Рішення № 137101608, 03.06.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 454/960/26

Провадження № 2/450/2012/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Дем`яновської Ю.Д.

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без виклику учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 2058810 від 20.01.2025 в розмірі 44955,00 грн, а також понесені судові витрати, які включають витрати на правову допомогу, мотивуючи позовні вимоги тим, що 20.01.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 2058810 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, яким останньому надано кредит у розмірі 9000,00 грн на умовах, визначених договором. Вказує, що ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки визначені умовами кредитного договору. В свою чергу, відповідач належним чином не виконала зобов`язань за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Зазначає, що на підставі Договору факторингу № 13082025-1 від 13.08.2025 право вимоги за договором № 2058810 від 20.01.2025 перейшло від ТОВ «Слон Кредит» до позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Вказує, що заборгованість відповідача за договором № 2058810 від 20.01.2025 у загальному становить 44955,00 грн, з яких: 9000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31455,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 4500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями, що просить стягнути на його користь з відповідача, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

17.03.2026 ухвалою про передачу справи за підсудністю Сокальського районного суду Львівської області позовну заяву передано за підсудністю на розгляд до Пустомитівського районного суду Львівської області.

21.04.2026 позовна заява надійшла до Пустомитівського районного суду Львівської області.

Ухвалою від 22.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 22.04.2026 клопотання представника позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

11.05.2026 АТ КБ «ПриватБанк» подав до суду витребувані докази про зарахування коштів на банківську картку відповідача.

Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

У визначений судом строк відповідач не скористався правом подачі відзиву, а тому розгляд справи проводиться на підставі наявних доказів в порядку частини 8 статті 178 та частини 5 статті 279 ЦПК України.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання (частина 13 статті 7 ЦПК України).

У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 20.01.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем було укладено договір № 2058810 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір, додатки до нього та паспорт споживчого кредиту підписані сторонами, а позичальником зокрема одноразовими ідентифікаторами M369, X287.

Згідно умов договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, на суму 9000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі та додатках до нього.

На підтвердження укладення договору позивачем надано довідку ТОВ «PayTech» № 20250820-2199 від 20.08.2025 о 13:24:39 год, де зазначено, що успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Слон Кредит» на суму 9000.00 грн, дата і час виконання 2025-01-20 о 10:57:26, призначення: «Зарахування на картку, ЕПЗ 4149499804504999».

АТ КБ «ПриватБанк» подав до суду витребувані докази, а саме інформацію, що на ім?я ОСОБА_1 в банку емітовано карту НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на яку здійснено зарахування коштів на суму 9000,00 UAH за період 20.01.2025, призначення: «FUIB MoneyTransfer, Visa Direct».

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, здійснив переказ коштів на загальну суму 9000,00 грн згідно договору № 2058810 від 20.01.2025, на платіжну картку НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Як вбачається із розрахунків заборгованості за договором № 2058810 від 20.01.2025, станом на 14.01.2026 заборгованість становить 44955,00 грн, з яких: 9000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31455,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 4500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями, проте даний розрахунок заборгованості складено 20.10.2025, що означає, що нарахування здійснювалося наперед. Незважаючи на нарахування наперед, позивач зазначає у позовній заяві, що погашення суми заборгованості за кредитним договором відповідачем не здійснювалося, а відтак розрахунок заборгованості є правильним.

13.08.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено Договір факторингу № 13082025-1.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 13082025-1 від 13.08.2025, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2058810 від 20.01.2025 в сумі 34560,00 грн, з яких: 9000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21060,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 4500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Згідно розрахунку заборгованості позивача за договором № 2058810 від 20.01.2025, позивачем самостійно здійснено нарахування процентів відповідно до умов кредитного договору за період з 15.08.2025 по 14.01.2026, так, загальна заборгованість відповідача за договором № 2058810 від 20.01.2025, станом на 14.01.2026 становить 44955,00 грн, з яких: 9000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31455,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 4500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 20.01.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір № 2058810 у формі електронного документу, що був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором M369, X287.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг».

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна договір № 2058810 з ним не був би укладений.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Слон Кредит» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку НОМЕР_1 в розмірі 9000,00 грн згідно договору № 2058810 від 20.01.2025, що підтверджується довідкою «PayTech», вихідний № 20250820-2199 від 20.08.2025 о 13:24:39 год.

Наведені вище обставини свідчать про факт отримання відповідачем кредитних коштів, схвалення ним, як умов договору.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Як вбачається із розрахунків заборгованості за договором № 2058810 від 20.01.2025, станом на 21.02.2026 заборгованість становить 44955,00 грн, що складається з: 9000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 31455,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом; 4500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, як правонаступник первісного кредитора, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 44955,00 грн, що складається з: 9000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 31455,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом; 4500,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

Окрім заборгованості за тілом кредиту та відсотками, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4500,00 грн заборгованості за штрафними санкціями.

Разом з тим, у відповідності до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частина 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відтак, заявлена представником позивача заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 4500,00 грн не підлягатиме стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо набуття ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Наданий позивачем договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що договір оскаржувався в судовому порядку відсутні.

За наведених обставин, суд вважає, що позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за договором № 2058810 від 20.01.2025.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Дослідивши вказаний розрахунок та інші матеріали справи, виходячи із заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення позивачем сума заборгованості за основною сумою боргу за договором та процентами за користування кредитом узгоджується із умовами договору, розмір відсотків розраховано, виходячи із процентної ставки, погодженої сторонами, що відповідає принципу свободи договору, в межах строку кредитування.

Розмір заборгованості відповідачем не спростований, позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2058810 від 20.01.2025, а тому суд дійшов висновку про необхідність захисту прав ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором № 2058810 від 20.01.2025 за сумою кредиту у розмірі 9000,00 грн та нарахованими процентами у сумі 31455,00 грн. За наведених обставин, позов в цій частині є підставним та підлягає задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклав договір № 10/12-2024 від 10.12.2024 про надання правничої допомоги адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем.

Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

На підтвердження понесених витрат, долучив № 16380 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 та заявки № 17130 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, відповідно до якого адвокат Столітній М.М. надав клієнтові ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» такі послуги пов`язані з представництвом інтересів за позовом клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості:

- зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства;

- дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи;

- аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства;

- підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом;

- письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів;

- проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів;

- складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2058810 від 20.01.2025, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 до суду: Сокальський районний суд Львівської області;

- складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи);

- складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо;

- представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2058810 від 20.01.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях.

Загальна вартість послуг становить 9000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAlliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.06.2023 по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у частинах 3, 4, 5, 9 статті 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 44955,00 грн, які підлягають частковому задоволенню у розмірі 40455,00 грн.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що клопотання відповідача слід задовольнити частково та з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю даної справи та виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторін.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2395,90 грн, виходячи з наступного розрахунку 40455,00 грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн (ставка судового збору) : 44955,00 грн (сума заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 40455,00 грн (сорок тисяч чотириста п`ятдесят п`ять гривень нуль копійок) заборгованості за договором № 2058810 від 20.01.2025, з яких: 9000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 31455,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2395,90 грн (дві тисячі триста дев`яносто п`ять гривень дев`яносто копійок) судових витрат, понесених на сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, який не був присутній при оголошенні рішення має право на поновлення ст подачі апеляційної скарги, якщо така скарга буде подана в 30-денний строк з дня отримання копії судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 03.06.2026.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська