Постанова № 13710190, 07.02.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 8306/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Спільного українсько-турецького підприємства «Одеські дріжджі»у формі Закритого акціонерного товариства до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (далі СП) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що у грудні 2009 року відповідачем (далі СДПІ) було проведено позапланову виїзну документальну перевірку СП з питання правомірності включення до податкового кредиту за вересень 2009 року податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, та документального підтвердження затримки такого отримання. За результатами цієї перевірки складено акт від 15.12.2009 року № 818/16-2/24532055/94. На підставі цього акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.07.2010 року №0001561620/3 та №0000471620/03, якими СП були донараховані податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 18955,05 грн. (в тому числі 14580,81 грн. за основним платежем, та 4374,24 грн. за штрафними санкціями), а також в сумі 6058,25 грн. (в тому числі 4660,19 грн. за основним платежем, та 1398,06 грн. за штрафними санкціями) відповідно. Позивач вважає неправомірними висновки відповідача щодо наявності порушень, викладені в акті перевірки, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права, а зазначені податкові повідомлення-рішення, які були прийняті на підставі цих висновків, протиправними. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд скасувати спірні податкові повідомлення - рішення про донарахування СП податкових зобов’язань з ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (а.с. 5-8).

Представник відповідача позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 32-35).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що СП зареєстровано 07.10.1996 року та перебуває на обліку як платник податків у СДПІ (а.с. 18-20).

З 02.12.2009 року по 08.12.2009 року СДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку СП з питання правомірності включення до податкового кредиту за вересень 2009 року податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, та документального підтвердження затримки такого отримання.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 15.12.2009 року № 818/16-2/24532055/94, відповідно до висновків якого позивачем в порушення вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 було включено до податкової декларації з ПДВ за вересень 2009 року податкові накладні на суму ПДВ 19241 грн., виписані у серпні 2009 року, але отримані СП від своїх контрагентів у вересні 2009 року, (а.с. 9-15).

При цьому зазначений висновок ґрунтується на тому, що оскільки СП в порушення п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не скористалося правом звернутися до кінця звітного періоду зі скаргою на своїх контрагентів та заявою про включення ПДВ по операціях з ними до податкового кредиту у звітному періоді (а саме у серпні 2009 року), позивач втратив право на включення цього ПДВ до податкового кредиту інших податкових періодів.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.07.2010 року №0001561620/3 та №0000471620/03, якими СП були донараховані податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 18955,05 грн. (в тому числі 14580,81 грн. за основним платежем, та 4374,24 грн. за штрафними санкціями), а також в сумі 6058,25 грн. (в тому числі 4660,19 грн. за основним платежем, та 1398,06 грн. за штрафними санкціями) відповідно. (а.с. 16-17).

Суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про наявність порушень податкового законодавства СП, викладені у спірному акті, та протиправними прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення з наступних підстав.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п.п.7.5.1 п.7.2 ст.7 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З акту перевірки вбачається, що в ході її проведення позивачем були надані перевіряючим первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій у серпні 2009 року, податкові накладні по яким на суму ПДВ 19241 грн. були включені до податкової декларації з ПДВ за вересень 2009 року, і в ході розгляду справи представник відповідача не оспорював факт здійснення цих господарських операцій (а.с. 13-15).

Таким чином, з моменту отримання СП податкових накладних по зазначеним господарським операціям у позивача виникло право на включення ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту.

          Відповідно до ч.2 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

У зв’язку з тим, що податкові накладні по вказаним господарським операціям, виписані контрагентами позивача у серпні 2009 року, були отримані СП у вересні 2009 року, тобто у наступному за звітним податковому періоді, на підтвердження чого позивачем було надано перевіряючим журнал реєстрації вхідних податкових накладних, відповідно до зазначеної норми ця сума ПДВ була включена до податкового кредиту у вересні 2009 року (а.с. 13).

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс ПДВ по операціям зі своїми контрагентами в сумі 19241 грн., які відбулись у серпні 2009 року, до податкового кредиту та відобразив цей ПДВ у податковій декларації за вересень 2009 року.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 18955,05 грн. (в тому числі 14580,81 грн. за основним платежем, та 4374,24 грн. за штрафними санкціями), а також на суму 6058,25 грн. (в тому числі 4660,19 грн. за основним платежем, та 1398,06 грн. за штрафними санкціями) відповідно, відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позов СП про скасування спірних податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню.

          Суд вважає безпідставними посилання відповідача на порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки в судовому засіданні було встановлено, що податкові накладні були складені контрагентами позивача вчасно та без порушень, а відповідно до вказаної норми звернення платника податку до органів ДПС з заявою та скаргою є не обов’язком такого платника, а його правом, яке виникає лише у випадку невидачі його контрагентом податкової накладної, або видачі такої накладної з порушенням. Тобто у даному випадку у позивача фактично і не виникло право на звернення до відповідача зі скаргою на своїх контрагентів та заявою про включення ПДВ по операціям з цими контрагентами до податкового кредиту за серпень 2009 року відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

          Крім цього, право на уточнення платником податку розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що і було зроблено позивачем в даному випадку, передбачене діючим законодавством, зокрема положеннями ч.2 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і це право не залежить від використання платником права, передбаченого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 (із змінами та доповненнями), Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними цільовими фондами”, ст.ст.11-1, 14 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов Спільного українсько-турецького підприємства «Одеські дріжджі»у формі Закритого акціонерного товариства задовольнити.                                                                                Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі №0001561620/3 та №0000471620/0/3 від 12 липня 2010 року про застосування до спільного Українсько-Турецького підприємства «Одеські дріжджі» у формі Закритого акціонерного товариства суми податкового зобов’язання за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

07 лютого 2011 року