по ланцюгу постачання підтвердити взаємовідносини ПП "Ніка Ойл" та ТОВ ВТФ "Авіас" з ТзОВ фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" неможливо, податкові декларації даних контрагентів позивача з ПДВ за відповідні періоди податковим органом не визнані як податкова звітність. Враховуючи неможливість підтвердження взаємовідносин підприємств по ланцюгах постачання посадові особи ДПІ у м. Рівне дійшли висновку про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2010р. між позивачем та ПП "Ніка Ойл" було укладено Договір №33 (а.с. 47), предметом якого стала поставка дизпалива, кількість якого визначалась по накладним (п. 2.3. Договору).

Здійснення поставки та оплата дизпалива підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, що відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168-97-ВР (а.с. 48-57) та копіями платіжних доручень (а.с. 112-123).

11 січня 2010р. між позивачем та ТОВ ВТФ "Авіас" було укладено Договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками №276 (а.с.58-63), предметом якого стала поставка паливно-мастильних матеріалів та паливних карток, асортимент, кількість (обсяг) ціна за відповідну одиницю виміру яких визначалась у рахунках, які виставляються постачальником (п. 2.2. Договору).

Дизельне паливо придбане у вищезазначених контрагентів використовувалось у господарській діяльності позивача, так як основним видом діяльності останнього відповідно до довідки ЄДРПОУ (а.с. 6) є діяльність автомобільного вантажного транспорту, крім того позивач отримав Ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (а.с.81). Використання дизпалива в господарській діяльності позивача підтверджується також іншими бухгалтерськими документами наявними в матеріалах справи та не заперечувалося посадовими особами відповідача, що зокрема відображено у довідці за №314/15-200-30712154 від 20.10.2010р. оформленій відповідачем за результатами перевірки.

Таким чином, дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Та обставина, що контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги Закону №168-97-ВР необхідні для отримання бюджетного відшкодування за серпень 2010р., а зменшення останньому бюджетного відшкодування у звязку з неможливістю підтвердити фактичне надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників є нормативно необґрунтованим.

2. Щодо обставини прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0007421541/0/15-214 від 29.10.2010р.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акту перевірки №807/15-200/30712154 від 18.10.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом на імя Керівника ТзОВ фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" було направлено лист за Вих.№47040/15-233 від 01.11.2010р. за підписом Заступника начальника ДПІ у м. Рівне Груздєвої І.С., яким до вищевказаного акту перевірки внесено доповнення (надалі по тексту судової постанови - лист).

В судовому засідання старший державний податковий інспектор відділу адміністрування ПДВ Семенюк Н.Ю., яка проводила документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з ПДВ позивача, викликана судом як свідок, дала показання, в яких пояснила суду, що вказаний лист є доповненням до акту перевірки, не суперечить його змісту та є невідємним додатком до останнього. На неодноразові запитання суду, яким нормативно-правовим документом передбачено оформлення такого листа-доповнення до акту перевірки відповісти не змогла. Пояснень щодо того, чому вказаний лист підписаний не нею як інспектором, що проводив перевірку, теж не надала.

Як передбачено п. 3 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

При оформленні посадовими особами органів державної податкової служби матеріалів невиїзних документальних перевірок застосовується Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 (п. 1.1., надалі по тексту судової постанови - Порядок).

Відповідно до вимог п. 1.5. Порядку, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно п. 1.7. Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 4.2. Порядку, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом.

Згідно п. 4.3. Порядку, підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

Вказаний лист надіслано платнику податків простою кореспонденцією, вже після оформлення акту перевірки та підписання його представниками платника податків, а також після винесення податкового повідомлення-рішення №0007421541/0/15-214 від 29.10.2010р.

У листі зазначено, що ним вносяться доповнення до акту перевірки, проте його не оформлено як додаток до акту перевірки, він не містить реквізитів акту перевірки.

Виходячи зі змісту вказаного листа, його теж не можна вважати додатком до акту перевірки, так як у ньому зазначаються додаткові до відображених у акті перевірки правопорушення та надається оцінка правовідносинам щодо відображення платником податків податкового кредиту у декларації за липень 2010р., яка не є предметом перевірки.

Відповідно до п. 3.2. Порядку, усі додатки, які містять інформацію про діяльність платника, та відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснили перевірку, та посадовими особами суб'єкта господарювання.

Акт перевірки №807/15-200/30712154 від 18.10.2010р. складений та підписаний старшим державним податковим інспектором Семенюк Н.Ю. Лист за Вих.№47040/15-233 від 01.11.2010р. підписано заступником начальника ДПІ у м. Рівне Груздєвою І.С.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказаний лист не можна віднести до переліку інформативних додатків передбаченого п. 3.1. Порядку, оформлення такого документу за результатами податкової перевірки не передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що службові особи податкового органу при оформленні результатів документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ позивача діяли не на підставі та поза межами повноважень, а також не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено правомірність своїх дій щодо оформлення результатів перевірки та підстав для прийняття прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0007421541/0/15-214 від 29.10.2010р., а тому суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення №0007421541/0/15-214, яке прийняте державною податковою інспекцією у м.Рівне 29.10.2010р., визнати протиправним та скасувати його з моменту прийняття.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Юрчук М.І.